ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!
07.12.2025
До уваги користувачів пропонуємо книжкову виставку з фонду відділу документів іноземними мовами до 235-річчя з дня народження Альфонса де Ламартіна (1790 – 1869), французького письменника і політичного діяча, яскравого представника французького романтизму.
Альфонс Марі Луї Прат-де-Ламартін
«Історія повинна ставитися до подій неупереджено і спокійно. В іншому випадку вона жахнеться і не зрозуміє істинної природи того, за вивчення чого взялася»
Ламартін (фр. Alphonse Marie Louis de Prat de Lamartine) народився 21 жовтня 1790 року в місті Макон. Його батьки походили зі збіднілого дворянського роду. Батько виховав у синові відданість законній монархії, а мати вирізнялася глибокою релігійністю та ревною відданістю католицизму.
З дитинства улюбленим читанням було Євангеліє, а з французьких поетів — Жан Расін. Шкільне виховання Ламартін отримав спочатку в Ліоні, потім у єзуїтській школі у Белле. Особливу роль в житті Ламартіна грала любов до молодої жінки, оспіваної ним під ім'ям Ельвіри; вона рано померла, і сумні мрії про втрачене щастя наклали відбиток на поезію Ламартіна, змусили його шукати розради у релігії. Він багато подорожував, жив у Італії, пробував щастя на дипломатичній кар'єрі.
Творчість
У 1820 році вийшла його перша збірка віршів: "Méditations", яка мала відразу величезний успіх, згодом з'явилися "Nouvelles Méditations" (1823), "Harmonies" (1835), "Jocelyn" (1835), "Chute d'un Ange"(1838), "Recueillements poétiques" (1839).
У 1829 році Ламартін був обраний членом французької Академії; в 1832 році він здійснив велику подорож по Сходу і описав його в «Voyage en Orient» (1835). Час з 1839 по 1849 рік — розквіт політичної діяльності Ламартіна. Останні двадцять років життя Ламартіна були сповнені поневірянь і страждань. Літературне значення мають насамперед його перші віршовані збірки. Французька критика одностайно визнає автора «Méditations» одним з найбільших поетів Франції. Його талант, на думку фахівців, не поступається Вікторові Гюго, проте він не очолював школу романтизму. Він стояв поза літературними чварами свого часу, не мав літературного самолюбства (його фізична краса і елеґантна аристократична постава більш задовольняли його, ніж літературний успіх) і сам називав себе дилетантом — "curiosus litterarum".
У французькій літературі Ламартін створив жанр елегії. "Lac", "Isolement", "A Elvire", "Le Vallon", "Crucifix" найбіль відомі його елегії, наділені значно більшою поетичною силою, ніж довгі поеми — "Jocelyn", "Chute d'un Ange", де поетична краса чергується з риторичною декламацією. У поезії Ламартіна жінка є посередницею між земним життям і вищим, божественним світом; скорбота від думки про втрачену кохану забарвлюється глибокою вірою в безсмертя.
Політична діяльність
У молодості Ламартін служив у королівській гвардії, з 1823 по 1829 рік був секретарем посольства в Неаполі й у Флоренції. Обраний, у 1833 році, в палату депутатів, він вже у своїй першій промові оголосив себе незалежним консерватором. У політиці він, насамперед, мораліст, у соціальних питаннях — проповідник прогресу та релігійної терпимості, захисник свободи й пролетаріату. Його блискучі промови хвилювали палату і жадібно читалися.
Слава Ламартіна досягла свого апогею в 1847 році, коли він випустив у світ "Історію жирондистів". У цій захоплююче написаній книзі він дає блискучу апологію жирондистів. Наукового в книзі доволі мало, в ній представлено ряд блискучих портретів і описів, пройнятих республіканським настроєм.
Повернувшись до літературної діяльності, він заснував і редагував політичний журнал "Conseiller du peuple". У його книзі "Civilisateur" (1851) зібрані цікаві біографії великих людей, особливо Цезаря, що було замаскованою сатирою проти Наполеона . У 1848 році Ламартін написав "Trois mois au pouvoir", а в 1849 році — "Histoire de la révolution de février". У "Histoire de la Russie" (1855), "Histoire de la Turquie", "Histoire des Constituants" виявився занепад таланту Ламартіна. У його "Histoire de la Restauration" (1851—1863) багато драматичних сторінок і художніх нарисів, але наукового значення вона також не має.
З фонду НІБУ:
Lamartine, A. Histoire des Girondins [Текст] T. 1 / A. de Lamartine. - Bruxelles : Meline, Cans et C-ie, 1847. - 322 p.
Lamartine, A. Histoire des Girondins [Текст]. T. 2, Livres 8-16 / A. de Lamartine. - Bruxelles : [s. n.], 1847. - 295 p.
Lamartine, A. Histoire des Girondins [Текст] T. 3 / A. de Lamartine. - Bruxelles : Meline, Cans, 1847. - 288 p.
Lamartine, A. Histoire des Girondins [Текст] T. 4 / A. de Lamartine. - Bruxelles : [s. n.], 1847. - 282 p.
Lamartine, Histoire des Girondins [Текст] T. 5. / A. de Lamartine. - Paris : Furne, 1847. - 410 p.
Lamartine, A. Histoire des Girondins [Текст] T. 6 / A. de Lamartine. - Bruxelles : [s. n.], 1847. - 297 p.
Lamartine, A. Histoire des Girondins [Текст] . Т. 7 / A. Lamartine. - Bruxelles : Meline, Cans and Cie, 1847. - 295 p.
Lamartine, A. Histoire des Girondins [Текст] T. 8, Livres 55-61 / A. de Lamartine. - Bruxelles : Meline, Cans et C-ie, 1847. - 275 p.
"Історія реставрації".
Lamartine, A. Histoire de la Restauration [Текст] T. 1 / A. de Lamartine. - Paris : [s. n.], 1851. - 411 p.
Lamartine, A. Histoire de la Restauration [Текст] T. 2 / A. de Lamartine. - Paris : Pagnerre, Lecou, Furne, 1851. - 448 p.
Lamartine, A. Histoire de la Restauration [Текст] T. 3 / A. de Lamartine. - Paris : Pagnerre, Lecou, Furne, 1851. - 416 p.
Lamartine, A. Histoire de la Restauration [Текст] . Т. 5 / A. Lamartine. - Paris : Pagnerre, Lecon, Furne, 1852. - 378 p.
Lamartine, A. Histoire de la Restauration [Текст] T. 6, Livres 34-38 / A. de Lamartine. - Paris : [s. n.], 1852. - 353 p.
Lamartine, A. Histoire de la Restauration [Текст] T. 8, Livres 45-50 / A. de Lamartine. - Paris : [s. n.], 1852. - 343 p.
"Історія революції 1848 року".
Lamartine, A. Histoire de la Révolution de 1848 [Текст] T. 1 / A. de Lamartine. - Bruxelles : Mellne, Cans, 1849. - 339 p.
Lamartine, A. Histoire de la Révolution de 1848 [Текст] T. 2, Livres 9-11 / A. de Lamartine. - Bruxelles : Mellne, Cans et Cie, editeurs, 1849. - 365 p.
"Перша нова поетична медитація. Смерть Сократа".
Lamartine. Oeuvres [Текст] Т. 1. Premières méditations poétiques. La mort de Socrate / Lamartine. - Paris : Gosselin, Furne, 1832. - 355 p.
"Спогади, враження, думки та пейзажі під час поїздки на Схід (1832-1833), або Нотатки мандрівника пана Альфонса де Ламартіна"
Lamartine, A. Souvenirs, impressions, pensées et paysages pendant un voyage en Orient, 1832-1833 ou Notes d'un voyageur. [Текст] T. 2. [Syrie... Jerusalem] / A. de Lamartine. - Paris : Gosselin, 1835. - 429 p.
Lamartine, A. Souvenirs, impressions, pensées et paysages pendant un voyage en Orient, 1832-1833 ou Notes d'un voyageur. [Текст] T. 8 / A. de Lamartine. - Paris : [s. n.], 1845. - 570 p.
