Війна за іспанську спадщину (1701–1714): уроки історії

30 квітня 2025 р. 12:47

160 переглядів

Шановні користувачі!

Запрошуємо вас переглянути книжкову виставку «Війна за іспанську спадщину (1701–1714): уроки історії», що є частиною циклу «Історія у вогні: наймасштабніші війни світу». Цей конфлікт істотно змінив політичний ландшафт Європи та залишив глибокий слід у розвитку міжнародних відносин. Він продемонстрував, як боротьба за династичну спадщину та політичні амбіції можуть призвести до багаторічної війни із залученням більшості європейських держав.

Виставка дає змогу осмислити значення дипломатії, ролі балансу сил у збереженні миру, а також формування ефективної державної політики, здатної протистояти загрозам та уникати масштабних конфліктів.

Дізнайтеся більше про причини, перебіг і наслідки Війни за іспанську спадщину, а також про її вплив на подальшу історію Європи та світу!

Війна за іспанську спадщину (1701–1714) була масштабним європейським конфліктом, що охопив більшість великих держав континенту й мав далекосяжні наслідки для політичного балансу в Європі. Її перебіг позначився жорстокими битвами, дипломатичною боротьбою і впливом на колоніальні території. Ця війна була не лише суперечкою за іспанський трон, а й боротьбою за геополітичну рівновагу між династіями Бурбонів та Габсбургів, що сформувала нову європейську мапу.

Історичний контекст і хід війни

Передумови війни коріняться в династичній кризі після смерті іспанського короля Карла II, який не мав спадкоємця. У 1700 році у своєму заповіті Карл передав трон Філіпу Анжуйському — онуку французького короля Людовика XIV. Це рішення викликало занепокоєння в інших європейських держав, оскільки об’єднання Франції та Іспанії під владою Бурбонів порушувало баланс сил у регіоні.

У відповідь на це у 1701 році сформувався Великий Альянс — коаліція, до складу якої увійшли Англія, Священна Римська імперія, Нідерланди та інші держави, які підтримали претензії австрійського ерцгерцога Карла на іспанську корону. Війна розгорнулась на кількох фронтах: у Західній та Центральній Європі, Іспанії, Італії, Нідерландах та навіть у колоніях.

Ключовими подіями війни стали битви при Гохштедті (1704), Бленгеймі (1704), Рамільї (1706) та Мальплакé (1709). Особливо видатну роль у війні відіграли герцог Мальборо (Джон Черчилль) та принц Євген Савойський, які очолювали війська Великого альянсу. Незважаючи на серію перемог союзників, дипломатична ситуація залишалася нестабільною, і жодна зі сторін не могла досягти остаточної переваги.

У 1711 році несподівана смерть імператора Йосифа I зробила Карла VI спадкоємцем австрійських володінь, що створювало іншу загрозу домінування — нині з боку Габсбургів. Це змусило Англію переглянути свою позицію. У 1713–1714 роках серія мирних договорів (Утрехтський, Раштаттський та Баденський) завершила війну: Філіп V залишився королем Іспанії, але Іспанія та Франція були зобов’язані ніколи не об’єднуватися під однією короною.

Наслідки Війни за іспанську спадщину

Війна за іспанську спадщину призвела до значних територіальних та політичних змін у Європі. Іспанія втратила частину своїх європейських володінь: Австрія отримала Іспанські Нідерланди, Мілан, Неаполь і Сардинію. Велика Британія як спадкоємиця Англії здобула важливі колоніальні території — зокрема, Гібралтар і Менорку, що дало їй стратегічну перевагу в Середземному морі.

Для Франції війна ознаменувала виснаження державних фінансів та кінець мрії Людовика XIV про всеєвропейське домінування. Хоча Бурбони зберегли Іспанію, Франція більше не могла диктувати умови в європейській політиці. Австрія ж значно розширила свої володіння, хоча внутрішньо залишалася вразливою.

Війна також сприяла зростанню ролі Великої Британії як провідної морської та колоніальної держави. Вона вийшла з конфлікту не лише з новими територіями, а й із посиленою фінансовою та військовою системою, що дозволило їй у XVIII столітті стати однією з головних імперій світу.

Глобальні висновки

Війна за іспанську спадщину стала прикладом того, як династичні амбіції можуть перерости у глобальний конфлікт із далекосяжними наслідками. Вона продемонструвала важливість збереження геополітичного балансу, необхідність дипломатичних механізмів врегулювання та небезпеку концентрації влади в руках однієї династії.

Ця війна також підтвердила нову роль держави у війнах: активне використання фінансів, системи союзів, пропаганди й регулярних армій стало нормою. Водночас вона посилила розуміння того, що довготривалі конфлікти не можуть бути вирішені винятково військовими засобами. Саме дипломатичне завершення війни стало важливим кроком до формування нової системи міжнародних відносин у Європі — своєрідного попередника «європейського концерту» XIX століття.

Отже, історія Війни за іспанську спадщину навчає нас, що, навіть у боротьбі за трон, майбутнє континенту визначається не лише перемогами на полі бою, а й здатністю домовлятися, бачити ширшу картину та враховувати інтереси багатьох народів.

Мадам де Ментенон (1635–1719) — таємна дружина Людовіка XIV та впливова постать при французькому дворі, яка відігравала значну роль у політичному житті Франції на зламі XVII–XVIII століть. Її листи, адресовані представникам двору, духовенству й особистим знайомим, є безцінним джерелом для дослідників Війни за іспанську спадщину. У цих епістолярних свідченнях розкривається внутрішнє життя французької монархії під час війни, настрої при дворі, а також соціально-психологічні наслідки тривалого конфлікту. Листи мадам де Ментенон дають змогу побачити війну не лише крізь призму дипломатії та баталій, а й через призму повсякденного життя, турбот і сподівань жінок у центрі влади. Завдяки поєднанню особистого та політичного погляду, її свідчення допомагають глибше осмислити вплив війни на внутрішню стабільність Франції, на монарха, і на тих, хто перебував поруч із ним у вирішальні моменти історії.

Maintenon. Lettres [Текст] : Т. 5. 1700 - 1718 / Maintenon. - [S. l. : s. n.], 1758. - 286 p.

Maintenon. Memoires Pour servir a l'Histoire de Madame de Maintenon, et a celle du Siecle passe, par M. de la Beaumelle [Текст] : Т. 1 / Maintenon. - [S. l. : s. n.], 1757. - XX, 308 p.

Maintenon. Memoires Pour servir a l'Histoire de Madame de Maintenon, et a celle du Siecle passe [Текст] : Т. 3. Кн. 7-9 / Maintenon. - [S. l. : s. n.], 1757. - III, 318 p.

Maintenon. Memoires Pour servir a l'Histoire de Madame de Maintenon, et a celle du Siecle passe [Текст] : Т. 3, 4 / Maintenon. - Amsterdam : [s. n.], 1756. - 300, 288 p.

Maintenon (de). Lettres de Madame de Maintenon, a diverses personnes, et M. d'Aubigne, son frere [Текст] : Т. 1. 1653–1687 ; Т. 2. 1669, 1674–1707 / Maintenon. - Amsterdam : [s. n.], 1756. - 300, 300 p.

Maintenon, Francoise. Memoires Pour servir a l'Histoire de Madame de Maintenon, et a celle du Siecle passe. Nouvelle edition. Augmentee des Remarque Critiques de M. de Voltaire [Текст] : Т. 1. Livres 1-3 / F. Maintenon. - Geneve : Chez Cl. et Ant. Philibert, 1742. - XX, 308 p.

Maintenon, Françoise d'Aubigné (de). Lettres de Madame de Maintenon [Текст] . T. 6 / F. Maintenon. - [S. l. : s. n.], 1758. - 312 p.

Вольтер (1694–1778) — французький філософ, письменник і історик, один із найвпливовіших представників епохи Просвітництва, відомий своєю критикою абсолютизму та релігійного фанатизму. У своїй праці «Століття Людовіка XIV» (1751) він подає широке філософське осмислення доби правління французького короля, включаючи події Війни за іспанську спадщину. Це дослідження поєднує історичну фактографію з глибокими роздумами про природу влади, роль монарха в долі нації та механізми політичної величі й занепаду. Вольтер аналізує війну не лише як династичний конфлікт, а як симптом надмірної концентрації влади та амбіцій Людовіка XIV, що поставили під загрозу європейський баланс сил. Його виклад вирізняється просвітницьким скепсисом, інтелектуальною ясністю та прагненням до раціонального переосмислення історії, що робить цю працю вагомим джерелом для розуміння як самої війни, так і духу XVIII століття.

Voltaire. Oeuvres completes [Текст] / Voltaire. - Hambourg, Leipzig, Brunswick : Fauche, 1791 - 1792.Т. 19 : Siecle de Louis XIV, Т. 2. - 1791. - 322 p.

Voltaire. Siecle de Louis XIV et de Louis XV [Текст] : T. 2 / Voltaire. - [S. l. : s. n.], 1830. - 606 p.

Voltaire. Oeuvres choisies [Текст] . Т. 30. Siecle de Louis XIV. Ч. 7. Chap. 23–25. Voltaire's vorzuglichste Schriften ; Bd. 30. Jahrhundert Ludwigs des XIX. 7-er Theil. 23–25 Kapit. / Voltaire. - Wien : Schramblischen Buchdruckerey, 1810. - 187 p.

Девід Г'юм (1711–1776) — шотландський філософ, історик і теоретик епістемології, один із ключових представників емпіризму та скептицизму XVIII століття. У своїй багатотомній «Історії Англії», що охоплює події від давніх часів до початку XVIII століття, він аналізує політичні процеси та воєнні кампанії, зокрема й ті, що стосуються Війни за іспанську спадщину. Його виклад подій вирізняється прагненням до об’єктивності, філософською глибиною та критичним осмисленням природи влади, легітимності та зовнішньої політики Англії. Г'юм розглядає війну як прояв прагматичної державної політики, де моральна двозначність часто поступається перед політичною доцільністю. Його підхід, заснований на емпіричному аналізі фактів та скептичному ставленні до ідеологічних наративів, дозволяє читачеві побачити події війни крізь призму розумного сумніву та історичної дистанції, що робить цю працю надзвичайно цінною для глибшого розуміння британської позиції у конфлікті.

Hume, David. A History of England from the Earliest Times to the Revolution in 1688. Incorporating the corrections and researches of recent historians; and continued to the year 1858 [Текст] : / D. Hume. - London : Murray, 1866. - 768 p.

Томас Бабінгтон Маколей (1800–1859) — британський історик, есеїст і політичний діяч доби вікторіанства, відомий своєю «Історією Англії», яка стала класикою історичної прози XIX століття. У цій масштабній праці він подає ретроспективну оцінку ключових постатей англійської історії, зокрема герцога Мальборо — одного з провідних полководців Війни за іспанську спадщину. Маколей описує Мальборо як втілення військової доблесті, дипломатичного хисту та стратегічної далекоглядності, водночас підкреслюючи важливість конституційного розвитку Англії на тлі європейських монархічних криз. Його виклад сповнений вікторіанського оптимізму, віри у поступ і моральну перевагу ліберального устрою. Через цю призму Війна за іспанську спадщину постає у нього як момент, що зміцнив англійські політичні інститути та підкреслив роль Британії як захисниці європейського балансу сил. Праця Маколея вирізняється блискучим стилем, історичною широтою та глибоким переконанням у цінності ліберальних принципів, що робить її важливим джерелом не лише для вивчення війни, а й для розуміння національного історичного наративу XIX століття.

Macaulay, Thomas Babington. The history of England [Текст] Т. 5-6 / T. B. Macaulay. - Leipzig : [s. n.], 1855. - 344, 299 p.

Докладніше про рубрику:

Історія у вогні: наймасштабніші війни світу