ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!
13.05.2025
Народився Ю. Лавріненко 3 травня 1905 р. в с. Хижниці (нині Звенигородський р-н., Черкаська обл.) у селянській родині. Закінчив Уманський агротехнічний технікум та історико-філологічний факультет Харківського інституту народної освіти. Згодом навчався в аспірантурі Інституту літератури ім. Т. Шевченка, де під керівництвом О. Білецького захистив кандидатську дисертацію на тему "Український епос".
У 1920–1930-х роках Юрій Андріянович активно працював у радянській пресі — в редакціях часописів «Комсомолець України», «Безвірник», «Вісті ВУЦВК», де обіймав посади літературного редактора, секретаря редакції, завідувача сектору літератури і мистецтва. Був членом літературної організації «Плуг», публікувався в провідних виданнях того часу.
У грудні 1933 р. Ю. Лавріненка заарештовано органами ДПУ УСРР за підозрою у приналежності до "української контрреволюційної організації" — типове тогочасне формулювання, яке використовували для репресій проти української інтелігенції. Проте вже в лютому 1934 р. справу було закрито, і Лавріненка звільнили. Після цього він змушено залишив літературну діяльність і влаштувався агрономом у квітництво під Харковом.
Однак через рік його заарештовують вдруге, і 8 лютого 1936 р. Спеціальна колегія Харківського обласного суду засуджує Лавріненка до п’яти років ув’язнення. Покарання відбував у Норільському таборі, де працював на спорудженні індустріального комплексу та розбудові міста. Звільнений 15 травня 1939 р. достроково — «за заліком робочих днів». Після звільнення проживав на Північному Кавказі, працював агрономом. Під час Другої світової війни емігрував до Німеччини, а згодом перехав до США.
У повоєнний період став активним діячем української інтелектуальної еміграції. Брав участь у роботі літературного об’єднання «Мистецький український рух», редагував низку українських періодичних видань у Європі та США, зокрема разом з Іваном Кошелівцем — «Українську літературну газету».
Творча спадщина Лавріненка охоплює понад 300 наукових і публіцистичних праць. Він упорядкував покажчик "Ukrainian Communism and Soviet-Russian Policy Toward the Ukraine: An Annotated Bibliography 1917–1953" (2 т., 1953). Кульмінацією його діяльності стала антологія «Розстріляне відродження» (1959) — добірка творів українських письменників 1920–1930-х років, які стали жертвами сталінського терору. Видана у Парижі з ініціативи Єжи Ґедройця і часопису «Kultura», ця праця відіграла виняткову роль у збереженні й поверненні національної літературної пам’яті.
Помер Юрій Лавріненко у Нью-Йорку 14 грудня 1987 р.
Видання з фонду НІБУ
Метафора «Розстріляне відродження» належить Єжи Ґедройцю. Вперше він вжив цей вислів у листі до Юрія Лавріненка від 13 серпня 1958 року, запропонувавши його як назву антології української літератури 1917—1933 років, що її на замовлення Ґедройця підготував Лавріненко: «Щодо назви. Чи не було би, може, добре дати як загальну назву: „Розстріляне відродження. Антологія 1917—1933 etc.“ Назва тоді звучала би ефектно. З другого боку, скромна назва «Антологія» може тільки полегшити проникнення за залізну завісу. Що Ви думаєте?». «То нехай же так і буде», — було сказано тоді.
Біляїв, В. “На неокраянім крилі... ” (штрихи до літературних портретів західної діаспори) / В. Біляїв ; Український культурологічний центр, Донецьке відділення наукового товариства ім. Шевченка. – Донецьк : Східний видавничий дім, 2003. – 348 с.
Зі змісту : Юрій Лавріненко. – С. 46, 276, 300.
Бойчук, Богдан. Спомини в біографії / Б. Бойчук. – Київ : Факт, 2003. – 198 с. – (Українські мемуари).
Зі змісту : Юрій Лавріненко. – С.51–55.
Василенко, Вадим. Слід Антея. Українська еміграційна література другої половини ХХ століття: ідеї, тексти, постаті = The Trail of Antaeus. Ukrainian Émigré Literature of the Second Half of the XX century: ideas, texts, personalities / В. Василенко ; Національна академія наук України, Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка. – Київ : ДУХ І ЛІТЕРА, 2024. – 654 с. : 8 вкл. л., іл. – (Постаті культури).
Зі змісту : Українська еміграційна література як історико-культурний феномен… – С. 3–38. : Юрій Лавріненко. – С. 11.
Єжи Ґедройць та українська еміграція. Листування 1950-1982 років / упоряд. Б. Бердиховська. – Київ : Критика, 2008. – 747 с. : 4 л. фото.
Зі змісту : Листування з Юрієм Лавріненком у справі підготовки антології «Розстріляне відродження». – С. 595–685.
Дальний, Мар'ян. Вибране : Люди-події-коментарі / М. Дальний. – Київ : Києво-Могилянська академія, 2007. – 563 с.
Зі змісту : З Юрієм Лавріненком (Дивничем). – С. 527–533.
Збірник “Української літературної газети”. 1956 / ред. : І. Кошелівець, Ю. Лавріненко. – Мюнхен : Вид. Українського т-ва закордонних студій, 1957. – 335 с.
Лавріненко, Ю. Літературний світ : передачі на радіо “Свобода” з 12.XI.1959 по 01.ІІІ.1966 / Ю. Лавріненко. – Київ : Твім інтер, 2013. – 784 с.
Лавріненко, Ю. Розстріляне відродження : Антологія 1917–1933 : поезія-проза-драма-есей / Ю. Лавріненко. – Paris : Instytut Literacki, 1959. – 979 с. – (Бібліотека "Kultury" ; т. 37).
Лавріненко, Ю. Розстріляне відродження : Антологія 1917–1933 : поезія- проза-драма-есей / Ю. Лавріненко. – Київ : "Просвіта", 2005. – 799 с. – (Шкільна бібліотека).
Лавріненко, Ю. Розстріляне відродження : Антологія 1917–1933 : поезія-проза-драма-есей / Ю. Лавріненко. – 7-ме вид. – Київ : Смолоскип, 2015. – 976 с.
Лисенко І. М. Лавріненко Юрій Андріянович / І. М. Лисенко // Українська літературна енциклопедія : у 5 т. Т. 3 : К – Н. – Київ : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1995. – С. 120 – 121.
Лущій, С. І. “Відновити історію знищень і відроджень...” : Ю. Лавріненко і літературно-критична думка діаспори / С. І. Лущій ; НАН України, Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка. – Київ : Академперіодика, 2018. – 329 с.
Антологія «Розстріляне відродження» постала з ініціативи й коштом Єжи Ґедройця у Бібліотеці паризької «Культури» 1959 року й донині залишається найважливішим джерелом з історії української літератури того періоду.
Таємниця «літературного злочину», за який ліквідовано українських радянських письменників 30-х років, тривожила багатьох. Офіційне пояснення – «терористи» – від самого початку сприймалося, як крик злодія: «Ловіть злодія!». Реабілітація 50-х років і видання їхніх «вибраних творів» не пояснювали нічого, а ще більше вуалювали таємницю. Аж ось у Парижі 1959 року виходить антологія творів і розстріляних, і «перевихованих», і зниклих безвісти. З неї видно їхню головну вину перед сталінським режимом: вони прагнули зберегти письменницьку честь і національну гідність. Тут зібрано справді найкращі твори.
Наші втрати : Матеріяли до біографічного словника репресованих у 1930-их роках діячів в УРСР, зібрані Юрієм Лавріненком / Українська академія наук у США ; ред. М. Жулинський. – Київ ; Нью-Йорк : Твім інтер, 2005. – 252 с.
Одарченко, Петро. Українська література : збірник вибраних статей / П. Одарченко. – Київ : Смолоскип, 1995. – 405 с.
Зі змісту : Юрій Лавріненко (1905-1987). – С. 208–220.
Поліщук, В. Літописець «Розстріляного відродження» / В. Поліщук // Розбудова держави. – 1996. – № 7. – С. 52–54.
Поліщук, Я. Література як геокультурний проект : монографія / Я. Поліщук. – Київ : Академвидав, 2008. – 303 с.
Зі змісту : Юрій Лавріненко. – С. 235–266.
Світлична, Надія. Кілька уточнень до життєпису Юрія Лавріненка / Н. Світлична // Березіль. – 2000. – № 11–12. – С. 183–186.
Україна: антологія пам’яток державотворення, X–XX ст. : у 10-ти томах. Т. 8 : Розстріляне відродження України (1920–1930) / редкол. : І. М. Дзюба [ та ін.]. – Київ : Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2009. – 776 с.
Зі змісту : Лавріненко Юрій. – С. 34, 378, 387, 409.
Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ століття : в 4-х кн. Кн. 3 : Культурно-історична епоха соцреалізму (тоталітаризму) і активного йому супротиву (антитоталітаризму) 1941-1991 рр. / Ред. В. В. Яременко. – Київ : АКОНІТ, 2001. – 800 с.
Зі змісту : Юрій Лавріненко (6.V.1905-14.ХІІ.1987). – С. 643.
Француженко-Вірний, М. О. Заокеанські письменники України / М. О. Француженко-Вірний. – Київ : Смолоскип, 2015. – 312 с.
Зі змісту : Юрій Лавріненко (1905–1987). Літописець розстріляного відродження. – С. 241–257.
Шестопалова, Т. П. На шляхах синтези думки : теоретичні засновки спадщини Юрія Лавріненка: монографія / Т. П. Шестопалова. – Луганськ : ЛНУ ім. Т. Шевченка, 2010. – 320 с.
Юрій Лавріненко та Юрій Шерех : листування 1945-1949 // Хроніка 2000. – 2013. – Вип. 2(96). – Київ, 2015. – 304 с.
Підготували: НауменкоТ. В., Ширшова Л. Г. (відділ культурних комунікацій)
