ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!
23.03.2025
«Я не тому письменник українського народу, що вмію писати.
Я тому письменник, що відчуваю обов’язок перед народом.
Бог вложив у мої руки перо. Хай буде дозволено мені
використати його для доброго, для потрібного».
Улас Самчук
Прикметною ознакою духовного життя сучасної України є повернення із небуття імен митців українського зарубіжжя, твори яких були заборонені. Тільки зі здобуттям Україною Незалежності спадок видатного письменника, журналіста, публіциста, редактора, члена уряду УНР у вигнанні, голови МУРу, члена ОУП «Слово» Уласа Олексійовича Самчука (1905-1987) повернувся до широкого загалу українців. Перевидано низку його творів, з’явилися праці про творчість письменника, відкрито музеї, декілька пам’ятників, на його честь названо вулиці, засновано літературні премії його імені.
Дослідники літературної спадщини У. Самчука називають його «Гомером ХХ століття», що відкрив світові досі невідому Україну, «Богом обдарованим письменником», з-під пера якого вийшли геніальні твори.
Улас Самчук використовував літературні псевдоніми та криптоніми – В. Данильчук, В. Перебендя, Іван Влодко, Ольга Волинянка, Кай, Ф. Грак, УС, М. П., П. Б., Б. П., В. Р., М. К., Ф. Н.
Більшу частину свого життя Улас Олексійович прожив за межами України, залишивши рідну Волинь ще в двадцятирічному віці. 1927 року він емігрував до Німеччини, де працював у господаря та як вільний слухач відвідував лекції Бреславського університету, вивчав німецьку мову. У 1929 році Улас переїхав до Праги, яка на той час була одним із центрів українського наукового та культурно-мистецького життя, вступив до Українського вільного університету та став активним членом студентської академічної громади. Утім, жодного вищого навчального закладу йому так і не судилося закінчити, тож більшість наук довелося опановувати самотужки. Проте, він бездоганно оволодів німецькою, польською, чеською, французькою мовами. Під час проживання у Празі письменник співпрацював та товаришував з багатьма українськими діячами — Олександром Олесем, М. Бутовичем, С. Черкасенком, С. Смаль-Стоцьким, О. Стефановичем, Д. Антоновичем, О. Лятуринською, Олегом Ольжичем.
Улас Олексійович очолив секцію митців, письменників і журналістів культурної референтури Проводу українських націоналістів, створену в 1937 році з ініціативи Євгена Михайловича Коновальця. Діяльність цієї організації була спрямована на утвердження ідеї соборності української нації, поширення знань про історію та визвольні змагання українців, консолідацію національно-свідомих митців та науковців. У 1941 році письменник у складі однієї з похідних груп ОУН повернувся до Рівного, де до 1943 року працював редактором газети «Волинь». Але за свої патріотичні погляди, викладені в статті «Так було і так буде», був заарештований нацистами і понад місяць перебував у в’язниці. Після звільнення вдруге емігрував до Німеччини разом з дружиною. Три роки У. Самчук жив та працював у цій країні, брав активну участь у громадському житті, був одним із засновників, а пізніше головою Мистецького Українського Руху (МУР) – організації, метою якої було об’єднання вітчизняних письменників.
У 1948 році родина Самчуків переїхала до Канади, де Улас Олексійович продовжив літературну та громадську роботу: співпрацював з часописом «Наш вік», мистецьким об’єднанням «Слово», багато зробив для згуртування українців, які проживали у Канаді. У Торонто були написані й видані нові твори, статті та змістовні спогади У. Самчука, передусім про події Другої світової війни.
Письменник помер у Торонто 9 липня 1987 року.
«Улас Самчук не дожив лише чотири роки до проголошення Незалежності України. Але до останнього подиху вірив: «Ми вернемося в свою велику, вимучену, вистраждану землю предків. Не сьогодні, так завтра, не в цьому, так в іншому поколінні; вернемось не тільки як жива матерія, а і як живий дух, вернемось, і то передовсім в продовженні, як творчість» [6, с.126].
До 120 - річчя з дня народження українського духовного подвижника, майстра художнього слова У. О. Самчука фахівцями Науково-дослідного відділу стародруків, цінних та рідкісних видань Національної історичної бібліотеки України підготовлена книжкова виставка «Прозова спадщина Уласа Самчука: рідкісні видання з фонду Національної історичної бібліотеки України».
Пропонуємо користувачам бібліотеки ознайомитись з прижиттєвими виданнями спадщини видатного майстра слова. Особливу цінність мають видання з дарчими написами письменника. Такі примірники представлені та описані в анотованому ілюстрованому каталозі «Видання з автографами українських діячів науки і культури»(2018) та експонуються на нашій виставці.
Книги з автографами автора
1. Самчук, Улас. Волинь : роман - хроніка у 3-х ч. [Ч.1] / Улас Самчук . – Львів : Бібльос, 1932. – 215 с. – (Бібліотека «Дзвонів» ; ч. 2).
Роман-епопея «Волинь» – твір Уласа Самчука, який приніс 32-річному письменнику світову славу. Перша та друга частини твору були надруковані у 1934 та 1935 роках у львівському часопису «Дзвони», третя – у львівському видавництві «Наша книга» 1937 року. Трилогію перекладено польською, хорватською, французькою та іншими мовами. У 1930-х роках роман висувався на здобуття Нобелівської премії, та автор не став лауреатом, бо твір виявився «не конкурентоздатним» не мірою таланту, а через відсутність відповідної реклами.
«Волинь» – твiр значною мiрою автобiографiчний. В основу сюжету покладено факти життя автора та його родини. Багато схожого в біографіях письменника та головного героя роману Володьки Довбенка. На широкому полотні української історії XX століття У. Самчук змалював понад 450 персонажiв.
2. Самчук, Улас. Чого не гоїть огонь : роман / Улас Самчук. – Нью-Йорк : Вісник – ООЧСУ, 1959. – 288 с.
Роман написаний у 1948-1958 роках у Торонто, є одним з перших творів, де висвітлюється боротьба УПА за незалежність України.
Український літературознавець Григорій Олександрович Костюк назвав твір Уласа Самчука романом «про розп'яття України між двома хижаками».
Герої твору – це сильні, незалежні, готові до самопожертви лицарі, воїни УПА, гаслом яких є: «Боєць – не той боєць, хто мститься, а той, хто боронить право, правду й закон». Вражають глибина і пророцтво роздумів письменника про долю України, вірою в її світле майбутнє.
3. Самчук, Улас. На твердій землі : роман / Улас Самчук ; Укр. Кредитна Спілка. – Вінніпег : New Pathway Pudlishers Ltd., [1967]. – 390 с.
Діаспорне видання «Присвячується пам’яті столітніх роковин об’єднання провінцій Канади та 75-літніх роковин поселення українців у цій країні – 3 почуттям глибокої пошани до їх творчого, будуючого і організуючого генія».
«Тут нема карколомного сюжету, але кожна сторінка пульсує почуттям, вражає потужністю, натягується нервом, спалахує пристрастю. Завмирає у рефлексії, тремтить, чи ж усміхає черговим дотепом. Захоплює, тішить густою, колоритною мовою і щирими відвертими діалогами. Читання – суцільна насолода», – характеризує роман сучасна українська письменниця Алла Рогашко [7].
Прижиттєві видання
1. Самчук, Улас. Гори говорять : роман у 2 ч. / Улас Самчук. - Віннипег ; Манітоба: Накладом Нового Шляху, 1944. – 194 с.
В романі відображені події, що відбувались у Західній Україні в 1918–1919 роках. Твір побудовано у формі розповіді одного з чільних представників гуцульського повстання Дмитра Цокана. Автор описує народний побут, психологію гуцулів, широко використовуючи місцевий діалект.
2. Самчук, Улас. Юність Василя Шеремети : роман / Улас Самчук. – Мюнхен : Прометей, 1947. – 165 с.
Автобіографічний роман про життя української молоді 20-х років XX ст. У складних національних і політичних умовах головний герой твору Василь Шеремета та його товариші учні Кременецької української гімназії швидко дорослішають, набувають соціального досвіду і переходять від юнацьких пристрастей та захоплень до усвідомлення відповідальності за свою долю, долю своїх друзів, батьків, своєї землі. Попри труднощі, які доводиться долати героям роману, книга викликає у читача світле почуття оптимізму.
3. Самчук, Улас . Марія: Хроніка одного життя / Улас Самчук. – 3-тє вид. – Буенос-Айрес : Вид-во М. Денисюка, 1952. – 279 с. – (Літературна бібліотека ; ч. 6).
Роман «Марія» є хронікою життя цілого покоління українців. Письменник вперше в українській літературі заговорив про жахи політики колективізації совєцького тоталітарного режиму, який забрав життя мільйонів. Роман «Марія» має конкретну присвяту: «Матерям, які загинули голодною смертю на Україні в роках 1932–1933» і підзаголовок: «Хроніка одного життя». Змальовуючи нелегке сирітське життя Марії – головної героїні твору, Улас Самчук наводить нас на думку, що подібною до її долі була історія України кінця XIX – початку XX століття, яка після поразок минулих віків залишилася сиротою, бідною вдовою на узбіччі світової історії.
4. Самчук, Улас. П’ять по дванадцятій : записки на бігу = Cinco : despues de las doce / Улас Самчук. - Буенос-Айрес : Вид-во М. Денисюка, 1954. - 230 с.
Автобіографічний твір написано у форматі щоденникових записів, де ідеться про життя письменника в еміграції наприкінці Другої світової війни.
Зі статті П. М. Кралюка «Улас Самчук писав про українських біженців ще в середині минулого століття»:
«Повість «П’ять по дванадцятій» писалася якраз тоді, коли нацистська Німеччина доживала свої останні дні. У Самчука не було ілюзій щодо німецького нацистського режиму. Він добре знав його суть. Але не було ілюзій і щодо «радянських визволителів». Письменник прекрасно бачив, що принесуть вони і йому, й іншим свідомим українцям.
Як на мене, ця книга у багатьох моментах співзвучна тому, що зараз відбувається. Тут і мова про українських біженців, які рятувалися від «більшовицьких ваньок», що йшли «визволяти Європу від фашизму…
Чим не паралель із сучасними українськими біженцями, які втікають від онуків цих «визволителів». І діди, й онуки начебто боролися й борються з фашизмом та нацизмом. Правда, при цьому виявляли й виявляють звірячу жорстокість.
І хто тепер скаже, що Самчук не мав рації? Але чи багато наших людей читали його? А ті, хто читав, чи все розуміли?» [4].
5. Самчук, Улас. Слідами Піонерів. Епос Української Америки / Улас Самчук. – Нью-Йорк : Свобода, [19-?]. – 268 с. : іл.
З передмови автора:
«Ця книжка з назвою «Слідами піонерів», тобто тих наших земляків, що першими ступили на землю З’єднаних Стейтів Америки і першими розпочали організацію нашого тут життя, а передусім Українського Народного Союзу, це – поєднання спогадів, розвідок, репортажів і есеїв. У ній зібрано й зведено до спільного знаменника головніші й прикметніші явища українського життя в Америці на тлі її історії і географії за порядком і хронологією їх важливости. Можливо, це перша нашою мовою такого роду публікація на цю важливу для нас тему, в якій поєднано життьові факти, свобідну думку і мистецький вислів в одну скоординовану моральну й філософську концепцію».
6. Самчук, Улас. На білому коні / Улас Самчук. - Нью-Йорк ; Мюнхен : [Сучасність], 1965. – 235 с. – (Бібліотека «Сучасності»).
Поряд із знаменитими трилогіями «Волинь», «Ост», які називають «літописом українського життя» та іншими творами письменника визначне місце в його творчості посідає публіцистика. В своїх спогадах автор розповідає про зустрічі з визначними особистостями української культури: поетами Оленою Телігою, Олегом Ольжичем, Євгеном Маланюком, кінорежисером і скульптором Іваном Кавалерідзе, письменником Віктором Петровим (Домонтовичем), актрисою Тетяною Праховою, Степаном Скрипником (єпископом Мстиславом), отаманом Тарасом Бульбою-Боровцем.
Ця книга – одне з небагатьох свідчень того, наскільки важко було представникам української інтелігенції перебувати в окупації та зберегти свою людську і національну гідність.
Дослідник творчості письменника М. М. Ясінський пише: «Роман «На білому коні» написаний автором у зрілому віці, що дало йому змогу розставити акценти і виявити те, що було найважливішим. Разом з іншими епохальними образами У. Самчук створює неповторний образ історичної батьківщини довоєнного періоду, людей, які жили отим «радянським життям» [11].
Використана література:
1. Видання з автографами українських діячів науки і культури: каталог колекції Національної історичної бібліотеки України. Вип. 1 / Нац. іст. б-ка України, Н.-д. від. стародруків, цінних та рідкісних видань ; уклад. Н. О. Горська ; ред. О. І. Марченко, С. І. Смілянець, К. Г. Таранюк-Русанівський. – Київ: Вид. дім «Вініченко», 2018. – 416 с.
2. Документ доби: публіцистика Уласа Самчука 1941-1943 років/ Державний архів Рівненської області, Науково-редакційна група книги «Реабілітовані історією. Рівненська область»; упоряд. А. Жив’юк. – Рівне : Рівненська друкарня, 2008. – 454 с.
3. Комінярська І. М. Улас Самчук: alter ego i alter idem: монографія. – Житомир: Рута – 2012, – 232 с.
4. Кралюк П. М. Улас Самчук писав про українських біженців ще в середині минулого століття». Режим доступу : https://glavcom.ua/columns/kraluk/ulas-samchuk-pisav-pro-ukrajinskih-bizhenciv-shche-v-seredini-minulogo-stolittya-837634.html.
4. Нитченко Д. В. Листи письменників : [І. Багряний, В. Винниченко, В. Гайдарівський, А. Гак, А Галан, В. Гжицький, О. Кобець, У. Самчук] / Д. В. Нитченко. – Мельбурн : Ластівка, 1992. – VIII, 250 с. : іл.
5. Панасюк Олена. Діяльність Уласа Самчука в Чехословаччині та Канаді // Духовна та культурна спадщина української діаспори в освітньому процесі сучасної школи: матеріали Всеукр. Круглого столу (17 листопада 2022 р., м.Луцьк) /упоряд.: О. Й.Дем’янюк, А. М. Силюк. Луцьк : Волинський ІППО, 2022. – 220 с.
7. Рогашко Алла. Палкий, зворушливо-романтичний Улас Самчук. Роман «На твердій землі» Режим доступу: https://chytay-ua.com/blog.php?id=902.
8. Руснак І. Художня історіософія Уласа Самчука: монографія. – Вінниця: ДКФ, 2009. – 368 с.
9. Слово : збірник : література, мистецтво, критика, мемуари, документи. 12 / ред. кол.: Юрій Бойко-Блохин [та ін.]. – [Б. м.] : Об'єднання українських письменників «Слово», 1990. – 229 с. : портр.
10. Улас Самчук: «Волинь» – моє й ісповідую : біобібліографічний покажчик до 100-річчя від дня народження Уласа Самчука / Рівненська обласна бібліотека для юнацтва ; укл. П. І. Демчук. – Рівне : Волинські обереги, 2005. – 67 с. – Славетні земляки).
11. Ясінський М. М. Образ історичної Батьківщини у романі У. Самчука «На білому коні» / М. М. Ясінський // Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та ВНЗ. – 2015. – Вип. 2. – С. 366-372. – Режим доступу : https://dspace.megu.edu.ua:8443/xmlui/handle/123456789/878.
Підготувала Ніна Хівренко
Науково-дослідний відділ стародруків, цінних та рідкісних видань
