ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!

«Розкриваючи таємниці стародавніх цивілізацій: спадщина Едуарда Меєра»

Шановні користувачі! Пропонуємо до Вашої уваги виставку з фонду відділу документів іноземними мовами «Розкриваючи таємниці стародавніх цивілізацій: спадщина Едуарда Меєра», присвячену 170-річчю з дня народження Едуарда Меєра (1855—1903), відомого німецького фахівця з давньої історії, єгиптолога та орієнталіста. Одного з істориків, які самостійно намагалися написати універсальну історію древнього світу.

Біографія

Школа у Гамбурзі

Едуард Меєр зростав у своєму рідному місті – у Гамбурзі. Його батьками були Генрієтта та д-р Едуард Меєр. Батько його був ліберально налаштованим ганзейцем та вченим філологом-класиком. Він цікавився історією та опублікував кілька книг з історії Гамбурга та античності. Він і його брат, який пізніше став відомим як кельтолог Куно Меєр (1858—1919), росли у вченому середовищі. Батько ще в ранньому віці вчив їх мовам давнини, які він сам викладав у гуманістичній гімназії Йоханнеум. Звичайно, туди пішли і його сини.

Йоханнеум був найбагатшою традиціями гімназією у місті. Заняття у цьому навчальному закладі проходили на найвищому рівні. Під час навчання Меєра гімназією керував відомий філолог-класик Йоханнес Классен, який вважався наставником та покровителем Меєра. Вивчення таких древніх мов як латина та давньогрецька було обов'язковим і на верхньому ступені навіть досягало наукового рівня. Вчителями Меєра були фахівець із грецької культури, знавець творів Фукідіда Франц Вольфганг Ульріх та латиніст, знавець творів Горація Адольф Кіслінг. Наприклад, на заняттях у Кіслінга було прийнято дискутувати про Горація латиною. Тут було закладено основи всього майбутнього життя Меєра, визначено його інтерес до мов та історії. У цей час він уперше зайнявся історією Малої Азії за часів античності. Навіть подальше отримання доцентури ґрунтувалося на підготовчих роботах, проведених у гімназії. Давньоєврейську та арабську мови він почав вивчати ще в школі. Весною 1872 року він склав випускні іспити. Його досягнення були настільки вражаючими, що йому надали стипендію.

Вища освіта

Основною метою навчання Меєра було вивчити якнайбільше мов Стародавнього Сходу, щоб використовувати їх для історичних досліджень. Спочатку Меєр вступив до Боннського університету. Місцеві умови не відповідали високим вимогам студента. Насамперед, його очікування не виправдав фахівець з історії стародавнього світу Арнольд Шефер. З цієї причини, провівши лише один семестр у Бонні, він перейшов на зимовий семестр 1872—1873 років до Лейпцизького університету.

На той час Лейпциг став німецьким центром орієнталістики. Тут навчання Меєра дало великі плоди. Він навчався в індогерманіста Адальберта Куна, вивчав санскрит, перський та турецький у Отто Лота, арабський та сирійський у Генріха Леберехта Флейшера та єгипетський у Георга Еберса. Крім того, він вивчав історію, філософію та народознавство. Крім індогерманських та семітських мов Меєр також рано почав цікавитися античною історією релігії. Тому немає нічого дивного у тому, що під керівництвом єгиптолога Флейшера у 1875 році він захистив докторську дисертацію, присвячену історії релігії. Його дисертація представляє дослідження давньоєгипетського божества, відомого під ім'ям Сет-Тіфон («Бог Сет-Тіфон, дослідження в галузі історії релігії»). Після смерті Флейшера Меєр склав на його честь пам'ятний некролог.

Період між навчанням та професурою

Цілком випадково після захисту докторської роботи Меєр отримав роботу в англійського генерального консула в Константинополі сера Філіпа Френсіса. До його обов'язків входило виховувати дітей. Для Меєра це був ідеальний варіант, тому що у нього з'явилася можливість відвідати деякі пам'ятки давньосхідної та античної культури. Однак через рік Френсіс помер, а ще через кілька місяців Меєру довелося піти з посади домашнього вчителя. Він провів сім'ю назад до Британії, де йому вдалося відвідати Британський музей.

Після повернення до Німеччини Меєр спочатку пройшов військову службу в Гамбурзі. У 1878 році він повернувся до Лейпцигу, де навесні 1879 року він був призначений на посаду викладача давньої історії. Тут він пише дисертацію для здобуття доцентури на тему «Історія Понтійського царства», яку розпочав ще у Гамбурзькій гімназії. Потім він пропрацював кілька років позаштатним викладачем у Лейпцигу. Це був час, про який Меєр пізніше охоче згадував, бо йому подобалося спілкування та обмін думками з колегами-ровесниками. Йому також дуже подобалося займатися всіма епохами давньої історії згідно з курсом. Він бачив у цьому сприятливий примус, який зрештою призвів його до захоплення стародавньою історією в її сукупності та з урахуванням інших стародавніх культур. У Меєра зародився план написання загальної історії стародавнього світу. Перший том цієї роботи з'явився у 1884 році і викликав бурхливе зростання авторитету Меєра у колах фахівців.

Того ж року Едуард Меєр одружився з Розіною Фреймонд.

Професура

Після початку професорської діяльності у Лейпцигу через рік після виходу першого тому «Всесвітньої історії» його було призначено на посаду завідувача кафедри стародавньої історії Бреславльського університету. У Бреславлі він продовжив роботу та випустив кілька інших творів. Його авторитет швидко зростав. У 1889 році він став першим професором стародавньої історії в Університеті Галле. Він і тут цілеспрямовано працював над своєю фундаментальною працею. Наразі йому пропонували посади на відомих кафедрах великих університетів. У 1900 році його запросили до Мюнхена, але він відхилив запрошення і в 1902 році пішов до Берлінського університету.

З 1904 року він кілька років пробув у США. За часів Першої світової війни та Веймарської республіки Мейєр виступав як консервативний публіцист, дотримуючись ідей німецького імперіалізму. Незадовго після закінчення війни він відмовився від почесних докторських ступенів, наданих йому британськими та американськими університетами (серед іншого Оксфордом та Гарвардом). У 1919 році його було обрано ректором Берлінського університету.

Хронологія професури

1884 р.: професор у Лейпцизькому університеті;

1885 р.: професор у Бреславльському університеті;

1889: професор в Університеті Галле;

1902 р.: професор у Берлінському університеті.

З фонду НІБУ:

Meyer, Eduard. England : seine staatliche und politische Entwicklung und der Krieg gegen Deutschland [Текст] : / E. Meyer. - Stuttgart ; Berlin, 1915. - 213 с.
Meyer, Eduard
. Forschungen zur Alten Geschichte [Текст] Bd. 1 Zur alteren griechischen Geschichte / E. Meyer. - Halle a/S : Max Niemeyer, 1892. - 325 с.

Meyer, Eduard. Weltgeschichte und Weltkrieg [Текст] : / E. Meyer. - Stuttgart ; Berlin, 1916. - XIX, 189 с.
Meyer, Eduard
. Ursprung und Anfänge des Christentums [Текст] Т. 1 Die Evangelien / E. Meyer. - Stuttgart : J. G. Cotta, 1924. - 340 с.
Meyer, Eduard.
Ursprung und Anfänge des Christentums [Текст] : T. 2 / E. Meyer. - Stuttgart ; Berlin, 1925. - VII, 462 с.

Meyer, Eduard. Ursprung und Anfänge des Christentums [Текст] : T. 3 / E. Meyer. - Stuttgart ; Berlin, 1923. - X, 660 с.

Meyer, Eduard. Geschichte des Altertums [Текст] : Т. 1 / E. Meyer. - Stuttgart ; Berlin, 1909. - XXVIII, 894 с.

Meyer, Eduard. Geschichte des Altertums [Текст] : Т. 2 ...des Abendlandes bis auf die Perserkriege / E. Meyer. - Stuttgart, 1893. - 880 с.

Meyer, Eduard. Geschichte des Altertums [Текст] T. 4 / E. Meyer. - Stuttgart : J. G. Gotta, 1901. - 666 с.

Meyer, Eduard. Geschichte des Althertums [Текст] : Т. 5 / E. Meyer. - Stuttgart ; Berlin, 1902. - X, 584 с.