ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!

Київський період наукової творчості Віктора Романовського (1890-1971)

Огляд рідкісних видань до 135-річчя від дня народження видатного науковця

Український історик, архівіст, археограф і джерелознавець Віктор Олександрович Романовський народився у Глухові 4 (18) січня 1890 року. Дослідники стверджують, що рід Романовських походив від іменитих шляхтичів, але до 19-го століття збіднів, і батько Віктора був лише старшим писарем у Глухові.

Сотенне місто Ніжинського полку в середині 17-го ст., Глухів у 1708 році став столицею Лівобережної Гетьманщини та резиденцією чотирьох гетьманів. Саме в Глухові був складений і представлений 1743 року звід законів Гетьманщини «Права, за якими судиться малоросійський народ»; саме в Глухові 1750 року на старшинській раді гетьманом Лівобережної України було обрано Кирила Розумовського, а в 1763 році ухвалено записку гетьмана «Про відновлення старовинних прав Малоросії». Глухівська доба Гетьманщини – це найвищий розквіт діяльності нової української еліти, тобто генеральної, полкової й сотенної старшини. Державотворчі змагання глухівської доби визначили хід української історії перших двох третин 18-го століття.

Така славетна Батьківщина зобов’язувала талановитого сина – Віктора Романовського – відновлювати сторінки історії краю й усієї України (назавжди втрачені, як багатьом здавалось, у глухівських пожежах 1748 та 1784 років). Добре навчений у Києві професором Університету св. Володимира і дійсним членом Історичного товариства Нестора Літописця М. В. Довнар-Запольським (за спогадами Віктора Олександровича, «настоящая научная подготовка у Довнар-Запольского проводилась в студенческом кружке, [] главное направление [] было изучение писцовых книг 16-17 вв.»), молодий дослідник віднайшов документи, які вціліли після тих руйнівних пожеж, й тим спростував усталену думку про загибель усіх архівів урядових установ Лівобережжя 18-го століття. Це був науковий подвиг В. Романовського-архівіста.

Дослідження віднайдених актів дало можливість і самому В. Романовському, й цілій когорті українських істориків ретроспективно відтворити особливості господарювання періоду Гетьманщини, відносин у сфері фінансів, торгівлі та податків.

Яскравим прикладом дослідницького таланту В. Романовського є його стаття, що висвітлює драматичну сторінку історії України середини 18-го століття.

Романовський, В. До історії Бюджетового права Гетьманщини за Кирила Розумовського / В. Романовський // Юбілейний збірник на пошану академика Дмитра Йвановича Багалія / Українська академія наук. – У Київі : З друкарні Укр. Акад. наук, 1927. – (Українська академія наук. № 51). – С. 779-785.

Автор розвідки за актовими матеріалами довів, що гетьман Кирило Розумовський відчайдушно боровся за старожитні привілеї, які мали його попередники (зокрема, І. Скоропадський); царський уряд не мав права на отримання коштів з України, які гетьман вважав доцільним використовувати для України. В. О. Романовський блискуче проаналізував казуїстичні колізії, до яких вдавався царський уряд, щоб довести К. Розумовському: якщо вже на малоросійський народ накладено податки, то гетьман мусить щомісяця звітувати про всі прибутки та видатки скарбу українського. На жаль, гетьману Кирилу Розумовському не вдалося відстояти незалежність українських фінансів, й він мусив полишити безрезультатне протистояння за право українського народу на незалежність.

У недовгому, але яскравому листуванні С. Білоконя з 80-річним Віктором Олександровичем Романовським (1970-1971 рр.) знаходимо сповнені великої пошани слова Сергія Івановича: «… мені відомі ще й такі Ваші статті, як «До історії бюджетного права Гетьманщини за Кирила Розумовського» та «Сторінка з недавнього минулого» в ювілейних збірниках на честь академіків Багалія та Грушевського, «Війна 1735–1739 років та її наслідки для України» в «Нарисах з соціально-економічної історії України» та ін., а також Ваше видання «Переписних книг 1666 року». […] Ви, здається, […] з І. Айзенштоком і С. Таранушенком представляєте нині автуру Історично-філологічного відділу ВУАН».

Серед архівних документів В. О. Романовського зберігся заповіт, складений ним у 28-річному віці в присутності М. Зерова, В. Базилевича та П. Карпинського (брата дружини Віктора Олександровича). Поява цього документа пов’язана, вочевидь, з політичними подіями в Україні кінця 1918 року, коли на зміну правління гетьмана П. Скоропадського до влади прийшла Директорія, а оскільки за Гетьманату В. Романовський «три місяці працював завідуючим бюро друку в Міністерстві праці», то готувався до найгіршого. Три арешти В. О. Романовського (у 1923, 1931 і 1935 рр.) довели, що він мав на це всі підстави. З 1935-го до 1940-го р. Віктор Романовський перебував у концтаборі ГУЛАГ у Караганді.

Подвиг В. Романовського-історика полягає в тому, що історія України 17-18 століть завжди і всюди (в Києві, Караганді та Ставрополі) залишалася його основною науковою темою.

Після отримання Віктором Олександровичем дозволу в травні 1948 р. покинути Караганду він переїхав у Ставрополь, де впродовж багатьох років очолював кафедру історії історико-філологічного факультету Ставропольського педінституту; путь в Україну, а особливо в Київ, був В. О. Романовському «назавжди заказаний».

Свою кандидатську дисертацію «Борьба за финансовую автономию Украины в 60-х годах XVII века» Віктор Олександрович захистив у 1947 р. в Московському обласному педагогічному інституті.

Там само в 1948 р. вчений захистив докторську дисертацію «Очерки по истории государственного устройства Украины во второй половине XVII в.». Епіграфом до неї Віктор Олександрович взяв слова сучасника Руїни 17-го ст. І. Галятовського, що його книга «такого часу робилася[,] в котрий більш єсьмо утікали і на смерть, нежели на книгу тую поглядали». Саме так упродовж всього життя В. О. Романовського «робилася» його дисертація. Затверджено її було аж у 1957 р.; звання професора В. Романовському було надано в 1950 р. Рукопис цієї фундаментальної праці донині не опублікований.

В архівознавчому доробку В. О. Романовського - 22 опубліковані розвідки з архівної історії, теорії та практики. Здебільшого ці праці хронологічно відносяться до «київського» періоду наукової діяльності вченого. Це, перш за все, підручник,написаний завідувачем Архіву давніх актів у Києві В. О. Романовським: «Нариси з архівознавства. Історія та практика архівної справи на Україні». У збірці «Центральний архів стародавніх актів в м. Київі», виданій під редакцією В. Романовського, вміщено п'ять його статей. У цих надзвичайно цікавих розвідках автор на живих прикладах доводить: актові матеріали, зібрані в архіві, становлять невичерпну базу вивчення соціально-економічної історії України, адже в актових книгах записувалося все, що мало юридичну силу.

У грудні 1924 р. В. О. Романовський брав участь у роботі Першої Всеукраїнської наради архівних робітників у Харкові. Після доповіді Д. І. Багалія «Науково-видавнича діяльність архівів» В. Романовський взяв участь у дискусії та запропонував «заснувати при Архіві Школу архівістів, після закінчення якої випускники могли б вільно орієнтуватися в загальних питаннях з історії України, розбиралися у питаннях палеографії, вміли читати документи староукраїнською та польською мовами». У 1928 р. на нараді працівників КЦАДА за участю завідувача архіву В. О. Романовського, учених-архівістів та київських істориків було прийнято рішення про організацію при КЦАДА семінару з палеографії та архівознавства. На жаль, ні курси, ні семінар, ні інші архівознавчі проєкти навчального характеру не були здійснені. Але В. О. Романовський все ж підготував матеріали для архівознавчих курсів. Одним із цінних джерел цієї підготовчої роботи, безперечно, став збірник лекцій, який Віктор Олександрович отримав у жовтні 1924 р.

История архивного дела классической древности, в Западной Европе и на мусульманском Востоке : лекции, читанные слушателям Архивных Курсов при Петроградском Археологическом Институте в 1918 году. – Петроград : 2-я Гос. тип., 1920. – 387 с. – (Архивные курсы). Напис на обкладинці та на титульному аркуші чорним чорнилом: «В. Романовский. Киев. 17.Х.1924».

Тексти рецензій Віктора Олександровича Романовського й відгуків на праці колег, як пише дослідниця його біографії Т. Булигіна, «вскрывают глубину познаний, профессиональную честность и научную принципиальность этого не сломленного судьбой человека. Подробный разбор рецензируемого труда проводился в благожелательной форме, но ни один огрех не был упущен. В. А. Романовский позволял себе аргументированные отрицательные отзывы, т. е. он не был запуган своей участью политического заключенного, а затем ссыльного ученого».

 

Вибрані праці В. О. Романовського

Романовський, В. О. Нариси з архівознавства : історія архівної справи на Україні та принципи порядкування в архівах / В. О. Романовський ; Центр. Арх. Упр. УСРР. – Харків : Вид. ЦАУ УСРР 1927. – 169 с.

Романовський, В. О. Новий дослід по історії України XVIIІ віку : рецензія на книжку проф. Г. А. Максимовича Выборы и наказы в Малороссии в Законодательную комиссию 1767 г. Ч. 1. Выборы и составление наказов / В. Романовський. – Київ : Печ. Видавн. Т-ва «Друкарь», 1919. – 7 с.

Центральний архів стародавніх актів у Київі : зб. статей / ред. В. Романовський. – К., 1929. – ХІІ, 223 с. – [Статті В. Романовського с. 1-33; 146-152, 156-161].

Романовський, В. О. До історії архівних фондів старої гетьманщини / В. Романовський // Архівна справа. Книжка 2-3. – Харків : Видання Центр. Архівн. Управління УСРР, 1925. – С. 55-65.

 

Джерела та література

ALMA MATER : Університет Св. Володимира напередодні та в добу Української революції: 1917–1920. Матеріали, документи, спогади: у 3 кн. / упоряд. В. А. Короткий, В. І. Ульяновський. – Кн.1: Університет Св. Володимира між двома революціями. – Київ : Прайм, 2000. – [Спогади В. О. Романовського про навчання в Київському університеті Св. Володимира та його викладачів]. – С. 278–286.

Білокінь, С. І. Із старого листування (Віктор Олександрович Романовський, 1890-1971) / Сергій Білокінь // Спеціальні історичні дисципліни : питання теорії та методики. – 2004. – 11. – С. 84. – Режим доступу : http://resource.history.org.ua/publ/sid_2004_11_2_84.

Булыгина, Т. А. Страницы жизни и творчества В. А. Романовского: вдали от Украины / Т. А. Булыгина // Харківський історіографічний збірник. – 2014. - Вип. 13. – Харків, 2014. – С. 134 – 144.

 

Підготувала Н. О. Горська

Науково-дослідний відділ стародруків, цінних та рідкісних видань