ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!
23.03.2025
Шановні користувачі! Пропонуємо вам ознайомитися з книжковою виставкою «Столітня війна (1337–1453)», що входить до циклу «Історія у вогні: наймасштабніші війни світу».
Мета виставки — привернути увагу до історичних помилок, аби запобігти їх повторенню в майбутньому, а також сформувати глибоке розуміння цінності миру та уроків минулих конфліктів. Вона також нагадує, що сильна держава повинна бути готовою захищати свою незалежність, національну безпеку та територіальну цілісність.
Столітня війна (1337–1453) між Англією та Францією стала однією з найвизначніших військових подій середньовічної Європи. Її довгий перебіг позначився численними битвами, змінами альянсів і перемир’ями. Цей конфлікт тривав понад сто років, вплинувши на соціальні та економічні структури обох націй, а також став каталізатором значних змін у військовій справі, дипломатії та внутрішній політиці.
Історичний контекст і хід війни
Передумови Столітньої війни коріняться в політичних та династичних суперечках між Англією і Францією. Головним чином, війну спровокувала претензія англійського короля Едуарда III на французький трон. У 1328 році після смерті французького короля Карла IV, в якого не було прямого спадкоємця чоловічої статі, корону отримав Філіпп VI з династії Валуа. Однак, англійський король Едуард III, як онук французької королеви, вважав себе правомірним спадкоємцем. Ця суперечка стала основою для початку війни, що набула особливої гостроти в 1337 році.
Столітня війна складалася з кількох етапів, серед яких виділяються періоди активних бойових дій і тривалих мирних угод. Ключовими батальними подіями були битва при Кресі (1346 рік), битва при Пуатьє (1356 рік) і битва при Азенкурі (1415 рік). Англійці здобули кілька значних перемог, завдяки чому взяли контроль над важливими територіями на французькій землі, зокрема Нормандією. Однак із часом Франція змогла організувати опір завдяки новим стратегічним підходам і, зокрема, героїчним діям Жанни д'Арк, яка стала символом національного відродження Франції.
У 1429 році після того, як дівчина підняла французьку армію на боротьбу, англійці почали зазнавати поступових втрат, незважаючи на окремі успіхи. У 1453 році, після кількох невдалих кампаній, вони були змушені остаточно залишити Францію, утримуючи, щоправда, порт Кале до 1558 року. Таким чином завершилась Столітня війна.
Наслідки Столітньої війни
Наслідки Столітньої війни були надзвичайно важкими для обох країн. В першу чергу, Франція зазнала величезних людських і матеріальних втрат. Війна призвела до масових руйнувань у сільських регіонах та містах, загибелі десятків тисяч солдатів і цивільних осіб, а також до економічного виснаження та гуманітарної кризи. Втрати Франції не обмежувалися лише фізичними та економічними. Вони включали також психологічні та соціальні травми, а саме глибоку дезінтеграцію та відчуження серед населення.
Англія, з іншого боку, хоч і здобула певні територіальні успіхи, але на фінансовому рівні зазнала значних збитків. Постійні витрати на утримання армій призвели до великих боргів та економічного колапсу по всій країні. Це також викликало політичну нестабільність в Англії, що згодом призвело до Війни Червоної і Білої троянд (1455–1485). Зрештою, англійці були змушені відмовитися від претензій на французький трон – фактично, це означало для них політичну та військову поразку.
Насамкінець, Столітня війна мала значний вплив на військову тактику і технології. Зокрема, вона посприяла розвитку нового виду армії, заснованої на піхоті, а не лише на важкій кавалерії. Крім того, використання довгих луків англійцями стало важливим фактором у багатьох перемогах. Наостанок, в ході війни рефомувалась роль лицарства, що припинило бути головною силою в арміях, поступившись найманим військам.
Важливі уроки
Історія Столітньої війни демонструє нам руйнівну силу довготривалих військових кампаній як для держав, так і для суспільства в цілому. Вона нагадує, що війни не лише призводять до фізичних руйнувань, але й викликають глибокі соціальні та психологічні наслідки, які відчуваються впродовж багатьох поколінь. На її прикладі ми вкотре спостерігаємо, як війни призводять до моральної і політичної кризи, коли народи, виснажені від тривалого конфлікту, втрачають віру у свої уряди та структури влади.
З іншого боку, Столітня війна продемонструвала важливість дипломатії та пошуку мирних рішень для розв’язання конфліктів, а також стабільності в державних інституціях та зовнішній політиці. Отож, ми можемо дійти висновку, що зміна політичного курсу, внутрішні розбіжності та безперервні війни можуть призвести до краху навіть наймогутніших імперій і держав. Ми глибоко переконані, що сучасний світ повинен брати до уваги ці уроки, щоб уникнути повторення таких катастрофічних конфліктів у майбутньому.
З фонду НІБУ:
Жан Фруасар (Jean Froissart), французький хроніст, був сучасником подій Столітньої війни, і його "Хроніка Франції, Англії, Шотландії та Брета́ні" є одним з основних джерел того періоду. Старі видання цієї книги є дуже важливими. Вона була надрукована вже в XV столітті, і різні редакції та переклади доступні в бібліотеках.
The chronicles of Froissart [Текст] . - London : Macmillan, 1913. - XXIV, 484 p.
Томас Бабінгтон Маколей (1800–1859) — британський історик, есеїст і політик, відомий своєю «Історією Англії» та впливом на освітню систему Британської Індії. Його праці відзначаються ліберальними поглядами та захопленням британським прогресом. У своїх історичних нарисах Маколей згадує Столітню війну, зокрема у контексті аналізу середньовічної Англії, політичного розвитку та військових конфліктів з Францією, хоча детальніший опис цього періоду можна знайти в його оглядах англійської історії.
Macaulay, Thomas Babington. The history of England [Текст] Т. 1 / T. B. Macaulay. - Leipzig : [s. n.], 1849. - 438 p.
Macaulay, Thomas Babington. The history of England from the accession of James II [Текст] Т. 2 / T. B. Macaulay. - Boston : Philips, Sampson, 1853. - XII, 520 p. : il.
Macaulay, Thomas Babington. The History of England from the Accession of James II [Текст] . Т. 3 / T. B. Macaulay. - New York : Harper, s. a. - 609 p.
Macaulay. Lays of Ancient Rome [Текст] : With Ivry and Armada / Macaulay. - New edition. - London : Longmans, Green, and Co., 1884. - 191 p. : il.
Вольтер (1694–1778) — французький філософ, письменник і історик доби Просвітництва, відомий своєю гострою сатирою, боротьбою за свободу думки та критикою релігійної нетерпимості. Його твори вплинули на європейську політичну думку та розвиток історичної науки. Вольтер згадує Столітню війну у своїх філософських та історичних працях, де аналізує її причини, наслідки та, зокрема, роль Жанни д’Арк у визволенні Франції. Він розглядає цей конфлікт у контексті ширшої європейської історії та розвитку цивілізації.
Voltaire. Dictionnaire philosophique [Текст] / Voltaire. - Paris : Firmin Didot, 1813 - 1816. T. 7-8 : E-G. - 1813. - 263, 274 p.
Voltaire. Dictionnaire philosophique [Текст] / Voltaire. - Paris : Firmin Didot, 1813 - 1816. T. 11-12 : Loi-Quete. - 1813. - 276, 262 p.
Voltaire. Oeuvres completes [Текст] / Voltaire. - Paris : [s. n.], 1855. T. 7 : Dictionnaire philisophique. A-K. - Paris : Firmin Didot, freres, editeurs, 1855. - 782 p.
Voltaire. Oeuvres completes [Текст] / Voltaire. - Paris : De L'Imprimerie de la Societe Litteraire Typographique, 1785. T. 52 : Dictionnaire philosophique, T. 6 : Genealogie-Juifs. - 515 p.
