Виставка однієї книги
до Дня української писемності та мови
У палкій промові професора кафедри української словесності Львівського університету Олександра Колесси (1867-1945) на літературній секції з’їзду істориків у Кракові в 1900 році йшлося про стан української мови на кінець 19-го століття. Ганебні укази «сусідньої слов’янської держави мали на меті здавити українську літературу, не допустити і думки про українську науку», – наголошував промовець. «Указ з 1876 року – одинокий в історії людської цивілізації. Замкнено ним уста цілому великому народові, а забороняючи його рідну мову – відтято йому безпосередній приступ до цілющого джерела просвіти й науки. […] І такі відносини існують нині – коли людськість стрічає нове століття – в часі гуманних миролюбних окликів, в часі змагань до збратання народів […]».
Як депутат австрійського парламенту впродовж дванадцяти років (з 1907-го) О. Колесса використовував всі дипломатичні можливості для обстоювання інтересів українців Галичини у шкільництві та вищій освіті. В 1911 р. на Лондонському конгресі він виголосив доповідь «Історичне значення України як посередниці між культурою Сходу і Заходу». В 1915 році О. Колесса став віце-президентом Загальноукраїнської Культурної Ради у Відні.
У 1921-му Олександр Колесса очолював дипломатичну місію Західноукраїнської Народної Республіки у Римі, читав лекції у Віденському університеті й став фундатором та ректором Українського Вільного Університету (УВУ).
Університет, заснований у Відні на початку року, втримався там лише до осені. Згода й матеріальна допомога «державних чинників Чесько-Словацької Республіки, моральна поміч наукових і політичних кругів чесько-словацької суспільності» та особисте знайомство Олександра Колесси з президентом ЧСР Томашем Ґарріґом Масариком сприяли переміщенню нового українського вишу до Карлового університету. «Цілу організацію УВУ [О. Колесса] перепровадив сам без помочі до половини жовтня так, що святочна інавгурація пройшла в Празі дня 23 жовтня 1921 р.».
Саме інавгураційну промову першого ректора УВУ, згодом доповнену ним і видану в 1924 р. окремою книжкою, ми і представляємо на виставці.
За двадцять років, що пройшли між двома згаданими промовами Олександра Колесси, людство пересвідчилося, що сподівання на «гуманну миролюбність» 20-го ст. були марними: криваві війни змінялися революційними потрясіннями. У багатовіковій історії України це століття видалося чи не найтяжчим.
Проте, як стверджував перший ректор УВУ в своїй промові 1921 року, «Мала революція 1905 р. підриває значно заборону Українського слова, особливо ж знамените промеморія «Об отмене стеснений малорусского печатного слова» […] – промостило дорогу до дальшого розвою української літературної мови […]. Далеко важнійше діло для будучності української мови [–] теоретичне її освітленнє, – зробило саме життє, елементарна сила нації та її живого слова, проявлена в найновіших часах. […] Обновлена хоч на короткий час українська державність у Галичині і у Придніпрянській Україні розтворила широко двері і для української мови до всіх хоромів, сфер і функцій народного життя».
23 жовтня 1921 р. на урочистому відкритті УВУ Олександр Колесса виголосив ще одну важливу промову, використавши в її назві своє улюблене слово «погляд» (Погляд на історію українсько-чеських взаємин від Х до ХХ в. : промова, виголошена на святочній інавгурації Українського В. Університету в Празі дня 23. жовтня 1921 / О. Колесса. – Прага : Держ. друк., 1924. – 16 с.). Це – чи не перша спроба оглянути основні факти українсько-чеських зв’язків в українській науці. Автор підкреслив безперервність контактів між обома народами, а також те, що «поважних конфліктів між ними не було». У пам’ятках старочеської писемності автор бачить виразні сліди «староукраїнської закраски». Чимало сторінок праці О. Колесса присвятив П. Й. Шафарикові, О. Бодянському й Т. Шевченкові. «А тепер – сучасність. Серед найтяжчих умов нашого народного життя знаходять сини нашого народу щиру, сердечну гостинність на чеській землі [,] а Золота Прага вітає знов у своїх давніх мурах сот[ні] української молоді. Старинний Карловий Університет отвирає гостинні брами для Українського Вільного Університету й української молоді, для якої замкнено джерела науки на рідній землі. Із вдячністю приймаємо братню руку, що помагає нам р[я]тувати наше загрожене національно-культурне життя, зберегти його духові цінности, піддержати національне виховання нашої молоді, якого вагу особливо добре розуміє чеський нарід, що так завзято й успішно боровся за свою рідну культуру. Золоте проміння Українського Університету сягатиме в далеку будущину […]. Український Університет у Празі [–] се оден із граничних стовпів на гуманно-культурному шляху, яким ішов чесько-словацький нарід від Гуса та Коменського до Масарика».
Важко переоцінити зусилля Олександра Колесси задля «збратання» чеського й українського народів. Багаторічне ректорство (з перервами) в УВУ професор О. Колесса поєднував з викладацькою діяльністю у Карловому університеті (1923–1939), зокрема, брав участь в «Українознавчих викладах»; працював також спільно з чеськими науковцями у «Чесько-українському комітеті допомоги українській молоді» та в багатьох інших культурних і гуманітарних інституціях.
На виставці представлено також частину археографічного, поетичного та літературознавчого доробку Олександра Колесси: його дослідження про рукописні пам’ятки на волинських землях, вірш в антології «Акорди», впорядкованій Іваном Франком, і дві чудові передмови до другого та третього томів зібрання творів Осипа-Юрія Федьковича.
Список видань, представлених на виставці
1. Колесса, Олександр Михайлович. Погляд на історію української мови : інавгураційний виклад, виголошений в Українському В. Університеті в Празі дня 23 жовтня 1921 / Олександер Колесса. – Прага : Держ. друкарня в Празі, 1924. – 43 с. – [Текст автогр.]: «Вп. Пр.[офесору] Миколаеви Дурново на спомин від автор[а]». Є цифрова копія.
Філолог-славіст М. М. Дурново, перебуваючи в 1924-1927 рр. в Чехословаччині, долучився до вивчення українських говорів Закарпаття; це, ймовірно, спонукало Олександра Колессу подарувати колезі примірник своєї книжки, присвяченої історії української мови.
2. Колесса, Олександр Михайлович. Погляд на сучасний стан історії розслідів української літератури / Олександер Колесса. – Львів, 1901. – 40 с. – Реферат, виголошений в Літературній секції ІІІ з’їзду істориків у Кракові в 1900 р.
На с. 21-22 автор наводить перекладену ним цитату з праці Олексія Шахматова «К вопросу об образовании русских наречий и русских народностей» (Журнал Министерства народного просвещения. – 1899. – Ч. CCCXXII. – Апрель. – С. 369-379): «Малоруська група одноцільніше як інші зберегла свою звязь із старинною групою відповідних говорів: південно-руська група Х –ХІ віку зовсім представлена сучасною групою малоруською». Далі О. Колесса резюмує: О. Шахматов дійшов висновку, важливого «для історика літератури: не великоруський, а українськоруський нарід, мешкаючи від віків над середнім Дніпром, витворив пишну культуру і буйне письменство періоду київського, до татарського і часів лихоліття».
3. Колесса, Олександр Михайлович. Південно-Волинське городище і Городиські рукописні пам’ятки XII–XVI в. ІV. Городиське євангеліє XII–XIII в. / проф. д-р Олександер Колесса. – Прага : Укр. ун-т у Празі, 1925. – 406-437 с. – Відбитка із Ювилейного Наукового Збірника Укр[аїнського] Університету в Празі. [Правильна назва видання: Науковий ювілейний збірник УВУ. Ч. 1.]. – Прага : Український Вільний Університет, 1925. – 438 с.
У праці, яка ввійшла до збірника, виданого УВУ, О. Колесса підкреслив значну роль Волині в культурному житті України. Так званий Христинопільський Апостол 12 ст. і Бучацьке Євангеліє 12-13ст. належали, як з’ясував О. Колесса, до Городиського монастиря. Згадуючи бібліотеку, засновану в 1767 р. при монастирі в Христинополі поблизу Городища, автор перелічив тамтешні пам’ятки 15-17 ст. та додав тексти Городиських фрагментів Євангелія 12-13 ст.
4. Франко, Іван Якович. Акорди : антологія української лірики від смерти Шевченка / І. Франко ; іл. Ю. Панькевича. – Львів : Наклад Укр.-рус. видавн. спілки, 1903. – 316 с. : іл. – Із змісту: Колесса, Олександр. В світ за очі [поезія]. – С. 189-192.
5. Федькович, Осип-Юрій Адальбертович. Писан[н]я Осипа Юрія Федьковича. Т.2. Повісті й оповідання Осипа Юрія Федьковича : з перводруків й автоґрафів зібрав, упорядкував і пояснив Олександер Колесса / Ю. Федькович . – 1-ше повне і критичне вид. – Львів : Друк. Наук. т-вa ім. Шевченка, 1902. – 495 с. – (Українсько-руська бібліотека / Наукове Товариство імени Шевченка. Філологічна секція ; т. 2).
6. Федькович, Осип-Юрій Адальбертович. Писан[н]я Осипа Юрія Федьковича. Т. 3. Ч. 1. Драматичні твори Осипа Юрія Федьковича : за автоґрафами видав Др. Олександер Колесса / О.-Ю. А. Федькович. – 1-ше повне і критичне вид. – Львів : Друк. Наук. т-ва ім. Шевченка, 1918. – 266 с. – (Українсько-руська бібліотека / Наукове Товариство імени Шевченка. Філологічна секція ; т. 3).
Джерела
1. Моторний, Володимир. Олександр Колесса й українсько-чеські взаємини міжвоєнного двадцятиліття / Володимир Моторний // Проблеми слов’янознавства. – 2002. – Вип. 52. – С. 110-117.
2. Наріжний, Симон. Українська еміграція : культурна праця української еміграції між двома світовими війнами. Ч.1 / Симон Наріжний. – Прага : [KNIHTISK], 1942. – 372 с. – Студії Музею Визвольної Боротьби України.
3. Видання з автографами українських діячів науки і культури : каталог колекції Національної історичної бібліотеки України. Вип. 1 / Нац іст. б-ка України, Н.-д. від. стародруків, цінних та рідкісних видань ; уклад. Н.О. Горська ; ред. О.І. Марченко, С.І. Смілянець, К.Г. Таранюк-Русанівський. – Київ : Вид. дім «Вініченко», 2018. – C. 166, 169-170.
Підготувала Н. О. Горська,
Науково-дослідний відділ стародруків, цінних та рідкісних видань