Ольга Михайлівна Басараб (Левицька)

01 вересня 2024 р. 06:00

170 переглядів

Ольга Басараб (Левицька) – громадсько-культурна діячка Галичини початку XX століття, організаторка благодійної діяльності, учасниця Українського жіночого союзу (Відень), Союзу українок (Львів), Комітету допомоги пораненим і полоненим (Відень), Комітету допомоги цивільному населенню (Відень), дипломат УНР і ЗУНР, розвідниця, зв'язкова Євгена Коновальця.

Народилася 1 вересня 1889 року в селі Підгороддя на Рогатинщині в родині священника Михайла Левицького, який на той час був парохом у селі Вербилівці.

Навчалася у німецькій школі закритого типу у Вайсвассері (Сілезія), при Українському інституті для дівчат, 1909 року закінчила ліцей у Перемишлі. У Відні закінчує однорічні торгові курси при державній торговельній академії (Гандельс-Академії) та вступає на медичний факультет Віденського університету. У цей час стає членом студентського товариства “Січ”, куди входили Дмитро Донцов і Остап Грицак.

Повернувшись в Галичину, працює вчителькою у торговельній школі в Тернополі, з 1911 року – українському банку “Дністер”, “Земельному іпотечному банку” Львова. Одночасно бере активну участь у громадському житті: працює в “Жіночій громаді”, “Просвіті”, “Пласті”, веде курси для неписьменних, водить сільських дівчат на денні вистави в театр. З початком І Світової війни, разом з Оленою Степанів, Софією Галечко, Ольга Левицька організовує першу жіночу чоту Українських Січових Стрільців, яка складалась із 33 жінок.

У Перемишлі Ольга знайомиться зі студентом Політехніки Дмитром Басарабом, керівником студентського товариства “Основа”. 10 жовтня 1914 року у віденській церкві святої Варвари отець Дмитро Шуль обвінчав молодят. Замість весільної подорожі подружжя виїхало в Альпи, до австрійського форту Альборжет, що на кордоні з Італією, бо саме туди скерували кандидата на офіцера Дмитра Басараба. Однак, родинне щастя було недовгим – 22 червня 1915 року Дмитро загинув на італійському фронті - в першому своєму бою. За мужність нагороджений Хрестом Заслуги ІІІ класу з військовим орденом. Посмертно…

Після смерті чоловіка Ольга Басараб присвячує себе допомозі пораненим українцям, що були розміщені по різних лікарнях Відня. У 1917 році Ольга була нагороджена срібною медаллю Червоного Хреста з військовим відзначенням, завіреним почесним головою Червоного Хреста – ерцгерцогом Францом Сальваторе.

Починаючи з 1918 року обіймає посади, фактично дипломатичних працівників - секретар українського посольства у Фінляндії, бухгалтер посольства УНР у Відні… На такі посади підбирали дуже довірених, досвідчених і надійних людей.Разом із Миколою Залізняком (член уряду Євгена Петрушевича) та його дружиною багато подорожувала Європою : Німеччина, Данія, Швеція, Норвегія тощо. Виконувала не лише офіційні місії, а й збирала цінну інформацію стратегічного та політичного характеру.

У вересні 1920 року стає членом підпільної Української військової Організації (УВО), особистою зв’язковою полковника Євгена Коновальця. У 1923 році Осип Думин (“Крезуб”) передав Ользі на зберігання документи (мобілізаційні плани польських гарнізонів), пізніше їх мали доставити Коменданту УВО. За доносом польського професора Францішка Сави 9 лютого 1924 року співробітники бюро при дирекції поліції Львова провели обшук у квартирі С. Савицької і О. Басараб.

Під час обшуку Ольга Басараб заявила, що знайдені поліцією пакет із документами передав їй на зберігання віденський знайомий Іван Кучма, про вміст пакету нічого не знає. Її звинуватили у шпигунстві проти польської держави, обох жінок - Басараб і Савицьку - перевели до в’язниці.

Ольгу жорстоко катували, але вона нікого не зрадила. Поліційний протокол був короткий: “Я відмовляюся від усяких зізнань”. І підпис - “Ольга Басараб”.

Ольгу Басараб знайшли повішеною на гратах в камері №7 13 лютого 1924 року. У її камері на стіні лишився напис: “Вмираю, замучена, помстіть! О. Басараб” та слова Богдана Лепкого: “За кров, за сльози, за руїну верни нам, Боже, Україну!”.

Книги з фонду НІБУ

Бажанський М. Мемуарна мозаїка / М. Бажанський. – Київ : Критика, 1998. – 355 с. : ил, портр. - Покажчик: с. 328-335.

Зі змісту : Ольга Басараб С.328.

Богачевська-Хомяк М. Білим по білому: Жінки в громадському житті України, 1884-1939 : пер. з англ. / М. Богачевська-Хомяк. – Київ : Либідь, 1995. – С.258 - 260.

Велика війна 1914-1918 рр. і Україна / НАН України. Ін-т історії України ; упоряд. О. П. Реєнт. – К. : КЛІО, 2013. – 784 с.

Геник С. М. 150 видатних українок / С. М. Геник. – Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2003. – 234 с. : ил.

Зі змісту : Басараб Ольга С. 22.

Дядюк М. Ольга Басараб – Левицька : трагедія 1924 року / М.Дядюк // Україна : культурна спадщина, національна свідомість, державність. – 2007. – Вип. 7. Збірник на пошану професора Юрія Сливки. – С.320 - 334.

Жінки в УСС / упоряд. Я. Онищук. – Львів, 2003. – 12 с. : іл. – (Українські Січові Стрільці ; зб. 5).

Іваничук Р. І. Країна Ірредента : політичний роман / Р. І. Іваничук. – Київ : Ярославів Вал, 2008. – 192 с.

Зі змісту : Ольга Басараб С. 113 - 122.

Купчик Л. Дороговкази для українців / Л. Купчик. – Жовква : Місіонер, 2013. – 244 с. : іл.

Зі змісту : Ольга Басараб (1889 – 1924) С.166 - 173.

Луговий О. Визначне жіноцтво України : історичні життєписи / О. Луговий. – 2-е вид. – Київ : Ярославів Вал, 2007. – С.239 - 240.
 

Лялька Я.С. Літопис нескореної України. Кн. 5. Ольга Басараб та її доба: документи, матеріали, спогади, біографічні нариси / Я. С. Лялька ; Науково-дослідний центр історії національно-визвольних змагань України. – Львів : Галицька Вид. Спілка, 2007. – 1248 с.

Мала фотоенциклопедія українських січових стрільців / упоряд. І. Сварник. – Львів : Галицька Вид. Спілка, 2004. – 127 с. : іл., фото.

Зі змісту : Басараб (Левицька) Ольга (1889 – 1924) – відома українська громадсько – політична діячка.

Народжені Україною : меморіальний альманах : у 2 т. Т. 1. А—К / ред. О. Онопрієнко. – Київ : Євроімідж, 2002. - 877 с. : фото. – (Золоті імена України)

Зі змісту : Ольга Басараб (1889 – 1924) – громадсько – політична діячка, підпільниця С.162 - 163.

Рудницький М. Статті, листи, документи / М. Рудницька. – Львів, 1998. – 843 с.

Зі змісту : Ольга Басараб С. 18 ,454, 494 - 495.

Стасюк О. Й. Басараб Ольга (01.09.1889 – 12.02.1924) / О. Й.Стасюк // Енциклопедія історії України : в 5 т. Т. 1. А-В / НАН України. Ін-т історії України ; ред. В. А. Смолій. – Київ : Наук. думка, 2003. – С.198.

Стахова О. Ольга Басараб – Патронка ОУК / О.Стахова // На службі рідного народу : збірник літературно критичних статей / АН УРСР. Ін-т суспільних наук ; ред. І. П. Крип’якевич. – Львів : Кн.-журн вид., 1960. – С.11 - 15.

Суровцов Н. В. Спогади / Н. В. Суровцова. – Київ : Вид-во ім. Олени Теліги, 1996. – 431 с. : фото.

Зі змісту : Ольга Басараб С. 378.

Українські жінки у горнилі модернізації / Українська асоц. дослідн. жіночої історії, НАН України. Інститут народознавства ; ред. О. Кісь. – Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2017. – 304 с. : іл.

Чопик Г. Українська розвідниця Ольга Басараб / Г. Чопик. – Львів : Галицька Вид. Спілка, 2005. – 32 с. : іл., портр.

Укладачі: Тетяна НАУМЕНКО,
Лариса ШИРШОВА,
відділ культурних комунікацій