Берлинський Максим Федорович (1764-1848)

16 серпня 2024 р. 11:08

279 переглядів

Берлинський Максим Федорович (17(06).08.1764, с. Нова Слобода [нині – село у Новослобідській сільській громаді Конотопського району Сумської області] – 18(06).01.1848, м. Київ) – історик, археолог, педагог, архівіст, релігійний діяч, перший києвознавець. Народився в сім’ї сільського священника Михайлівської церкви о. Федора Берлинського. З 1776 по 1786 роки здобував освіту у Київській Академії. Після дворічного навчання в Петербурзькій учительській семінарії (1787-1788) М. Берлинський повернувся до Києва, де у щойно відкритому Київському Головному народному училищі (пізніше – Київська перша гімназія) отримав посаду викладача географії, натуральної та цивільної історії у вищих класах [13, с. 66]. У 1834 році М. Берлинського призначено інспектором Київської першої гімназії, головою правління Київського університету (до приїзду першого ректора М. Максимовича). У жовтні 1834 року в чині статського радника М. Берлинський пішов у відставку. Максим Федорович брав активну участь в організації Тимчасового комітету для дослідження старожитностей Києва (1835-1843), надавав консультації під час археологічних розкопок чи розгляду питань, пов’язаних з історією, пам’ятками міста. Враховуючи вагомий внесок М. Берлинського у дослідження історії Києва, у 1843 році його було обрано почесним членом Київської археографічної комісії для розбору давніх актів [7, с. 13 ; 12, с. 239].

Педагогічну діяльність М. Берлинський поєднував з науковою роботою. Він працював у різних галузях природничих наук: ботаніці, мінералогії, метеорології. Але найбільший внесок зробив саме в історичну науку.

У той час, коли М. Берлинський розпочав студії з історії Києва, українські й, зокрема, київські старожитності майже не були досліджені. Він був першим із науковців, хто ними зацікавився і займався. Джерельна база вченого досить різноманітна – стародавні літописи, хроніки, мемуари, архіви, але особливе місце в ній посідали археологічні матеріали [10, с. 188].

У 1815 році М. Берлинський познайомився з графом М. Рум’янцевим (1754-1826), який захоплювався старожитностями і був засновником неофіційного гуртка любителів старовини [12, с. 239]. У Києві до цього гуртка, крім М. Берлинського, входив київський митрополит Євгеній (Болховітінов). Максим Федорович тривалий час листувався з М. Рум’янцевим, повідомляючи про результати досліджень та цікаві знахідки, виявлені під час археологічних розкопок. За дорученням графа збирав матеріали про давній Київ, обстежував монастирські бібліотеки, робив виписки, копії з літописів, синодиків, збирав дані про правлячі монарші династії, церковних ієрархів, копіював грецькі написи Софійського собору, інформував про археологічні знахідки, рідкісні предмети з приватних колекцій, котрі купував на прохання М. Рум’янцева [7, с. 13].

Перу вченого належить низка ґрунтовних праць з історії міста Києва, археології, історичної топографії тощо [10, с. 188 ; 7, с. 17-20]. Та найвідомішим у доробку дослідника за його життя стало «Краткое описание Киева, содержащее историческую перечень сего города, так же показание достопамятностей и древностей оного» (1820). В Національній історичній бібліотеці України зберігається примірник однієї з книг М. Берлинського «Краткое описание Киева …» (1820), який містить авторський дарчий напис, адресований його колезі ректору Чернігівської семінарії Мелетію (Івану Носкову) [2 ; 8, с. 44-47].

Книгу «Краткое описание Киева…» складають три розділи та план міста з покажчиком до нього. У першому розділі подано стислу історію Києва з часів його заснування і до початку ХІХ століття. Автор детально розглядає тодішні версії щодо виникнення та походження міста, його назви, робить спробу локалізувати місця перших поселень легендарних засновників Києва, висвітлює політичну історію міста ІХ-ХVІІІ ст.

Розділ другий вміщує опис визначних пам’яток історії та культури Києва. Згідно із топографією тогочасного міста М. Ф. Берлинський об’єднує пам’ятки у три групи: Печерськ, куди входить Лавра зі Старокиївською фортецею, Пустинно-Микільський та Видубецький монастирі, Кловський та Царський палаци, урочища Китаїв, Звіринець, Заруб, річка Золоча та Либідь; Старе (Верхнє) місто, яке мало чотири відділки з відомими пам’ятками – Андріївський, Софійський, Печерський та Михайлівський; Поділ, куди увійшли Києво-Могилянська Академія, Гостинний двір, Грецький, Флорівський, Іорданський, Кирилівський та Межигірський монастирі, чотирнадцять подільських церков, гора Щекавиця, річка Почайна та Чорторий, с. Вишгород. До кожної пам’ятки чи урочища додано літописні відомості про них [6, с. IX].

В цих розділах М. Ф. Берлинський виступає доскіпливим дослідником історичної топографії Києва, власне, першим його істориком. Багато з його припущень щодо розташування тієї чи іншої пам’ятки нині підтвердилися археологічно.

Третій розділ книги – неоціненне джерело з історії Києва XVIII-поч. XIX століть. В ньому викладено оригінальні відомості про площу та адміністративно-територіальний поділ міста, кількість його майданів, вулиць, в’їздів, мостів, монастирів і церков, шкіл, трактирів, тюрем і магазинів, заводів і криниць, а також відомості щодо демографії та станової ієрархії киян [6, с. X].

Слід зазначити, що «Краткое описание Киева» – це адаптований виклад іншої великої праці вченого «История города Киева от основания его до настоящего времени», яка так і не побачила світ за життя автора. Подана до Цензурного комітету, ця книга «загубилася» майже на 170 років. Вважалося, що її назавжди втрачено для науки [11, с. 43].

У 1970 році сталася справжня археографічна сенсація. Київська дослідниця Лідія Антонівна Пономаренко знайшла в Ленінградському архіві цензорський примірник праці видатного українського історика і географа Максима Берлинського «История города Киева от основания его до настоящего времени». Фахівці добре знали його книгу «Краткое описание Киева», що вийшла 1820 р., а ось доля головної праці дослідника залишалася невідомою. М. Берлинський, судячи з хронології першої частини «Истории города Киева», доведеної до 1798 р., завершив її близько 1800 р. Напевно, тоді ж, а може й дещо раніше, була написана і друга частина праці. Розповідаючи про знахідки в Києві кісток мамонта, історик уточнив, що вони були зроблені «в прошедшем 797 (1797) году» [4, с. 82].

У 1972 році частина знайденого рукопису вийшла друком у щорічнику «Київська старовина» [3], видання якого планувалося як продовження одноіменного журналу, що виходив у 1882-1906 рр. Підготував текст до друку М. Ю. Брайчевський (1924-2001), якому належали ґрунтовна передмова і коментарі. В кінці першої частини було повідомлено читачам про завершення друку «Истории города Киева...» у наступному випуску щорічника. На жаль, повної публікації не відбулося, й не з вини редакції. Саме в цей час в Україні розпочалась чергова кампанія боротьби з українським націоналізмом. З великими труднощами вдалося врятувати перший випуск «Київської старовини» з працею М. Берлинського – ціною вилучення М. Брайчевського зі складу редколегії та його прізвища з передмови до першої частини «Истории...». Проте набір другого випуску щорічника за наказом чиновників був розсипаний, а саме видання ліквідоване, як таке, що «відроджує буржуазно-націоналістичні концепції». Відбулися й «оргвисновки», які завдали чималої шкоди українській історичній науці [4, с. 82].

У 1991 році М. Ю. Брайчевський підготував до друку працю М. Берлинського окремою книгою [5], а наступного року в першому номері знову відродженої (тепер уже як журнал) «Київської старовини» опубліковано обіцяне ще 1972 р. продовження цінної історичної праці [4, с. 82].

Зміст книги [«История города Киева...»] М. Берлинського та її структура були замислені досить широко (особливо, якщо брати до уваги тогочасний стан вітчизняної історіографії). Твір складається з двох частин. Перша (більша за обсягом) присвячена історії Києва, що подається на тлі загального розвитку України. Весь історичний процес в Україні Берлинський поділяє на вісім періодів, кожний з яких відповідав етапу в розвитку країни [5, с. 7, 14]. Друга частина книги, у порівнянні з першою, – невелика і повністю присвячена історико-топографічному опису міста (до кінця XVIII ст.), який має більше джерелознавче значення, ніж відповідні розділи «Краткого описания Киева». У праці йдеться про Київ до страшної пожежі 1811 р., від якої особливо постраждав Поділ. Дослідницька скрупульозність в описі гідрографії, географічного положення міста, його топографії, рослинного і тваринного світу, клімату не тільки цікаві для сучасного читача, а й корисні для науковців. Особливо цінними є нариси про Дніпро, вода якого, згідно із зауваженням М. Берлинського, «для питья мягкая и сладкая, также для варения чаю весьма способная», про київські гори, багаті на прекрасні глини, охру, карнеоль і сердоліки. Зрідка зустрічається бурштин, шматочки якого знаходили в часи М. Берлинського, скажімо, на Печерській горі, а також на піщаних мілинах Дніпра [4, с. 82].

Особливий інтерес становлять описи, в яких М. Берлинський розповідає про те, що бачив на власні очі. На той час місто ще не переплановувалося, забудова не була такою щільною, як пізніше, не зводилися багатоповерхові будівлі з потужними фундаментами та глибокими підвалами, отже, не нищились давні культурні шари. Під час земляних робіт часто натрапляли на давні поховання, скарби, було чимало надзвичайно цікавих знахідок, на які, проте, ніхто не звертав особливої уваги [11, с. 42].

За оцінкою одного з найвидатніших українських істориків В. Іконникова, у плані джерелознавчих відкриттів і введення в науковий обіг згодом втрачених матеріалів із рукописів, які згоріли в полум’ї пожежі 1811 р., праця М. Берлинського має особливу цінність, враховуючи, що автор відзначався безмежною повагою до історичних джерел [11, с. 43].

Бібліографічний список (з фонду НІБУ)

1. Берлинский М. Ф. Краткое описание Киева / М. Ф. Берлинский ; предисл. Г. Ю. Ивакин. – [Репринтне видання 1820 р.]. – Киев : Час, 1991. – XIII, 204 с. : портр.

2. Берлинский М. Ф. Краткое описание Киева, содержащее историческую перечень сего города, так же показание достопамятностей и древностей оного. Собранное надворным советником Максимом Берлинским [Електронний документ] / М. Ф. Берлинский. – Санкт-Петербург : Тип. департамента нар. просвещения, 1820. – 204 с. : карта. – Режим доступу : https://nibu.kyiv.ua/elfond/Kratkoe_opisanie_Kieva/Kratkoe_opisanie_Kieva.pdf. – Особливості примірника : [Текст автогр.]: «Его Высокопреподобию Отцу Архимандриту Ректору Черниговской семинарии Мелетию. Почтенн[ейше] […] [Берли[нский]» ; [Шт.]: «Zentralbibliothek der Hohen Schule [von Berlin]», «Библиотека Научного отдела Центрального хранилища Музейных Фондов. Екатерининский Дворец».

3. Берлинський М. Ф. Історія міста Києва / М. Ф. Берлинський ; [передм. та комент. М. Ю. Брайчевського] // Київська старовина. Щорічник – 1972. – С. 74-202.

4. Берлинський М. Ф. Історія міста Києва / М. Ф. Берлинський ; передм. та комент. П. Толочка // Київська старовина. – 1992. – № 1. – С. 82-114.

5. Берлинський М. Ф. Історія міста Києва / М. Ф. Берлинський ; підгот. тексту до друку, передм. та комент. М. Ю. Брайчевського. – Київ : Наук. думка, 1991. – 320 с. : портр. – (Пам'ятки історичної думки України).

6. Берлинський М. Ф. Короткий опис Києва / М. Ф. Берлинський ; редкол.: М. Жулинський (голова) [та ін.]. ; комент. Ю. Олійник. – [Репринтне видання 1820 р.]. – Київ : [б. и.], 1990. – XVIII, 204, IX-XVIII с. : іл. – (Серія книжкових пам’яток «Українські пропілеї»).

7. Берлинський Максим Федорович : біобібліографічний покажчик [Електронний документ] / Київ. міськ. орг. Нац. спілки краєзнавців України, Нац. іст. б-ка України ; наук. ред. О. Реєнт ; упоряд.: О. Гончаров, А. Петровський, З. Мусіна ; ред. Т. Приліпко. – Київ, 2021. – 46 с. – (Києвознавство в особах). – Режим доступу : https://nibu.kyiv.ua/media/uploads/2021/12/16/qvkqem.pdf.

8. Берлинський Максим Федорович [Електронний документ] // Видання з автографами українських діячів науки і культури : каталог колекції Національної історичної бібліотеки України. Вип. 1 / М-во культури України, Нац. іст. б-ка України ; Н.-д. від. стародруків, цінних та рідкісних видань ; уклад. Н. О. Горська ; ред.: О. І. Марченко, С. І. Смілянець, К. Г. Таранюк-Русанівський ; відп. за вип. А. В. Скорохватова. – Київ : Вид. дім «Вініченко», 2018. – С. 44-47. – Режим доступу : http://bit.ly/nibusigns2018.

9. Івакін Г. Дослідник стародавнього міста : [присвяч. М. Берлінському] // Київ. – 1984. – № 9. – С. 163–168.

10. Максим Берлинський // Народжені Україною : меморіальний альманах : у 2 т. Т. 1 : А-К. – Київ : Євроімідж, 2002. – С. 188-189. – (Золоті імена України).

11. Рожнятовська О. Патріарх київських старожитностей : до 250-річчя від дня народження М. Берлинського (1764-1848) / О. Рожнятовська // Дати і події, 2014, друге півріччя : календар знамен. дат № 2 (4) / Нац. парлам. б-ка України ; уклад. В. Кононенко (кер. проекту) [та ін.]. – Київ, 2014. – С. 41–45.

12. Тронько П. Т. Берлинський Максим Федорович / П. Т. Тронько // Енциклопедія історії України : [у 10 т.]. Т. 1: А-В / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. – Київ : Наукова думка, 2003. – С. 239.

13. Хижняк З. І. Берлинський Максим Федорович / З. І. Хижняк // Києво Могилянська академія в іменах, ХVІІ–ХVІІІ ст. : енциклопедичне видання / ред. В. С. Брюховецький – Київ : КМ Академія, 2001. – С. 66-68.

14. Щербина В. И. Первый киевский археолог М. Ф. Берлинский / В. И. Щербина. – Киев : Тип. Корчак Новицкого, 1897. – 23 с. – Оттиск из журн. «Киевская старина». – Особливості примірника : [Текст автогр.] : «В бібліотеку женской [гимназіи]» ; [Шт.] : «Фундамент. библіотека Кіевской женской гимназіи» ; «Бібліотека Археографічної комісії ВУАН».

Підготувала Світлана Плюта

Науково-дослідний відділ стародруків, цінних та рідкісних видань