ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!
01.09.2024
До уваги користувачів пропонуємо виставку видань з фонду документів іноземними мовами, присвячену 280-річчю від дня народження Йоганна-Готфріда Гердера (1744—1803), німецького філософа, фольклориста, історика культури, одного з визначних представників пізнього Просвітництва.
Як теолог представляє (поряд з Гаманом та Якобі) реакцію проти зайвого раціоналізму та догматизму Просвітництва в ім'я вільного релігійного почуття та живої віри. Як філософ історії поставив питання про існування загальних законів історичного розвитку, розробивши теорію історичного прогресу народів та людства. Творець історичного розуміння мистецтва, який вважав за своє завдання «все розглядати з погляду духу свого часу». Першим привернув увагу до фольклору як прояву унікального духу того чи іншого народа. Натхненник руху «Буря і натиск». Один із зачинателів славістики.
Біографія
Народився в протестантській родині бідного шкільного вчителя Готфріда Гердера. Його мати Анна Елізабет Гердер (уроджена Пельц) походила з сім'ї шевця, а батько був також церковним дзвонарем.
У ході Семирічної війни 1756—1763 років територія Східної Пруссії була зайнята російськими військами. У 1762 році Гердер з подачі російського військового лікаря вирушив до Кенігсберзького університету з наміром вивчати медицину, проте незабаром віддав перевагу теологічному факультету, який закінчив у 1764 році. Там він слухав лекції І. Канта з логіки, метафізики, моральної філософії та фізичної географії, а також брав уроки мов у І. Г. Гамана. Обидва вони значно вплинули на Гердера, тоді ж він захопився ідеями Руссо.
У 1764 році виїхав до Риги, де за сприяння Гамана зайняв місце викладача в соборній школі, а після складання наступного року богословського іспиту також служив пасторським ад'юнктом. У 1767 році отримав вигідну пропозицію в Петербурзі, але не прийняв її. Захопленість Гердера просвітницькими ідеалами призвела до напружених відносин із ризьким духовенством, й у 1769 році він подав у відставку.
Протягом двох років подорожував Францією, Голландією, Німеччиною. У Парижі познайомився з Дідро і Даламбером, в Гамбурзі на Гердера вплинув Лессінг, а в 1770 році він познайомився в Страсбурзі з молодим Гете; їхнє спілкування сприяло виникненню літературного руху «Буря і натиск».
У 1771—1776 роках – радник консисторії в Бюкебурзі. У 1776 році переселився до Веймара, де завдяки сприянню Гете отримав посаду генерального суперінтенданта, тобто першої духовної особи герцогства (займав цю посаду до самої смерті). У 1788—1789 роках подорожував Італією.
Пізні роки Гердера були затьмарені конфліктом з його вчителем Кантом, який у своїх рецензіях на трактати Гердера виявив слабкі сторони його вчення.
Філософія та критика
Твори Гердера «Фрагменти з німецької літератури» (Fragmente zur deutschen Literatur, 1766—1768), «Критичні ліси» (Kritische Wälder, 1769) зіграли велику роль у розвитку німецької літератури періоду «Бурі і натиску»). Тут ми зустрічаємося з думкою, яка стала центральною усієї його теорії культури, що кожен народ, кожен прогресивний період світової історії має і повинен мати літературу, пройняту національним духом.
Його твір «Також філософія історії» (1774) присвячено критиці раціоналістичної філософії історії просвітителів. З 1785 року почав виходити його монументальна праця «Ідеї щодо філософії історії людства» (1784—1791). Це перший досвід загальної історії культури, де отримують своє найповніше вираження думки Гердера про культурний розвиток людства, про релігію, поезію, мистецтво, науку. Схід, античність, середні віки, Відродження, Новітні часи зображені ним з ерудицією, що вражала сучасників.
Останніми його великими працями (якщо не брати до уваги богословських творів) стали «Листи для сприяння гуманності» (Briefe zur Beförderung der Humanität, 1793—1797) і «Адрастея» (1801—1803), спрямована головним чином проти романтизму Гете і Шилера.
Філософію пізнього Канта Гердер різко відхилив, назвавши його дослідження «глухою пустелею, наповненою порожніми породженнями розуму і словесним туманом». Зокрема, Гердер вважав, що тварини є для людини «меншими братами», а не лише «засобом», як вважає Кант: «Не існує чесноти чи потягу в людському серці, подібність яких тут і там не виявлялася б у світі тварин».
Вищим ідеалом для Гердера була віра у торжество загальної, космополітичної гуманності (Humanität). Гуманність він трактував як здійснення гармонійної єдності людства в багатьох самостійних індивідів, кожен з яких досяг максимальної реалізації свого унікального призначення. Найбільше у представниках людства Гердер цінував винахідництво.
Ідея розвитку людства
Гердер однією з перших розробляв ідею прогресса. За Гердером, людство у своєму розвитку подібно до окремого індивіда: воно переживає періоди молодості та старезності, — із загибеллю античного світу воно пізнало свою першу старість, з віком Просвітництва стрілка історії знову зробила своє коло. Те, що просвітителі приймають за справжні витвори мистецтва, не що інше, як позбавлені поетичного життя підробки під художні форми, що виникли свого часу на ґрунті національної самосвідомості і стали неповторними із загибеллю їхнього середовища. Наслідуючи зразки, поети втрачають можливість проявити єдине важливе: свою індивідуальну самобутність, оскільки Гердер завжди розглядає людину як частину соціального цілого (нації), то й свою національну самобутність.
Тому Гердер закликає сучасних йому німецьких письменників розпочати нове омолоджене коло культурного розвитку Європи, творити підкоряючись вільному натхненню під знаком національної самобутності. Для цієї мети Гердер рекомендує їм звернутися до більш ранніх (молодих) періодів вітчизняної історії, бо там вони можуть долучитися до духу своєї нації у його найпотужнішому і найчистішому вираженні та почерпнути сили, необхідні для відновлення мистецтва та життя.
Однак з теорією циклічного розвитку світової культури Гердер поєднує теорію прогресивного розвитку, сходячись у цьому з просвітителями, які вважали, що «золоте століття» слід шукати не в минулому, але в майбутньому. І це непоодинокий випадок дотику Гердера до поглядів представників епохи Просвітництва. Спираючись на Гаманна, Гердер в той же час солідаризується по ряду питань з Лессінгом.
Постійно підкреслюючи єдність людської культури, Гердер пояснює її спільною метою всього людства, яка полягає у прагненні здобути «справжню гуманність». Відповідно до концепції Гердера, всеосяжне поширення гуманності у суспільстві дозволить:
-розумні здібності людей зробити розумом;
-дані людині природою почуття реалізувати у мистецтві;
-потяги особистості зробити вільними та красивими.
«Гердер не сидів, подібно до літературного великого інквізитора, суддею над різними народами, засуджуючи чи виправдовуючи їх, дивлячись за рівнем їхньої релігійності. Ні, Гердер розглядав усе людство як велику арфу в руках великого майстра, кожен народ здавався йому по-своєму налаштованою струною цієї велетенської арфи, і він осягав універсальну гармонію її різних звуків».
– Гейне
Ідея національної держави
Гердер був одним із тих, хто першим висунув ідею сучасної національної держави, але вона виникла в його вченні з віталізованого природного права і мала цілком пацифістський характер. Кожна держава, яка виникла в результаті захоплень, викликала в нього жах. Адже така держава, як вважав Гердер, і в цьому виявлялася його народна ідея, руйнувала національні культури, що склалися. Суто природним створенням йому, власне, представлялися лише сім'я та форма держави, що відповідала їй. Її можна назвати гердерівською формою національної держави.
«Природа виховує сім'ї і, отже, найприродніша держава — та, де живе один народ із єдиним національним характером».
«Держава одного народу – це сім'я, впорядкований будинок. Воно лежить на власному фундаменті; засноване природою, воно стоїть і гине лише з часом».
Гердер називав такий державний устрій першим ступенем природних правлінь, який залишиться вищим і останнім. Це означає, що намальована ним ідеальна картина політичного стану ранньої та чистої народності залишалася його ідеалом держави взагалі.
Проте для Гердера держава — це машина, яку згодом треба буде зламати. І він переінакшує афоризм Канта: «Людина, яка потребує пана, тварина: оскільки він людина — їй не потрібен ніякий пан».
Вчення про народний дух
«Генетичний дух, характер народу — це взагалі річ вражаюча та дивна. Його не пояснити, не можна і стерти його з лиця Землі: він старий, як нація, старий, як ґрунт, на якому жив народ».
У цих словах укладена квінтесенція вчення Гердера про дух народу. Вчення це в першу чергу було спрямоване, як уже на попередніх стадіях його розвитку у просвітителів, на сутність народів, стійку до змін. Воно більше спочивало на універсальному співчутті різноманіттю індивідуальностей народів, ніж пізніше вчення історичної школи права, що випливало з пристрасного занурення у своєрідність і творчу силу німецького народного духу. Але воно передбачало, хоч і з меншою містикою, романтичне почуття ірраціонального та таємничого в народному дусі. Це вчення, подібно до романтики, бачило в національному дусі незриму печатку, виражену в конкретних рисах народу та його творіннях, хіба тільки це бачення було вільнішим, не настільки доктринерським. Менш жорстко, ніж згодом романтизм, він розглядав і питання незгладимості народного духу.
Любов до народності, що збереглася в чистоті і недоторканості, не перешкоджала Гердеру визнавати і благотворність «щеплень, своєчасно зроблених народам» (як це зробили нормани з англійським народом). Ідея національного духу набула у Гердера особливий сенс завдяки додатку до її формулювання його улюбленого слова «генетичний». Це означає не тільки живе становлення замість застиглого буття, при цьому відчувається не тільки своєрідне, неповторне в історичному зростанні, а й той творчий ґрунт, з якого походить все живе.
Набагато критичніше ставився Гердер до поняття раси, розглянутому незадовго до цього Кантом (1775). Його ідеал гуманності протидіяв цьому поняттю, яке, на думку Гердера, загрожував знову довести людство до тваринного рівня, навіть говорити про людські раси здавалося Гердеру неблагородним. Їхні кольори, вважав він, губляться один в одному, і все це зрештою лише відтінки однієї і тієї ж великої картини. Справжнім носієм великих колективних генетичних процесів і залишався, на думку Гердера, народ, а ще вище — людство.
Поезія та переклади
Достатньо значною була поетична та особливо перекладацька діяльність Гердера. Він знайомить читаючу Німеччину з низкою найцікавіших, до того невідомих чи маловідомих пам'яток світової літератури. З великим художнім смаком створена його знаменита антологія «Народні пісні» (Völkslieder, 1778—1779), відома під назвою «Голоси народів у піснях» (Stimmen der Völker in Liedern), що відкрила шлях для нових збирачів і дослідників народної поезії, так як тільки з часів Гердера поняття народної пісні отримало ясне визначення і стало справжнім історичним поняттям. У світ східної та грецької поезії вводить він своєю антологією «Зі східних віршів» (Blumenlese aus morgenländischer Dichtung), перекладом «Сакунтали» (1791) та «Грецькою антологією» (Griechische Anthologie). Свою перекладацьку діяльність Гердер завершив обробкою романсів про Сіда (1801), зробивши надбанням німецької культури найяскравішу пам'ятку староіспанської поезії.
Гердер та Україна
Оригінальна просвітницька програма була окреслена Гердером у «Щоденнику моєї подорожі в 1769 році» («Journal meiner Reise im Jahre 1769»). У цій праці Йоганн Готфрід Гердер пророкував Україні велике майбутнє:
«Україна стане колись новою Грецією: прекрасне небо цього народу, весела вдача, музичний хист, родюча земля та ін., колись прокинуться: так із багатьох диких народів, якими також були колись греки, постане культурна нація і її межі простягнуться до Чорного моря, а звідти на весь світ.»
– Herders. Werke: In 5 Bd. Berlin; Weimar, 1769. Bd.1.s.135
Праці Гердера справили велике враження на ймовірного автора «Історії Русів» — Андріана Чепу, про що свідчить його лист до Василя Полетики: «Одно из лучших моих занятий есть мысли о безсмертии души, о будущей жизни… Некоторые сочинения о сей материи читаю и утверждаю себя в той надежде, что я не умру, но жив буду и повем дела Господня. Более всех мне по душе доказательства Гердерна, из натуры почерпнутыя.». Я. М. Маркович конспектував Гердера, готуючись до написання другої частини праці «Записки о Малороссии, ее жителях и произведениях».
Філософсько-історичні ідеї Гердера зіграли видатну роль у становленні принципів історизму, надавши вплив на німецький романтизм і філософію історії Гегеля. Сенсуалістично-емпіричний характер антропології Гердера отримав розвиток у Людвіга Фейєрбаха.
Вплив та пам'ять
Гердер — головний натхненник «Бурі та натиску», хоча штюрмери доповнили теорію Гердера своєю художньою практикою. Не без його сприяння у німецькій літературі виникли твори з національними сюжетами («Гец фон Берліхінген» Гете, «Отто» Клінгера та інші), твори, пройняті духом індивідуалізму; розвинувся культ вродженої геніальності.
Ім'ям Гердера названо вулиці багатьох німецьких міст. У Ризі його ім'ям названо площу в Старому місті та школу.
Ім'ям Гердера названий астероїд – 8158 Гердер.
У 1964—2006 роках Фондом Альфреда Тепфера присуджувалася премія імені філософа діячам культури, які зробили значний внесок у збереження та примноження культурної спадщини Європи.
З фонду НІБУ:
Herder. Idees sur la philosophie de l'histoire de l'humanite. Traduit de l'allemand [Текст] Т. 1. Livres 1 - 6 / Herder. - Paris, 1834. - 376 с.
Herder. Idees sur la philosophie de l'histoire de l'humanite [Текст] Т. 1. / Herder. - Paris, 1827. - 376 с.
Herder. Idees sur la philosophie de l'histoire de l'humanite [Текст] Т. 2. / Herder. - Paris, 1834. - 526 с.
Herder. Idees sur la philosophie de l'histoire de l'humanite...traduit de l'allemand [Текст] Т. 2. Livres 7 - 12 / Herder. - Paris : F.G.Levrault, 1827. - 527 с.
Herder. Idees sur la philosophie de l'histoire de l'humanite [Текст] Т. 3. / Herder. - Paris, 1828. - 547 с.
Herder. Idees sur la philosophie de l'histoire de l'humanite [Текст] Т. 3. / Herder. - Paris, 1834. - 495 с.
Quinet, Edgar. Oeuvres completes [Текст] Т. 3 Les Jesuites. - L'ultramontaisme. Introduction a la philosophie de l'histoire de l'humanite. Essai sur...Herder / E. Quinet. - Paris, 1857. - 444 с.
Herder, Johann Gottfied. Idee zur Philosophie der Geschichte der Menschenheit [Текст] T. 1 / J. G. Herder. - 366 с.
Herder, Johan Gottfried. Ideen zur Philosophie der Geschichte der Menschheit [Текст] Т. 2 / J. G. Herder. - Riga ; Leipzig, 1785. - 344 с.
Herder, Johan Gottfried. Ideen zur Philosophie der Geschichte der Menschheit [Текст] Т. 3 / J. G. Herder. - Riga ; Leipzig, 1787. - II, 368 с.
Herder, Johan Gottfried. Ideen zur Philosophie der Geschichte der Menschheit [Текст] Т. 4 / J. G. Herder. - Riga ; Leipzig, 1791. - II, 340 с.
Herder, Johann Gottfied. Ideen zur Philosophie der Geschichte der Menschheit [Текст] Кн. 1-5 / J. G. Herder. - Carlsruhe : Schmieder, 1794. - [18], 342, [4] с.
Herder, Johann Gottfried (von). Sämmtliche Werke in vierzig Bänden [Текст] T. 6 / J. G. Herder. - Stuttgart ; Tübingen, 1861. - 284 с.
Herder, Johann Gottfried (von). Sämmtliche Werke [Текст] Т. 8 / J. G. Herder. - Stuttgart ; Tübingen, 1862. - 291 с.
Herder, Johann Gottfried. Sammtliche Werke. Zur philosophie und Geschichte [Текст] Т. 11, 12 / J. G. Herder. - Stuttgart ; Tubingen, 1829. - 354, 360 с.
Herder, Johan Gottfried. Sämmtliche Werke zur Philosophie und Geschichte [Текст] Т. 13-14 Briefe zu Beförderung der Humanitat / J. G. Herder. - Stuttgart ; Tübingen, 1829. - 315, 350 с.
Herder, Johann Gottfied. Sämmtliche Werke [Текст] T. 15, 16 / J. G. Herder. - Stuttgart ; Tubingen : J. G. Gotta, 1852. - 321, 436 с.
Herder, Johann Gottfied. Sämmtliche Werke [Текст] Т. 21-22 / J.G.Herder. - Stuttgart, 1853. - 288 с.
Herder, Johan Gottfried. Sämmtliche Werke. Zur Philosophie und Geschichte [Текст] Pt. 5-6 / J. G. Herder. - Stuttgart ; Tübingen, 1827. - 294, 336 с.
Herder, Johan Gottfried. Sämmtliche Werke. Zur schönen Literatur und Kunst [Текст] Bd. 5-6 / J. G. Herder. - Stuttgart, 1827. - 212, 350 с.
Herder, Johan Gottfried. Sämmtliche Werke. Zur Religion und Theologie [Текст] Bd. 5-6 / J. G. Herder. - Stuttgart, 1827. - 190, 248 с.
Herder, Johan Gottfried. Sämmtliche Werke. Zur Religion und Theologie [Текст] Bd. 7-8 / J. G. Herder. - Stuttgart ; Tübingen, 1828. - 358, 183 с.
Herder, Johan Gottfried. Sämmtliche Werke. Zur schönen Literatur und Kunst [Текст] Bd. 9-10 / J. G. Herder. - Stuttgart ; Tübingen, 1828. - 296, 358 с.
Herder, Johan Gottfried. Sämmtliche Werke. Zur Religion und Theologie [Текст] Bd. 11-12 / J. G. Herder. - Stuttgart, 1829. - 312, 291 с.
Herder, Johan Gottfried. Sammtliche Werke. Zur Religion und Theologie [Текст] Bd. 12 / J. G. Herder. - Stuttgart, 1827. - 308, 170 с.
Herder, Johan Gottfried. Sammtliche Werke. Zur Philosophie und Geschichte [Текст] Bd. 21-22 / J. G. Herder. - Stuttgart, 1830. - 324, 280 с.
Herder, Johan Gottfried. Sämmtliche Werke. Zur Religion und Theologie [Текст] Bd. 9-10 / J. G. Herder. - Stuttgart, 1828. - 359, 314 с.
Herder, Johan Gottfried. Sämmtliche Werke. Zur schönen Literatur und Kunst [Текст] Bd. 14-15 / J. G. Herder. - Stuttgart ; Töbingen, 1829. - 210, 226 с.
Herder, Johan Gottfried. Sämmtliche Werke. Zur Religion und Theologie [Текст] Bd. 17-18 / J. G. Herder. - Stuttgart ; Tübingen, 1830. - 236, 336 с.
Herder, Johan Gottfried. Sämmtliche Werke. Zur schönen Literatur und Kunst [Текст] Bd. 11-12 / J. G. Herder. - Stuttgart, 1829. - 196, 352 с.
Herder, Johan Gottfried. Sämmtliche Werke. Zur schönen Literatur und Kunst [Текст] Bd. 18-19 / J. G. Herder. - Stuttgart, 1830. - 204, 252 с.
Herder, Johan Gottfried. Sämmtliche Werke. Zur Religion und Theologie [Текст] Bd. 13-14 / J. G. Herder. - Stuttgart, 1829. - 312, 308 с.
Herder, Johan Gottfried. Sämmtliche Werke, herausgegeben von Bernhard Suphan [Текст] Bd. 2 / J. G. Herder. - Berlin : Weidmannsche Buchhandlung, 1877. - 386 с.
Herder, Johann Gottfried. Ausgewählte Werke [Текст] Bd. 5 Ideen zur Philosophie der Gelschichte der Menschheit II / J.G.Herder. - Stuttgart, s.a. - 252 с.
Herder, Johan Gottfried. Ausgewählte Werke in 6 Bd. Mit einer biographisch-litterarhistorischen Einleitung von Joseph Lautenbacher [Текст] Bd. 4 / J. G. Herder. - Stuttgart, 1890. - 235 с.
Herder, Johan Gottfried. Ausgewählte Werke in 6 Bd. Mit einer biographisch-litterarhistorischen Einleitung von Joseph Lautenbacher [Текст] Bd. 6 / J. G. Herder. - Stuttgart, 1885. - 280 с.
Herder, Johann Gottfried. Ausgewählte Werke [Текст] Т. 1 Der Cid. Gedichte in Auswahl / J.G.Herder. - Stuttgart, s.a. - 288 с.
Herder, Johann Gottfied. Ausgewählte Werke [Текст] Т. 2 / J.G. Herder. - Stuttgart, 1885. - 324 с.
Herder, Johann Gottfried. Herders Briefe [Текст] / J. G. Herder ; ed. W. Dobbek. - Weimar : Volksverl., 1959. - 18, 504 с.
Herder im geistlichen Amt. Untersuchungen, Quellen, Dokumente. Heraugegeb. von Eva Schmidt [Текст] / . - Leipzig : Kohler s Armelang, 1956. - 287 с.
Herder, Johan Gottfried. Über Literatur und Gesellschaft. Ausgewählte Schriften. Herausgegeben von Dr. Claus Trager [Текст] / J. G. Herder. - Leipzig : Verlag Philipp Reclam Jun, 1962 ?. - 366 с.
Herder, Johann Gottfried. Nach den besten Quellen revidierte Ausgabe [Текст] Т. 18 Gott. Metakritik. Kalligone / J. G. Herder. - Berlin : Verl. Gustav Hempel, 1860 (?). - 720 с.
Herder im geistlichen Amt. Untersuchungen, Dokumente [Текст] / . - Leipzig : Koehler und Amelang, 1956. - 287 с. : il.
Kühnemann, Eugen. Herder [Текст] / E. Kühnemann. - München : C. H. Beck, 1912. - 670 с.
