Барвінок Володимир Іванович

21 липня 2024 р. 10:36

246 переглядів

Барвінок Володимир Іванович – український історик християнської церкви, візантолог, бібліограф, письменник, археолог, магістр богослов’я, діяч УНР, науковий співробітник ВУАН.

Народився 22 липня (03 серпня) 1879 року в містечку Охрамієвичі, нині село Корюківського р-ну на Чернігівщині.

У 1901 році закінчив семінарію, а в 1905 році закінчив Київську духовну академію. Того ж року 29 червня одружився з Євгенією Воловік.

З 1905 по 1908 роки навчається у Санкт-Петербурзькому археологічному інституті, з 1908 по 1911 роки – на історик-філологічному факультеті Петроградського університету, де отримує ступінь магістра богослов’я.

З 1912 року був викладачем історії в Петроградському реальному училищі А. І. Гельда, У 1915 році затверджений в званні викладача середньо-навчальних закладів з історії і в тому ж році призначений штатним викладачем вказаного училища.

Від 1918 року – в Україні. Служив у Департаменті сповідань УНР роки (пізніше Міністерство сповідань). Водночас викладав літературу та українознавство в Київській технічній школі. З 1919 по 1928 роки – співробітник історично-філологічного відділу ВУАН, упродовж 1924–1933 років входив до складу Всеукраїнського археологічного комітету. Працював над складанням реєстру українських стародруків 16–17 століть, описував стародруки київських книгозбірень.

Помер 1943 року у Києві за часів німецької окупації. Місце поховання невідоме.

Презентуємо вашій увазі 100-річне видання “Загальний огляд стародруків київських бібліотек”, у якому Володимир Іванович подає стислу інформацію про церковнослов’янські видання, з XV-го до кінця XVIII-го століть, що знаходилися в Київських бібліотеках.

“В цих же бібліотеках маються доволі значні збірки видань, що вийшли з український друкарень на латно-польській мові. Ці бібліотеки слідуючі: бувшої Київської Духовної Академії, Київо-Печерської Лаври, Софіївського собору, Михайлівського та Видубецького монастирів та инші”...

Описані збірки Київської Духовної Академії, Києво-Печерської Лаври, Києво-Софійського собору, Києво-Михайлівського та Києво-Видубицького монастирів та наявність стародруків у невеликій кількості в Київському Університеті (нині КНУ ім. Т. Шевченка), Музеї Києво-Печерської Лаври тощо.