Історія церковних дзвонів походить з глибокої давнини. Дзвонами скликався народ на віче (народне зібрання). Дзвоном вказували шлях тим подорожнім, хто заблукав у негоду. Дзвоном сповіщалось про якусь небезпеку чи нещастя. У трагічні для країни дні народ закликали дзвоном на захист рідної землі. Дзвоном повідомлялося народу про перемогу і віталося переможне повернення полків з поля битви. Голоси дзвонів зміцнюють духовні сили людей, оздоровлюють їх.
З 20 березня 2024 року у читальній залі Національної історичної бібліотеки України експонується книжково-журнальна виставка з історії дзвонів та дзвонарства на підтримку Всеукраїнської програми ментального здоров'я «Ти як?».
Найдавніша історична згадка про дзвін стосується V ст. до н. е., коли в афінському порту Пірей його дзвін сповіщав про привезення свіжої риби і необхідність її розкупити, проте не мав сакральної функції.
Дзвони, як відомо, почали використовуватися християнами не відразу з появою християнства. У старозавітній Церкві – в Єрусалимському храмі – вірні скликалися на богослужіння не дзвонами, а звуками сурм. Коли припинилися гоніння християн (IV ст.), вірних почали скликати різними способами. Більш загальний – використання «била» і «клепала». «Била» або «кандії» – це дерев’яні дошки, а «клепала» – залізні або мідні смуги, зігнуті в напівколо.
Вперше дзвони з’явилися у Західній Європі. Винайдення дзвонів приписується св. Паулину, єпископу Ноланському, тобто наприкінці IV чи на початку V ст. Єпископ звелів відлити дзвони, що мали форму польових квітів – дзвіночків, що йому наснилися. Але, очевидно, св. Паулин не ввів дзвони у практику Церкви, тобто ні сам він у своїх творах, ні сучасні йому письменники не згадують про дзвони. Тільки на початку VII ст. Папі Римському Савиніану вдалося надати дзвонам християнського значення. З цього часу дзвони стали поступово використовуватися християнами, й упродовж VIII та IX ст. у Західній Європі дзвони увійшли в практику християнського богослужіння.
У Грецькій Церкві, дзвони почали впроваджувати з другої половини IX ст., після того як у 865 р. венеціанський дож Урсус надіслав у дарунок імператорові Михайлу 12 великих дзвонів. Вони були вивішені на вежі при Софійському соборі. Але у греків дзвони не набули широкого використання.
У Київській Русі дзвони з’явилися майже водночас з прийняттям християнства св. Володимиром (988 р.). Церковною мовою дзвін іменується «кампан» – від назви римської провінції Кампан’ї, де було відлито перші дзвони з міді.
У 2024 році минає 1028 років освячення Десятинної церкви – осередку утвердження та поширення християнства й першого кам’яного храму Русі. Як виглядав дзвін Десятинної церкви можна побачити на ілюстрації в книзі: Сементовский Н. М. (1819-1879). Галерея киевских достопримечательных видов и древностей. – Киев, 1859. – 116 с.
Пам’яткою середньовічної європейської культури є найстаріший дзвін України, збережений до наших часів ще з 1341 року на дзвіниці, прибудованій до львівського Собору Святого Юра в 1828 році архітектором І. Браунзейсом. Дзвіниця, як і сам храм, – пам’ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 1998 року [URL: https://whc.unesco.org/en/list/865].
За роки радянської влади дзвони вважалися лише релігійним атрибутом, було знищено тисячі унікальних дзвонів. Фото дзвона скинутого з дзвіниці Володимирського собору у 1920-х роках, бачимо у книзі Віталія Ковалинського «Киевские хроники» (2012 р.).
Дослідження істориків і музеєзнавців охоплюють не лише дзвони, а й будівлі дзвіниць. Не кожен музей України може похвалитися давніми дзвонами. У Віснику Прикарпатського університетуопублікована змістовна стаття доктора мистецтвознавства Богдана Кіндратюка «Дзвони 1778 року з історико-культурного заповідника міста Острога: аналіз оформлень і звучань» [8]. Характеризуються два дзвони 1778 року виготовлення, які експонуються в Державному історико-культурному заповіднику міста Острога.
Справжнім досягненням української кампанології (дзвонарство) є монографія Богдана Кіндратюка «Дзвонарська культура України». Ґрунтовно аналізується історіографія дзвонарської культури, викладено історію дзвонів з давніх часів, в ранньомодерну добу, у Новий час. Цікаво, що використання дзвонів досліджено не тільки в церковному обряді, а і в народному побуті та звичаях. У окремому розділі дається аналіз споруд для дзвонів, збереження дзвонів, дзвонарства і дзвонарів. Користувачів не залишать байдужими розділи книги автора про відображення дзвонів і дзвонінь у народній культурі, літературі та мистецтві.
Особа дзвонаря завжди була пошанована. У художньому вираженні в образі дзвонаря постає перед нами Т. Г. Шевченко на картині «Дзвонар» українського художника-шістдесятника, відомого дисидента Опанаса Заливахи (1926-2007).
Актуальною є інформація про українські дзвони ХХІ століття. 1 грудня 2020 року в Києві, на алеї Героїв Небесної Сотні, відбулось урочисте відкриття та освячення 70-кілограмового Дзвону Гідності, який звучить у день народження кожного з Небесної Сотні, а 20 лютого він лунає 107 разів – відповідно до кількості Героїв Небесної Сотні.
Дзвін Гідності на алеї Героїв Небесної Сотні у Києві. Із колекції НМРГ
Над дзвоном працював Сергій Назаревич – автор карильйонів у церквах Києва, тональних комплексів дзвонів. Саме він створив Дзвін пам’яті, що на подвір’ї Міністерства оборони вшановує захисників України, які загинули внаслідок російської збройної агресії. На Дзвоні Гідності напис: «Слава Україні! Небесній Сотні Слава!». Для основи дзвону використано зображення київського графіка Олександра Ком’яхова. Автор концепції – художник і дизайнер Музею Революції Гідності Олександр Бриндіков.
З 5 грудня 2023 року у Національному заповіднику «Києво-Печерська лавра» започатковано акцію «Дзвін пам’яті та надії». Щоранку після загальнонаціональної хвилини мовчання на Великій лаврській дзвіниці 9 разів звучить найбільший дзвін Лаври, нагадуючи про 9 років війни в Україні, військовополонених, політв'язнів, зниклих безвісти та депортованих в результаті російської агресії. Акцію започатковано за ініціативизаповідника та військових.
Низький уклін Збройним Силам України за можливість працювати, зберігати культурні цінності українського народу й передавати їх наступним поколінням. Разом до Перемоги!
Список літератури з фонду НІБУ
Книжкові видання
Археологічні дослідження стародавнього Києва: [зб.] / АН УРСР, Ін-т археології ; ред. П. П. Толочко. – Київ : Наук. думка, 1976. – 223 с. : іл. Шифр: 902.6/А874
Болховитинов Е. А. Описание Киево-Печерской Лавры, с присовокуплением разных грамот и выписок, объясняющих оное, также планов Лавры и обеих пещер / Е. А. Болховитинов. – Київ : Тип. Киево-Печерской лавры, 1826. – 198 с. Шифр: 2/Б79 Є цифрова копія
Болховитинов Е. А. Описание Киево-Софийского собора и Киевской иерархии: с присовокуплением разных грамот и выписок, объясняющих оное : также планов и фасадов Константинопольской и Киевской Софийской церкви и Ярославова надгробия / Е. А. Болховитинов. – Київ : Тип. Киево-Печерской лавры, 1825. – 271 с. Шифр: 9(с21к)г/Б79 Є цифрова копія
Бондаренко А. Ф. История колоколов России XI-XVII вв. / А. Ф. Бондаренко. – Москва : Русская панорама, 2012. – 463, XXXII с. – (Страницы рос. истории). Шифр: Б7286 / 9(с)1/Б811
Вера и Жизнь : Православ. журн. – Чернигов, 1912–1917. – Рік: 1911. – Вип. 5. Шифр: 05/В31/1911/5
Гизель И. Синопсис, или краткое описание о начале древнего славенскаго народа и первоначальных князей града Киева: сочинение архимадрита Инокентия Гизеля / И. Гизель. – Киев : Тип. Печерской лавры, 1674. – 120 с. Шифр: 9(с2)/Г467
Грушевський М. С. Ілюстрована історія України : 37 тисяча / М. С. Грушевський. – Київ : Акціонерне т-во «Петро Барський», 1918. – 552 с. Шифр: 9(с2)/Г911
Дзвонар : зб. ст. і спогадів про Опанаса Заливаху / упоряд. В. В. Овсієнко ; авт. передм. М. А. Горбаль. – Харків : Права людини, 2017. – 240 с. : іл. Шифр: А37391/75/Д43
Дослідження з слов’яно-руської археології / АН УРСР, Ін-т археології ; відп. ред. В. І. Довженок. – Київ : Наук. думка, 1976. – 232 с. : іл. Шифр: 902.6/Д703
Жолтовський П. М.Художнє лиття на Україні в XIV–XVIII ст. / П. М. Жолтовський ; АН УРСР, Держ. музей етнографії та художнього промислу. – Київ : Наукова думка, 1973. – 132 с. : іл. Шифр: 74/Ж796
Закревский Н. Описание Киева : сочинения : вновь обработанное и значительно умноженное издание с приложением рисунков и чертежей. Т. 2 / Н. Закревский. – Москва : Тип. В. Грачева и Комп., 1868. – [491] с. Шифр: 9(с2)/З-20 Є цифрова копія
Зодчество Украины : сб. / Акад. архитектуры УССР, Ин-т истории и теории архитектуры ; ред. кол. М. П. Чапенко (глав. ред.). – Киев : Акад. архитектуры УССР, 1954. – 297 с. : ил. – (300 років возз’єднання України з Росією 1654–1954). Шифр: 72.09с/З-78
Каргер М. К. (1903—1976). Археологические исследования древнего Киева : отчеты и материалы (1938–1947 гг.) / М. К. Каргер ; АН УССР, Ин-т археологии; АН СССР, Ин-т истории материал. культуры. – Киев : Изд-во АН УССР, 1950. – 253 с. : ил. Шифр: 902.6/К218
Київ: історія, архітектура, традиції / уклад.: О. Друг, Ю. Ференцева. - Київ : Балтія Друк, 2016. – 104 с. : кол. іл. Шифр: В3832/9(с2)/К388
Кіндратюк Б.Д. Дзвони та дзвоніння в народній творчості : наук. вид. / Б. Д. Кіндратюк ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Прикарпатський нац. ун-т ім. Василя Стефаника, Центр дослідж. дзвонарства. – Івано-Франківськ : Вид-во Прикарпат. нац. ун-ту ім. В. Стефаника, 2011. – 42 с. Шифр: А24030/78/К412
Кіндратюк Б. Д. Дзвони та дзвоніння у творах українських письменників / Б. Д. Кіндратюк ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Прикарпатський нац. ун-т імені Василя Стефаника, Центр дослідж. дзвонарства. – Івано-Франківськ, 2011. – 56 с. Шифр: А24031 / 78/К412
Кіндратюк Б. Д. Дзвонарська культура України : монографія дослідж. / Б. Д. Кіндратюк ; НАН України, Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича. – Івано-Франківськ : Прикарпат. нац. ун-т ім. В. Стефаника, 2012. – 898 с. : іл., CD-диск. – (Історія української музики ; Вип. 19: Дослідж.). Шифр: А28885/78/К412
Ковалинський В. Київські мініатюри. Кн. 10 В. Ковалинський. – Київ: Купола, 2014. – 581 с. Шифр: М1375-10/9(с2)Київ/К562
Ковалинский В. Киевские хроники. Кн.1: Юбилеи 2011. События. Персоналии / В. Ковалинский. – Киев: Варто, 2012. Шифр: М2274-1/9(с2)Київ/К562
Зі змісту: Колокол, сброшенный с колокольни Владимирского собора. 1920-е. – С. 167.
Корж Л. П. Лаврская колокольня / Л. П. Корж. – Киев : Будівельник, 1983. – 39 с. : ил. Шифр: 72/К665
Коринный Н. Н. Переяславская земля: X – первая половина XIII века / Н. Н. Коринный ; АН Украины, Ин-т истории Украины. – Київ : Наук. думка, 1992. – 312 с. : ил., карт., табл. Шифр: 9(с2)/К66
Лашкарев П. А. Церковно-археологические очерки, исследования и рефераты / П. А. Лашкарев. – Киев : Тип. И. И. Чоколова, 1898. – 240 с. Шифр: 902.6/Л32
Лемко І. ТОП-25 архітектурних шедеврів Львова: путів. / І. Лемко; фото: О. Мазуренко, Ю. Николишин, І. Пендерецький. – Львів, 2018. Шифр: А41811/72(03)/Л444
Зі змісту: Собор Святого Юра. – С. 176-191; Найстаріший в Україні дзвін (1341 р.). – С. 182: фото.
Либерман М. Разбитый колокол / М. Либерман. – Москва : Моск. рабочий, 1930. – 64 с. – (Б-ка безбожника). Шифр: 2/Л551
Мезенцева Г. Г. Древньоруське місто Родень. Княжа гора / Г. Г. Мезенцева. – Київ : Вид-во Київ. ун-ту, 1968. – 183 с. : іл. Шифр: 902.6/М442
Петров Н. И. Указатель Церковно-археологического музея при Киевской духовной академии / Н. И. Петров. – Киев : Тип. Ун-та св. Владимира, 1897. – 292 с. Шифр: 902.6/П305
Пыляев М. Иванович. Исторические колокола / М. И. Пыляев. – [Спб., 1890]. – С. 169-204 : ил. – [Окремий відбиток з журн.: Исторический вестник]. – 1890. – № 10. – С. 169-204: ил.] Шифр: 78/П947
Православні святині Києва : до 20-річчя незалежності України / Н. М. Нікітенко, Л. Г. Івакіна, В. Г. Киркевич та ін.; ред. Н. М. Нікітенко. – Київ : Техніка, 2011. – 352 с. : фото. Шифр: А24115/9(с2)Київ/П685
Рылкова Л. П. Киевские колокола / Л. П. Рылкова. – Киев; Нежин, 2016. – 287 с. : схем., фот. Шифр: А35369 / 9(с2)/Р95
Скабалланович М. Н. (1871–1931). Толковый типикон : объяснит. излож. типикона с ист. введением. Вып. 2 / М. Н. Скабалланович. – Киев : Тип. ун-та, 1913. – XIV, 336 с. С. 6-11, 48-50. Шифр: 2/С42
Сементовский Н. М. (1819–1879). Галерея киевских достопримечательных видов и древностей / Н. М. Сементовский. – Киев, 1859. – 116 с. : 26 л. ил. Шифр: 9(с2Киев)/С30
Січинський В. Дзвіниці і церкви Галицької України XVI–XIX ст. / В. Січинський. – Львів, 1925. – 50 с. – (Збірки національного музея у Львові). Шифр: 72/С418
Толочко П. П. Літопис Київської Русі / П. П. Толочко ; НАН України, Ін-т археології. – Київ : Київська акад. євробізнесу, 1994. – 85 с. Шифр: А552/9(с2)/Т525
Толочко П. П. Історична топографія стародавнього Києва / П. П. Толочко ; АН УРСР, Ін-т археології. – Київ: Наук. думка, 1970. – 219 с. : іл. Шифр: 9(с2)/Т525
Церква Богородиці Десятинна в Києві : до 100-ліття освячення / Міжнар. фонд «Відродження»; Нац. музей історії України; наук. ред. П. П. Толочко ; упоряд.: В. Павлова, М. Панченко. – Київ : АртЕк, 1996. – 215, [7] с. Шифр: Г4/2/Ц448
Чучко М. К. Православні культові споруди Буковини. Дерев’яні церкви та дзвіниці середини XIV – початку XX ст. / М. К. Чучко. – Чернівці : Букрек, 2011. – 185 с. : фото. Шифр: Б6222/72/Ч-965
Чепіль О. О. Духовні скарби Буковини : (церкви, дзвіниці, каплиці Вижницького району Чернівецької обл.) : [фотоальб.] / О. О. Чепіль. – Чернівці : Букрек, 2021. – 73 с. : кол. іл., портр. Шифр: А45177/72/Ч-441
Шиллер И. Ф. Песнь о колоколе / И. Ф. Шиллер. – Москва : Тип. Лазаревых ин-та восточ. языков, 1832. – 34 с. Шифр: Ш581
Статті
Алфьоров О. Бахтинський дзвін – кампаністична пам’ятка 1640 року / О. Алфьоров // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: зб. наук. пр. – 2019. – Число 29-30. – С. 218-219. Шифр: Пр3802/29-30
Арустам’ян Ж. З історії утилізації дзвонів у Кирилівському історико-культурному заповіднику / Ж. Арустам’ян // Софійські читання : [зб. наук. пр.] / Нац. заповідник «Софія Київська». – Київ, 2004. – [Вип.] 2 : Сакральні споруди у житті суспільства: історія і сьогодення : матеріали II міжнар. наук.-практ. конф. «Софійські читання» (м. Київ, 27-28 листопада 2003 р.). – С. 26-33 : рис.
Бондаренко А. Ф. «Справил монах Александр». Опись колоколов новгородских монастырей второй половины XVII в. / А. Ф. Бондаренко // Ист. архив. – 2008. – № 2. – С. 194-210. Шифр: 05/И90
Блакитний М. Дзвін «Голуб» та перебування експонатів Чернігівського історичного музею ім. В. В. Тарновського у евакуації в м. Оренбург / М. Блакитний // Сіверян. літопис: всеукр. наук. журн. – 2016. – № 3. – С. 51-57. Шифр: 05/С34
Брайчевський М. Ю. Розкопки на третьому Городському городищі (187—196) / М. Брайчевський // Археологічні пам’ятки УРСР, 1952. – Т. ІII. – С. 187—196. – Режим доступу: http://www.vgosau.kiev.ua/AP-ADU/AP_1952_03.pdf
Денисюк В. Д. Сакральне мистецтво / В. Д. Денисюк // Українські Карпати. Природа. Економіка. Історія. Народознавство: бібліогр. покажч.– 2003. – За рік 1998. – С. 236-245. Шифр: Пр 2958/98
Джус Н. «Над Собом пісня дзвінко лине» / Н. Джус // Світлиця: [краєзн. альм.]. – 2017. – № 2(57). – С. 41-44. Шифр: Пр4884/2(57)
Кіндратюк Б. Дзвони 1778 року з історико-культурного заповідника міста Острога: аналіз оформлень і звучань / Б. Кіндратюк // Вісн. Прикарпатського ун-ту. Сер.: Мистецтвознавство: [зб. наук. пр.]. – 2015. – Вип. 32. – С. 111-120. Шифр: Пр4531/32
Кіндратюк Б. Дзвонарство Гуцульщини / Б. Кіндратюк // Гуцульщина – слов'янська Атлантида: історія, культура, персоналії, туризм: зб. матеріалів наук.-практ. конф. на пошану проф. Петра Сіреджука з нагоди 70-ліття, (Івано-Франківськ; Космач, 22 листопада 2019 р.). – Краків; Івано-Франківськ; Космач, 2019. – С. 31-57. – Бібліогр. у підрядк. прим. (76 назв). Пр4531/32
Лукомський Ю. Археологічні дослідження вежі-дзвіниці костьолу Святого Бартоломея в Дрогобичі 2015 р. / Ю. Лукомський, Р. Миська, Л. Тимошенко // Дрогобицький краєзн. зб. – 2017. – Вип. 19/20. – С. 9-55. Шифр: Пр4563/2017/19/20
Марголіна І. Шедевр українського бароко – дзвіниця / І. Марголіна, В. Ульяновський // Пам’ятки України: історія та культура: наук.-популяр. ілюстр. часоп. – 2013. – № 2. – С. 12-18. Шифр: 05/П16
Марголина И. Историческая судьба колокольни Киевского Кирилловского монастыря / И. Марголина, В. Ульяновский // Софіївські читання: матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. «Пам'ятки Нац. заповідника «Софія Київська» та сучасні тенденції музейної науки» (м. Київ, 24-25 листоп. 2005 р.). – Київ, 2007. – [Вип. 3]. – С. 324-331. – Бібліогр.: с. 331 (16 назв). Шифр: Пр2751/3
Потапенко О. Дзвін (колокол, кампан) // Словник символів культури України / за ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, М. К. Дмитренка, В. В. Куйбіди. – 3-є вид. – Київ, 2005. – С. 91-92. Шифр: А23224/1Ф/С482
Пучков, Андрій. Українське дзвонарство у дзвінкій книзі Богдана Кіндратюка: опонентський відзив / А. Пучков // Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини: зб. наук. пр. з мистецтвознавства, архітектурознавства і культурології. – 2015. – № 11. – С. 377-385. Шифр: Пр4121/11
Сіткарьова О. До питання щодо авторства проекту Великої лаврської дзвіниці / О. Сіткарьова // Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини: зб. наук. пр. з мистецтвознавства, архітектурознавства і культурології. – 2017. – № 12/13. – С. 251-265. Шифр: Пр4121/12-13
Тарас Я. Дзвіниці, дзвони та дзвоніння в народній культурі Покуття / Я. Тарас // Народознавчі зошити: наук. журн. – 2021. – № 3 (159). – С. 507-523. Шифр: 05/Н30
Федоряченко І. Дзвони Великої Лаврської Дзвіниці XVII-XX ст. / І. Федоряченко // Пам’ятки України: історія та культура: наук.-популяр. ілюстр. часоп. – Київ, 2012. – Вип. 6. – С. 76-79. Шифр: 05/П15
Ходак І. Сакральне мистецтво Київщини: за матеріалами експедиції Марії Новицької 1925 року / І. Ходак // Студії мистецтвознавчі. – Київ, 2018. – Число 4 (64). – С. 28-43. Шифр: Пр4137/4(64)
Чобіт Д. Дзвін Дмитра–Любарта у Львові / Д. Чобіт // Пам’ятки України: нац. спадщина. – 2017. – № 1 (6-7). – С. 52-53.
Укладачі: Єфіменко Г. В., Нестеренко О. В. відділ довідково-бібліографічної та науково-інформаційної роботи
Дослідження істориків і музеєзнавців охоплюють не лише дзвони, а й будівлі дзвіниць. Не кожен музей України може похвалитися давніми дзвонами. У Віснику Прикарпатського університету опублікована змістовна стаття доктора мистецтвознавства Богдана Кіндратюка «Дзвони 1778 року з історико-культурного заповідника міста Острога: аналіз оформлень і звучань» [8]. Характеризуються два дзвони 1778 року виготовлення, які експонуються в Державному історико-культурному заповіднику міста Острога. 
