ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!
07.05.2024
Левитський Микола Васильович – організатор кооперативного руху, публіцист.
Народився 7 квітня (25 березня) 1859 в с. Хмільна Канівського повіту (Черкаський район Черкаської області, підпорядковується Канівській міській громаді) в родині священика. Невдовзі потому сім'я переїхала у Чигирин, а 1861 – у с. Федвар Олександрійського повіту на Херсонщині.[1]
Початкову освіту здобув у класах для дітей до 10 років при Єлисаветградському жіночому університеті. Навчання продовжив спершу в Златопільській прогімназії, а потім у гімназії м. Біла на Холмщині (1878 заснував там учнівську артіль).[1]
У 1879 став студентом медичного факультету Московського університету і цього ж року був відрахований за участь у революційних гуртках. 1881–85 навчався на юридичному факультеті Харківського університету. Отримавши диплом, став статистиком Херсонського губернського земства, згодом – секретарем Олександрійського повітового земства, займався адвокатською діяльністю, друкувався в газеті "Елисаветградский вестник".[1]
Вважав, що передумовою благополуччя селян і ремісників може бути лише їхня організована самодіяльність, однією з форм якої є кооперативний рух.[1]
30 вересня 1894 на прохання своїх односельців із с. Федвар заснував там хліборобську артіль (це була перша у Російській імперії артіль; наприкінці 1890-х рр. таких артілей на Херсонщині налічувалося 125, кожна з них об'єднувала від 15 до 20 господарств). Допомагав організовувати ремісничі артілі також у містах, зокрема в Одесі, Миколаєві, Києві.[1]
1899–1902 працював над розробкою закону про артілі в складі комісії при Міністерстві фінансів. Був делегатом кількох міжнародних конгресів з кооперації, які відбувалися у Франції (1896), Сербії (1898), Італії (1907), Швейцарії та Австрії (1909), Німеччині й Англії (1910).[1]
Левитського назвали "артільним батьком", а сам він запропонував 30-го вересня кожного року відзначати День кооперації. Мав дружні стосунки з І. Карпенком-Карим, М. Заньковецькою, М. Аркасом, В. Доманицьким, Є. Чикаленком.[1]
«Івана Карповича я знав майже 27 років, з 1881 року, коли був ще студентом 2 курсу медичного факультету Московського університету, але за участь «в студенческой истории», змушений був повернутися додому… Якось у нашім благословеннім Єлисаветграді або Єлисаветі, як кажуть у нас люди, випадково познайомився з Іваном Карповичем та його родиною. Я полюбив його щиро і його близьких… В той час було народження мого свідомого українства, мої українські хрестини. Щира любов до України і всього українського Івана Карповича, до того ж ще й чудові співи наших пісень, все це зробило надзвичайно гарне вражіння на мене, захопило цілком …Я вийшов з дому Івана Карповича мов зачарований… Мені дуже подобалося тоді у Івана Карповича ще й те, що окрім національного питання, він дуже цікавився і питанням соціальним і виявляв досить широкі погляди на цю річ… Я з першого моменту своєї праці по організації спілок ділився з Іваном Карповичем своїми думками,…своїми радощами і горем, перепонами та перешкодами, які приходилося терпіти та переживати… Іван Карпович завжди виявляв щире зацікавлення справою артільною і глибоко симпатизував до такої роботи. …При моїх постійних роз’їздах стрінутись де-небудь з трупою О.К. Саксаганського (йдеться про рідного брата Івана Тобілевича Панаса Саксаганського, якого близькі люди називали Опанасом, як, власне, і він сам себе, звідси й ініціал «О.» – авт.), де грав Карпенко-Карий, було раз-у-раз великою не тільки приємністю, а й радістю». Одного разу, зустрівшись таким чином, Іван Тобілевич розповів, що хоче «написати таку п’єсу, де будуть виведені хліборобські артілі,… наступного разу не забудьте взяти вашого «артільного договору для хліборобських спілок», він мені потрібний».[2]
1917 був членом Української Центральної Ради, займав посаду директора відділу Державного майна в Міністерстві земельних справ УНР (1918), брав участь у заснуванні Українабанку, Дніпросоюзу, був постійним членом Ревізійної ради Кооперативних центральних рад. Обирався делегатом всеукраїнських кооперативних з'їздів 1917–18, розробив символіку української кооперації. 1919–20 займався науковою роботою з вивчення історії кооперації.[1]
Серед біографічних матеріалів, що зберігаються в Інституті рукопису, є посвідчення про арешт Левитського білогвардійцями. За радянської влади переймався створенням і діяльністю Кооперативного музею, працював ректором Смілянського кооперативного технікуму (1924), у складі делегації УСРР брав участь у роботі кооперативного з'їзду в Стокгольмі (Швеція, 1927).[1]
Помер в грудні 1936 у м. Київ. Похований на Лук'янівському цвинтарі.[1]
Електронні ресурси
Левитський Микола Васильович / Марочко В. І. [Електронний ресурс] // Інститут історії України НАН України. – Дата публікації: 2009. – Режим доступу: http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history…Levitsky_M_V. – Дата звернення: 12.03.2024.
Микола Левитський, іменем якого названо одну з вулиць у Кропивницькому, – про Івана Карпенка-Карого / Шепель Ф. [Електронний ресурс] // З перших уст / історія. – Режим доступу: https://zpu.kr.ua/..levytskyi-pro-ivana-karpenka-karoho-foto. – Дата звернення: 12.03.2024.
1859 - народився Микола Левитський, організатор кооперативного руху [Електронний ресурс] // Український інститут національної пам’яті / Історичний календар. – Режим доступу: https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/…-mykola-levytskyy. – Дата звернення: 12.03.2024.
Левитський Микола Васильович / Сироти України (PDF) [Електронний ресурс] // Кіровоградська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Д. І. Чижевського. – Режим доступу: https://library.kr.ua/elib/levytsky-mv/. – Дата звернення: 12.03.2024.
Література із фонду НІБУ
Верстюк В. Ф. Діячі Української Центральної Ради : Бібліографічний довідник / В. Ф. Верстюк, Т. С. Осташко. – К, 1998. – С. 114 - 115.
Височанський П. Начерк розвитку української споживчої кооперації. (Дорадянська доба) Ч. 1 / П. Височанський. – Катеринослав : Книгоспілка, 1925. – 180 с.
Витанович І. Історія українського кооперативного руху : із праць Історично-Філософічної Секції НТШ / І. Витанович. – Нью-Йорк : Т-во Української кооперації, 1964. – 624 с. : іл., табл., фот.Вовченко В. Б. Архівна спадщина кооператора, державного і громадського діяча М. В. Левитського (1859-1936): історія, реконструкція, зміст : автореф. дис. на здоб. наук. ст. канд. іст. наук. Спеціальність 07.00.10 - Документознавство, архівознавство / В. Б. Вовченко ; Національна академія наук України, Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського. – Київ, 2007. – 16 с.
Левитський, Микола. Спілкова умова для хліборобських спілок / М. Левитський. – Львів : З друк. Наук. Тов. ім. Шевченка, 1901. – 49 с. – (Літературно-наукова бібліотека ; Ч. 13).
Приплетено : Грушевський М.С. Хмельницький і Хмельниччина : Хмельницький і Хмельнищина : історичний ескіз / М. С. Грушевський. - Львів : З друк. Наук. Тов. ім. Шевченка, 1901. - 63 с. - (Літературно-наукова бібліотека ; ч. 12).
Денисенко В. Візія Миколи Левитського ролі Росії, Польщі та країн Західної Європи в історії України / В. Денисенко // Краєзнавство. – 2020. – № 1 - 4. – С. 84-90.
З історії економічної думки на Україні : збірник статей / АН УРСР. Ін-т історії ; ред. В. П. Теплицький. – Київ : Вид-во акад. наук Укр. РСР, 1961. – 348 с.
Касьянов Г. Українська інтелігенція на рубежі XIX–XX століть: соціально-політичний портрет / Г. Касьянов. – Київ : Либідь, 1993. – 172 с.
Кечеджи-Шаповалов М. В. Кооперативные идеалы / М. В. Кечеджи-Шаповалов. – Санкт-Петербург : Орлов, 1905. – 44 с.Кураш П. С. Повстання села Парафієвки на Чернігівщині / П. С. Кураш // Літопис революції. – 1928. – № 3. – С.174-190.
Левитський І. Є. Левитський Микола Васильович / І. Є. Левитський // Енциклопедія сучасної України. Т.16. Куз - Лев. – Київ, 2016. – С. 649.
Марочко В. І. Кооперативний рух в Україні / В. І. Марочко // Енциклопедія історії України: у 10 т. Т. 5. Кон -Кю / НАН України. Ін-т історії України ; ред. В. А. Смолій. – Київ : Наукова думка, 2008. – С. 120-124.
Марочко В. І. Левитський Микола Васильович (1859 – 1936) / В. І. Марочко // Енциклопедія історії України: у 10 т. Т. 6. Ла - Мі / НАН України. Ін-т історії України ; ред. В. А. Смолій. – Київ : Наукова думка, 2009. – С. 82-83.
Марочко В. І. Українська селянська кооперація. Історико-теоретичний аспект (1861–1929) : автореферат дис. д-ра іст. наук : 07.00.01 / В. І. Марочко ; Національна Академія наук України, Інститут історії України. – Київ, 1995. – 43 с.
Онацький Є. Українська мала енциклопедія. Кн. 6. Літери КОМ-ЛЕ / Є. Онацький. – Буенос-Айрес, 1960. – 695-820 с.
Зі змісту : Левитський Микола (1859 – 1934) С. 814.
Особові архівні фонди інституту рукопису: Путівник / О. С. Боляк ; Національна академія наук України, Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського, Інститут рукопису НБУ ім. В. І. Вернадського. – Київ, 2002.
Зі змісту : Левитський Микола Васильович ( 1859 – 1936) С.303-311.
Петасюк О. Українські кооператори у першому складі генерального секретаріату : до біографічного портрета / О. Петасюк // Київські історичні студії. – 2018. – № 1(6). – С. 84-87.
Половець В. М. Кооперативний рух в Україні (1861-1917 рр.) : автореферат дисертації на здоб. наук. ст. доктора істор. наук (07.00.01) / В. М. Половець ; Інститут історії України НАНУ. – Київ, 1997. – 44 с.
Пристайко В. І. Шлях на Соловки / В. І. Пристайко, О. М. Пшенніков, Ю.І. Шаповал // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. – К., 1997. – Т. 1-2. – С. 58.
Пятницька І. Землеробські артілі М. В. Левитського : антропологічний вимір / І. Пятницька // Історичні і політологічні дослідження. – 2017. – № 1(60). – С.29-39.
Товкачевський А. Куда ми прийшли? / А.Товкачевський // Українська хата. – 1911. – Листопад та грудень. – С.567-572.
Товкачевський А. Література і наші «Народники» / А. Товкачевський // Українська хата. – 1911. – Вересень. – С.417-433.
Туган - Барановский М. И. К лучшему будущему / М. И. Туган - Барановский. – Санкт-Петербург : Энергия,1912. - 232 с.
Зі змісту: Кооперація С.85 – 136.
Фареній І. « Елисаветград – центральное место деятельности известного насадителя артелей» : з історії діяльності «артільного батька» Миколи Левитського: 1905 – 1918 роки / І. Фареній // Краєзнавство. – 2019. – № 2. – С.37-56.
Фареній І. А. З історії становлення кооперативного руху в Наддніпрянській Україні (друга половина XIX - початок XX ст. ) / І. А. Фареній ; Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, Наукове товариство істориків-аграрників. – Черкаси : Відлуння-Плюс, 2003. – 143 с. : іл.
Зі змісту : Діячі української кооперації початку ХХ ст. «Артільний батько» Микола Левицький С. 90 – 122.
Фареній І. А. Кооперативний рух у Наддніпрянській Україні в другій половині XIX-на початку XX століття / І. А. Фареній. – Черкаси : Відлуння-Плюс, 2008. – 432 с.
Зі змісту : Процеси консолідації кооперативного руху на початку ХХ ст. С.209-284.
Фареній І. А. “Національний український трест”: споживча кооперація України в роки революції та громадянської війни (1917–1920) / І. А. Фареній ; Черкаський нац. ун-т ім. Б. Хмельницького, Наук. т-во істориків-аграрників. – Черкаси : Вертикаль, 2014. – 163 с. : іл.
Фареній І. А. Про артільного батька Миколу Левитського : доповідь на урочистому засіданні Секції соціальної активності сільського населення з нагоди 150-річчя з дня народження Миколи Васильовича Левитського / І. А. Фареній ; Наук. т-во істориків-аграрників. – Черкаси : Вертикаль, 2010. – 34 с.
Укладачі: Науменко Т. В., Ширшова Л. Г.
(відділ культурних комунікацій)
