«Я дуже щиро Вас люблю…»

09 березня 2024 р. 10:44

231 переглядів

Тарас Григорович Шевченко – визначна постать української культури, геніальна творча особистість, символ незламності та сміливості українського народу. Цього року ми святкуємо 210-річчя з дня народження. Знаємо його як національного пророка й автора славнозвісного «Кобзаря», оцінюючи митця через призму сучасності. Та що про нього думали його сучасники? 

Про це можна дізнатися у виданні «Я дуже щиро Вас люблю…», упорядником якої є О. В. Ковалевський.

«Я дуже щиро Вас люблю...» : Шевченко у розповідях сучасників / упоряд. О. В. Ковалевський. – Харків : Прапор, 2004. – 352 с.

Основою збірника стала повість княжни В. М. Репніної (1808–1891) про Т. Г. Шевченка, з яким вона познайомилася в своєму родовому маєтку 1843 року в Яготині на Полтавщині. Почуття, яке спалахнуло у неї до поета, розкрило її літературний дар. Повість «Безмовна любов» стала першим твором про Шевченка, а княжна Репніна була першою, хто назвав тоді ще тридцятилітнього поета генієм. Репніна всіляко допомагала поетові, навіть коли він був на заслані і царські власті заборонили їй листуватися з ним. Крім повісті, в книгу включено лист В. М. Репніної до Шарля Ейнара, який за естетичними і стильовими особливостями є самостійним епістолярно-художнім твором, також цілком присвяченим висвітленню постаті Шевченка, особливостей його характеру, світоглядним та художнім перевагам, що формувалися в його інтенсивному творчому житті яготинського періоду. Доповнює збірник цілий масив спогадів сучасників Шевченка про нього, серед яких відомі імена – П. Куліш, М. Костомаров, І. Тургенєв, М. Лєсков, багато інших.

Хронологічна послідовність у розташуванні цих матеріалів дає виразну картину життєвого і творчого шляху поета, є безцінною скарбницею живих свідчень про нього, джерелом ґрунтовного вивчення його біографії.

«Зате любив він простоту сімейного побуту, і де приймали його не пишно, але щиро, він там бував надзвичайно балакучий, любив розповідати смішні пригоди – не анекдоти, як покійний Основʼяненко, а неодмінно яку-небудь бувальщину, у якій він підмічав комічну сторону», – писав про Тараса Шевченка О. С. Афанасьєв-Чужбинський.

З розділу В. В. Тарновського «Дрібниці з життя Шевченка» можна дізнатися про любов митця до прогулянок на природі та українського фольклору:

«Улюбленим заняттям Тараса Григоровича в Потоках було катання на паромчику по великому ставу теплими літніми вечорами при заході сонця; катання супроводилося завжди співом народних українських пісень і особливо його улюбленої пісні “Ой зійди, зійди, зіронько та вечірняя”».

А так про митця згадував Л. М. Жемчужников:

«Не раз говорив він мені про своє бажання оселитися на крутому березі Дніпра; креслив план задуманої ним оселі й пропонував мені купити ділянку землі поряд із ним. У той час його дуже цікавило також питання про грамотність народу, книжки для нього, і він написав чудово укладений буквар».

Тож, Тарас Шевченко хоч і постає в нашій уяві як поет-мученик, не слід забувати: він був звичайною людиною, щирим українцем. Як і всі ми, він любив свою Батьківщину і з цієї любові втілював свої творчі мрії у реальність, мимоволі роблячи великий внесок у становлення української культури та державності. 

Зображення: Ідейка

А ще більше про Тараса Шевченка через спогади його сучасників ви можете дізнатися в бібліографічному покажчику Національної історичної бібліотеки України «Історична Шевченкіана» (PDF) в розділі «1.6. Спогади Тараса Шевченка та його сучасників». 

Укладачка: Аліна Покропивна
(відділ культурних комунікацій)