Темістокль Вірста – український живописець, скульптор, архітектор у Франції

23 жовтня 2023 р. 13:19

531 переглядів

"Я українець, я з Буковини, а Буковина позначає людину,
Черемош і далі шумить в моїх вухах, і ліс шумить!"

Т. Вірста

Вірста (Вирста) Темістокль народився 15 жовтня 1923 в с. Іспас, нині Вижницького району Чернівецької області. Провів дитинство і юність в гірському на Буковині до 17-ти років — сучасна Україна, яка тоді належала до складу Румунії. Батько Вірсти грав на скрипці, малював аквареллю і викладав грецьку мову в Вижниці.

Навчався в гімназії у Вижниці, пізніше студіював архітектуру й малярство в Бухаресті (Румунія), переїхав до Югославії, де у 1948 році потрапив до в’язниці та пізніше до концтабору.

У 1950 році переїхав до Трієста і через Італію (Венецію та Мілан) приїхав у 1951 році до Парижу, де вдосконалював свою мистецьку освіту - відвідував різні школи й майстерні, зокрема студію Ж. Ожама, Академію Левів (у класі К. де Лапертьєра вивчав скульптуру), поглиблено вивчав рисунок у Вищій школі малярства й техніки (закінчив студії у 60-х).

Співпрацював з українськими митцями О. Грищенком. С. Зарицькою-Омельченко, М. Кричевським, В. Хмелюком, І. Винником, Ю. Кульчицьким, А. Яблонською, А. Сологубом, які входили до творчого угрупування “Паризька група”, та митцями, які відвідували Париж - О. Архипенком, С. Борачком, Г. Круком.

У 50-х роках брав участь у “Салоні незалежних”, “Осінньому салоні”, виставках у галереях “Алмейз”, “Дюран Рюель”, “Самі Шалом” у Парижі.

Творчість Вирсти отримала схвальні відгуки відомих французьких критиків (Ж. Ф. Друар, Р. Шармен, М. Леметр, В. Жорж, Ж. Прево, А. Шабо).

У 1980-90-х роках відбулися художні виставки Темістокля Йосиповича у Парижі, Ніцці, Торонто, Детройді, Нью-Йорку, Лондоні, Копенгагені та інших великих містах Америки і Європи.

У 1997-98-х роках Вирста експонував дві серії картин “Знак і слово”, “Мутації” в Україні (Київ, Харків, Одеса, Херсон, Львів, Чернівцях). Активно підтримував українських художників. Запрошував їх до себе у Францію, де вони мали змогу жити і працювати на його віллі. Також спонсорував Вижницьку мистецьку школу, на якій зараз висить меморіальна дошка (як i на будинку в Іспасі, де народився митець). Головна площа в місті Вижниця названа іменем Темістокля Вірсти.

Відзнаки: золота медаль Леонардо да Вінчі (Італія, 1967), срібна медаль Товариства “Мистецтво, наука й література” (Париж, 1968), орден “За заслуги” 3-го ступеня (2001), почесний академік АМУ.

Основні твори: серії – “Тіні забутих предків”, “Змах життя” (обидві – 1968); “Композиція” (1961), “Від Чорногори махнув крилом”, “Метаморфоза” (обидва – 1963), “Мовчання” (1965), “Міраж” (1972), “Крапля дощу” (1980), “Теrrа nostra” (1985), “Зелений день” (1990), “Музика” (1993), “Містичний сон” (1994), “Сплески світла” (1996).

Українська телерадіокомпанія “Глас” зняла про нього документальний фільм «Темістокль Вірста. Потік свідомості». Ініціатива зйомки фільму належить Валентині Дяковській, голові Чернівецького відділення українського фонду культури.

В останні роки життя Вірсти популяризатором його творчості в Україні стала дружина Орися Вірста.

Помер Вірста 17 травня 2017 року в Парижі.

Видання з фонду НІБУ