Донцов Дмитро Іванович (1883-1973)

29 серпня 2023 р. 13:04

826 переглядів

“Між світом ідей і вірувань, якими жила й живе демократична Україна, і світом ідей нашої давнини лежить провалля. Все в них було різне: поняття Бога, отчизни, суспільности, їх філософія історії, філософія життя, ідеї про значення й ролю в історії творчої особистости і маси, чинника волі, ідеї про причини взнесення й упадку народів, про ціль людства й одиниці, про значення провідної верстви…”

Донцов Д. Дух нашої давнини / Д. Донцов. – Київ : Просвіта, 2016. – C. 295

Донцов Дмитро Іванович – український літературний критик, публіцист, філософ, політичний та громадський діяч, один із перших керівників Союзу визволення України (СВУ), головний ідеолог українського інтегрального націоналізму.

Д. І. Донцов народився 17 (29 за новим стилем) серпня 1883 р. у м. Мелітополі Запорізької області (тоді Таврійська губернія, Російська імперія). Родина була заможною, у власності мали 1500 десятин землі (1 десятина - приблизно 1 гектар) та підприємство з продажу сільськогосподарських машин в Мелітополі. Батьки - Іван Данилович Донцов та Єфросинія Йосипівна. В сім’ї Донцових Дмитро був третьою дитиною з п'яти.

1900 року закінчив реальне училище в Мелітополі, з 1901–1907 роки вивчав право у Санкт-Петербурзькому університеті на юридичному факультеті, 1909–1911 роки продовжував навчання у Віденському університеті.

Його двічі арештовували: 1905 року у Петербурзі та 1907 року у Києві. Восени 1905 року Донцов виступив з промовою на українському політичному віче в Санкт-Петербурзі; за це його заарештовано і перевезено до Києва до Лук’янівської тюрми. Звільнено його без суду за загальною амністією. Після другого арешту й восьми місяців ув'язнення зусиллями родичів його випускають на поруки, і того ж року він виїхав у Галичину (Австро-Угорщина). В 1905-1907 роках він брав участь в діяльності Санкт-Петербурзької групи Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП).

В січні 1906 року повернувся до Києва. 1908-1909 роки перебував у м. Закопане, де познайомився з польським філософом і публіцистом С. Бжозовським, що помітно вплинуло на публіцистичний стиль і подальші погляди Дмитра Івановича (зокрема “філософію чину”).

В 1909 році під час навчання у Віденському університеті познайомився з українською студенткою і його майбутньою дружиною Марією Михайлівною Бачинською. Провчившись чотири семестри у Відні, 1911 року переїхав до Львова, де продовжив навчання, і 1912 року одружився. У Львові виступав в українській пресі як публіцист. В 1913 році Донцов через ідейні розходження в національному питанні полишає лави УСДРП.

У серпні 1914 року став першим головою Союзу визволення України (СВУ). В кінці 1914 року Донцов відійшов від керівництва СВУ і переїхав з дружиною до Берліна, де очолив Українську інформаційну службу. В Берліні він перебував до 1916 року, на недовгий час виїхав до Швеції.

В кінці березня 1917 року Донцов переїхав до Львова, де нарешті закінчив навчання, отримавши ступінь доктора юридичних наук у Львівському університеті.

“1917-ий рік на Україні мусів дещо змінити те наставлення нашої інтеліґенції. Але – не дуже. Частина цієї інтеліґенції викликала в пам'яті наше минуле, але соромливо, неначе проти волі, і завше намагаючись увілляти нове вино в старі міхи; намагаючись погодити націю з інтернаціоналізмом, Святу Софію з релігійним індиферентизмом, гетьманщину – з народоправством, а запорожців з соціялізацією землі. Друга частина не робила й тих спроб пов'язати те, чого пов'язати не можна було, вона – просто і одверто старі традиції заперечувала. А натомість висувала – для прикладу і наслідування – нові традиції ХІХ-го віку, віку Драгоманова на Україні і соціялізму.”

Донцов Д. Хрестом і мечем : твори. Т. 1. Від містики до політики / Д. Донцов. – Львів : Панорама, 2012. – C. 9

З 1919 року, після антигетьманського перевороту, Донцов переїхав до Берна, де за призначення Директорії керував пресово-інформаційним відділом українського представництва в Швейцарії.

Після ліквідації українських дипломатичних місій в лютому 1921 року Донцов переїхав до Відня. В січні 1922 року він отримав дозвіл польської влади на переїзд до Львова. Тут він жив аж до вересня 1939 року.

У Львові Дмитро Донцов за ініціативою Є. Коновальця був призначений головним редактором “Літературно-наукового вістника” (ЛНВ 1922-1932), з кінцем 1932 року видання ЛНВ через фінансові труднощі припинилось. Дмитро Іванович прийняв сміливе рішення продовжити видання журналу в якості свого приватного підприємства і зумів зробити його прибутковим - спрощена назва “Вістник” (1933-1939). Також був редактором журналу “Заграва”(1923-1924), крім цього друкувався у німецькій, швейцарській та польській періодиці. 1926 року написав свою провідну роботу “Націоналізм".

В жовтні 1929 року у Львові виступив із критичною доповіддю про сутність здійснюваної в УРСР політики українізації; промова теоретика українського націоналізму стала відвертою альтернативою промові Скрипника, виголошеній у Львові вереснем 1929 року.

“За словами Богдана Кравціва, ,,Дмитро Донцов не був практичним політиком і участи в діяльності зорганізованої політичної партії чи руху після визвольних змагань 1917-20 років не брав. Не був він і творцем такої чи іншої політичної доктрини і програми. Проте, як ідеолог і публіцист, він мав величезний вплив на політичні концепції і розвиток провідних в цьому сторіччі політичних угруповань і рухів на українських землях’’.”

Донцов Д. Націоналізм / Д. Донцов. – Вінниця : ДП ДКФ, 2006. – С. 10

  

З 1939 року емігрував за кордон (Бухарест, Прага, Німеччина, Париж, США, Канада), з 1947 року до самої смерті жив у Монреалі (Канада), там само 1948-1953 років викладав українську літературу у місцевому університеті.

Помер 30 березня 1973 року в Канаді. Похований у США на українському кладовищі в Саут-Баунд-Брук.

Видання із фонду НІБУ

Донцов Д. Вибрані твори : у 10 т. Т. 1. Політична аналітика (1912-1918 рр.) / Д. Донцов ; Науково-ідеологічний центр ім. Дмитра Донцова. - Дрогобич ; Львів : Відродження, 2011. – 328 с.

Донцов Д. Вибрані твори : у 10 т. Т. 2. Культурологічна та історіософська есеїстика, (1911-1939 рр.) / Д. Донцов. – Дрогобич ; Львів : Відродження, 2012. – 364 с.

Донцов Д. І. Вибрані твори : у 10 т. Т. 4. Ідеологічна есеїстика (1933-1939 рр.) / Д. Донцов. – Дрогобич ; Львів : Відродження, 2013. - 340 с.

Донцов Д. Вибрані твори : у 10 т. Т. 6. Політична аналітика (1933–1939 рр.) / Д. Донцов ; упоряд. О. Баган ; Науково-ідеологічний центр ім. Дмитра Донцова. – Дрогобич : Відродження, 2014. - 379 с.

Донцов Д. Вибрані твори : у 10 т. Т. 7. Ідеологічна та історіософська есеїстика (1923–1939 рр.) / Д. Донцов ; упоряд. О. Баган ; Науково-ідеологічний центр ім. Дмитра Донцова. – Дрогобич ; Львів : Відродження, 2014. – 420 с.

Донцов Д. Вибрані твори : у 10 т. Т. 9. Ідеологічна і культурологічна есеїстика, (1948–1957 рр.) / Д. Донцов ; відп. ред., упоряд. О. Баган ; Науково-ідеологічний центр ім. Дмитра Донцова. – Дрогобич ; Львів : "Відродження", 2015. – 364 с.

Донцов Д. Вибрані твори : у 10 т. Т. 10. Твори різних періодів / Д. Донцов ; [відп. ред., упоряд., авт. передм. О. Баган]. – Дрогобич ; Львів : Відродження, 2016. – 378, с.

Донцов Д. І. Геополітика . Шевченко і патріоти. Нарід-Бастард. Що таке “українізація” України?. Рік 1918, Київ / Д. І. Донцов ; упоряд. Ю. П. Винничук. - Харків : Фоліо, 2021. – 603 с. -

Донцов Д. Дві літератури нашої доби / Д. Донцов. – Торонто : Гомін України, 1958. – 295 с.

Донцов Д. І. Дві літератури нашої доби / Д. І. Донцов ; вступ. ст. М. Стасюк. – Репр. відтворення вид. 1958 р. – Торонто : Гомін України, 1991. – 296 с.

Донцов Д. І. Де шукати наших Історичних традицій / Д. І. Донцов. – 2-е вид. – Львів : Укрвидав, 1941. – 112 с.

Донцов Д. І. Де шукати наших історичних традицій ; Дух нашої давнини / Д. І. Донцов. – 2-е вид., стереотип. - Київ : Персонал, 2014. - 562 с. - (Бібліотека українознавства ; вип. 4).

Донцов Д. Дух нашої давнини / Д. Донцов ; упоряд., авт. передм. П. М. Мовчан. – Київ : Просвіта, 2016. – 264 с. : іл. – (Бібліотека українського воїна).

Донцов Д. Дух Росії : научно-популярная литература / Д. Донцов. – Київ, 2011. – 136 с.

Донцов Д. І. Єдине, що є на потребу / Д. І. Донцов ; Молодіжний націоналістичний конгрес, Фундація юрія Борця. – Київ : Діокор, 2002. - 64 с.

Лонцов Д. І. За яку революцію / Д. І. Донцов. – Репр. відтворення вид. 1957 р. – Львів, 1990. – 82 с.

Донцов Д. І. Ідеологія: Націоналізм. Незримі скрижалі Кобзаря. Маса і провід. Дух отари і дух провідництва / Д. І. Донцов. – Харків : Фоліо, 2017. – 570 с.

Донцов Д. І. Історія розвитку української державної ідеї / Д. І. Донцов ; Товариство “Знання” України. – Київ : Т-во “Знання” України, 1991. – 48 с.

Донцов Д. Клич доби : твори / Д. Донцов. – Репр. відтвор. – Лондон : Вид. Союзу Українців у Великій Британії, 1968. – 127, [1] с. – (Державність ; № 3’1994).

Донцов Д. І. Культурологія / Д. І. Донцов. – Харків : Бібколектор, 2016. – 605 с.

Донцов Д. І. Культурологія: Де шукати наших історичних традицій. Дух нашої давнини. Вибрані есеї / Д. І. Донцов ; упоряд. Ю. П. Винничук ; авт. передм. Є. Маланюк ; худож.-оформлювач О. А. Гугалова. – Харків : Фоліо, 2016. – 602 с.

Донцов Д. Націоналізм / Д. Донцов. – Вінниця : ДП ДКФ, 2006. – 232 с.

Донцов Д. Patrioтизм / Д. Донцов. – Київ : Українська видавнича спілка ім Ю. Липи, 2018. – 104 с.

Донцов Д. І. Поетка українського рісорджімента (Леся Українка) / Д. І. Донцов. – Львів : Вид-во Донцових, 1922. – 35 с.

Донцов Д. Поетка вогненних меж Олена Теліга / Д. Донцов. – Торонто, 1953. - 95 с. : 1 л. портр.

Донцов Д. І. Похід Карла XII на Україну / Д. І. Донцов. – Київ : Т-во ширення народної культури, 1918. - 28 с.

Донцов Д.І. Рік 1918, Київ / Д. І. Донцов. - Київ : Темпора, 2002. – 207 с. : іл.

Донцов Д. І. Росія чи Європа? / Д. І. Донцов. – Київ : Просвіта, 2015. – 40 с. – (Бібліотека українського воїна).

Донцов Д. Справа Унії. Церква і націоналізм / Д. Донцов ; відп. ред., упоряд. О. Баган ; Науково-ідеологічний центр ім. Дмитра Донцова, Українське богословське наукове товариство, Дрогобицька філія. – Дрогобич : Посвіт, 2013. – 48 с. – (Струмені ідеологій).

Донцов Д. Туга за героїчним : постаті та ідеї літературної України / Д. Донцов. – Київ : Веселка, 2003. – 99 с. – (Друзі товариства ім. Григорія Ващенка).

Донцов Д. Хрестом і мечем : твори. Т. 1. Від містики до політики / Д. Донцов. – Львів : Панорама, 2012. – 60 с. – (Кишенькова бібліотека українця).

Література про нього :

Єндик Ростислав ( 1906 – 1974) Дмитро Донцов – ідеолог українського націоналізму / Р. Єндик. – Мюнхен : Українське видавництво, 1955. – 176 с.

Коломієць Р. Г. Дмитро Донцов / Р. Г. Коломієць. – Харків : Фоліо, 2020. – 117 с. – (Знамениті українці).

Кюстін Астольф (де) Правда про Росію / А. Кюстін ; авт. передм. Д. Донцов ; опрацював О. Мерчанський. – Київ : Ярославів Вал ; Київ : Український письменник, 2009. – 240 с.

Сварник Г. Архів Дмитра Донцова / Г. Сварник // Пам’ятки України. – 1994. – №. 3-6. – С.122 – 128.

Сварник Г. Книгозбірня й архів Дмитра Донцова крізь призму долі власника / Г. І. Сварник ; НАН України, Львівська нац. наук. б-ка України ім. В. Стефаника. – Львів, 2019. – 86 с. : 16 вкл. л. фот. ; 32 с.

Сосновський М. Дмитро Донцов: політичний портрет : з історії розвитку ідеології українського націоналізму = Dmytro Donzow: a political portrait : study in ukrainian nationalism / М. Сосновський. – Нью Йорк ; Торонто : Trident International, Inc., 1974. – 419 с. – (Бібліотека українознавства / Наукове товариство ім. Шевченка ; т. 33).

Стецько Я.С. 30 червня 1941: проголошення відновлення Державності України / Я. С. Стецько ; авт. передм. Д. Донцов ; ред.: І. Вараниця, Р. Малащук. – Торонто : Гомін України, 1967. – 463 с. : іл. – (Політична бібліотека Ліги Визволення України ; ч. 26).