Гербовник Каспера Несецького

31 серпня 2023 р. 11:22

583 переглядів

До уваги користувачів пропонуємо виставку з нагоди  295-річчя виданню Каспера Несецького «Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Rycerstwa Polskiego y Wielkiego Xięstwa Litewskiego Kleynotami, Naywyższymi Honorami, Heroicznym Męstwem y odwagą, Wytworną Nauką a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona». Видання зберігаються у фонді відділу документів іноземними мовами.

Гербовники були особливо розповсюджені в Європі в Середні віки. В основному (до 1772 р.) в період Великого Князівства Литовського та Речі Посполитої українські, білоруські, польські, литовські герби були частиною спільної геральдичної культури.

Польські дослідники, які традиційно стверджували, що українська геральдика "походить" від польської, проте й вони не могли заперечувати той факт, що багато українських шляхетських гербів походить від давньоукраїнських рун, знаків та давньоукраїнських літер.

У 4-томному гербовнику «Korona polska przy złotej wolności starożytnemi rycerstwa polskiego i Wielkiego Księstwa Litewskiego klejnotami ozdobiona» (Корона польська в золотій вольності стародавнього лицарства польського і Великого князівства Литовського клейнодами оздоблена) – фундаментальній праці, присвяченій геральдиці Речі Посполитої, що була створена священиком-єзуїтом, істориком та дослідником генеалогії й геральдики Каспером Несецьким та видана у Львові в Друкарні Єзуїтів у 1728-1743 рр., багато місця та уваги було приділено не лише гербам українських княжих та шляхетських родів, а також й гербам українських земель, князівств, міст, митрополій, а також митрополитів та єпископів (як католицьких так і православних).

Точного місця народження Каспера Несецького досі не вдалося встановити. З єзуїтських каталогів можна припустити, що він походив з Великопольщі, ймовірно, з села Несетіно поблизу Лодзі, хоча Несецькі ніколи не були власниками цього села. До сих пір не уточнено, чи був Несецький шляхетського походження і чи володів приписуваним йому гербом «Порай»; у власний гербовник Несецький свого прізвища не вніс.

Джерела часто наводять різні дати його дня народження, смерті, вступу в орден та прийняття орденських обітниць. У підсумку прийняті ті, які виступали найчастіше, або були хронологічно близькі до описуваних подій: народився 31 грудня 1682 року, в орден вступив 2 вересня 1699 р., першу орденську обітницю прийняв 22 липня 1701 р., священиче рукоположення прийняв у червні 1710 р., прийняті ним чотири орденські обітниці склав у віці 35-и років, а саме — 19 березня 1717, помер — 9 червня 1744 у віці 62 років у Красноставі.

1699–1701 роки провів у послушництві у Кракові, потім протягом трьох років вивчав філософію в Любліні. Протягом трьох наступних років (1704—1707) вивчав в класах інфіму, граматику, поетику в Луцьку, Любліні та Кросні. В 1707—1711 роках вивчав теологію у Кракові, а потім ще протягом року орденське право на так званій третій пробації в Ярославі. У 1712—1714 роках перебував по черзі в Бидгощі і Хойніце, де був професором риторики і поетики, літописцем колегії, членом ради колегії, секретарем засідань ради, а також духівником. 1714/1715 навчальний рік провів у Каліші, викладаючи риторику і математику, там же служив управителем. У 1715–1723 роках Несецький перебував у Раві Мазовецькій (1715/1716), Кракові (1716/1717; 1721/1722), Любліні (1717—1718), Калуші (1718—1719), Львові (1719/1720; 1722/1723) і Красноставі (1720/1721), скрізь виконуючи обов'язки проповідника.

З 1724 року переїхав до Красностава, в 1726 році виконуючи тут обов'язки регента семінару, префекта костелу, був професором духовної теології. З 1727 року був керуючим костелу і пастирем. У 1740 році ненадовго поїхав із Красноставу і протягом року завідував шляхетським конвіктом у Сандомирі. У 1741 році повернувся до Красностава, де до 1744 року був радником ректора, а також займався душпастирством.

Крім згаданих уже раніше місцевостей, Несецький, найімовірніше, відвідав Брест-Литовський, Гданськ, Єнджеюв, Лежайськ, Ловіч, Межиріч, Пельплін, Суха-Бескідзка, Торунь, Варшаву, Замостя. Часто заглядав до Львова, щоб доглянути за виданням гербовника. До Кракова виїжджав проголошувати говіння і екзорти. З його кореспонденції встановлено, що він листувався з Юзефом Александром Яблоновським, а також з сімейством Прозорів. Крім того, кілька тижнів перебував у Самборі в 1729 році, під час похоронних заходів мазовецького воєводи Станіслава Хоментовського (пом. 1728). Фрагмент рукопису «Корони Польської» (можливо, й інші матеріали Несецького), потрапив до приватної бібліотеки Залуських, але до наших днів не зберігся.

Не збереглося також жодного зображення самого Каспера Несецького.

У паперах ротмістра Симона Репліна Вояківського, придворного короля Станіслава Лещинського, міститься наступна характеристика Несецького: «помірного зросту, чорноволосий, риси обличчя благородні, говорив гладко і був у всіх предметах історій, яких торкався, дуже спритним». Несецький любив працювати вечорами. Розбирався в будівництві та вільні хвилини проводив на будмайданчику єзуїтського костелу у Львові. Вів хороший і чіткий особистий журнал, здійснював опис кореспонденції. Вояківський у своїх паперах посилався на особисте знайомство з Несецьким: "я близько знав його, зустрічав у покоях у великих панів, часто сильно стурбованого, тому що великі прикрощі і негодяйства замість подяки від різних турбот від шляхти випробував, а оскільки був великий холерик, багато чого це його оминало ". Далі Вояківський писав про гоніння на Несецького, описуючи такі випадки, «що, коли шляхтич входив зі скаргою, той, що бере, питав, чи не на Несецького часом», так само описував випадок вибиванням шибок в Красноставі і про конфлікт з воєводою волинським Міхалом Потоцьким, який «йому раз у себе вказав йому на двері». Всі ці прикрощі частково і привели до смерті геральдиста.

Єзуїтський геральдист був похований у костелі єзуїтів у Красноставі. 21 травня 1849 року в костелі обвалився купол, заваливши могили. З кореспонденції, яку Несецький мав вести, працюючи над гербовником, збереглися тільки три листи, підписані єпископом Юзефом Анджеєм Залуським, працівником Національної Бібліотеки у Варшаві, також лист від 13 жовтня 1740, спрямований Михайлові Казимирові Радзівіллу «Рибоньці»).

З фонду НІБУ:

Niesiecki, Kasper. Korona polska przy złotej wolności starożytnemi rycerstwa polskiego i Wielkiego Księstwa Litewskiego klejnotami ozdobiona [Текст] . T. 2. D-K / K. Niesiecki. - Lwow : Drukarnia Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. - 759 с. - Польс.

Niesiecki, Kasper. Korona polska przy złotej wolności starożytnemi rycerstwa polskiego i Wielkiego Księstwa Litewskiego klejnotami ozdobiona [Текст] T. 2 / K. Niesiecki. - Lwow : [s. n.], 1740. - 759 с. - Польс.

Niesiecki, Kasper. Korona polska przy złotej wolności starożytnemi rycerstwa polskiego i Wielkiego Księstwa Litewskiego klejnotami ozdobiona. Potomnym zas wiekom na zasczyt y niesmiertelna slawe pamietnych w tey Oyczyznie Synow Podana [Текст] . T. 4. S-Z / K. Niesiecki. - Lwow : Drukarnia Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. - 820 с. - Польс.

Польський історик та політичний діяч Йоахим Лелевель (1786-1861), у своєму науковому нарисі, що був надрукований у другому виданні Гербовника Каспера Несецького, здійсненого 1839 р. у розділі Герби литовські і воєводств руських (українських) «Herby litewskie i województw ruskich, oraz roz rodzenie się Polskich (1413 –1600)», хоча й стверджує, що герби у Великому князівстві Литовському і Руському з'явились лише після Городельського привілею 1413 р. (насправді Городельська унія між королем Польщі Володиславом ІІ Яґайлом та Великим князем Литовським, Руським (Українським) та Жемантійським Вітовтом унормовувала багато юридичних питань між двома державами, уніфікувала шляхетські привілеї й зрівнювала в правах шляхту обох країн - тобто це в Польщі офіційно визнали українські, литовські та білоруські герби лише після Городельської угоди 1413 року) в той же час Йоахим Лелевель підтверджує існування окремої давньоукраїнської геральдичної традиції ще за часів Київської Русі та Королівства Русі (Королівства України).

Niesiecki, Kasper. Herby y Familie Rycerskie. Tak w Koronie Iako y Wielkim Xiestwie Litewskim zebrane przez X Kaspra Niesieckiego Soc Iesu [Текст] / K. Niesiecki. - Lwow : Drukarnia Collegium Lwowskiego Soc. Iesu, 1728. - 380, далі стор. відсутні. - Польс.

В своєму досліджені він описує велику групу давньоруських (українських) гербів місцевого - Галичина, Волинь, Київщина, Берестейщина, Віленщина - походження які, на його думку, утворились з печаток.
Крім того, згідно його класифікації шляхетських гербів Великого князівства Литовського і Руського, багато місцевих гербів брали свій початок з давньослов'янських (давньоукраїнських) літер.

Особливу увагу Йоахим Лелевель звертає на такі відмінності українських гербів від польських: відсутність гербових назв, мале (рідковживане) застосування клейнода (геральдичного нашоломника), занедбання геральдичних кольорів, мінливість та велика варіативність гербів.

Науковець Станіслав Казимир Косаковський (1837-1905), польський геральдист, автор "Monògrafije historyczno-genealogiczne niektòrych rodzin polskich" та інших геральдичних досліджень, не лише підтримав твердження, що в основі багатьох давньоукраїнських, перших білоруських та литовських гербів лежать літери, але й прийшов до висновку, що велика кількість місцевих шляхетських гербів безпідставно була зарахована до польських.