Левитський (Левицький, Лівицький) Микола Григорович — український громадянський та політичний діяч, дипломат, юрист.
Народився 26.07(07.08).1883, в селі Хрінівка Липовецького повіту Київської губернії, нині Вінницькго району Вінницької області.
Закінчив юридичний факультет Київського університету (1909) та Вищу школу політичних наук в Берліні (1924).
У 1906 вступив до студентської групи Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП), працював у профспілках м. Києва.
Після розгрому Київської організації УСДРП 1908 служив помічником присяжного повіреного Київської судової палати.
У травні 1917 – делегат Першого Всеукраїнського військового з’їзду, від якого обраний членом Українського генерального військового комітету, завідував його юрист консульським відділом.
Підписанти Берестейського мирного договору: генерал Брінкманн, Микола Любинський, Микола Левитський, Олександр Севрюк, Макс Гоффманн, Сергій Остапенко
У січні–лютому 1918 – член делегації Української Народної Республіки (УНР) на мирних переговорах з державами Четверного союзу в Брест-Литовську нині м. Брест, Білорусь. Разом з іншими делегатами УНР (Олександром Севрюком і Миколою Любинським) 9 лютого 1918 брав участь у підписанні Брестського мирного договору УНР з Четверним союзом. Договором передбачалося, зокрема, налагодження дипломатичних і консульських відносин між сторонами.
У березні-квітні 1918 він був призначений першим дипломатичним представником УНР у Османській імперії (Туреччина). Левицький активно приступив до організації посольства, встановлення поштово-телеграфних, економічних, торговельних зв'язків між Османською імперією й УНР.
Із червня 1918 був призначений заступником директора департаменту зовнішніх відносин МЗС УНР, членом делегації УНР на переговорах із представниками РСФРР в Києві. У період правління Директорії УНР Левицький працював у складі дипломатичної місії УНР в Парижі, був учасником Паризької мирної конференції 1919—1920, згодом — заступник дипломатичного представника УНР у Швейцарії (до листопада 1920).
Емігрував до Німеччини, де проводив наукову роботу в галузях економіки і права. Поступово схилився до визнання радянської влади в Україні, у червні 1921 вийшов зі складу Закордонної групи Української соціал-демократичної робітничої партії(УСДРП).
29 серпня 1922 Політбюро ЦК КП(б)У розглянуло доповідну записку Левицького про Харченка та А. Ніковського; ухвалено дати директиву закордонним місіям про необхідність запитувати ЦК про можливість повернення в Україну емігрантів у кожному окремому випадку, причому попередньо таким емігрантам належало робити публічну заяву про каяття в минулій політичній діяльності. У середині листопада 1923 повпредом СРСР у Відні офіційно призначено М. Левитського.
У січні 1925 за персональною амністією уряду УСРР повернувся в Україну, працював у Харкові на різних посадах у торгово-промислових закладах і Держплані УСРР. У березні 1931 був заарештований, а в лютому 1932 засуджений за звинуваченням у причетності до контрреволюційній організації (у сфабрикованій справі 1930-1932 “Українського національного центру”) і засланий до таборів Красноярського краю (нині територія РФ). За наступним вироком військового трибуналу 9 червня 1939 був засуджений до вищої міри покарання - розстрілу. Реабілітований у березні 1989, посмертно.
Вєдєнєєв Д. В. Левицький (Левитський, Лівицький ) Микола Григорович ( 1883 – 1939 ) / Д. В. Вєдєнєєв // Юридична енциклопедія : в 6 т. Т. 3. К-М / ред. Ю. С. Шемшученко. – Київ : Українська енциклопедія, 2001. – С. 464.
Верстюк В.Ф. Діячі Української Центральної Ради : Бібліографічний довідник / В. Ф. Верстюк, Т. С. Осташко. – К, 1998. – С. 114 - 115.
Гай – Нижник П. Українська дипломатія й міжнародна фінансова політика урядів Центральної Ради, Української Держави (Гетьманату) та Директорії УНР (1917–1922 рр.) : / П. П. Гай-Нижник ; М-во освіти і науки України, Науково-дослідний інститут українознавства, М-во закордонних справ України, Дипломатична академія України. – Київ : Дуліби, 2016. – 530 с.
Головченко В. І. Левитський Микола Григорович /В. І. Головченко // Українська дипломатична енциклопедія : у 5 т. Т. 3 : К (л) Н. – Харків : Фоліо, 2013. – С.150.
Злупко С. Українська економічна думка. Постаті і теорії / С. Злупко . – Львів : Євросвіт, 2004. – С.261 - 265, 248 - 351.
Наріжний С. Українська еміграція : Культурна праця української еміграції 1919-1939 / С. Наріжний ; Національна комісія з питань повернення в Україну культурних цінностей при Міністрів України, Фундація ім. О. Ольжича, Головне архівне управління при Кабінеті Міністрів України. - Київ, 1999. – С. 206 – 208; 221 – 215.
Стрельський Г. В. Левитський Микола Григорович / Г. В. Стрельський // Енциклопедія історії України: у 10 т. Т. 6. Ла-Мі . – Київ : Наук. думка, 2009. – С.83 - 84.
Українська дипломатія. 1917–1926: “досвід, куплений дорогою ціною...” / І. Матяш, Я. Файзулін, О. Женжера [та ін.] ; Український ін-т нац. пам’яті. – Київ: 2021. – С. 16 - 17.