Національна історична бібліотека України

Мишуга Олександр Пилипович (1853–1922)

20 червня 2023 р. 16:08

659 переглядів

Мишуга Олександр Пилипович – співак (ліричний тенор), педагог, меценат.

Народився 07 (19) червня 1853 року у містечку Новий Витків Радехівського Повіту на Львівщині (сьогодні Радехівська міська громада Червоноградського району Львівської області), в родині селянина-шевця. У сім’ї був найменшою – п’ятою дитиною. Коли було три роки померла мати, з часом батько одружився вдруге.

…Тільки, бувало, зимовими вечорами, після важкої цілоденної праці, батько брав свого найменшого сина на руки і тихо співав тужливі пісні, які глибоко западали у вразливе серце дитини…

…Ще вдома Олександр звернув на себе увагу за свій приємний голос. Вітківські міщани любили слухати, як співали Пилипові хлопці, – гарно, на «їм би в церковному хорі бути». – говорили, вважаючи, що це вже висока похвала…

Від 1868 року навчався у дяківській школі при соборі св. Юра у Львові, згодом йому допомагають вступити до гімназії. Під час навчання помирає його батько.

Олександр Мишуга
«Се життя, як і те в дяківській школі, було дуже-дуже нужденне. Я дивлюся нині, як я міг його перенести, і що я в тій страшній біді не загинув, то хіба чудо…»

Закінчивши 4 класи гімназії, а потім – учительську семінарію. Після здобуття фаху починає вчителювати, згодом Мишуга став вчитися у Львівській консерваторії у відомого професора Валерія Висоцького. Паралельно вчителює та співає, в хорах виконує сольні номери.

14 (22) вересня 1880 року перший раз виступив на львівській сцені в уривках С. Монюшка «Страшний двір» і справив дуже приємне враження. У 20-і роковини смерті Т. Шевченка, 2 (10) березня 1881 року, у великій залі Народного дому у Львові відбувся музикально-декламаторський вечір, присвячений пам'яті поета. На ньому “нову композицію професора Наталя Вахняніна «Наша доля» – знаменито відспівав п. Мишуга і на бажання публіки мусив повторити. Композитора викликано і обсипано враз із п. Мишугою гучними оплесками”.

Діло : руска политична часопись. – 1881. – 21 лютого (5 березня) – С. 3

По закінченню консерваторії мав продовжити навчання за кордоном. Але через брак коштів цього могло не статися, дякуючи діячам культури та любителям музики, було все зроблено для досягнення цілі. Виклопотали у Крайового виділу 1200 золотих ринських, трохи дала управа товариства Народного дому, влаштувавши йому ряд концертів, дохід з яких було призначено для навчання.

Про це було написано у пресі : «В Перемишлі відбудеться дня 15 (27) 1881 року концерт в користь відомого нашого співака п. О. Мишуги, котрий вибирається в перших днях мая (травня) с. р. за границю (кордон) в цілі дальшого оброзовання (навчання). Вечір той, в котрім буде брати участь сам п. Мишуга, згромадить (збере), безперечно, численну публіку перемишльську».

3 1883 року навчається у Міланській в професора М. Джованні. Цього ж року з великим успіхом дебютує у місті Флорі (Італія) в опері Ф. Флотова «Марта».

З 1884–85 роки – соліст Великого театру у Варшаві, 1895–96 роки – Київ, 1900–01 роки – Львівських оперних театрів. 1900 року брав участь у відкритті Міського театру у Львові, виконав гол. партію у виставі «Янек» В. Желенського, написану спеціально для нього. Мишуга – видатний представник італійської школи бельканто, виконавча майстерність якого відзначалася високою музичною культурою, виразним фразуванням, яскравим драматичним талантом.

Із великим успіхом виступав на головних сценах Мілана, Варшави, Кракова, Відня, Лондона, Берліна, Стокгольма, Парижа, Києва та ін. 1905–10 роки викладав у Київській музично-драматургічній школі М. Лисенка, 1911–14 роки – Музичний Університет ім. Фридерика Шопена Варшава, 1914–19 роки – школі співу в Римі, від 1919 року – у власні музичній школі в Стокгольмі.

Серед учнів – Є. Бандровська-Турська, М. Гребінецька, М. Донець-Тессейр, Я. Королевич-Вайдова, О. Любич-Парахоняк, М. Микиша, С. Мирович. Брав участь у Шевченків. концертах у Станіславі (нині Івано-Франківськ), Львові, Кракові (нині Польща), Києві, Харкові, Чернігові, Полтаві, Тернополі.

1906 року відвідав Чернечу гору в м. Канів (Київ. губернія, нині Черкаська обл.). У концертах виконував солоспіви українських композиторів на сл. Т. Шевченка: «Мені однаково», «Огні горять», «Думка» («За думою дума роєм вилітає») М. Лисенка, «Наша доля» А. Вахнянина, «Заповіт» Г. Гладкого. Мав фондові записи на грамплатівках.

Фінансував видання збірник поезій І. Франка «Зів’яле листя» (Львів, 1896) та книги «Українське мистецтво» (Львів; Київ, 1913).

Максим Рильський «Син народу»
…Це був не тільки співак, не тільки артист, це був патріот громадянин. Міцна дружба єднала його з великим Франком. Варто відзначити, що тільки завдяки коштам, які передав стичних своїх заробітків Мишуга Франкові, могла з'явитися друком така окраса української поезії, як збірка «Зів'яле листя». Взагалі Олександр Пилипович значну частину своїх гонорарів віддавав на громадсько-культурні справи, допомогу талановитій на молоді і т. ін. В останні хвилини свого життя він заповідав усе, що надбав за життя, Музичному інституті ім. М. Лисенка у Львові...

Матеріально допомагав Театрові М. Садовського у Львові, а також дит. притулкам, різним товариствам і лікарням. Наприкінці життя своє майно й кошти заповів Вищому муз. інституту у Львові, де заснував кілька стипендій для малозабезпечених студентів. Ім’ям Мишуги названо вулиці в Києві, Львові, Радехові, Сокалі, Червонограді (усі – Львівська обл.). У Новому Виткові створено його музей.

Основні партії

Андрій («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Фауст, Ромео («Фауст», «Ромео і Джульєтта» Ш. Ґуно), Хозе («Кармен» Ж. Бізе), Герцог, Альфред, Річард, Радамес, Манріко («Ріґолетто», «Травіата», «Бал-маска-рад», «Аїда», «Трубадур» Дж. Верді), Йонтек, Стефан («Галька», «Зачарований замок» С. Монюшка), Ленський, Герман («Євгеній Онєгін», «Пікова дама» П. Чайковського), Каніо («Паяци» Р. Леонкавалло), Турідду («Сільська честь» П. Масканьї), Неморіно, Фернанд («Любовний напій», «Фаворитка» Ґ. Доніцетті), Рауль («Гуґеноти» Дж. Мейєрбера), Єлеазар («Жидівка» Ф. Галеві), Каварадоссі («Тоска» Дж. Пуччіні), Едгар («Лючія ді Ламмермур» Ґ. Доніцетті).

Видання із фонду НІБУ

Авдєєв В. Олександр Мишуга // Мистецтво. – 1956. – № 5 – С. 37-41.

Білинський М. Спець добра і краси // Музика. – Київ. – 1983. – № 5. – С. 32.

Ващенко Н. М. Творча спадщина Олександра Мишуги (1853–1922 рр.) в контексті розвитку української мистецької педагогіки : Автореферат / Н. М. Ващенко // Міністерство освіти і науки України Полтавський національний педагогічний університет ім. В. Г. Короленка. – Полтава, 2015. – 20с

Видатний співак Олександр Мішута : спогади / зібрав І. Деркач. – Львів : Каменяр, 1964. – 119 с.

Енциклопедія історії України : у 10 т. Т. 6 Ла-Мі / Національна академія наук України, Інститут історії України ; Ред. В. А. Смолій. – Київ : Наук. думка, 2009. – 772 с.

Енциклопедія Сучасної України Т. 20 Медична – Мікоян / НАН України. Ін-т енциклопедичних дослідж., Наук. т-во ім. Шевченка ; ред. кол. І. М. Дзюба (співголова) та ін. – Київ : Інститут енциклопедичних досліджень, 2018. – С 622 - 623

Лисенко, Іван Максимович. Співаки України : енциклопедичне видання / І. М. Лисенко. – Київ : Знання, 2012. – 640 с. : фот.

Людкевич, Станіслав Пилипович. Дослідження, статті, рецензії, виступи Т. 1 / С. П. Людкевич. – Львів : Коць, 1999. – 495 с. - (Історія української музики ; Вип. 5).

Олександр Мишуга – король тенорів / упоряд. М. Головащенко. – Київ : Музична Україна, 2004. – 610 с.

Олександр Мишуга : співак (1853–1922) : бібліогр. покажч. / М-во культури УРСР, Львівська держ. наукова б-ка ; склав С. П. Костюк ; ред. Є. М. Іванців. – Львів : [б. в.], 1964. – 24 с.

Олександр Мишуга : 1853–1922 : спогади, матеріали, листи / упоряд., підгот. текстів, вступ. ст. та приміт. М. Головащенка ; передм. М. Рильського. – Київ : Муз. Україна, 1971. – 779 с. з нотами, 26 арк. іл. і факс. с.

Електронні джерела

Король тенорів Олександр Мишуга [Електронний ресурс] / Святослав Липовецький // Історична правда. – Дата публікації: 12.03.2012. – Режим доступу: https://www.istpravda.com.ua/articles/4f5f2c591b1b3/. – Дата звернення: 06.06.2023.

Олександр Мишуга [Електронний ресурс] // Discogs. – Режим доступу: http://surl.li/ifwao. – Дата звернення: 06.06.2023.

Діло : руска политична часопись [Електронний ресурс] // ЦИФРОВА БІБЛІОТЕКА ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ. – Режим доступу: http://surl.li/igdqg. – Дата звернення: 19.06.2023.

Діло : руска политична часопись [Електронний ресурс] // ЦИФРОВА БІБЛІОТЕКА ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ. – Режим доступу: http://surl.li/igdqo. – Дата звернення: 19.06.2023.

Відео

Aleksandr Filippi-Myszuga : Олександр Філіппі-Мишуга – F. P. Tosti «Vorrei morire» [Електронний ресурс] // YouTube. Музей Соломії Крушельницької у Львові. – Дата публікації: 20.06.2021. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=EsP0LzhwZvg. – Дата звернення: 06.06.2023

Гордість України. Олександр Мишуга [Електронний ресурс] // YouTube. Житомирська хвиля. – Дата публікації: 07.10.2016. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=IUQDrMa-c6Q. – Дата звернення: 06.06.2023

Мар'яна Зубеляк. Олександр Філіппі-Мишуга [Електронний ресурс] // YouTube. Музей Соломії Крушельницької у Львові. – Дата публікації: 21.12.2020. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=5lO788mTQ3g. – Дата звернення: 06.06.2023

Укладачі: Науменко Т. В., Ширшова Л. Г.
(відділ соціокультурних комунікацій)