ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!
25.04.2024
Представляємо книжкову виставку, приурочену 255-й річниці від дня народження Франтішека Палацького (чеськ. František Palacký; 1798 – 1876), провідного діяча чеського ренесансу, основоположника чеської історіографії (з фонду відділу документів іноземними мовами).
Франтішек Палацький та історична наука
Франтішек Палацький народився 14 червня 1798 року в моравському містечку Годславице в родині вчителя-євангеліста.
Франтішек пообіцяв батькові, що стане священиком, а тому вивчав теологію в євангельських школах в Угорщині, а потім в університеті у Братиславі. Але знайомство юнака з філософією Іммануїла Канта завадило виконати обіцянку батькові. Юнак захоплюється літературою і публіцистикою, поринає у вивчення чеської літератури, історії мистецтва, естетики; поступово перетворюється на людину із виразною чеською національною свідомістю.
На початку 19-го століття на Чеських землях, які тоді входили до складу імперії Габсбургів, спостерігався розпал національного відродження – рух, спрямований на відродження чеської мови, культури та історії. Хоча молодий Ф. Палацький не мав досвіду, він вирішує стати істориком, щоб сприяти розвиткові такого руху.
Майбутній учений ще з шкільних років блискуче вчився та відзначався працездатністю, обдарованістю і феноменальною пам'яттю, яка давала йому змогу запам’ятовувати цілі розділи книг. Через це за підлітком закріпилось прізвисько «Містер Всезнайка». Будучи студентом, молодий Ф. Палацький нерідко потерпав від нестачі грошей, адже витрачав майже всі на купівлю книг. Виходом зі скрутного матеріального становища, як правило, ставало репетиторство для дітей аристократів. Як репетитор він мав популярність завдяки своїй ерудиції та музичним смакам.
У 1823 році, у віці двадцяти п'яти років, Ф. Палацький переїхав до Праги, де розпочав кар'єру історика. Спочатку він працював літописцем для окремих знатних родин, зокрема, для графа Штернберка, одного із засновників Патріотичного музею.
Пізніше Франтішек Палацький стає співзасновником, а згодом і керівником «Журналу Чеського музею». Завдяки своїм професійним здібностям і надзвичайній старанності його призначено історіографом Королівства Богемія. На цій посаді протягом кількох десятиліть він присвятив себе поглибленому вивченню чеської історії.
Світогляд Палацького як ученого формувався під впливом ідей німецького філософа Фрідріха Гегеля. Рушійною силою історичного процесу він, як і Гегель, визнавав боротьбу протилежностей, у якій одна зі сторін завжди перемагає іншу. В чеській історіографії під цими двома силами розумілась на той час боротьба між німецькою та слов’янською сторонами.
Із розвитком капіталізму на території тодішньої Чехії на зміну ідеології просвітництва приходить романтизм. Головними його рисами були підвищений інтерес до народної творчості, ідеалізація минулого, захоплення героїчним минулим власного народу. Франтішек Палацький не лише розділяє такі принципи, але й стає найяскравішим представником романтичного напряму.
Кількатомна праця Ф. Палацького «Історія чеського народу в Богемії та Моравії» вважається фундаментальною працею чеської історичної науки. Вказана наукова розвідка стала першим синтезом чеської історії, в якій історію чехів представлено як безперервний процес. Названа праця відіграла важливу роль у піднесенні чеського національного руху й утвердженні в історичній свідомості чеського народу Яна Гуса і Яна Жижки як національних героїв.
Франтішек Палацький і мова
Інтерес до чеської мови пронизує усе життя Ф. Палацького. Але спочатку так не було. Один випадок змінив все. Якось 15-літній Франтішек повертався від батьків до місця навчання за 50 кілометрів від дому. Він зупинився на ночівлю в гірській оселі одного зі своїх шкільних друзів, який мешкав неподалік Тренчина (територія теперішньої Словакії). Несподівано набігла сильна злива, внаслідок якої всі довколишні дороги затопило. Тож, юнак на цілий тиждень залишався заблокованим у тій оселі. Виявилося, що Франтішек не все розумів з того, про що чеською мовою спілкувався з ним господар. Юнака охопив сором, який побудив його серйозно вивчати чеську мову. В результаті, окрім чеської, Ф. Палацький опанував ще десять іноземних мов.
Іще один випадок, пов'язаний із мовою. Якось до рук юного Франтішека, який багато читав, потрапила книжка Йозефа Юнгмана «Розмова про чеську мову». Та книжка справила на юнака настільки сильне враження, що значною мірою визначила його подальшу професійну долю. Юнак починає цікавитися культурою свого народу і поступово стає активним учасником чеського національного відродження, яке на початку 19-го століття на території Чеських земель супроводжувалося відродженням чеської мови, національної ідентичності, пригнічених довготривалою політикою германізації, яку проводила імперія Габзбургів.
Ф. Палацький добре усвідомлював, що завдяки відродженню чеської мови настане й відродження чеської культури. Тому у зрілому віці – у 1831 році – він створює просвітницьку організацію під назвою «Чеська матиця» («Matica české»), яка виступала тією установою, яка фінансувала друк видань чеською мовою. У 1832 році Матиця взяла на себе публікацію Журналу Богемського музею. Це видання було вкрай важливим, адже давало можливість чеській інтелігенції обмінюватися ідеями рідною мовою – тоді як переважна більшість тогочасних видань, зокрема, й журнали Королівської богемської академії наук друкувалися німецькою мовою.
Саме Матиця Ф. Палацького видала у 1834–1839 роках п’ятитомний чесько-німецький словник Йозефа Юнгманна. Цей словник справив колосальний вплив на розвиток чеської мови завдяки тому, що відсутні на той час у чеській мові слова запозичувалися з інших слов'янських мов, або створювалися самим Юнгманном. Створення чеської національної термінології уможливило подальший розвиток чеських досліджень.
Франтішек Палацький і Україна
Ф. Палацький одним із перших виклав і обґрунтував ідею відновлення чеської державності, щоправда, у формі федеративного об’єднання у складі Австрійської держави. Оскільки значну частину населення Габсбурзької монархії становили слов’янські народи, Ф. Палацький виняткову увагу звертав на їхню історію та взаємини в історичному розвитку. Водночас він виступав проти російського панславізму, відстоював право кожного народу на самостійне існування і власну державність. У цьому контексті Ф. Палацький певною мірою цікавився Україною.
У своїй праці, надрукованій 1830 року в часописі Чеського музею, Ф. Палацький писав: «Русинський (український) народ мовою відрізняється і від росіян, і від поляків уже в давні часи втратив свою самостійність, поневолений своїми сусідами. Тому так сталося, що він скрізь є людом сільським, а шляхта й міщани звичайно говорять між собою по-польськи або по-російськи… На півдні народ русинський сягає аж до Угорщини. Ціла Східна Галичина є українською. Звідти тягнуться русини по Поділлю, Волині й Україні аж за Дніпро і далі аж до Кубані.
Попередники і сучасники Ф. Палацького звертали головну увагу виключно на історичне минуле українського народу. Ф. Палацький, проте, став одним із тих перших чеських політичних діячів, котрі спеціально зацікавився Україною і українським питанням у політичному плані. Він послідовно відстоював право українців на їх існування як окремої нації. Водночас Ф. Палацький не висловлювався про право укранців на державну незалежність. Окремі вчені пояснюють таку позицію тим, що вчений не мав достатньої інформації про суспільно-політичні рухи на тодішніх українських землях, зокрема, про діяльність Кирило-Мефодіївського товариства.
Український народ у 19-му столітті як, зрештою, і чеський було позбавлено багатьох прав і свобод та розпорошено з-поміж різних імперій і держав. Будь-яка наукова праця або публіцистична згадка Ф. Палацьким життя українців у ті часи була незмірно важливою, адже додавала цеглинку до фундаменту, на якому у майбутньому постане державна незалежність українців.
Політичний спадок
Епоха чеського національного відродження породила всесвітньовідомих культурних, громадських і політичних діячів. Серед них чільне місце посідає Франтішек Палацький. Спадок Ф. Палацького полягає насамперед у тому, що в суспільній і політичній свідомості чеського народу у 19-му столітті сформовано переконання, що в центрі Європи існує розвинена, незалежна європейська нація – чехи, яка на тлі світової історії посідала важливе місце.
Використані джерела
З фонду НІБУ:
Palacky, Franz. Geschichte vom Böhmen [Текст]. Т. 1. ...bis zum Jahre 1197 / F. Palacky. - Prag : [s. n.], 1844. - XV, 495 s. : il. - Нім.
Palacky, Franz. Geschichte von Böhmen [Текст] . Т. 1. [... bis zum Jahre 1197] / F. Palacky. - Prag : Tempsky, 1864. - 495 s. - Нім.
Palacky, Franz. Geschichte von Böhmen [Текст] Т. 2. 1-2 Abtheilung / F. Palacky. - Prag : In Commission bei Kronberger, 1847, 1850. - 392, 410 s. - Нім.
Palacky, Franz. Geschichte von Böhmen [Текст] Т. 2. Buch 5 / F. Palacky. - Prag : [s. n.], 1850. - 410 s. - Нім.
Palacky, Franz. Geschichte vom Böhmen [Текст] T. 3, ч. 2. 1419-1431 / F. Palacky. - Prag : Kronberger, 1851. - VI, 549 s. - Нім.
Palacky, Franz. Geschichte von Böhmen [Текст] . Т. 4. Das Zeitalter Georgs von Podebrad / F. Palacky. - Prag : F. Tempsky, 1857. - 544 s. - Нім.
Palacky, Franz. Geschichte von Böhmen [Текст] . Т. 4. Zweite Abtheilung / F. Palacky. - Prag : Tempsky, 1860. - 704 s. - Нім.
Palacky, Frantisek. Geschichte von Böhmen [Текст] . Т. 5 / F. Palacky. - Prag : [s. n.], 1865. - 472 s. - Нім.
Palacky, Franz. Geschichte von Böhmen [Текст] Т. 5. 2e Abth. König Wladislaw II und... Ludwig I von 1500 bis 1526 / F. Palacky. - Prag : Tempsth, 1867. - XII, 586 s. - Нім.
Підготував: М. Дудик
