ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!

Ільницький Василь Степанович (1823-1895)

Ільницький Василь Степанович – український літератор, публіцист, вчений. (псевд. і крипт.: В.Стефанович, В. Д. Стефанович, Василько Мудрагель, Денис, Денис з Покуття. Denis z Pokutia, Денис із-під Серета, Denis z-nad Seretu, Подолянин).

 

Народився 22.04.1823 р., с. Підпечери Тисменицького повіту на Станіславщині (нині Івано-Франківської обл.). Навчався у гімназіях Станіслава, Тернополя, Львова. У четвертому класі гімназії зробив перші спроби писати вірші німецькою мовою. Добре малював, грав на скрипці. 1840 р. став студентом Львівського університету, вивчав польську літературу, історію філософії, історію, естетику. Через рік переїхав до Відня і протягом 1842-1846 рр. навчався в “Цісарському конвекті” (у Відні не було руської духовної семінарії).

 

Окрім точних наук Василь Степанович вивчав мистецтво, часто відвідував художні виставки. Відень, за його спогадом, став для нього важливим чинником “розвою образованє”, розширив “круг мого погляду на світ: тут поклав я сталі підвалини до моїх наук і відомостей”.

 

Навіть по при здобутий сан священика (якийсь час працював у с. Воскресінці під Коломиєю), усе свідоме життя він віддав просвітницькій та літературно-науковій діяльності. З 1 травня 1849 р. викладав українську мову у Станіславській гімназії, історію у Тернопільській та Львівській гімназіях.

 

1855 р. В. Ільницький їде до у Відні для поглиблення знань, пізніше повернувся до Станіслава, а з 1858 р. очолив другу українську гімназію у Львові. У 1861 р. став директором гімназії у Тернополі, був членом шкільної Ради, а з 1868 р. знову проживав у Львові, де вів дирекцію в академічній гімназії.

 

Під час буржуазно-демократичної революції в Австрії, Василь Степанович брав участь у львівському “Соборі руських учених” (19-26 жовтня 1848 р.), де на секції філософії В. Ільницький виголосив доповідь на тему “Слов'янська філософія за Лібельтом”.

 

Безперечну цінність складають науково-публіцистичні записки В. Ільницького з національного життя галицьких русинів, зокрема: “Собор учених русинів 19-26 жовтня 1848”, “Проект органу Матиці”, “Рік 1848”, “Зав'язане ради руської в Станиславові. Буча польська”, “Виклад про слов'янську філософію”, “З'їзд вчених у Львові”, “Способи, якими поляки галицькі намагаються розслабити організм народний русинів” та ін.

 

 

 

Цінні відомості про суспільно-громадську діяльність Василя Степановича можна дізнатися з чернеток статей, есе, історич­них розвідок, полемічних виступів і відгуків, які друкувалися в таких виданнях, як “Батьківщина”, “Діло”, “Газета шкільна”, “Зоря”, “Ластівка” (“Про патріотичне виховання женщин” (1848), “Честное собраніє” (1848), “Думанє при гробі” (1850), «Спогади про події 1848 р. в Галичині та замітки про шляхи і способи латинізації релігійного життя” (1883).

Значно розширюють наше уявлення про діяльність В. Іль­ницького його численні листи до письменників, учених, політи­ків, церковних діячів, керівників державних установ, редакто­рів і видавців. Про неабиякий авторитет В. Ільницького серед просвітницьких діячів свідчить і той факт, що його було обрано до першого відділу «Просвіти» у Львові. Однак він відмовився від посади, і його місце посів Корнило Устиянович.

Педагогічна робота була Важливим аспектом у діяльності Василя. Збереглися унікальні матеріали, які свідчать про те, що В. Ільницький, особливо у 50-60-ті рр., писав багато проповідей релігійного змісту, чимало богословських текстів вводив до шкільних читанок і програм.

Провів велику роботу як викладач мови, літератури, історії, передовий методист свого часу. В його архіві збереглися чорно­ві проекти (сотні виписок з історичних книг, творів Т. Шевченка, Ю. Федьковича, М. Шашкевича, Є. Гребінки, Л. Глібова, Марка Вовчка, тексти народних пісень, зокрема історичних дум, балад) заміни викладання в галицьких школах руською мовою замість німецької, різні плани та програми, листування з крайовою шкільною радою та культурними діячами Галичи­ни 70-80-х роках.

1884 р. він переклав підручник всесвітньої історії А. Гінделі; 1894 р. підручник з історії стародавнього світу О. Семковича “Світ старинний”; для гімназій “Історію біблійну” Тіца та “Історію церкви” Дорфлера.

Уклав і видав читанки: “Читанка для молодіжи” (1886), “Читанка - для молодіжи: Звірята, товариші чоловіка” (1886).

В. Ільницький залишив помітний слід в українській історичній науці. Ще навчаючись у гімназіях, університеті, він нагромаджував різні матеріали, робив конспекти з історичних праць, античної міфології, опрацьовував видані польською та німецькою мовами праці з середньовічної та загальної історії, історії Австрії, відносин Австрії та Угорщини. Про широту і масштабність історичних зацікавлень та інтере свідчать його листи до визначного історика Володимира Антоновича.

Вагомий внесок зробив Василь Степанович і в українську істо­ричну науку. Його першою історичною розвідкою була стаття “Олександр, князь Белзький”(1860), “Зоря галицкая яко альбум на год 1860”. Протягом 1861-1862 рр. історик випускає у світ нариси-дослідження “Стародавній Звенигород” (Львів, 1861) та “Стародавня Теребовля” (Львів 1862).

У першому нарисі, присвяченому звенигородському парохові Григорію Савчинському, дослідник послуговувався не тільки літописними джерелами, а й авторитетним художнім словом, зокрема поетичними рядками А. Могильницького. Автор довів історію міста до ХІV ст., розкривши роль Звенигорода в історії Галицького князівства. У іншій праці історик досліджував період історії Теребовлі до ХІІІ ст., особливо ж акцентує увагу на ній як столиці окремого феодального князівства (1092-1141), детально описував осліплення князя Василька. Феодальному періодові історії української державності присвячено двочастинну працю “Вісті про землю і дії русинів”.

Неабиякий інтерес і для сьогоднішньої історико-етнографічної науки мають дослідження, розвідки В. Ільницького “Перегляд південно-руської історії від 1337 до 1450” (1875), “Русь дістається під Литву і Польщу”, “Перші напади татар на Русь”, “Князь Лев”, “Початок Русі”, «Василько, князь Теребовельський, і Володар, князь Перемиський”, “Русь Галицька за князя Володимира”, “Марія Тереза”, “Нестор - перший літописець руський”, “Упадок самостійности Великого Новгорода” та ін.

Йому належить серія публі­кацій “Життя знаменитих князів, гетьманів, героїв і інших му­жів руських” на сторінках газети “Руский Сион” протягом 1876-1877 рр.. На історичному матеріалі він створив образи князів Володимира, Ярослава, Василька, Володимирка, Ярослава Осмомисла, Володимира Мономаха.

Дві ґрунтовні праці присвячені осмис­ленню козаччини: “Історія України за часів Петра Великого. Павло Полуботок. Петро Калнишевський” (1886), “Уступи з історії України і козацтва. Україна перед роком 1646. Дві облоги Львова Хмельницьким (1648 і 1655)”.

Перу В. Ільницького належать кілька географічно-природничих та етнографічних студій: “Жидівська гвардія народна 1848 р.”, “Геологічний чоловік в Європі” (1879), “З різних країв і народів” (1884), “Море і його чудеса” (1885), “З життя совісного чоловіка і забобони в селі” (1894), “Образки з світу альпійського”, “Образки з Угорщини”.

Ільницький був непересічним літератором. Він залишив значний за кількістю доробок поетичної, прозової, драматургічної та літературно-критичної творчості.

Поетичні твори – серед перших спроб рядки про високість Божої науки: “Бог опіка наша”, “Святий Отець Николай”, “Святкуйте”, “Думка при гробі”.

Інша група віршів це поетичні ескізи, малюнки з натури: “До корчми взяв ходити”, “Мрачний поранок”, “Калина”, “Вже сонечко пізно сходить”, “Верховина”, “В стодолі збіже молотили”, “На ховзанці”, “У лісі”, “Сівач”, “Приятелі”, “Несподіванка”, “Осінні цвіти”. Склав рукописну збірку українських народних пісень. Збірку для школярів під назвою “Книга землі і неба”.

Як прозаїк В. Ільницький починав писати до газет невеличкі етюди та образки, оповідання, побудовані переважно на автобіографічному матеріалі, що несли виховне начало: “Коваль клепле поки тепле” (1862), “Школяр на вандрівці” (1863), “Дурний Івась” (1865), “Суджена” (1871), “Образки з життя” (1873), “Горбатий” (1877), “Свати” (1881).

Згодом автор розширив тематику, глибше наповнив твори соціальним ферментом. В оповіданнях, невеликих повістях “В своїй хаті своя правда”, “Вовк на обзоринах”, “Нечемні діти”, “Плебанія”, “Вірна мамка”, “Селянин і єго кінь”, “Пустиник”, “Хліб”, “Срібний зегарок”, “Чудне пуделко”, “Скарб”, “Роман Дуля”, “Честь рільництву”, “Я в нього хлібом, а він в мене каменем”, “Образок з життя чесного чоловіка”.

Слід сказати, що пишучи “малу прозу”, автор активно публікував і нариси, есеї. Так, 1864 р. він опублікував у “Слові”, “Записки руського путешественника”, у яких детально розповів про свою мандрівку до Відня, Праги, Дрездена, Берліна.

У “Русі” впродовж 1860-1867 рр. друкувалася “Подорож школяра до Італії”, у цій же газеті вміщував критичні огляди театрального життя в Тернополі.

Доповненням до портрету людини, що залишила вагомий слід, ми можемо побачити в численних листах відомих осіб. Це ми бачимо, наприклад, з листів Б. Дідинського, Р. Моха, Г. Онишкевича та ін.

 

 

 

Всього В. С. Ільницький написав понад 100 художніх творів, історичних та природознавчих праць, рецензій і заміток. Помер 15 квітня 1895 р. у с. Підпечери.

 

Видання з фонду НІБУ

    

1. Герасимова Г. П. Ільницький Василь Степанович / Г. П. Герасимова // Енциклопедія історії України: [в 5 т.]. Т. 3. Е-Й / ред. В. А. Смолій. – Київ : Наукова думка, 2005. – С.449 – 450.

 

2. Качкан В. Ільницький Василь Степанович / В.Качкан // Українська журналістика в іменах : матеріали до енциклопедичного словника. Вип. 2 / Національна академія наук України, Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника, Науково-дослідний центр періодики ; ред. М. М. Романюк. – Львів , 1995. – С. 83 - 88.

 

3. Качкан В. А. Українське народознавство в іменах : навчальний посібник : у 2 ч. Ч. 1 / В. А. Качкан ; за ред. А. З. Москаленка. – Київ : Либiдь, 1994. – С. 68 - 79.

 

4. Кравець М. Зерна науки і добра / М. Кравець // Жовтень. – 1968. – №4. – С.129 - 130.

 

5. Мороз З. П. На позиціях народності : дослідження з історії укр. драматургії : в 2 т. Т. 1 / З. П. Мороз . – Київ : Дніпро, 1971. – 417 с.


  

6. Морозюк В. К. Пом'яник / В. К. Морозюк. – Івано-Франківськ : "Тіповіт", 2005. – С.63.

 

7. Полєк В. Т. Ільницький Василь Степанович / В.Т. Полєк // Українська літературна енциклопедія : в 5 т. Т.2 / АН УРСР. Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка; відп. ред. І. О. Дзеверін ; заст. відп. ред.: М. Г. Жулинський, М. П. Зяблюк. – Київ : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1990. – С.308.

 

8. Середа О. В. Академічна гімназія у Львові / О. В.Середа // Енциклопедія історії України : в 5 т. Т. 1. А-В / НАН України. Ін-т історії України ; ред. В. А. Смолій. – Київ : Наук. думка, 2003. – С.51.

  

9. Середяк А. Домівка товариства «Просвіта» / А.Середяк // Нарис історії «Просвіти». – Львів - Краків - Париж : Просвіта, 1993. – С.31 - 41.

 

10. Созанський І. З літературної спадщини Василя Ільницького / І. Созанський // Записки Наукового товариства імені Шевченка . – 1905. – Т.66 . – С.14 - 59.

 

11. Франківська енциклопедія : у 7 т. Т. 1. А-Ж / НАН України, Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка, Інститут Івана Франка ; наук. ред., упоряд. Є. Нахлік. - Львів : Світ, 2016. – С. 80.

 

Електронні посилання

 

Горбатий [Електронний ресурс] // Чтиво. Електронна бібліотека. – Дата публікації: 24.09.2021. – Режим доступу: https://chtyvo.org.ua/authors/Ilnytskyi_Vasyl_Stepanovych/Horbatyi/. – Дата звернення: 01.04.2023.

 

Ільницький Василь Степанович [Електронний ресурс] // Вікіпедія. Вільна енциклопедія. – Дата публікації: 10.01.2023. – Режим доступу:http://surl.li/gjedb. – Дата звернення: 01.04.2023.

 

Ільницький Василь Степанович [Електронний ресурс] Знамениті, великі, геніальні люди. Найцікавіше про них!. – Режим доступу: http://100v.com.ua/uk/Ilnickiy-Vasil-Stepanovich-person. – Дата звернення: 01.04.2023.

 

Крим очима галицького оглядача 140 років тому [Електронний ресурс] / Антон Божук // ZBRUC. – Дата публікації: 08.06.2022. – Режим доступу: https://zbruc.eu/node/112131. – Дата звернення: 01.04.2023.

 

Морє и єго чудеса [Електронний ресурс] // Чтиво. Електронна бібліотека. – Дата публікації: 29.09.2021. – Режим доступу:https://chtyvo.org.ua/authors/Ilnytskyi_Vasyl_Stepanovych/Morie_y_ieho_chudesa/. – Дата звернення: 01.04.2023.

 

Переглядъ Южно-рускои исторіи одъ р. 1337 - 1450 [Електронний ресурс] // Чтиво. Електронна бібіліотека. – Дата публікації: 24.09.2021. – Режим доступу: https://chtyvo.org.ua/authors/Ilnytskyi_Vasyl_Stepanovych/Rohnida-Horyslava/. – Дата звернення: 01.04.2023.

 

Переглядъ Южно-рускои исторіи одъ р. 1337 - 1450 [Електронний ресурс] // Чтиво. Електронна бібіліотека. – Дата публікації: 26.02.2021. – Режим доступу: https://chtyvo.org.ua/authors/Ilnytskyi_Vasyl_Stepanovych/Perehliad_Yuzhno-ruskoy_ystoriy_od_r_1337_-_1450/. – Дата звернення: 01.04.2023.

 

Стародавні галицькі городи. Часть 3. Теребовлялектронний ресурс] // Чтиво. Електронна бібіліотека. – Дата публікації: 29.09.2021. – Режим доступу:https://chtyvo.org.ua/authors/Ilnytskyi_Vasyl_Stepanovych/Starodavni_halytski_horodyChast_3_Terebovlia/. – Дата звернення: 01.04.2023.

 

Стародавныи галицькїи городы. Часть I. Стародавный Звенигородъ [Електронний ресурс] // Чтиво. Електронна бібіліотека. – Дата публікації: 29.09.2021. – Режим доступу: https://chtyvo.org.ua/authors/Ilnytskyi_Vasyl_Stepanovych/Starodavny_halytskiy_horod_Chast_I_Starodavni_Zvenyhorod/. – Дата звернення: 01.04.2023.

 

Укладачі: Науменко Т. В., Ширшова Л. Г.
(відділ соціокультурних комунікацій)