У дослідженні розглянуто три основних аспекти діяльності видатного історика Людвіка Фінкеля. По-перше, він був видатним істориком, що опрацював багато архівних матеріалів для написання наукових праць. По-друге, Л. Фінкель був видатним громадським діячем, що спричинився до створення та налагодження діяльності значної кількості історичних, літературних та наукових товариств, а також до налагодження та активізації їх діяльності. По-третє, він – знаний археограф та архівіст, який не лише досліджував та публікував архівні матеріали, але й зробив значний внесок в розробку архівної евристики та ініціював формування нових архівних установ. Завдяки вченому були опрацьовані та опубліковані чимало актів з історії Львівського Університету. Метою даної статті є огляд діяльності видатного польського дослідника та історика Людвіка Фінкеля, окреслення його здобутків у визначених напрямках праці.

Характеризуючи історіографію питання варто відзначити, що постать Людвіка Фінкеля в українській історіографії не викликала зацікавлення. Натомість у польській історіографії доробок вченого актуалізований у дослідженнях історії середньовіччя, спеціальних історичних дисциплін, історії історичних товариств, бібліографії польської історії та інше. Однак, польська історіографія обмежується лише декількома статтями присвяченими Л. Фінкелю [1]. Безсумнівно, що Л. Фінкель був людиною надзвичайних вмінь і залучився до багатьох галузей історичної науки. Однак, досі немає комплексного дослідження про цього видатного польського історика, що своєю діяльністю залишив помітний слід у багатьох напрямках, зокрема і в архівній справі. Варто відзначити, що дослідники зовсім не звертали увагу на його архівознавчу діяльність, хоча в архівній практиці та науці Фінкель показав себе як прекрасний організатор і керівник, зусиллями якого було не лише засновано, а й піднято на належний рівень архів та архівну справу у Львівському Університеті.

Людвік Міхал Емануель Фінкель народився 20 березня 1858 р. у містечку Бурштині Рогатинського повіту, в сім’ї судового ад’юнкта. По закінченні повітової школи у Грималові, переїхав разом з батьками до Тернополя, де продовжив науку у головній школі міста. У четвертому класі відзначений подякою за значні успіхи у навчанні. У грудні 1875 р. Л. Фінкель спільно з кількома учнями гімназії започаткував видання тижневика «Ехо» та був одним з його редакторів [2]. Тижневик виходив протягом року, доки його не заборонив директор школи за відверту критику навчального процесу [3]. Наступного 1876 р. у Л.Фінкеля виникла ідея створення товариства. Воно було засноване того ж року та отримало назву «Братство волі» (інша назва «Брати Свободи»). На засіданнях товариства юний науковець часто виступав з історичними та літературними доповідями [4]. Ще під час навчання в гімназії Л. Фінкель зацікавився історією Тернополя та життям родини Замойських, приклавши чимало зусиль для дослідження цих питань [5].

У 1877 р. Фінкель успішно закінчив навчання в гімназії та 6 жовтня того ж року записався на філософський факультет Львівського університету. Він одразу проявив себе як здібний та працьовитий студент, який захоплювався історією. Особливе зацікавлення у Л.Фінкеля викликали лекції К. Ліске, І. Шараневича, проф. Р. Пілата та А. Гіршберга. Найбільший вплив на розвиток Фінкеля як історика мав Ксаверій Ліске, який запропонував студентам створити Коло Істориків при Академічній читальні, товариство було засноване на початку 1878 р. Уже на перших засіданнях зародилась ідея опрацювання та написання «польської історіографії», яку дуже палко підтримував К. Ліске [6]. Згодом Фінкель втілив цю ідею самотужки написавши «Бібліографію Історії Польщі» [7]. Протягом усього навчання Фінкель був членом Кола Істориків, а у 1880/1881 та 1881/1882 н.р. навіть очолив товариство, ставши його президентом. У листопаді 1882 р. його обрали гоноровим членом товариства [8]. Л. Фінкель відзначився у навчанні та зажив доброї слави серед професорів. Саме ці обставини сприяли тому, що 18 червня 1878 р. за рекомендацією нового директора Львівського архіву гродських і земських актів Ліске Л. Фінкеля прийняли на посаду апліката архіву. Працюючи в архіві Л. Фінкель розширив власне коло наукових зацікавлень. Крім того, праця в архіві дозволяла залучити чимало архівних матеріалів до написання цілого ряду праць. Посаду апліката архіву, до обов’язків якого входила безпосередня робота з архівними матеріалами, Фінкель обіймав до 1882 р. Поряд з тим з зимового семестру Фінкель став постійним членом семінару Ліске, який зацікавив молодого науковця питанням польської дипломатії ХVІ століття [9].

У жовтні 1882 р. Л.Фінкель отримав титул доктора філософії, захистивши працю: «Мартин Кромер, польський історик ХVІст., критичний аналіз», яка одразу викликала зацікавлення серед науковців Львова. Того ж року, за сприяння Ліске, Фінкеля подали кандидатом на участь у конкурсі для отримання стипендії на навчання. Вигравши конкурс, в листопаді 1882 р. був зарахований на навчання до Берлінського університету. Навчаючись в Німеччині, Фінкель отримав можливісь не лише відвідувати заняття, а й присвятити чимало уваги праці в архіві, збираючи матеріали для наукової праці. Наступний 1883/84 н.р. Фінкель провів у Франції, отримавши для навчання ще одну стипендію. В Парижі він продовжив працю в бібліотеках та архівах, збираючи матеріали для написання дослідження присвяченого франко-польським дипломатичним стосункам за Сигизмунда ІІІ. Поряд з науковою працею Фінкель приділяв чимало уваги організаторській роботі у галузі історичних досліджень [10].

У 1884 р. Фінкель записався до Літературного Кола, де швидко увійшов до керівного складу та приклався до наукових напрацювань товариства. У 1886 р. з ініціативи Фрідеріка Папе та Л. Фінкеля був реалізований проект школи проф. Ксаверія Ліске – утворено Історичне Товариство. Засновники вирішили, що одним з головних завдань товариства стане видання часопису присвяченого історичній критиці та бібліографії. Так, з січня 1887 р. почав виходити «Квартальник історичний» [11]. Фінкеля призначили секретарем редакційного комітету. Крім того, він був членом редакційного комітету «Пам’ятника Товариства», а в 1888 р. подав план видання всіх праць Міцкевича у рамках роботи комітету.

У 1888 р. видатний науковець став членом Історичної комісії академії наук. Тісно співпрацював з членами Історичної комісії для написання бібліографії до польської історіографії. У 1891 р. колективна праця увінчалась успіхом і світ побачила перша частина «Бібліографії історії Польщі». У подальші роки виходили її наступні частини, робота над цим виданням з перервами тривала аж до 1914 р. [12].

Весною 1892 р. Фінкель отримав звання надзвичайного професора австрійської історії та перейшов на посаду викладача філософського факультету Львівського Університету.

У 1894 р. перед керівництвом Університету постало питання про утворення медичного відділу в Університеті, а також написання «Історії Університету імені Яна Казимира» [13]. Ідея написання «Історії» виникла ще у 1884 р. у зв’язку з відзначенням 100-річного ювілею від заснування Університету австрійською владою. Однак, через несприятливі обставини написання праці відсунулось на десять років. 1894 р. був вибраний не випадково, оскільки того року з візитом до Львова мав приїхати імператор Франц Йосиф І. Приїзд імператора пов’язаний зі звітом місцевого керівництв про стан справ у намісництві. Поряд з іншими також мав звітувати Університет, а тому на 1894 р. було призначено давно плановане відкриття нового медичного факультету та написання потужної праці з історії навчального закладу. На засіданні сенату у листопаді 1893 р. було прийнято рішення про написання праці та обрання авторів. Робота над дослідженням розпочалась у грудні 1893 р. Написання праці довірили Л. Фінкелю та Ст. Стажинському, перший описував період від заснування навчального закладу до 1869 р., другий – доводив працю до 1894 р. Праця була завершена до вересня 1894 р. і представлена на розгляд сенату. Для написання «Історії» Фінкель опрацював чимало матеріалів. В першу чергу це були документи Університету, поряд з тим опрацьовано чимало матеріалів архіву гродських і земських актів та бібліотек закладу імені Оссолінських і Університету. Опрацювавши чимало матеріалів Університету, Фінкель поставив перед керівництвом питання про необхідність створення архіву Університету для забезпечення належних умов збереження документів.

Рішенням сенату від 04.09.1894 р. було засновано новий підрозділ – архів Львівського Університету. Тим же рішенням Фінкеля призначили керівником новоствореного архіву. Будучи добре ознайомленим зі станом документів, він одразу приступив до активної роботи. Архіву виділили приміщення на першому поверсі у головному корпусі Університету на вул. Миколая 4 (сьогодні вул. Грушевського 4). Для закупівлі необхідного інвентарю Фінкель вирішив залучити Намісництво. Він пише два важливі документи: лист до Галицького намісництва та пам’ятну записку про заснування архіву, де обґрунтовує потребу новоствореного підрозділу. У записці Фінкель подає коротку історію документів Університету, особливу увагу приділяючи значним втратам матеріалів 1848 р. Фінкель, як один з «ідейних лідерів» думки про «польське походження» Університету, був особливо зацікавлений у віднайдені подібних документів. Їх відсутність в Університеті пов’язана з пожежею 1848 р., однак щасливим випадком був той факт, що чимало важливих матеріалів дублювалось у кількох примірниках. Один з таких примірників надсилався до Намісництва чи Відня, тому у другій половині 90-х років ХІХ ст. керівництво Університету приклало чимало зусиль для повернення таких документів.

Поряд з тим у записці значна увага приділена документам, що були в Університеті. Зокрема, чітко визначено необхідність опрацювання та забезпечення збереженості матеріалів. Визначено необхідність проведення експертизи цінностей з метою відбору документів на різнострокове зберігання. Фінкель подає загальну характеристику документів, що перебувають по-різних відділах Університету та не використовуються у діловодстві [14]. Особлива увага звернена на ті матеріали, що підлягають передачі до архіву та подальшому зберіганню. Зазначено, що у першу чергу їх треба упорядкувати за хронологічним порядком. Далі архівні матеріали треба розподілити на три групи: 1) книги оправленні «in folio»; 2) фасцикули упорядковані за роками; 3) документи з особового складу («personalia») упорядковані в алфавітному порядку [15].

Охарактеризувавши документальні матеріали Університету, Фінкель подає перелік необхідного інвентарю та приладдя для організації сховищ архіву. Відповідно до поділу документів на групи є потреба у спеціальних шафах для їх зберігання. Шафи повинні бути дубові, виготовлені з доброго матеріалу та міцної конструкції. В одній такій шафі виділяли дві полиці для книг «in folio», решта полиць мали переділки за алфавітом, де зберігались акти «personalia» в алфавітному порядку. В іншій частині шафи є відділи для фасцикул, які поскладані у хронологічному порядку. Фасцикули зшиті за один рік або ж охоплюють кілька років разом, в залежності від загального об’єму актів. Згідно з розрахунками, одна така шафа з великою кількістю полиць мала коштувати 100 зл. Якщо у шафі не буде поділених за алфавітом полиць, то її вартість становитиме 75 зл. Для зразка можна було використати шафу для зберігання документів, що була на філософському факультеті. Загальний видаток на такі дві шафи мав становити 150 чи 200 зл., в залежності від їх поділу на полиці [16].

Не обминув Фінкель висвітлення безпосередніх вимог до упорядкування документів. Зокрема, у записці звернув увагу на укладення актів у шафах, яке повинно відповідати певним правилам. Серед них можна виділити дві найголовніші: 1) необхідно укласти інвентар актів, що зберігаються; 2) треба вести перелік осіб, що користувались та користуються актами. Щоб забезпечити збереженість документів було прийнято рішення про негайне укладення інвентарних формулярів відповідно до існуючого зразку. Подібний інвентар містив наступну інформацію: рік, новий номер акту, старий номер акту, дата акту, частина та сигнатура. Поряд з тим, зазначалось про необхідність ведення картки для укладення переліку осіб, які працюють з документами. Ще однією необхідною витратою яку зазначав Фінкель, було оправлення книг у тверді палітурки та купівля приладдя для внутрішньої роботи архіву. Річний видаток на згадані потреби складав 50 зл. Усі вище зазначені заходи мали забезпечити налагодження роботи архіву та створити належні умови для збереження документів.

Загалом, у записці Фінкель подає складений та обґрунтований кошторис для заснування архіву. Так, підводячи підсумки він зазначає, що загальні витрати для закупівлі необхідного інвентарю становитимуть 250 зл. За означену суму буде закуплено дві шафи по 100 зл. та інвентарні формуляри, індексні картки, матеріали для роботи архіву [17]. Фінкель зазначає, що керівництво Університету повинно просити ці кошти у Галицького намісництва. Записку укладено 06.11.1894 р., а на її основі був написаний лист-звернення до Галицького намісництва, де подано ту ж інформацію, що й в записці. Коротко обґрунтовано необхідність створення архіву Університету, окреслено стан документів та обґрунтовано необхідність створення архіву Університету, описано стан документів, їх умови зберігання та перспективи забезпечення збереженості. Детально пояснено необхідність виділення суми у розмірі 250 зл. для облаштування архіву [18].

Варто зазначити, що намісництво відгукнулось позитивно на прохання Фінкеля та керівництва Університету, однак попросили подати детальний перелік та пояснення як будуть витрачені кошти. Подання таких даних було підтримано сенатом [19].

Упорядковуючи архівні матеріали, що були передані до архіву на зберігання, Фінкель не опускав нагоди поповнити фонди іншими цінними для історії Університету документами. Так, у 1899 р. до архіву були передані особисті документи двох професорів: Йозефа Мауса, видатного історика початку ХІХ ст., професора філософського факультету, декана, у 1824/25, 1851/52 н.р. ректором та Едварда Арбтера, професора та декана юридичного факультету у 1830 – 40-х років. Ці матеріали перебували у Елізабети Аквиковської, що звернулась з листом до Фінкеля із пропозицією про передання цих матеріалів [20].

Поряд з виконанням обов’язків керівника архіву Фінкель працював й в інших напрямках. Зокрема, у 1894/95 – 1896/97 н.р. він був представником філософського відділу в сенаті. Чимало уваги приділяв дослідницькій роботі, пишучи багато статей та досліджень. Так, Фінкель приклався до публікації «Хроніки Університету» за 1894/95 – 1897/98 рр. Розширюючи свою громадську та організаційну працю, у 1898 р. Фінкель став членом Колегії знавців у справах охорони авторського права, а також членом Колегії зберігачів пам’яток мистецтва [21]. Що ж до архіву, то протягом 1894 – 1898 рр. в архіві розклали за роками отримані акти та почали їх описувати, складаючи інвентар. За ці роки архівними документами скористались 8 осіб, як правило це були науковці. Також зафіксовано надання двох архівних відписів через канцелярію [22].

Також Фінкель продовжував займатися викладацькою діяльністю. Викладаючи історію та історичні науки студентам він навчав їх практичній роботі з документами, що мало допомогти їм у дослідницькій праці. Однак, для проведення практичних занять бракувало нових не опрацьованих актів, тому він береться за публікацію нових матеріалів. Особливої уваги заслуговують документи Львівського Університету, які Фінкель опублікував під назвою «Інсигнії Львівського університету» [23].

Ще в серпні 1899 р. Фінкель отримав ступінь звичайного професора, це вплинуло на його подальшу кар’єру. У 1900 р. він був обраний членом-кореспондентом академії наук в Кракові. Поряд з тим його обрали членом-кореспондентом національного музею в Раперсвіллі [24]. Того ж року, як член Історичного товариства у Львові, Фінкель брав активну участь в організації ІІІ з’їзду польських істориків у Кракові (4 – 6 червня 1900 р.) присвяченому 500-річниці від заснування Ягелонського Університету. Також його призначили керівником кафедри історії Австрії, яку він очолював до 1918 р. [25].

На 1901/02 академічний рік Фінкель був обраний деканом філософського факультету, виконував функції директора екзаменаційної комісії для вчителів та був членом інших різних екзаменаційних комісій.

У 1902 р. крайовий відділ запросив Фінкеля до членства в Комісії у справах публікації гродських та земських актів. Також, він приклався до публікацій праць товариства «Гроно консерваторів східної Галичини» [26]. У зв’язку з великою перенавантаженістю Фінкель був змушений відмовитись від цілого ряду посад, які обіймав на той час. Так, у 1903 р. він відмовився від функцій секретаря Історичного Товариства. Згодом його завантаженість різноманітною роботою вплинула й на можливість викладацької діяльності, яку він незабаром покинув [27].

У 1904 р. Фінкель та Коло істориків учнів Львівського Університету завершили роботу над історіографічною працею «Бібліографія Польської історії», опублікувавши третій і останній зошит. Це була дуже вагома та значна публікація, що стало причиною аби чимало істориків, зокрема Модельський, визначали роботу Фінкеля над бібліографією як один з основних напрямків його діяльності.

У 1905 р. видатний історик нагороджений Орденом Залізної Корони ІІІ ступеню. Того ж року Фінкель призначений заступником керівника колегії по справах захисту авторських прав строком на шість років. Виконувані функції у першу чергу стосувались сфери літератури у Львові [28].

Фінкель багато подорожував, перебуваючи на відпочинку він не забував про свою роботу і обов’язково відвідував архіви та бібліотеки. Зокрема, є згадки про відвідування ним архівів та бібліотек Італії та Ватикану [29]. Чи цікавився Фінкель архівом лише як комплексом матеріалів чи поряд з тим звертав увагу на діяльність установи, достеменно не відомо. Однак, згодом бачимо налагоджені шляхи співпраці між архівом Університету та цілим рядом закордонних архівних установ.

Закінчивши свою працю над бібліографією, науковець зміг приступити до наукових пошуків та праці над новими дослідженнями. Протягом зимового півріччя 1907/08 н.р. Фінкель планував відвідати архіви Вроцлава, Берліну, Гданську, Варшави, Вільнюса, Петербургу та Москви, опрацьовуючи документи за 1490 – 1572 рр. Однак, не усі задуми вдалось здійснити, протягом кількох місяців він працював в архіві Гданська, а в жовтні 1907 р. поїхав до Петербурга. В січні 1908 р. виїхав до Відня, потім до Інсбруку, де також працював в архівах. В кінці лютого поїхав в Італію, згодом до Пешту, де теж працював в архівах, пишучи короткі архівні довідки для майбутнього дослідження [30]. Поряд з тим це вплинуло на зміну підходів до архівної справи в Університеті. Було застосовано чимало нових методів роботи. Що ж до самої архівної праці, то згідно даними хроніки, у період з 1898 р. до 1910 р. в архіві укладено описи (інвентарі) головних книг і фасцикул, а також обліковано акти за 1784 – 1805 рр., укладено їх списки зі змістом. Архівними фондами скористалось 11 осіб, надано 4 відповіді на запити [31].

Поряд з працею в архіві та написанням наукових досліджень Фінкель приділяв чимало уваги громадській діяльності. Так, протягом 1901 – 1922 рр. він був керівником виконавчої ради товариства «Матір Польська». Саме на цей час припадає розквіт діяльності товариства, що було пов’язано з активною та плідною працею Фінкеля.

Опрацювавши зібрані за попередні роки архівні матеріали, Фінкель зумів у 1910 р. опублікувати одну з найкращих праць присвячених династії Ягелонів – «Вибори» («Elekcję»). Того ж року Фінкеля прийняли чинним членом Академії наук, варто відзначити що це було дуже почесно на той час [32].

У 1911/12 н.р. Фінкеля як відомого історика та громадського діяча обрали ректором Університету. На його плечі впав тягар підготування до відзначення 250-ї річниці від заснування навчального закладу.

За успішне і спокійне відзначення 250-ї річниці, у вересні 1912 р. цісар надав Фінкелю титул Радника Двору [33]. Того ж року у зв’язку з відзначенням ювілею вийшли друком декілька праць присвячених історії Університету. Особливе зацікавлення викликають публікації: «Інсигнії Львівського Університету» та «Диплом короля Яна Казимира про заснування Львівського Університету з 1661 року». Ці дослідження були написані на основі архівних матеріалів Львівського Університету. Поряд з тим Фінкель працює над виходом у світ продовження серії «Бібліографія», що мала охопити період за 1901 – 1910 рр. Перший зошит дослідження був опублікований у 1914 р.

У 1913 р. відбулись зміни у керівному складі Товариства істориків у Львові, зокрема його керівником став Фінкель, а заступником – Бр. Дембінський [34].

Початок першої світової війни приніс чимало змін у життя Львова та, зокрема, Університету. Під час окупації Львова російськими військами, Фінкель активно приклався до забезпечення життєдіяльності Університету, наукових товариств та видавництва «Квартальника історичного» (Kwartalnik historycyny). Він був надійною опорою для своїх друзів, колег, учнів, умів не лише підбадьорити духом, а й допомогти у складний час. Під час перебування російських військ у Львові та «імміграції» ректора Університету Адама Бека, Фінкель по-суті взяв на себе виконання обов’язків керівника Університету [35]. Особливу увагу видатний архівіст звернув на збереження архівних матеріалів. Було вжито чимало заходів для евакуації значної кількості документів до інших установ. Зокрема, найважливіші установчі документи були відправлені до Відня. Це у першу чергу матеріали про заснування Університету та ректорські документи. Іншу групу актів важливих для історії Університету відправили на зберігання до музею Дідушицьких. Це фундаційні дипломи, бухгалтерські акти та різні професорські матеріали. Було прикладено чимало зусиль щоб забезпечити належні умови зберігання документів, що залишились в архіві. Так, зазначалось що під час бомбардування міста треба вжити заходів для перенесення найважливіших матеріалів та інвентарних книг до підвалу. Ті ж документи, що залишались у сховищі архіву треба було поскладати у спеціальні шафи, оберігаючи від знищення [36]. Про вжиті заходи Фінкель повідомив ректора А. Бека запискою від 23.06.1916 р.

У 1916/17 н.р. Фінкель відмовився від читання курсів і присвятив весь час для написання праці присвяченої столітньому ювілею відновлення університету. Праця «Rocznica Uniwersytetu Lwowskiego (1817 r.)» опублікована 1917 р. та написана на архівних матеріалах Львівського Університету. Того ж року Фінкелю вдалось отримати нові приміщення для архіву. А коли усі архівні матеріали уже були звезені до однієї кімнати, професор приступив до їхньої інвентаризації [37]. Наслідком такого опрацювання архівних матеріалів стала публікація «Інвентарю». Видані матеріали справили позитивне враження на наукову громадськість та мали започаткувати нову серію «Матеріалів до історії Львівського Університету». Метою такого масштабного видання була популяризація архівних матеріалів Університету, піднесення рівня Архіву. Виданий інвентар мав стати основою нового «докладного» інвентарю, який характеризував архівні матеріали. Також, передбачалось, що надалі в «Матеріалах» мали публікувати архівні документи з історії Університету, але таке видання було призупинене у зв’язку з подіями 1918 р. [38].

Отримавши у 1916/17 н.р. нове приміщення, Фінкель поклопотався щоб до нього були перевезені акти створенні після 1848 р. Маючи можливість розділити документи на різні підгрупи за хронологічною ознакою, Фінкель приступив до опрацювання архівних матеріалів.

Покинувши викладацьку діяльність, Фінкель надалі продовжив свою роботу в товаристві та видавництві «Квартальника».

Варто відзначити, що до 1920 р. Фінкель не отримував оплати за свою працю в архіві Університету. Однак, покинувши викладацьку працю та перейшовши на пенсію, перед видатним істориком постало фінансове питання. Цю проблему не одноразово піднімали на засіданнях ректорату та звертались до Міністерства з проханням пришвидшити прийняття рішення про призначення оплати. Так, на засіданні ректорату 20 грудня 1920 р. одне з питань було присвячене архіву. Професор Ст. Закшевський поставив перед керівництвом Університету проблему виплати пенсії та зарплати Фінкелю. Прийнято рішення як найскоріше звернутись до Міністерства з проханням найшвидшого вирішення виплат професору [39].

В архіві тривала поточна робота по упорядкуванню та наповненню фондів. Так, у 1920 р. на засіданні сенату вирішено, що акти які зберігались в канцелярії ректорату і деканатів до 1900 р. повинні були передані до архіву. Виконанням цього повинна зайнятись канцелярія ректорату. Також порушено питання про необхідність розширення приміщень архіву, а саме надання вільних площ у новій будівлі Університету. Тим же рішенням сенату вирішено надати житло Фінкелю, яке розташовувалось поряд з архівом. Члени сенату одноголосно проголосували за виконання обох рішень, визначивши термін – весна 1921 р.

У 1920 р. з’явилась можливість написання довго планованої спільної праці «Всесвітня історія». Ідея створення такого дослідження виникла ще у 1909 р., але тоді не було сприятливих обставин [40].

Перебуваючи на заслуженому відпочинку, Фінкель визначив два основні аспекти своєї діяльності: громадська праця, а саме участь та активна робота у багатьох товариствах, та робота в архіві Університету. Обидва напрями приносили Фінкелю задоволення від праці. Що ж до першого захоплення, то друге десятиріччя ХХ ст.. відзначилось для науковця визнанням та врученням цілого ряду нагород. Так, 9 квітня 1922 р. Фінкелю вручили медаль за написання «Бібліографії польської історії», на вручені що відбувалось у головній залі Університету, було присутніх чимало людей [41].

А 15 листопада 1924 р. Фінкель став членом Консерваторської Комісії при Воєводському уряді у Львові [42].

У 1924/25 н.р. подовжився процес упорядкування університетських актів. Зокрема, працювали над врятованими під час пожару 1848 р. документами. Було створено каталог цих актів з поданням змісту кожного. Співробітники архіву опрацювали акти за період з серпня 1807 р. по лютий 1811 р. (номери у складеному описі 487 – 1100). Поряд з опрацюванням наявних матеріалів, продовжувався процес комплектації архівних матеріалів. Так, у 1924/25 н.р. декан гуманітарного відділу передав до архіву печатки колишнього відділу філософії. Також приступили до опрацювання факультетської документації, що раніше зберігалась в канцеляріях факультетів. Акти (навчальна документація по різних семінарах) поділили на групи за авторами та тематикою, серед них окремо виділяли праці студентів Університету. Що ж до інших видів робіт, то протягом 1924/25 н.р. видано шість кверенд, три відписи, які завірялись канцелярією Університету. В наукових цілях архівними матеріалами скористалось п’ятеро осіб. Для дослідників він був відчинений з 9 до 13 години щодня, крім неділі та свят, а також часом у ввечері. Це стало можливо з запровадженням в архіві посади асистента, згоду на яку подало Міністерство рескриптом № 4434 від 8 травня 1925 р. [43].

У квітні 1927 р. Вільнюський університет за значні досягнення на гуманітарному відділі надав Фінкелю титул доктор «honoris causa». В той же час президент Речі Посполитої нагородив його Командорським Хрестом з зіркою Ордену «Polonia Restituta» [44]. Вручення відбулось в аулі Університету під час відзначення багаторічної праці Фінкеля. В справі про святкування ювілею Фінкеля збереглось два фото, де зафіксовано вручення ордену та особовий склад організаційного комітету від 09.04.1927 р. (див. фото у додатку, опубліковані вперше) [45].

Протягом 1926/27 н.р. Фінкель вжив заходів для поповнення архівних фондів. Інвентарний опис зріс на дев’ять позицій, переважно це були акти колишнього філософського відділу. Документи передав декан гуманітарного відділу у 1926/27 н.р. Ще у вересні 1925 р. до архіву передали докторські праці за 1885 – 1917 рр., рукописні та друковані (в інвентарі вони розміщені під номером 151 та 183 відповідно). Докторські праці передали упорядкованими за алфавітним порядком прізвищ докторів. Також були передані записи про керівників того чи іншого докторанта. Після прийняття інших докторських праць, їх всіх поскладали за алфавітом та поділили на дві групи: німецького періоду ( до 1871 р.) у кількості 179 одиниць та польського періоду ( до 1906 р.) у кількості 858 штук. Переважно це були докторські праці з класичної та німецької філології, історії, з математичного семінару та деякі з права. Упорядкуванням цих актів займався асис. Тадеуш Кучкевіч. Інших актів архів уже не міг прийняти, оскільки бракувало місця. Приміщення архіву вже були повністю заставлені шафами та різними полками, а вони, в свою чергу, повністю були закладені документами. Укомплектування архівних фондів залишалось не завершеним, оскільки до архіву не передали ще всі книги та акти австрійської епохи. Серед таких актів були протоколи , каталоги студентів, особові справи померлих студентів відділу права та інші документи створені до 1900 р. Така неукомплектованість не дозволяла повністю відобразити розвиток Університету на підставі архівних документів. Крім поповнення новими документами, в архіві й надалі тривала праця над врятованими від пожежі 1848 р. документами. До кінця 1926/27 н.р. кількість опрацьованих актів сягнула 2110, але у тому році було опрацьовано лише 360 справ, оскільки працівники архіву були зайняті впорядкуванням докторських праць. Того ж навчального року було виконано чотири кверенди, з них одна мала більш розширену інформацію про фундацію Іполіта Вавелберга. Архівом скористалось семеро осіб, серед них досить довго працював з архівними фондами історик Фердинанд Бостел. Також поповнились збірки печаток (з теологічного відділу одна) та збірки медалей – 2 штуки (католицького університету в Парижі та університету ім. Коменюша в Братиславі) [46].

В кінці 1920-х років Фінкель провів цілу компанію щодо повернення оригіналів та копій архівних матеріалів, які були на зберіганні в Міністерствах освіти Австро-Угорщини, а згодом Польщі. Так, у 1929 р. від імені керівництва Університету був направлений лист з проханням надіслати копії усіх документів, що стосувались Університету. Документи мали безпосереднє або ж дотичне відношення до історії Університету, однак Фінкеля, як справжнього історика та архівіста цікавили усі матеріали, що знаходились за межами навчального закладу [47].

У 1928/29 н.р. головний інвентар архівних зібрань збільшився на два пункти, а саме були внесені номери 530 та 531. Пункт 530 – це індекс актів Львівського Ліцею утвореного 1805 р. Індекс документів ліцею розпочав укладати ще, будучи асистентом Т.Модельський, а продовжив і закінчив асистент Т.Кучкевіч. Індекс складали 2435 актів, які були врятовані після пожежі 1848 р. Документи науково описали та укладали іменний та тематичний покажчик. Новий індекс цілком відповідав зразку індексів актів за 1784 – 1805 рр., в головному Інвентарі розміщувався під номером 522. В окремий 531 пункт були виділені акти Громадянського Комітету, що стосувались надання медалі для вшанування заслуг проф. О. Бальцера. 4 липня 1929 р. комітет передав медаль до Архіву Університету. Крім того, Валерій Лозинський передав до архівних збірок документи про подружжя Ліске. Документи попередньо зберігались серед паперів Владислава Лозинського. З архівних збірок того року скористалось дев’ятеро осіб, зокрема це були члени семінару історії та відомі дослідники. Продовжували наповнюватись і колекції архіву, збірка медалей збільшилась на дві: бронзова медаль з написом «На повернення праху Юліуша Словацького до краю» та срібна медаль, відкарбована для вшанування першого ректора Пястівського Університету в Познані Хеліодора Свенціцького [48].

У листопаді 1929 р. Л. Фінкель отримав наукову нагороду імені Кароля Шайноги міста Львова [49].

У 1929/30 н.р. до інвентарю внесено акти за 1818 – 1821 рр., вони отримали номери від 186 до 1036. Акти були поділені за тематикою та характером документів. Крім цієї щоденної праці, в архіві склали спеціальний інвентар друкованих видань Університету. Також впорядкували різні за змістом документи, виділені в окрему групу: клепсидри, документи докторів та інші матеріали. У цьому році архів проводив описування попередньо складених актів. Так, описали сенатські акти (інвентарні номери 257 – 315), акти відділу права (номери 316 – 375), філософського (376 – 405), протоколи філософського відділу (номери 406 – 414), індекси до протоколів того ж відділу(номери 415 – 423). Акти теологічного відділу описали ще у 1928/29 н.р. Того ж року в головному описі створено групу Miscellanea (різне) під останнім номером 532. До цієї групи віднесли передані Ігнатієм Закшевським записи та різні документи засідань, якими він керував у 1919 р. Зазначалось, що надання подібних документів та записів іншими працівниками Університету було б дуже корисне і потрібне. Що ж до використання архівних матеріалів, то фондами, а саме документами Йосифінського Університету (1784 – 1805), скористалась студентка університету Марія Городиська. Також, цього н.р. видано кілька кверенд на замовлення громадян. Силами архівістів віднайдено інформацію про поховання ректора Онуфрія Криніцького [50].

До усієї зазначеної роботи Л. Фінкель приклався особисто, адже окрім нього в архіві працював лише один асистент. Протягом 1920-х років, це було дві особи – Т. Модельський та Т.Кучкевіч.

27 березня 1930 р. відбулось засідання конвенту колишніх члені Кола під керівництвом Фінкеля в Архіві Університету, на якому було розглянуто ряд питань актуальних для історичної науки того часу [51]. Таким чином, видатний архівіст створював усі можливі умови для залучення архіву Університету до наукового життя того часу.

Помер Людвік Фінкель 24 жовтня 1930 р., залишивши по собі значний доробок в історичній науці та архівній справі. Діяльність Фінкеля охоплювала кілька напрямків, у яких він зумів себе успішно реалізувати та досягнути значних результатів. Л. Фінкель був дуже багатогранною особистістю, що відзначалась надзвичайно високим рівнем ерудиції та працьовитості.

[1] O. Halecki Ludwik Finkel jako historyk ostatnich Jagiellonow // Kwartalnik historyczny. Organ Polskiego towarzystwa historycznego założony przez Xawerego Liskego. – Lwów: Polskie towarzystwo historyczne. – 1931. R. XLV, T.I; T.E. Modelski Bibliografia prac Ludwika Finkla // Kwartalnik historyczny. Organ Polskiego towarzystwa historycznego założony przez Xawerego Liskego. – Lwów: Polskie towarzystwo historyczne. – 1932. R. XLVI, T.I; K. Augustynek Ludwik Finkel o nauczaniu historii // Rocznik Naukowo-Dydaktyczny WSP w Krakowie. – Kraków. – 1965. z.20.; J. Centkowski Ludwik Finkel jako dydaktyki historii // Wielokulturowe rodowisko historyczne Lwowa w XIX i XX w. – Rzeszow. – 2004. T.2.

[2] T.E. Modelski Ludwik Finkel 20.III.1858 – 24.X.1930. Zarys biograficzny // Kwartalnik historyczny. Organ Polskiego towarzystwa historycznego założony przez Xawerego Liskego. – Lwów: Polskie towarzystwo historyczne. – 1932. – R. XLVI, T.I. – S. 100; Finkel Ludwik // Polski Słownik Biograficzny. – Kraków. – 1948. – T. VI. – S. 467.

[3] K. Blachowska Ludwik Finkel (1858 – 1930) // Złota księga historiografii lwowskiej XIX i XX wieku. – Rzeszow. – 2007. – S. 287.

[4] T.E. Modelski Ludwik Finkel 20.III.1858 – 24.X.1930. Zarys biograficzny // Kwartalnik historyczny. Organ Polskiego towarzystwa historycznego założony przez Xawerego Liskego. – Lwów: Polskie towarzystwo historyczne. – 1932. – R. XLVI, T.I. – S. 101; Finkel Ludwik // Polski Słownik Biograficzny. – Kraków. – 1948. – T. VI. – S. 467.

[5] T.E. Modelski Ludwik Finkel 20.III.1858 – 24.X.1930. Zarys biograficzny // Kwartalnik historyczny. Organ Polskiego towarzystwa historycznego założony przez Xawerego Liskego. – Lwów: Polskie towarzystwo historyczne. – 1932. – R. XLVI, T.I. – S. 102.

[6] K. Blachowska Ludwik Finkel (1858 – 1930) // Złota księga historiografii lwowskiej XIX i XX wieku. – Rzeszow. – 2007. – S. 288.

[7] T.E. Modelski Ludwik Finkel 20.III.1858 – 24.X.1930. Zarys biograficzny // Kwartalnik historyczny. Organ Polskiego towarzystwa historycznego założony przez Xawerego Liskego. – Lwów: Polskie towarzystwo historyczne. – 1932. – R. XLVI, T.I. – S. 105.

[8] T.E. Modelski Ludwik Finkel 20.III.1858 – 24.X.1930. Zarys biograficzny // Kwartalnik historyczny. Organ Polskiego towarzystwa historycznego założony przez Xawerego Liskego. – Lwów: Polskie towarzystwo historyczne. – 1932. – R. XLVI, T.I. – S. 104.

[9] K. Blachowska Ludwik Finkel (1858 – 1930) // Złota księga historiografii lwowskiej XIX i XX wieku. – Rzeszow. – 2007. – S. 288.

[10] T.E. Modelski Ludwik Finkel 20.III.1858 – 24.X.1930. Zarys biograficzny // Kwartalnik historyczny. Organ Polskiego towarzystwa historycznego założony przez Xawerego Liskego. – Lwów: Polskie towarzystwo historyczne. – 1932. – R. XLVI, T.I. – S. 111; Finkel Ludwik // Polski Słownik Biograficzny. – Kraków. – 1948. – T. VI. – S. 467.

[11] T.E. Modelski Ludwik Finkel 20.III.1858 – 24.X.1930. Zarys biograficzny // Kwartalnik historyczny. Organ Polskiego towarzystwa historycznego założony przez Xawerego Liskego. – Lwów: Polskie towarzystwo historyczne. – 1932. – R. XLVI, T.I. – S. 467; K. Blachowska Ludwik Finkel (1858 – 1930) // Złota księga historiografii lwowskiej XIX i XX wieku. – Rzeszow. – 2007. – S. 290.

[12] K. Blachowska Ludwik Finkel (1858 – 1930) // Złota księga historiografii lwowskiej XIX i XX wieku. – Rzeszow. – 2007. – S. 292.

[13] T.E. Modelski Ludwik Finkel 20.III.1858 – 24.X.1930. Zarys biograficzny // Kwartalnik historyczny. Organ Polskiego towarzystwa historycznego założony przez Xawerego Liskego. – Lwów: Polskie towarzystwo historyczne. – 1932. – R. XLVI, T.I. – S. 115.

[14] Державний архів Львівської області (ДАЛО), Фонд 26, опис 12, справа 943, арк. 1 зв.

[15] ДАЛО, Ф. 26, оп. 12, спр. 943, арк. 1 зв.

[16] ДАЛО, Ф. 26, оп. 12, спр. 943, арк. 2.

[17] ДАЛО, Ф. 26, оп. 12, спр. 943, арк. 2.

[18] ДАЛО, Ф. 26, оп. 12, спр. 944, арк. 2 – 3.

[19] ДАЛО, Ф. 26, оп. 12, спр. 943, арк. 6.

[20] ДАЛО, Ф. 26, оп. 12, спр. 1060, арк. 61.

[21] K. Blachowska Ludwik Finkel (1858 – 1930) // Złota księga historiografii lwowskiej XIX i XX wieku. – Rzeszow. – 2007. – S. 296

[22] Kronika Uniwersytetu Lwowskiego I. (1894/5 – 1897/98). – Lwow: nakladem senatu akademickiego c.k. Uniwersytetu Lwowskiego. – 1899. – S. 255.

[23] T.E. Modelski Ludwik Finkel 20.III.1858 – 24.X.1930. Zarys biograficzny // Kwartalnik historyczny. Organ Polskiego towarzystwa historycznego założony przez Xawerego Liskego. – Lwów: Polskie towarzystwo historyczne. – 1932. – R. XLVI, T.I. – S. 116.

[24] T.E. Modelski Ludwik Finkel 20.III.1858 – 24.X.1930. Zarys biograficzny // Kwartalnik historyczny. Organ Polskiego towarzystwa historycznego założony przez Xawerego Liskego. – Lwów: Polskie towarzystwo historyczne. – 1932. – R. XLVI, T.I. – S. 117.

[25] Finkel Ludwik // Polski Słownik Biograficzny. – Kraków. – 1948. – T. VI. – S. 468; K. Blachowska Ludwik Finkel (1858 – 1930) // Zlota ksienga historiografii lwowskiej XIX i XX wieku. – Rzeszow. – 2007. – S. 297.

[26] T.E. Modelski Ludwik Finkel 20.III.1858 – 24.X.1930. Zarys biograficzny // Kwartalnik historyczny. Organ Polskiego towarzystwa historycznego założony przez Xawerego Liskego. – Lwów: Polskie towarzystwo historyczne. – 1932. – R. XLVI, T.I. – S. 117.

[27] K. Blachowska Ludwik Finkel (1858 – 1930) // Złota księga historiografii lwowskiej XIX i XX wieku. – Rzeszow. – 2007. – S. 302.

[28] T.E. Modelski Ludwik Finkel 20.III.1858 – 24.X.1930. Zarys biograficzny // Kwartalnik historyczny. Organ Polskiego towarzystwa historycznego założony przez Xawerego Liskego. – Lwów: Polskie towarzystwo historyczne. – 1932. – R. XLVI, T.I. – S. 117.

[29] T.E. Modelski Ludwik Finkel 20.III.1858 – 24.X.1930. Zarys biograficzny // Kwartalnik historyczny. Organ Polskiego towarzystwa historycznego założony przez Xawerego Liskego. – Lwów: Polskie towarzystwo historyczne. – 1932. – R. XLVI, T.I. – S. 118.

[30] T.E. Modelski Ludwik Finkel 20.III.1858 – 24.X.1930. Zarys biograficzny // Kwartalnik historyczny. Organ Polskiego towarzystwa historycznego założony przez Xawerego Liskego. – Lwów: Polskie towarzystwo historyczne. – 1932. – R. XLVI, T.I. – S. 119.

[31] Kronika Uniwersytetu Lwowskiego II. (1898/9 – 1909/10). Zestawil Dr. Wiktor Hanh. – Lwow: nakladem senatu akademickiego c.k. Uniwersytetu Lwowskiego. – 1912. – S. 685.

[32] T.E. Modelski Ludwik Finkel 20.III.1858 – 24.X.1930. Zarys biograficzny // Kwartalnik historyczny. Organ Polskiego towarzystwa historycznego założony przez Xawerego Liskego. – Lwów: Polskie towarzystwo historyczne. – 1932. – R. XLVI, T.I. – S. 121.

[33] T.E. Modelski Ludwik Finkel 20.III.1858 – 24.X.1930. Zarys biograficzny // Kwartalnik historyczny. Organ Polskiego towarzystwa historycznego założony przez Xawerego Liskego. – Lwów: Polskie towarzystwo historyczne. – 1932. – R. XLVI, T.I. – S. 124.

[34] T.E. Modelski Ludwik Finkel 20.III.1858 – 24.X.1930. Zarys biograficzny // Kwartalnik historyczny. Organ Polskiego towarzystwa historycznego założony przez Xawerego Liskego. – Lwów: Polskie towarzystwo historyczne. – 1932. – R. XLVI, T.I. – S. 127.

[35] T.E. Modelski Ludwik Finkel 20.III.1858 – 24.X.1930. Zarys biograficzny // Kwartalnik historyczny. Organ Polskiego towarzystwa historycznego założony przez Xawerego Liskego. – Lwów: Polskie towarzystwo historyczne. – 1932. – R. XLVI, T.I. – S. 128.

[36] ДАЛО, Ф. 26, оп. 13, спр. 752, арк. 3 – 4.

[37] K. Blachowska Ludwik Finkel (1858 – 1930) // Złota księga historiografii lwowskiej XIX i XX wieku. – Rzeszow. – 2007. – S. 303.

[38] T.E. Modelski Ludwik Finkel 20.III.1858 – 24.X.1930. Zarys biograficzny // Kwartalnik historyczny. Organ Polskiego towarzystwa historycznego założony przez Xawerego Liskego. – Lwów: Polskie towarzystwo historyczne. – 1932. R. XLVI, T.I., s. 130

[39] ДАЛО, Ф. 26, оп. 14, спр. 68, aрк. 44 зв.

[40] T.E. Modelski Ludwik Finkel 20.III.1858 – 24.X.1930. Zarys biograficzny // Kwartalnik historyczny. Organ Polskiego towarzystwa historycznego założony przez Xawerego Liskego. – Lwów: Polskie towarzystwo historyczne. – 1932. – R. XLVI, T.I. – S. 134.

[41] T.E. Modelski Ludwik Finkel 20.III.1858 – 24.X.1930. Zarys biograficzny // Kwartalnik historyczny. Organ Polskiego towarzystwa historycznego założony przez Xawerego Liskego. – Lwów: Polskie towarzystwo historyczne. – 1932. – R. XLVI, T.I. – S. 138.

[42] T.E. Modelski Ludwik Finkel 20.III.1858 – 24.X.1930. Zarys biograficzny // Kwartalnik historyczny. Organ Polskiego towarzystwa historycznego założony przez Xawerego Liskego. – Lwów: Polskie towarzystwo historyczne. – 1932. – R. XLVI, T.I. – S. 136.

[43] Kronika Uniwersytetu Jana Kazimierza we Lwowie za rok szkolny 1924/25 stanowiąca sprawozdanie rektora i dziekanów zestawil rector w roku szkolnym 1924/25 prof. Dr. Włodzimierz sieradzki. – Lwów: nakładem Uniwersytetu Jana Kazimierza. – 1925. – S.147.

[44] T.E. Modelski Ludwik Finkel 20.III.1858 – 24.X.1930. Zarys biograficzny // Kwartalnik historyczny. Organ Polskiego towarzystwa historycznego założony przez Xawerego Liskego. – Lwów: Polskie towarzystwo historyczne. – 1932. – R. XLVI, T.I. – S. 139.

[45] ДАЛО, Ф. 26, оп. 14, спр. 593, арк. 170 – 171.

[46] Kronika Uniwersytetu Jana Kazimierza we Lwowie za rok szkolny 1926/27 zestawil rector w roku szkolnym 1926/27 prof. Dr. Józef Siemiradzki. – Lwów: nakładem Uniwersytetu Jana Kazimierza. – 1928 – S. 166 – 167.

[47] ДАЛО, Ф. 26, оп. 14, спр. 1137, арк. 3 – 4.

[48] Kronika Uniwersytetu Jana Kazimierza we Lwowie za rok szkolny 1928/29 stanowiąca sprawozdanie rektora i dziekanów, zestawił rektor w roku szkolnym 1928/29 prof. dr. Leon Piniński. – Lwów: nakładem Uniwersytetu Jana Kazimierza. – 1930 – S. 109 – 110.

[49] T.E. Modelski Ludwik Finkel 20.III.1858 – 24.X.1930. Zarys biograficzny // Kwartalnik historyczny. Organ Polskiego towarzystwa historycznego założony przez Xawerego Liskego. – Lwów: Polskie towarzystwo historyczne. – 1932. R. XLVI, T.I., s. 140; Finkel Ludwik // Polski Słownik Biograficzny. – Kraków. – 1948. – T. VI. – S. 469.

[50] Kronika Uniwersytetu Jana Kazimierza we Lwowie za rok szkolny 1929/30 stanowiąca sprawozdanie rektora i dziekanów zestawil 5 prof. Dr. Hilary Sihramm rector w roku szkolnym 1929/30. – Lwów: nakładem Uniwersytetu Jana Kazimierza. – 1931 – S. 47 – 48.

[51] T.E. Modelski Ludwik Finkel 20.III.1858 – 24.X.1930. Zarys biograficzny // Kwartalnik historyczny. Organ Polskiego towarzystwa historycznego założony przez Xawerego Liskego. – Lwów: Polskie towarzystwo historyczne. – 1932. – R. XLVI, T.I. – S. 141.

[52] T.E. Modelski Ludwik Finkel 20.III.1858 – 24.X.1930. Zarys biograficzny // Kwartalnik historyczny. Organ Polskiego towarzystwa historycznego założony przez Xawerego Liskego. – Lwów: Polskie towarzystwo historyczne. – 1932. – R. XLVI, T.I. – S. 119.

З фонду НІБУ:

Finkel, Ludwik. Bibliografia historyi polskiej [Текст]. Ч. 1 / L. Finkel. - Lwow : [s. n.], 1891. - 527 с. - Польс.

Finkel, Ludwik. Bibliografja historji polskiej [Текст]. Т. 1 / L. Finkel. - Lwow : Polskie towarzystwo historyczne, 1931-1937. - 160, 161-320, 161-480, 481-564 с. - Польс.

Finkel, Ludwik. Bibliografia historii polskiej [Текст]. Т. 1 / L. Finkel. - Warszawa : Panstwowe wydawnictwo naukowe, 1956. - LVI, 1142 с. - Польс.

Finkel, Ludwik. Bibliografia historyi polskiej [Текст] / L. Finkel. - Krakowie : [s. n.], 1906. - Польс.

Finkel, Ludwik. Bibljografja historji polskiej [Текст]. Т. 1. Ч. 1 / L. Finkel. - Lwow : [s. n.], 1931. - 160 с. - Польс.

Finkel, Ludwik. Krola Jana Kazimierza, dyplom Erekcyjny Uniwersytetu Lwowskiego z r. 1661 [Текст] / L. Finkel. - Krakow : [s. n.], 1911. - 20 с. - Польс.

Finkel, Ludwik. Bibliografia historii polskiej [Текст]. Т. 2 / L. Finkel. - Warszawa : Panstwowe wydawnictwo naukowe, 1956. - 1143-2150 с. - Польс.

Finkel, Ludwik. Bibliografia historii polskiej [Текст]. Т. 3 / L. Finkel. - Warszawa : Panstwowe wydawnictwo naukowe, 1956. - 176 с. - Польс.

Finkel, Ludwik. Bibliografia historii polskiej [Текст] / L. Finkel. - Krakow : [s. n.], 1896. - 689-848 с. - Польс.

Finkel, Ludwik. Pawja-Wilno. (Z koncem XVIII i w poczatkach XIX wieku) [Текст] / L. Finkel. - Wilno : [s. n.], 1929. - 12 с. - Польс.

Gasiorowski, Waclaw. Gawedy zolnierskie. Poklosie spuscizny pamietnikarskiej napoleonczykow... ozdobione 112 reprodukcyami [Текст] / L. Finkel. - Warszawa : Trepte, 1905. - X, 300 с. : il. - Польс

Підготували С. Лещенко та Є. Дмитренко