До уваги користувачів пропонуємо книжкову виставку до 210-річчя від дня народження Крістіана Фрідріха Геббеля (нім. Friedrich Hebbel; 1813– 1863), німецького поета та найвідомішого драматурга у період між Шиллером і Гофмансталем з фонду відділу документів іноземними мовами.

У житті нічого надолужити неможливо — цю істину кожен повинен

засвоїти якомога раніше ...

Життєпис

Геббель народився у Вессельбурені в Дітмаршені, Гольштейн, у родині муляра. Він отримав освіту в Gelehrtenschule des Johanneums, гімназії в Гамбурзі, Німеччина. Незважаючи на своє скромне походження, він виявив талант до поезії, що призвело до публікації в гамбурзькій Modezeitung віршів, які він надіслав Амалії Шоппе (1791–1858), популярній журналістці та авторці дитячих казок. Завдяки її протекції він зміг вступити до Гамбурзького університету.

Через рік він вступив до Гейдельберзького університету, щоб вивчати право, але кинув це й пішов до Мюнхенського університету, де присвятив себе філософії, історії та літературі. У 1839 році Геббель покинув Мюнхен і пішки повернувся до Гамбурга, де відновив свою дружбу з Елізою Ленсінг, чия самовідданість допомогла йому в найтемніші дні в Мюнхені. У тому ж році він написав свою першу трагедію «Юдіф» (1840, опублікована 1841), яка в наступному році була виконана в Гамбурзі та Берліні і зробила його ім'я відомим у всій Німеччині.

Хитке існування Геббеля стало для нього жахом, і він свідомо порушив його, одружившись (у 1846 році) з красивою та багатою актрисою Крістін Енгхаус, відмовившись від Еліз Ленсінг (яка залишалася вірною йому до самої смерті). Цей «смертельний гріх», який, «якщо міра сумління є випробуванням дії», був, на його думку, найкращим вчинком у його житті, закріпив його долю. Однак Еліза все ще надихала його мистецтво. Ще в 1851 році, невдовзі після її смерті, він написав невелику епопею Mutter und Kind, яка мала на меті показати, що стосунки між батьками та дітьми є суттєвим фактором, який робить якість щастя серед усіх класів і за будь-яких умов рівною.

Задовго до того, як Геббель став відомим, німецькі володарі нагородили його відзнаками; в іноземних столицях його вшановували як найталановитішого з живих німецьких драматургів. Від великого герцога Саксен-Веймарського він отримав улесливе запрошення оселитися у Веймарі, де вперше було поставлено декілька його п’єс. Проте він залишався у Відні до самої смерті.

Творчість

Його комедії «Діамант» (1847), «Рубін» (1850) і трагікомедія «Ейн Трауершпіль у Сизілієні» (1845) у творчості Геббеля є найважливішими. Проте всі його драматичні постановки розкривають майстерність у характерах, великий запал пристрасті та справжнє відчуття драматичної ситуації; їхній поетичний ефект часто затьмарюється екстравагантністю, яка межує з гротеском, і введенням інцидентів, неприємний характер яких недостатньо полегшений. У багатьох своїх ліричних віршах, і особливо в Mutter und Kind, опублікованому в 1859 році, Геббель показав, що його поетичний дар не обмежується драмою.

Оповідання Геббеля часто є кривими й дотепними спостереженнями суспільства. Його відоме оповідання «Майстер-кравець Непомук Шлягель у пошуках радості» опубліковано англійською мовою.

Деякі з творів Геббеля були покладені на музику, як-от його поема «Реквієм» Пітера Корнеліуса та в «Реквіємі Геббеля» Макса Регера. Регер поклав свою поему «Освячення ночі» для голосу, хору та оркестру. Опера Роберта Шумана «Геновева» заснована на п’єсі Геббеля.

У 1872 році Самюель де Ланге використав вірш Геббеля «Ein earlyes Liebesleben» у незвичайній інструментовці для голосу, струнного квартету та арфи. Аранжування з фортепіано замість арфи було зроблено під час столітнього відродження музики Самуеля та Даніеля де Ланге.

Едуард Лассен написав супутню музику до «Нібелунгів» у 1873 році. У 1878/79 роках Ференц Ліст поєднав музику з сцени «Нібелунгів» з уривками з супутньої музики Лассена до «Фауста» Ґете в одній фортепіанній транскрипції «Aus der Musik zu Hebbels Nibelungen und Goethes Faust» ( стор.496).

У 1922 році Еміль фон Резнічек створив оперу «Олоферн» за «Юдіф і Олоферн» Геббеля.

Анна Тайхмюллер використала текст Геббеля для своєї композиції «Спи, спи», опус 24.

Вірш «Dem pain its right» був покладений на музику Альбаном Бергом у 4 Gesänge, Op. 2, № 1.

Його зібрання творів було вперше опубліковано Е. Кухом у 12 томах у Гамбурзі, 1866–1868 рр.

Фільм. Glutmensch (Людина, що світиться, 1975), 90 хвилин; сценарист і режисер: Джонатан Бріель; виробництво: SFB і Literarisches Berliner Kolloquium; сюжет: Геббель прикутий до ліжка хворий у свій 50-й день народження і згадує свою молодість у своїх гарячкових снах.

З фонду НІБУ: