ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!
27.04.2024
Та ні не можу я загинуть, –
Іду в життя, життя нове,
Іще побачиш ти мене
Моя кохана Україно.
(М. М. Аркас)
Микола Аркас — яскравий представник української інтелігенції кінця ХІХ — початку ХХ ст., людина демократичних поглядів, високої ерудиції, музично та поетично обдарована, автор першої української опери на текст Тараса Шевченка організатор перших в Україні Шевченківських свят, засновник Миколаївського українського ліберально-просвітницького товариства «Просвіти», дослідник історії та культури України, автор книги «Історія України-Руси», кавалер ордера Станіслава ІІІ ступеню та ряду інших військових нагород. [33]
Він народився 26 грудня 1852 (7 січня 1853) року у Миколаєві в заможній сім’ї етнічного грека.
Микола Андрійович Аркас (1816-1881) — батько Миколи Миколайовича Аркаса був адміралом, генерал-ад'ютантом, головним командиром Чорноморського флоту, засновником пароплавства на Каспійському морі, з 1871 до 1881 р. командиром порту і військовим губернатором Миколаєва. Незважаючи на високий авторитет серед прогресивної громадськості, М. Аркаса за любов до українського народу, його історії та культури, "українофільські" симпатії було засуджено охоронцями царського режиму.[27]
Великий вплив на формування патріотичних почуттів Миколи Аркаса мала мати, яка хоч і була дочкою високого урядовця Чорноморського флоту в чині дійсного статського радника, ніколи не забувала, що її рід Богдановичів започаткував представник української козацької старшини. Софія Петрівна прищеплювала синові любов до народних звичаїв, пісень, казок, мальовничої української природи.[27]
Початкову освіту Микола Аркас здобув в одній з одеських приватних гімназій і вже у шкільні роки виявив неабиякі здібності у написанні творів з російської літератури. Учителі Одеської гімназії справили великий вплив на творчість М. Аркаса: це Л. Смоленський, викладач історії, людина прогресивних поглядів, і П. Ніщинський, український композитор, диригент, письменник, переконаний демократ, який захоплювався українським музичним фольклором. Саме він навчив Миколу теорії та композиції музики, виконавському мистецтву, розвинув у юнака професійний смак до кращих зразків українського музичного фольклору.[27]
Будучи сином імперського посадовця, одягався в український народний одяг так, аби не вирізнятися в оточенні. Улітку — вишита сорочка та солом’яний бриль. Узимку — смушкова шапка та свита. Юнак отримав престижну освіту в Училищі правознавства у Петербурзі й Одеській ґімназії. Згодом навчався на фізико- математичному та природничому факультетах Новгородського університету в Одесі.[33]
У студентські роки усвідомленішим став інтерес М. Аркаса до історичного минулого і сучасного України, духовних надбань українського народу, зміцнились почуття національної самосвідомості. Визначну роль у житті М. Аркаса відіграло знайомство з видатним діячем українського театру та відомим українським драматургом М. Кропивницьким. Вони потоваришували, і М. Аркас як актор-аматор навіть брав участь у виставах "Одеського нового театру", яким керував Марко Лукич.[27]
Після закінчення університету, у 1876-1881 рр. Аркас перебував на службі по морському відомству, ад’ютантом свого батька. Тоді ж одружився з Ольгою Шишкіною, донькою морського капітана. У подружжя згодом народилася донька Оксана, сини Петро та Микола, яким Аркаси дали належне виховання. Коли підросла Оксана, вона разом з мамою допомагала батькові збирати українські народні пісні, в пошуках яких відвідувала села Миколаївщини та Полтавщини. Загалом вдалося зібрати більше 400 народних пісень. Домашня вчителька дітей Аркасів у своєму щоденнику зазначала, що вся родина була заангажована в науково-дослідницьку роботу.[33]
По смерти батька 1881-го Микола Аркас покинув службу, зайнявся своїми маєтками та творчо-громадською працею. Роботи було багато. Але він на всьому розумівся і до всього радо докладав руку. У вільних хвилинах читав й доповнював свої знання — в бібліотеці було згуртовано все, що можна було роздобути з історії письменства та з культурного побуту українського народу.[33]
Закоханий у бандуру, Микола Аркас створив дует: «Не співай нам тепер, бандуристе». Самобутній композитор, використавши народні інтонації, написав:
Не співай нам тепер, бандуристе,
Про кохання веселих пісень,
Hi про погляд дівочий, зористий,
Ні про сонячний день... [13]
Микола Аркас також знався на українській пісні, сам співав і, звичайно, використав їх в опері «Катерина». Уже перша пісня у виконанні жіночого хору «Ой, в неділю», що є обробкою давньої веснянки, засвідчує про Аркаса як знавця народної фольклорної пісні. Відому пісню у виконанні хору парубків «Гей, по синьому морю» глядачі опери сприймали із захопленням. А «Колискова» Катерини близька до кращих аналогічних зразків української народної пісенної творчості. Про свою роботу над образом Катерини згадувала у своїх «Спогадах» видатна оперна співачка Марія Литвиненко-Вольгемут.[13]
"Катерину" окремі спеціалісти вважають українською оперною класикою. В ній яскраво відображений сільський побут, який так добре знав композитор. Став у пригоді й професійно-театральний досвід. Шлях Аркасової "Катерини" як друкованого видання виявився нелегким. П'ять років рукопис опери пролежав у цензурних відомствах Москви та Києва і лише в 1897 р. вийшов у світ у Миколаєві коштом автора. На обкладинці видання стояло лише прізвище Т. Г. Шевченка, а авторство музики і лібрето було приховане криптонімом: "Н. А... ъ", та ще й зверху присвята "Любий, незабутній жінці моїй Олесі". Того самого року фрагменти музики "Катерини" уперше пролунали в концертному виконанні напівпрофесійного симфонічного оркестру Миколаївського відділення Російського музичного товариства. Слухачі захоплено вітали новий твір. Окрилений успіхом автор поспішив надіслати клавір опери своєму давньому другу М. Кропивницькому для сценічної вистави. Той негайно взявся за репетиції, але через цензуру здійснити першу виставу в Україні не вдалося.[27]
Прем'єра опери "Катерина" відбулася 12 лютого 1899 р. у Москві. Сподівання М. Аркаса на те, що високий професіоналізм М. Кропивницького як режисера і талановитість його акторів забезпечать успіх вистави, повністю виправдались. Відгуки московської преси на виставу опери "Катерина" були лише позитивні. Почалася тріумфальна хода Аркасової "Катерини" по всій країні. Влітку 1899 р. трупа М. Кропивницького дала Десять вистав "Катерини" у Києві. 14 березня у виконанні цього ж колективу вперше побачив і почув свою оперу на сцені й сам автор. Сталося це в його рідному Миколаєві, куди спеціально, на знак щирої поваги до композитора, завітала трупа М. Кропивницького після гастролей в Одесі. [27]
Понад те Аркас опрацював близько 100 українських пісень. Він добре усвідомлював історичні процеси, що відбувалися у російській займанщині — від найдавніших часів до його сучасності, опрацював унікальну «Історію України-Руси», що в вийшла 1907-го і стала одним із найпопулярніших підручників. Крім цього, навчав народ, як треба господарювати, закладав школи, допомагав бідним, учився й інших навчав, а довгими вечорами слухав українських пісень.[33]
Як відомо, прагнення служити рідному народові, проблема українського національного відродження спонукали Миколу Аркаса взятися за написання «Історії України-Русі», варто нагадати, що до першого видання Микола Миколайович взяв епіграф з поезії Шевченка «мертвим і живим…»: [13]
Подивіться на рай тихий,
На свою Вкраїну,
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну! [13]
Цензура вилучила Шевченкові слова, поставила серйозну перепону випустити «Історію...» рідною мовою, про що М. Аркас у книжці написав: «Несподівано вийшов новий закон, котрим заборонялося видавати всякі книжки, писані українською мовою, окрім віршів та оповідань, заборонено було привозити їх з-за границі, заборонялося виставляти що-небудь українською мовою та співати українських пісень. Оця заборона на українські книжки була аж до року 1906 рівно тридцять літ».
У повчальному посланні «І мертвим, і живим...» Кобзар застерігає тих, хто зрікся свого народу, його історії, культури, мови, на них чекає зневага и осуд: [13]
Бо хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають,
Чужі люди проганяють".[13]
В «Історії України-Русі» М. Аркас приділяє життю і творчості Тараса Шевченка п'ять сторінок, ілюструючи її портретами Кобзаря, малюнком батькової хати в Кирилівці та поетовою могилою «коло Канева». Розповідь побудована лаконічно, короткими реченнями та з різнобічними фактичними даними, які посилюють світосприйняття образу українського пророка й мислителя: «Поезія Шевченкова, – пише Микола Аркас, – зробила таке велике діло, яке тільки й може зробити справдешній велетень мислі і слова».[13]
Далеко не всі діячі культури того часу, як Т. Шевченко, мали таке чітке уявлення про багатомовність Російської імперії, і так не клопоталися, як він, за створення умов для просвітительства українського народу. Як відомо Тарас Шевченко вступив у Кирило-Мефодіївське братство 1846 року, за що з-поміж його учасників і було найтяжче покарано.[13]
Головну роль у процесі становлення нової української літератури Аркас відводить Т. Шевченкові періоду Кирило-Мефодіївського товариства, поруч з такими діячами, як П. Куліш, М. Костомаров, В. Білозерський, М. Гулак, П. Маркович, М. Пильчиков, О. Навроцький та інші. Не випадково серед інтелектуалів зародився національний рух, і саме письменники посіли вагоме місце у процесі формування свідомості народу. М. Аркас у своїй «Історії..» дав їхньому об'єднанню таку характеристику: «Усі спільники того товариства були українці, котрі щиро любили свій народ, свою Україну i положили спільними силами доходити правди та добра свойому народові та іншим народам слав'янським. Вони марили про те, щоб завести федеративний устрій у слав'янстві, – щоб кожен слав'янський народ, а між ними й український, жив собі самостійно, по своїй волі, вибираючи собі начальство по своїй уподобі; щоб не було так що один народ панує над другим, але щоб жили кожний вільно і тільки були у братерському союзі між собою – спільними силами собі намагалися й боронили один одного». Автор свідомо наголошує на ідеї об'єднання слов'ян, але в першу чергу українців, називаючи це святою справою. Історик наголошує, що «він (Шевченко – В. Ж.) довіку буде будити свідомість в українському народові та додавати натхнення й охоти працьовникам».[13]
Не дивно, що М. Аркас наполягав на необхідності викладання в університетах українською мовою усіх предметів, і не тільки студентам, а и усім охочим. Відкрита ним школа у миколаївському селі Богданівка підтверджувала його погляди.[13]
В «Історії України-Русі» М. Аркас приділяє життю і творчості Тараca Шевченка п'ять сторінок, ілюструючи її портретами Кобзаря, малюнком батькової хати в Кирилівці та поетовою могилою «коло Канева». Розповідь побудована лаконічно, короткими реченнями та з різнобічними фактичними даними, які посилюють світосприйняття образу українського пророка й мислителя: «Поезія Шевченкова, пише Микола Аркас, – зробила таке велике діло, яке тільки й може зробити справдешній велетень числі і слова».[13]
Одним із перших найпоказовіших і найпоширеніших способів використання феномену Великого Кобзаря було вшанування його пам'яті відзначенням дня народження усіма без винятку «Просвітами» в усі періоди їхньої діяльності, незважаючи на те, що саме такі заходи нерідко призводили до гострих конфліктів з владними структурами і часто закінчувалися забороною просвітянських організацій. Щороку в березні з ініціативи миколаївської «Просвіти», головою якої незмінно був Микола Аркас, проводилися в Миколаєві Шевченківські свята. Окрім конференційних та меморіальних заходів на святі виконувалися Кобзареві твори й твори М. Лисенка – кантата «Б’ють пороги», на слова Кобзаря, а також кантата – «Пам'яті Шевченка», «Жалобний марш» К. Стеценка, уривок з п'єси «Невольник» М. Кропивницького".[13]
Один із сучасників М. Аркаса, спеціаліст у галузі історії В. Біднов оцінив історіографічний факт появи цієї книги: "Ні одна українська книжка, крім "Кобзаря", не мала такого успіху, який випав на долю труда М. Аркаса; його купували, читали: читали з захопленням і щиро дякували авторові за книгу, надсилаючи до нього листи. Видно було, що М. Аркас зрозумів ту велику потребу в популярній Історії України, котра почувалася в широких колах нашого громадянства...".[27]
Послідовно і наполегливо миколаївська "Просвіта" на чолі з М. Аркасом добивалась впровадження української мови в народну освіту. Не сподіваючись на допомогу уряду, М. Аркас власними рішучими діями давав приклад розв'язання цієї назрілої на часі справи. Так, упродовж двох років він заснував у с. Богданівка чотирирічну народну школу з українською мовою навчання, яка працювала на його кошти. Тут не тільки навчали письменності та основам наук, а й виховували учнів та їхніх батьків у дусі української національної свідомості.[27]
На жаль, витрати на друкування "Історії України-Русі", будівництво утримання школи з українською мовою, благодійні пожертви на організовану ним у Миколаєві "Просвіту" – все це призвело до розорення М. Apкаca.[27]
Найулюбленіша сфера громадської активності Миколи Миколайовича – просвітня діяльність, яка в Україні завжди була пов'язана з боротьбою за право вільного розвитку культури і мови, коштувала йому не тільки значних матеріальних витрат, а й здоров'я. Адже царський уряд вважав діяльність осередків "Просвіти" політично небезпечною, а їхніх учасників так чи інакше переслідували. Не уникнув цього й М. Аркас, незважаючи на свої високі чини і звання, здобуті на державній службі.[27]
Матеріальні нестатки, у яких він жив останні роки свого життя, переслідували родину М. Аркаса і після його смерті – 13 березня 1909 р. Щоб організувати пристойне поховання, родина змушена була продати останні залишки маєтку у Христофоровці. Микола Миколайович Аркас покоїться на Миколаївському міському кладовищі.[27]
Книги з фонду НІБУ.
Електронні джерела
Відео
І добрим словом пом'яну... Микола Аркас [Електронний ресурс] // YouTube. Viktor Ostafeychuk. – 2012. – 30 листопада. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=UJT3EEa3DQQ. – Дата звернення: 14.12.2022.
Зі змісту: Аркас Микола Миколайович (1852 — 1909) Історик, етнограф, композитор, громадський діяч. Ще починаючи зі студентських років, М. Аркас старанно записував народні пісні, захоплювався кобзарським мистецтвом. Кобзарів і бандуристів запрошував до Миколаєва з усієї України; поселяв їх у своєму домі. Записи народних пісень пізніше лягли в основу опери "Катерина" (хор хлопців "Гей, по синьому морю", жіночий хор "Ой, у неділю", хор солдатів "То ли не береза, то ли не кудрява", колискова Катерини та ін.). Оперу "Катерина", лібрето і музику до якої написав М. Аркас, окремі спеціалісти вважають українською оперною класикою. В опері яскраво показано сільський побут, який так добре знав композитор. Став у пригоді й професійно-театральний досвід, набутий М. Аркасом у студентські роки, коли він брав участь як актор у виставах трупи М. Кропивницького. Виготовлено: Укртелефільм, 1995. Сценарій: Г. Десятник. Режисер: С. Дудка. Оператор: В. Сарбей. Звукорежисер: О. Романов
Іван Козловський - опера Катерина - Микола Аркас [Електронний ресурс] // YouTube. Viktor Ostafeychuk. – 2012. – 30 грудня. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=u8q_HYIDg5U. – Дата звернення: 14.12.2022.
Зі змісту: Records 1940-41 with duet of Ivan Kozlovsky and Antonina Vyspreva from opera "Katherine" by Mykola Arkas. Іван Козловський та Антоніна Виспрєва в опері Миколи Аркаса "Катерина" за поемою Т.Шевченка у супроводі орк. п/к А.Орлова, записи 1940-41 рр. Арія: Андрія; Сцена: Катерини та Андрія; Дует: Катерини та Андрія; Джерело: Russian-Records.com
Микола Аркас - Опера "Катерина". Житомирське музичне училище ім.В.Косенка. 2014 рік [Електронний ресурс] // YouTube. Петро Клименко. – 2022. – 06 вересня. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=uvvCqrn66iQ. – Дата звернення: 14.12.2022.
Микола Аркас – символ південного Миколаєва | Ірина Фаріон [Електронний ресурс] // YouTube. Iryna Farion. – 2022. – 12 вересня. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=yN1PMh6QtTo. – Дата звернення: 16.12.2022.
Підготував відділ
соціокультурних комунікацій
