До Дня Збройних Сил України

06 грудня 2022 р. 12:37

572 переглядів

Святкуючи День Збройних Сил України обов’язково згадуємо 6 грудня 1919 року, коли розпочався перший зимовий похід — один із найуспішніших рейдів Армії Української Народної Республіки під проводом Михайла Омеляновича-Павленка тилами Червоної та Добровольчої армій 1919-1920 років, який дозволив зберегти військо і став однією з найгероїчніших сторінок Української революції 1917-1921 років.[7]

Активні військові дії більшовиків проти молодої держави і перша окупація значної частини України московськими військами показали гостру потребу у створенні боєздатної армії, яка здатна забезпечити територіальну недоторканність і суверенітет перед північним агресором.[7]

6 грудня 1919 року — початок однієї зі славетних сторінок української армії — Першого зимового походу Дієвої армії УНР. У 1917 році постає Українська держава — спочатку як автономія у складі Російської імперії, а згодом і як повністю незалежна Українська Народна Республіка. Активні військові дії більшовиків проти молодої держави і перша окупація значної частини України московськими військами показали гостру потребу у створенні боєздатної армії, яка здатна забезпечити територіальну недоторканність і суверенітет перед північним агресором.[2]

Військо формувалося на національних засадах і традиціях, рядові називалися козаками, а командири підстаршинами й старшинами. Було введено окремі ранги (військові звання), відмінні від іноземних, як-от ройовий, чотовий, бунчужний, хорунжий, сотник. Офіційною була назва «Військо і Флот УНР» (через відсутність флоту як окремого виду збройних сил частіше вживали скорочену назву «Військо УНР»), а також у наказах вживалася назва «Армія УНР», бойове ядро якої, що брало постійну участь у військових діях, називалося «Дієва армія УНР» — скорочено ДА УНР.[2]

Побудова армії як атрибуту незалежної держави є необхідною складовою державотворення. Тож 24 серпня 1991 року Верховна Рада України прийняла постанову “Про військові формування в Україні”, якою визначила: “підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території України, Верховній Раді України; утворити Міністерство оборони України; Урядові України приступити до створення Збройних Сил України”. Фактично цією постановою було покладено початок будівництва Збройних Сил України як важливого інституту держави.[4]

Волею випадку чи збігом обставин саме у дату початку Першого зимового походу в 1991 році парламент вже незалежної України ухвалив закони «Про оборону України» і «Про Збройні Сили України», які мали стати продовжувачами славних бойових традицій українського війська, зокрема і Армії УНР. У цей же день було затверджено текст Військової присяги, яку урочисто склав у Верховній Раді перший міністр оборони України генерал-полковник Костянтин Морозов, а також денонсовано союзний договір від 30 грудня 1922 року, чим, фактично, було завершено героїчний чин вояків Армії УНР 70-річної давнини — визволення від більшовицької окупації України. У 2014 році рейди тилами російсько-терористичних військ здійснили сучасні військовослужбовці. Найбільш відомими стали рейди 95-ї ОАБр і 80-ї ОДШБр із приданими підрозділами, під час яких було виконано бойові завдання з деблокування оточених підрозділів ЗСУ і значно підірвано плани зі збройної агресії проти України.[2]

6 грудня, в день ухвалення 1991 року Закону України «Про Збройні сили України», українці відзначають державне свято — День Збройних Сил України — свято справжньої мужності, героїзму і відваги.[7]

Електронні ресурси

1. Біла книга 2021. Оборонна політика України : інформ. бюлетень [Електронний ресурс] / Міністерство оборони України ; Генеральний штаб Збройних Сил України ; Державна спеціальна служба транспорту. – Київ, 2021. – Режим доступу: https://www.mil.gov.ua/content/files/whitebook/WhiteBook_2021_Draft_Final_03.pdf. – Дата звернення: 06.12.2022
2. День Збройних Сил України: історія свята [Електронний ресурс] / Тетяна Мороз // АрміяInform. – 2020. – 06 грудня . – Режим доступу: https://armyinform.com.ua/2021/12/06/den-zbrojnyh-syl-ukrayiny-istoriya-svyata/. – Дата звернення: 01.12.2022
3. ЗАКОН УКРАЇНИ / Про Збройні Сили України [Електронний ресурс] // ІПС / Liga360. – Режим доступу: https://ips.ligazakon.net/document/T193400?an=1. – Дата звернення: 01.12.2022.
4. Історія Збройних Сил України (з 1991 р.) [Електронний ресурс] // Збройні Сили України. – 2020. – 04 грудня. – Режим доступу: https://www.zsu.gov.ua/menu/5fe440852f429b1f88ce9cbc. – Дата звернення: 01.12.2022
5. Національний банк випускає колекційний набір монет, присвячений Збройним Силам України [Електронний ресурс] // Національний банк України. – 2022. – 27 липень. – Режим доступу: https://bank.gov.ua/ua/news/all/natsionalniy-bank-vipuskaye-kolektsiyniy-nabir-monet-prisvyacheniy-zbroynim-silam-ukrayini. – Дата звернення: 02.12.2022
6. Про День Збройних Сил України [Електронний ресурс] // Верховна Рада України / Законодавство України. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3528-12#Text. – Дата звернення: 01.12.2022
7. 6 ГРУДНЯ – ДЕНЬ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ [Електронний ресурс] / авто // Вища школа адвокатури НААУ. – 2021. – 06 грудень. – Режим доступу: https://www.hsa.org.ua/blog/6-grudnya-den-zbrojnyh-syl-ukrayiny/. – Дата звернення: 01.12.2022

Книги з фонду НІБУ

1. Апанович О. М. Збройні сили України першої половини XVIII ст. / О. М. Апанович. – Дніпропетровськ : Січ, 2004. – 229 с.

2. Біла книга - 2011. Збройні сили України / М-во оборони України. – Київ : Мін. оборони України, 2012. – 84 с.

3. Біла книга - 2021. Служба зовнішньої розвідки України. – Київ, 2021. – 71 с.

4. Гриценко І. В. Український Державний Флот в 1917-1919 рр.: історія його становлення, військово-політичної боротьби та занепаду / І. В. Гриценко. – Київ : Філюк О., 2018. – 226 с.

5. Євтушенко В. А. Відрядження в пекло / В. А. Євтушенко. – Біла Церква, 2022. – 64 с.

       

6. Захисники Вітчизни. Деснянський район столиці України / В. І. Аблазов [та ін.]. – Київ : Альфа Реклама, 2020. – 447 с.

7. Історія українського війська / ред. В. Павлов. – Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2016. – 414 с.

8. Лазарович М. В. Українські січові стрільці у боротьбі за волю України / М. В. Лазарович. – Ічня : Формат, 2018. – 763 с.

9. Мероник Андрій 24.02. / Андрій Мероник. – Чернівці : Книги – ХХІ, 2022. – 328 с.

10. Наші : історії українських воїнів / ред. В. Буряченко. – Київ : Військо України, 2017. – 308 с. : іл. – (Бібліотека журналу “Військо України”. Спецпроект, Історії українських воїнів ; Кн. 3).

        

11. Оборонний огляд: український вимір 2014-2018 : монографія / М-во оборони України, Нац. ун-т оборони України ім. І. Черняховського ; відп. за вип. : В. І. Павленко, О. В. Устименко; заг. ред. І. С. Руснак. – Київ : МО та ГШ ЗС України, НУОУ, 2019. – 194 с.

12. Рева І. Воїни Дніпра : цінності, мотивації, смисли / І. Рева ; відп. ред. Т. Ковтунович ; ред. Т. Небесна ; Український ін-т нац. пам’яті, Дніпропетровський нац. іст. музей ім. Д. І. Яворницького, Дніпровська міськрада. – Київ : К.І.С., 2020. – 357 с.

13. Сокирко О. Лицарі другого сорту. Наймане військо Лівобережної Гетьманщини 1669–1726 рр. / О. Сокирко. – Київ : Темпора, 2006. – 279 с.

14. Статути Збройних Сил України / ред. О. Філюк. - Київ : Філюк О., 2016. – 448 с.

15. Тинченко Я. Війська ясновельможного Пана Гетьмана. Армія Української Держави, травень-грудень 1918 р. / Я. Ю. Тинченко ; худ. Б. Піргач. – К. : Темпора, 2014. – 152 с.

        

16. Тинченко Я. 1919. Дієва армія УНР, листопад 1918 – листопад 1919 р. / Я. Тинченко ; худ. Б. Піргач. – Київ : Темпора, 2017. – 163 с.

17. Тинченко Я. Українські збройні сили березень 1917 р. - листопад 1918 р.: (організація, чисельність, бойові дії) / Я. Тинченко. – Київ : Темпора, 2009. – 455 с. : 12 вкл. л. фо

18. Ткачук А. П. Збройні сили України як фактор національної безпеки України у діяльності політичних партій у 1991-2014 роках : монографія / А. П. Ткачук. – Львів : НАСВ, 2019. – 293 с.

19. Черкас Б. Степовий щит Литви. Українське військо Гедиміновичів XIV-XVI ст. / Б. Черкас ; худ. С. Шаменков. – Київ : Темпора, 2011. – 143 с.

20. Якимович Б. Збройні сили України : нарис з історії / Б. Якимович ; НАН України, Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича. – Львів : Просвіта, 1996. – 359 с.

 Підготував відділ соціокультурних комунікацій