ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!
09.09.2024
Життєпис Григорія Сковороди на сторінках альбому «Из украинской старины»
Я не покину батьківщини
Мені моя сопілка і вівця
Дорожчі царського вінця
Г. С. Сковорода
3 грудня виповнюється 300 років від дня народження українського філософа, поета, просвітителя-гуманіста, педагога Григорія Савича Сковороди (1722-1794).
Спадщина Сковороди «належить до визначних надбань прогресивної вітчизняної культури XVIII століття, а його ім'я зайняло помітне місце в ряду видатних діячів минулого, які збагатили філософську думку та художню літературу України. У свідомості сучасників та нащадків Сковорода постає як мандрівний філософ-вільнодумець, вчитель, який був передвісником нової епохи – епохи українського романтизму», – йдеться у пояснювальній записці до проєкту Постанови Верховної Ради України «Про відзначення 300-річчя від дня народження Григорія Савича Сковороди» (№973-IX від 04.11.2020 р.).
Проповідник філософії свободи і любові, Сковорода доводив вірність власного бачення світу усім своїм життям. Сутність людини, за Сковородою, - це дух, думка і серце. Пошук щастя і гармонії він вважав головною метою філософії, а шлях до ідеального суспільства, де всі рівні, вбачав у вихованні через самовиховання, на основі творчої праці, високої моральності, гуманізму та життєвого покликання. В числі відмінних характеристик своїх співвітчизників Сковорода називав розум, спокій, здатність до самопожертви і прагнення справедливості.
Біографію та творчість видатного мислителя досліджували відомі вчені: М. Костомаров, Д. Багалій, Г. Коваленко, Д. Чижевський, М. Ковалинський та ін.
У 1900 році життєпис Г. С. Сковороди вийшов в альбомі «Из украинской старины» з-під пера українського історика, організатора музейної справи, етнографа, краєзнавця Дмитра Івановича Яворницького (1855-1940). Це видання – результат творчої співпраці Д. І. Яворницького та його друзів і однодумців - талановитих художників: пейзажиста і майстра історичної жанрової картини Сергія Івановича Васильківського (1854-1917) та баталіста, графіка Миколи Семеновича Самокиша (1860-1944) [1].
Художники розподілили свої творчі функції таким чином: С. І. Васильківський творив мистецькі образи-типи та портрети аквареллю, М. С. Самокиш створював своєрідну сюжетну віньєтку, що органічно доповнювала акварельний образ-тип чи портрет, виконаний С. Васильківським.
Мету видання визначив у листі до Дмитра Яворницького від 9 жовтня 1898 року Сергій Васильківський: «Наш альбом «Із укр[аїнської] стар[овини] не має претензії на строге науково археологічне значення, він йде, скоріш, до мети малярства і естетики – це скоріше книжка з популярним коментарем задля великої публіки, що не має ясного уявлення навіть про найважливіші моменти нашої, дорогої нам обом України» [2, с. 109].
У своєму вступі до видання учений підкреслював етичні, моральні й пізнавальні мотиви, які спонукали взятися за альбом, що, як і будь-яке видання вітчизняної старовини, є вельми необхідним і бажаним «як посібник для науки про минувшину і як повчальна книга для кожної читаючої людини». За словами Яворницького, історія України була настільки оригінальною, своєрідною і повчальною, поетично-привабливою, що потребувала оприлюднення. Характерно, що Яворницький вписував історичне життя України у контекст всесвітньої історії [3].
Робота над альбомом з перервами тривала близько семи років. Видання вийшло друком у Санкт-Петербурзі 1900 р, і хоча наклад був невеликий, його поява стала визначною подією в українському інтелектуальному й національно-культурному житті [3].
Історична частина видання складається з 20 нарисів, побудованих за тематично-хронологічним принципом. Центральними є оповіді, присвячені кільком знаковим постатям української історії XVI-XVIII ст.: Петру Конашевичу Сагайдачному, гетьману Богдану Хмельницькому, воєводі Адаму Григоровичу Киселю, уманському сотнику Іванові Гонті.
Персоналістичний ряд образів альбому завершує нарис Яворницького про Григорія Савича Сковороду – «українського філософа, ученого, поета і артиста», досить популярного «серед усіх прошарків суспільства України, від освіченого західноєвропейського пана і до напівграмотного селянина» [3, с. 84]. Історик створив чудовий образ щиросердної, безкорисливої, доброї, чесної, відвертої людини, проповідника-філософа, «поета і артиста в душі і насправді, мислителя, мораліста», який присвятив своє життя служінню людям. Для України, зазначає Д. Яворницький, Сковорода був свого часу і Піфагором, Орігеном, і Лейбніцом, а найбільшою мірою Сократом. «Де в цьому світі рай? Рай на небі, рай – небо, рай – Бог… А Бог же де? […] Бог скрізь, і скрізь, де Бог, є рай, і де немає Бога, немає раю. Так є рай і на землі, оскільки і Бог є на землі. А де він на землі? Де благо. А де благо? Увесь світ, увесь всесвіт є єдине велике благо, бо всеблагим Творцем створено. І всюди знайдеш його. Не шукай його за Індом, не шукай у верхів’ях Нілу, не будь ні вельможею, ні лихварем, ні Алкідом, ні Пігмеєм. Будь тільки людиною. Чуєш? Людиною. І отримаєш благо, і побачиш рай. Будь людиною!»
Григорій Савич Сковорода високо цінувався простим українським народом, який вважав його не звичайною людиною, а праведником. «Уміщаючи в собі цілу академію наук, і обходячи хутори, села й міста, відвідуючи оселі поміщиків, заможних міщан, духовних високопоставлених осіб, Сковорода пробуджував у них дух допитливості, своєю проповіддю впроваджував у суспільство гуманні ідеї» [3, с. 84-87].
«Мало можна вказати на таких народних осіб, яким був Сковорода і яких би так пам’ятав і поважав народ, - зазначив відомий український історик М. І. Костомаров. – На усьому просторі від Острогозька (Воронізької губернії) до Києва, у багатьох будинках висять його портрети; всякий грамотний українець знає про нього; ім’я його відоме дуже багатьом з неписьменного народу; його мандрівницьке життя – предмет народних оповідань; у деяких місцевостях нащадки від батьків і дідів знають про місця, які він відвідував, де любив перебувати, і вказують на них з повагою; добра прихильність Сковороди до деяких з його сучасників складає сімейну гордість онуків; мандрівні співаки засвоїли його пісні – на храмовім святі, на торговищі нерідко можна зустріти натовп народу, що оточує цих рапсодів і зі сльозами розчулення слухає: «Всякому городу нрав і права…»
Література:
Из украинской старины = La petit Russie d’autrefois : [альбом] / рис. акад. С. И. Васильковского и Н. С. Самокиша ; поясн. Текст проф. Д. И. Эварницкого. – Санкт-Петербург : Изд. А. Ф. Маркса, 1900. – VIII, 100 с. - На обкладинці видання – автограф відомої української педагогині і письменниці Христини Данилівни Алчевської .Підготувала Світлана Смирнова
