ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!

Праці вчених Українського наукового інституту книгознавства у фонді НІБУ : до 100-річчя заснування УНІК

УНІК. Ця абревіатура асоціюється зі словом «унікальний».

Український науковий інститут книгознавства (УНІК) – науково-дослідна установа, заснована у Києві 100 років тому (1922-1936) при Наркомосі УСРР – справді унікальне явище в історії вітчизняної науки і культури. Створений на базі Головної книжної палати (ГКП) у м. Києві, він об’єднав для творчої співпраці відомих науковців – істориків, архівістів, джерелознавців, книгознавців, мистецтвознавців не лише Києва і України, але й інших країн. До вересня 1931 року очолював УНІК один з фундаторів становлення вітчизняного книгознавства Юрій Олексійович Меженко (1892-1969).

У перші роки, продовжуючи діяльність ГКП, УНІК складався з чотирьох відділів: книжкового, україніки, преси, прокламаційно-афішного. Після реорганізації восени 1926 р. були створені секції: історії книги, мистецтва книги і техніки (згодом книговиробництва), соціології книги, з 1929 р. діяла також бібліографічна секція. При УНІКу було створено кілька комісій, в яких на громадських засадах у науковій роботі за планами Інституту брали участь знані дослідники. Комісію історії книги очолював С. Маслов; мистецтва книги і техніки – М. Макаренко; бібліографічну – С. Єфремов; тимчасову комісію для проведення бібліотечного перепису – Ю. Меженко.

Широкий спектр питань – історія української і зарубіжної книги та періодики (С. Маслов, П. Попов, П. Балицький, С. Єфремов, О. Маслова, В. Ігнатієнко, І. Кревецький), мистецтво книги (М. Макаренко, Д. Щербаківський, П. Курінний), теорія та практика укладання українського бібліографічного репертуару (Ю. Меженко, Я. Стешенко, С. Маслов, П. Іноземцев), знайшли відображення у видавничій продукції Інституту.

Протягом 1920-х рр. УНІК видав 4 томи «Трудів», 25 номерів журналу «Бібліологічні вісті» (в 21 випуску), 6 випусків серії «Науково-популярна бібліотека книгознавства», 1 випуск серії «Українські бібліологи» (до 25-річчя наукової діяльності  С. Маслова), а також понад 60 брошур книгознавчої тематики. Більшість цих брошур є відбитками публікацій у журналах чи збірниках, проте, видані значним накладом (часто в сотні примірників), з власними обкладинками, титульними аркушами, нумерацією сторінок, вони фактично становили окремі видання. Усі видання Інституту прикрашались видавничими знаками, виконаних відомими українськими художниками В. Кричевським, А. Середою, Ю. Михайлівим та ін.

Журнал «Бібліологічні вісті» був єдиний на той час у Радянському Союзі фаховий науковий журнал практично з усіх галузей книгознавства. Як зазначив С. І. Білокінь, «жодне число журналу не розпочинає кон’юнктурна стаття на яку-небудь штучну, прислужницьку тему […]. УНІК і його журнал починали історію книжної культури України не від «великої французької», тим більше не від «великої жовтневої соціалістичної революції». Книгознавці 20-х років відчували себе вільними від офіційної ідеології і боронили свою академічну автономію».

Напрацювання УНІКу у напрямку розроблення галузевої термінології, теорії та соціології книгознавства, документознавства стали дійсно новаторськими.

У 1929 р. УНІК розробив і розіслав бібліотекам Києва анкету з метою збирання відомостей для складання «Путівника по київських бібліотеках». Анкету було надіслано не лише самостійним бібліотекам, але й багатьом установам, у структурі яких могли існувати бібліотеки: інститутам, музеям тощо. Це була перша в СРСР спроба створення путівника по бібліотеках. Однак подальші події (реорганізація Інституту, переслідування укладача путівника Й. Залевського) завадили появі видання. Деякі відомості з нього про 539 тогочасних київських книгозбірень дійшли до нашого часу завдяки їх опублікуванню в останньому номері «Бібліологічних вістей» (1930, № 4).

На рубежі 1920–30-х рр. розпочався тотальний розгром українського книгознавства. У 1931 р. гострій критиці були піддані «ідеалістичні та націоналістичні засади буржуазного українського книгознавства». Влітку 1936 року УНІК, як національна наукова книгознавча установа фактично був ліквідований. Під ті чи інші репресії, як зазначив С. І. Білокінь, підпали «ледве що не всі автори «Бібліологічних вістей» - А. Артюхова, П. Балицький, В. Демянчук, Ф. Ернст, С. Єфремов, Н. Заглада, М. Зеров, М. Іванченко, В. Ігнатієнко, А. Лебідь, М. Макаренко, Ю. Михайлів, С. Постернак, П. Рулін, Я. Стешенко, П. Филипович. Список книгознавців […], що залишились живі, хоч перебули ув’язнення, не менший. Д. Щербаківський покінчив життя самогубством. Долю багатьох докладно навіть ще не з’ясовано. Важко уявити, що мала б Україна в галузі книгознавства, якби більшовизм не поув’язнював, не понищив вчених[…]».

І сьогодні наукові студії співробітників УНІК – книгознавців, мистецтвознавців, істориків, архівістів, літературознавців, що охопили різні напрямки книжкової справи, як справедливо зазначає автор фундаментальної монографії «Український науковий інститут книгознавства (1922 - 1936)» Г. І. Ковальчук, не втратили своєї актуальності і практичного значення.

У Національній історичній бібліотеці України зберігаються примірники видань УНІК – окремі номери журналу «Бібліологічні вісті», брошури та відбитки статей з «Бібліологічних вістей» та першого тому Трудів Інституту. Це, зокрема, дослідження Д. Балики, В. Барвінка, Л. Биківського, С. Борового, Ф. Ернста, С. Клепікова, П. Клименка, І. Кревецького, П. Курінного, Д. Щербаківського.

Серед них – унікальні, ймовірно, авторські примірники видань УНІК з власницькими написами та інскриптами відомих українських вчених. Йдеться про наукові праці А. І. Козаченка, А. В. Артюхової-Іванової (А. В. Іванової-Артюхової), С. І. Маслова та П. М. Попова.

 

Список видань, представлених на виставці:

Українська книга XVI-XVII-XVIII ст. / Укр. наук. ін.-т книгозн-ва ; обгортка та тит. стор. роботи проф. В. Г. Кричевського ; худож. ред. Олександра Гера. – Київ : Держ. вид-во України, 1926. – XV,I, 435 с. : іл. – (Труди Українського наукового інституту книгознавства ; т. 1). – Сто нумерованих примірників друковано на кращому папері.

Зміст: Романовський В. Друкар Іван Федорович, його життя та діяльність; Клименко П. Графіка шрифту Острозької Біблії; Маслов С. Етюди з історії українських стародруків; Макаренко М. Орнаментація української книги XVI-XVIII ст.; Попов П. Матеріяли до словника українських граверів; Щербаківський Д. Оправи книжок київських золотарів XVII-XVIII ст.

Бібліологічні вісті. №4 (13) / Український науковий інститут книгознавства. – Київ, 1926. – 114 с.

Зміст: Кревецький І. Перша газета на Україні; Таранушенко С. Рідкий стародрук [Бєгнерівське євангеліє 1512 р.]; Крипякевич І. Причинки до словника українських граверів [робота є доповненням до «Матеріалів до словника українських граверів» П. Попова. Доповнення стосуються львівських друків XVII ст., описано більш як 100 гравюр 15 майстрів]; Перфецький Є. Друкарні та стародруки Підкарпатської Руси-України; Айзеншток І. До історії видань Г. Ф. Квітки-Основ’яненка; Меженко Ю. Теоретичні передумови організації Української бібліотечної роботи; Галактіонов І. Про технічні правила складання; Рецензії; Хроніки.

Бібліологічні вісті. №2 (15) / Український науковий інститут книгознавства. – Київ, 1927. - 124 с. – Текст автографа: «АнтКозаченко»

Зміст: Куфаєв М. М. Наукові та організаційні проблеми книго вивчення; Шамурин Є. Колективне авторство; Козаченко А. Книжкова продукція УСРР (1923-1926); Тюнєєва О. Музей книги Одеської Публічної Бібліотеки; Возняк М. Нездійснений план українського журналу з 1883 р.[план видання літературно-наукового ілюстрованого журналу, знайдений в архіві І. Франка в бібліотеці НТШ]; Сенгалевич Ф. Періодична преса на Канівщині на початку революції; Фаас І. Інкунабули Одеської Центральної Наукової Бібліотеки; Січинський В. Книжна графіка Роберта Лісовського [представник «Нарбутівської школи». Статтю оздоблено зображеннями обкладинок та видавничих марок, виконаних Р. Лісовським]; Рецензії; Хроніка.

На титульному аркуші журналу – власницький напис українського історика, бібліографа, книгознавця Антона Івановича Козаченка (1900-1962).

Бібліологічні вісті. №1 (18)  / Український науковий інститут книгознавства. – Київ, 1928. - 191 с.

Зміст: Маслова О. «Зрелище жития человеческого» М., 1712; Гераклітов А. Четвероєвангелія без виходу поч. XVII ст.; Клепіков С. До методології описування славянських стародруків XV-XVII ст.; Кузнецова Ю. Українські та білоруські видання XVI-XVII ст. у бібліотеці Саратовського Університету; Лебідь А. «У чужій хаті» (Епізод з виданням творів М. Коцюбинського російською мовою); Алексєєв Т. Бібліографічні питання за часів великої французької революції; Русінов Н. В справі дальшого застосування децимальной класифікації; Кондра С. Особливості нотографії; Карпинський М. Про бібліотеки індустрійних технікумів; Матеріали до реформи бібліотечної справи на Україні; Алексєєв Т. «Pressa»  Koln 1928; Михайлів Ю. Сучасна графіка. За матеріалами виставки «Гравюра й рисунок» 1928 р. в Київі; Капустянський І. Широким шляхом; Н. Б. До історії друкарської справи на Україні; П. Б. «Ластовка»; Перлін Г. Нотатки з історії єврейського руху на Україні; Ф. Ернст. Данило Михайлович Щербаківський [Нарис життя та діяльності видатного українського мистецтвознавця, організатора музейної справи]; А. Геппенер С. Л. Дроздов-Мишківський [До 35-річчя науково-археологічної та архівної діяльності С. Л. Дроздова]; Рецензії; Хроніка.

Бібліологічні вісті. №4 (25) = Bibliologische mitteilungen / Український науковий інститут книгознавства. – Харків ; Київ : Пролетар, 1931. - 152 с.

Зміст: Меженко Ю. Державна бібліографія на Україні та потреби наукової роботи; Алексєєв Т. Сучасний стан універсальної бібліографії на Заході; Біркіна Н. Бібліографія читачівської критики на твори українського красного письменства; Кошарнівський М. З історії старої паперової промисловості на Чернігівщині (закінчення); Полонська-Василенко Н. Перша бібліотека на Південній Україні та її доля; Залевський Й. Київські бібліотеки в цифрах; Ігнатієнко Б. Друге число «Згоди»; Рецензії. Огляди; Хроніка. Реферати; Бібліотекознавство.

Іванова-Артюхова А. Ілюстратори М. В. Гоголя / А. Іванова-Артюхова ; Український науковий інститут книгознавства. – Київ, 1927. - 34 с. : іл. – Відбиток з «Бібліологічних вістей №3 за 1927 р. [на брошурі не зазначено]. – Тираж 250 прим. - Текст автографа: «Шановному Борису Володимировичу [Якубському] на спогад про автора. Київ 1928 р.».

Статтю оздоблено ілюстраціями до творів М. В. Гоголя. Реєстр художників, яких наведено в тексті нараховує 140 прізвищ. Серед них – Г. І. Нарбут, О. І. Кравченко, П. Боклевський, М. Н. Чичагов, К. Трутовський, Б. Кустодієв та ін. Подаються відомості про місце зберігання оригіналів малюнків.

Мистецтвознавець, член Комісії мистецтва книги УНІК Аделаїда Володимирівна Артюхова (Артюхова-Іванова, Іванова-Артюхова) (1902 [1903?] – [1936?]) – автор декількох статей і заміток, опублікованих у «Бібліологічних вістях», дві з яких вийшли окремими відбитками. Працювала під керівництвом Ф. Ернста у художньому відділі Всеукраїнського Історичного музею ім. Шевченка, на кафедрі українського мистецтва ВУАН, була членом Українського бібліологічного товариства. Репресована у листопаді 1935 року за звинуваченням у так званій націоналістичній та контрреволюційній діяльності.

 Адресат дарчого напису – Борис Володимирович Якубський (1889-1944) – літературознавець і літературний критик, професор Київського інституту народної освіти, викладач Вищого музично-драматичного інституту ім. М. Лисенка. Працював в Літературно-історичному товаристві при ВУАН, співробітником Комісії для видавання пам’яток новітнього українського письменства ВУАН та Київської філії Інституту літератури ім. Т. Шевченка, є одним з основоположників соціологічного методу в українському літературознавстві. Б. Якубський плідно співпрацював з київськими поетами-неокласиками. За спогадами Ю. Клена (О. Бургардта), на квартирі Б. Якубського, неподалік Сінного базару в Києві, майбутні неокласики влаштовували зібрання, на яких читали свої поезії, бажаючи почути зауваження досвідченого літературознавця. Поважаючи думку Б. Якубського-критика, визнаючи його авторитет, друзі називали його Аристархом. Так народилась поезія М. Зерова «Аристарх» (1923), присвячена Б. В. Якубському. Як свідчила А. Артюхова на допиті у листопаді 1935 р., упродовж 1928-1929 рр. у її київській квартирі по вул. Франка, 26, збирались на творчі зустрічі П. Филипович, М. Зеров, Ф. Ернст та інші митці. Можливо Б. Якубський теж був серед учасників цих зборів, і саме там А. Артюхова подарувала йому авторський примірник своєї праці. Доля особистої бібліотеки та архіву Б. Якубського наразі невідома.

Артюхова А. К. О. Трутовський – ілюстратор = K. O. Trutowskyillustrator / А. Артюхова ; Український науковий інститут книгознавства. – Київ, 1929. – 22 с. : іл. – Відбиток з «Бібліологічних Вістей» №2-3 за 1928/9 р. – Текст автографа: «Шановному Борису Володимировичу [Якубському] від автора. Київ 18/IX-29 р.».

Докладний нарис творчості відомого українського художниак-живописця і графіка К. О. Трутовського (1826-1893). Широко представлено ілюстрації творів українських та російських письменників 40-70-х рр. XIX ст.

Балика, Д. Про класифікацію друків за соціяльним призначенням / Д. Балика ; Український науковий інститут книгознавства. – Київ, 1927. – 36 с.

У дослідженні бібліотекознавця та бібліографа, автора теорії бібліологічної педагогіки Дмитра Андрійовича Балики (1894-1971) розглянуто питання класифікації за соціальним призначенням у видавничому, бібліотечному, бібліографічному аспектах; проблеми типології читача і книги. Наголошується на необхідності запровадження класифікації друків у бібліографічних покажчиках.

Барвінок, В. Загальний огляд стародруків київських бібліотек / В. Барвінок ; Український науковий інститут книгознавства. – Київ, 1924. – 20 с.

Книга Володимира Івановича Барвінка (1879-1943) – українського історика, громадського діяча, письменника, українознавця, історика церкви, бібліографа - містить інформацію про стародруковані видання XV-XVIII ст., які знаходились у різних київських бібліотеках у 1924 році. Відзначено художнє оздоблення українських церковнослов’янських стародруків: гравюри, як релігійного, так і світського змісту, мініатюри, оправи, форти, заставки, кінцівки.

Биківський, Л. Книжна справа в Чехословаччині / Л. Биківський ; Український науковий інститут книгознавства. – Київ, 1926. – 31 с.

Лев Устимович Биківський (1895-1992) – український історик, мемуарист, журналіст, бібліограф, книгознавець, бібліотекознавець. З кінця 1922 р. навчався на економічно-кооперативному факультеті Української господарської академії в Подєбрадах, був учнем чеського книгознавця Л. Жівного.

У книзі проаналізовано структуру організації друкарської справи у Чехословаччині, питання книжкової торгівлі. Подано відомості про чеські бібліографічні інституції та стан теорії бібліографії в Чехословаччині, розвиток книгознавства та друковані праці в цій царині.

Боровий, С. Нариси з історії єврейської книги на Україні. I. (Єврейська книга на Україні в добу хасидизму) / С. Боровий ; Український науковий інститут книгознавства. – Київ, 1925. – 14 с.

Історик, економіст, книгознавець, краєзнавець Саул Якович Боровий (1903-1989) – автор близько 200 робіт з історії та історіографії українського єврейства, запорозького козацьва, українсько-єврейських стосунків, економічної історії України, архівістики.

В дослідженні прослідковано історію єврейської книги в Наддніпрянській Україні у XVIII-XIX ст., створення і діяльності єврейських друкарень; висвітлено питання цензури.

Ернст, Ф. Георгій Нарбут та нова українська книга / Ф. Ернст ; Український науковий інститут книгознавства. – Київ, 1927. – 30 с. : іл.

Федір Людвигович Ернст (1891-1942) – фундатор українського мистецтвознавства, музеєзнавець, знаний діяч у галузі охорони пам’яток історії та культури України.

У виданні проаналізовано історію мистецтва української книги другої половини XIX – початку ХХ ст. Представлено біографію та загальний огляд творчої діяльності відомого українського художника-графіка, ілюстратора, автора перших українських державних знаків Георгія Івановича Нарбута (1886-1920). Представлено ілюстрації окладинок роботи Г. Нарбута, друкарських марок, шрифтів, розповідається про учнів та послідовників Г. Нарбута, інші художні школи.

На титульному аркуші – штамп «Спец.фонд». До таких фондів за радянських часів належали видання, що, на думку владних структур, містили ідеологічно невитриману та шкідливу для суспільного ладу інформацію.

Клепіков, С. До методології описування слов’янських стародруків XV-XVIIIст. / С. Клепіков ; Український науковий інститут книгознавства. – Київ, 1929. – 16 с. – Окремий відбиток з журналу «Бібліологічні Вісті» р. 1928 ч. 1.

У книзі джерелознавця, книгознавця, бібліографа, історика гравюри та бібліофіла Сократа Олександровича Клепікова (1895-1978) представлено проєкт єдиної програми щодо описання стародруків, порядок описання, надано приклад опису конкретного видання.

Клименко, П. Графіка шрифту в Острозькій біблії / П. Клименко ; Український науковий інститут книгознавства. – Київ, 1925. – 23 с. – Відбитка з «Трудів Українського Наукового Інституту Книгознавства», т. 1.

У дослідженні історика, джерелознавця та архівознавця Пилипа Васильович Клименка (1887-1955) проаналізовано основний шрифт Острозької біблії. Порівнюється основний шрифт Острозької біблії з відповідним матеріалом в інших тогочасних та пізніших писаних і друкованих текстах.

Кревецький, І. Перша газета на Україні / Ів. Кревецький ; Український науковий інститут книгознавства. – Київ, 1927. – 15 с.

Праця українського історика, журналіста, громадського діяча, архівіста, бібліографа Івана Івановича Кревецького (1883–1940) висвітлює історію появи «Gazette de Leopol», що вийшла у Львові у 1776 р.

Курінний, П. Лаврські інтролігатори XVII-XVIII ст. / П. Курінний ; Український науковий інститут книгознавства. – Київ, 1926. – 39 с. : іл.

Дослідження відомого українського історика, археолога, етнографа, музеєзнавця, директора Всеукраїнського музейного городка у1926-1932 рр. Петра Петровича Курінного (1894-1972) присвячене палітурному мистецтву майстрів Лаврської друкарні XVII-XVIII ст.

Маслов, С. Друкарство на Україні в XVI-XVIII ст. / С. Маслов ; Український науковий інститут книгознавства. – Київ, 1924. – 39 с. : іл. – Відбитка з «Бібліологічних Вістей», 1924 р. Ч. 1-3.

Відомий літературознавець, організатор архівної та бібліотечної справи, педагог Сергій Іванович Маслов (1880-1957) – автор близько 100 наукових праць з філології, книгознавства та бібліографії.

Очолював Комісію історії книги в УНІКу. Серед видань Інституту 1920-х років книги С. Маслова з історії українського друкарства користувались особливою популярністю. Важливе значення мала запропонована УНІКом, насамперед С. Масловим, методика організації українського бібліографічного репертуару стародруків. На вшанування 25-річної наукової діяльності вченого у серії «Українські бібліологи» УНІК видав книгу «Сергій Маслов. 1902-1927» (єдине видання, що вийшло у цій серії).

У книзі розглянуто питання історії друкарства в Галичині, на Волині, в Києві, на Чернігівщині, розповідається про світські друкарні XVIII ст. в інших містах.

Маслов, С. Етюди з історії стародруків: I-VIII / С. Маслов ; Український науковий інститут книгознавства. – Київ, 1925. – 79, [5] с. : іл. – Відбиток з «Трудів Українського Наукового Інституту Книгознавства», т. 1. – Тираж 300 прим. – Текст автографа: «Глубокоуважаемому Алексею Афанасьевичу Дмитріевскому. Серг. Маслов 13/26 іюля 1926 г.».

Дарчий напис автора на примірнику книги адресовано Олексію Опанасовичу Дмитрієвському (1856-1929) – історику церкви, візантисту, досліднику грецької палеографії та книгарства, автору описів грецької богослужбової літератури ніжинських храмів.

Продовження дослідження вийшло з друкарні Української академії наук – Всеукраїнської академії наук .

Маслов, С. І. Етюди з історії стародруків. IX-X / С. І. Маслов ; Укр. акад. наук. – У Київі : З друк. Укр. акад. наук, 1927. – 24 с. – Тираж 130 прим.

Маслов, С. І. Етюди з історії стародруків. XI-XII / С. І. Маслов ; Всеукр. акад. наук. – У Київі : З друк. Укр. акад. наук, 1928. – 24 с. – Тираж 150 прим.

Маслов, С. І. Українська друкована книга XVI-XVIII вв. / С. І. Маслов ; Український науковий інститут книгознавства. – Київ : Держ. вид-во України, 1925. – 76, [4] с. – (Науково-популярна бібліотека книгознавства / за ред. Ю. О. Меженка ; вип. 4).

Маслова, О. М. Рукописна книга / О. М. Маслова ; Український науковий інститут книгознавства. – Київ : Держ. вид-во України, 1925. – 114, [5]с. – (Науково-популярна бібліотека книгознавства / за ред. Ю. О. Меженка ; вип. 1).

В книзі талановитої філологині, книгознавиці Олени Митрофанівни Маслової (1887-1934) досліджено історію рукописної книги стародавнього світу, середньовіччя та раннього відродження, історію манускриптів південних і східних слов’ян.

Попов, Павло. Друкарство. Його початок і поширення в Европі (XV-XVI вв.) / Павло Попов ;Український науковий інститут книгознавства. – Київ : Держ. вид-во України, 1925. – 74 с. – (Науково-популярна бібліотека книгознавства / за ред. Ю. О. Меженка ; вип. 2).

В науковій спадщині Павла Миколайовича Попова (1890-1971) – понад 300 досліджень з літературознавства, книгодрукування, бібліографії, історії та теорії фольклору. Вагомим є доробок вченого в царині українського мистецтвознавства.

В книзі представлено історичні відомості про перші кроки друкарства, голландські першодруки, досліджено життя і діяльність Іоганна Ґутенберга, питання поширення друкарства серед слов’ян, початок українського друкарства тощо.

Попов, Павло. Матеріали до Словника українських граверів: Додаток 1 / Павло Попов ; Український науковий інститут книгознавства. – Київ, 1927. – 34 с. : іл. – Відбиток з «Бібліологічних вістей» №3 за 1927 р. – Тираж 350 прим. – Текст автографа: «Якову Исаковичу Бердичевскому от автора».

Наведено опис 303 гравюр. Загальне число гравюр у «Матеріалах…» - 1615. Примірник книги «Матеріали до Словника українських граверів: Додаток 1» перебував в особистій бібліотеці Якова Ісаковича Бердичевського (1932) – відомого бібліофіла, книгознавця,  колекціонера екслібрисів, мистецтвознавця, дослідника книжкових знаків майстрів графіки. На форзаці видання – екслібрис Я. Бердичевського.

Попов, П. М. Початки друкарства у слов’ян : з додатком статті «Слов’янські інкунабули київських бібліотек» / П. М. Попов ; Український науковий інститут книгознавства. – Київ, 1924. – 39 с. : іл.

Тюнєєва, О. М. Музеї книги в Західній Європі // Бібліологічні вісті = Bibliologische mitteilungen. – 1930. – № 3 (24). – С. 77-102.Текст автографа: «Искренноуважаемому В. Л. [нерозбірливо] на память. [Підпис]. – К1931».

Дослідження відомої книгознавиці та бібліофіла, першої завідувачки відділу рідкісних видань та рукописів Одеської національної наукової бібліотеки Олександри Миколаївни Тюнєєвої (1889-1984).

Розглянуто історію створення та діяльність музею книги в Лейпцигу, музеїв Гутенберга в Майнці та Берні, музею Плантена в Антверпені, музею книги в Брюсселі та ін.

Щербаківський, Д. Золотарська оправа книжки в XVI-XIX століттях на Україні / Д. Щербаківський ; Український науковий інститут книгознавства. – Київ, 1924. – 15 с.

Данило Михайлович Щербаківський (1877-1927) - видатний український мистецтвознавець, історик, етнограф, археолог, музейник та громадський діяч.

В дослідженні представлено варіанти та типи книжкових оправ; розглянуто питання форми і композиції оправ.

Щербаківський, Данило. Оправи книжок у київських золотарів XVII-XVIII ст. / Данило Щербаківський ; Український науковий інститут книгознавства. – Київ, 1926. – 52 с.

Досліджено особливості стилю українських майстрів оправи, головні центри золотарства, найвидатніші майстерні оправ.

 

Підготувала Світлана Смирнова