Грушевський Олександр Сергійович (1877–1943)

12 серпня 2022 р. 11:41

509 переглядів

Дослідник історії України, літературознавець, етнограф, педагог і громадський діяч. Дійсний член НТШ.
Вчений збагатив наукове українознавство низкою праць з історії, історіографії, джерелознавства, історичної географії, архівознавства, етнографії, літературознавства.

Народився Олександр Сергійович в родині директора народної школи Ставропольської губернії с. Верхньо-Іртишськ (нині Павлодарська обл., Республіка Казахстан) – Сергія Федоровича Грушевського (19(07).10.1830 – 09.02(27.01).1901) та доньки протоєрея с. Сестринівки Бердичівського повіту Київської губернії – Глафії Захарівни Оппокової (1847–1918). Крім Олександра в сім’ї були також брат Михайло (1866–1934) та сестра Ганна (в заміжжі – Шамрай).

У 1899 році закінчив історико-філологічни факультет Київського імператорського університету св. Володимира, був учнем В. Антоновича. По закінченню університету перебував у тривалому науковому відрядженні до Австрії та Німеччини. Від 1900 року викладав історію в Новоросійському університеті (Одеса), він був першим серед професорів, хто почав викладати свої лекції рідною мовою. Тоді він працював приват-доцентом на філологічному відділі з січня 1907 року по вересень 1908 року, викладаючи курс історії Київської Русі і Литовської держави. За викладання спеціального курсу з історії України українською мовою вчений одержав попередження від попечителя Одеського навчального округу: "…в случае повторения подобних явлений, он будет уволен из числа приват-доцентов университета". Студенство зустріло виклади вченого на українській мові з великим зацікавленням, а місцева "Просвіта" вітала О. Грушевського "як першого в Росії лектора української історії рідною мовою".

Його професійна діяльність продовжувалася в Москві, де він обіймав посаду приват-доцента Московського університету (1908–1910); Петербурзі (з другої половини 1910 по 1916); пізніше, з 1917 року – професор Київського університету св. Володимира (1918–1919), згодом – Київського інститут народної освіти (в 1920-х).

Автор понад 100 наукових праць з історії, історіографії, етнографії, історії літератури, серед яких численні розвідки з політичної і соціальної історії України 16–18 ст., української історіографії 18–19 ст.; серія нарисів про українських письменників 19–20 ст.: "З сучасної української літератури" (в "Літературно-науковому вістнику" та окремо 1909); "Шевченківська література за останні роки" ("Україна", 1917, кн. 1–20). Статті О. Грушевського: "Невільницький цикл Т. Шевченка" ("ЛНВ", 1918, кн. 2–3); "Повісті Куліша з середини 1850 р." ("Україна", 1927, кн. 1–2); "Галицька молодь та Куліш в 1860 р." (ВУАН, Записки історорико-філолологічного відділу, 1928, кн. 20) та ін.

Чи не найактивнішим періодом життя О. Грушевського стали 1917–1921 рр. Майже одночасно з братом Михайлом він повернувся до Києва, де він став членом Центральної Ради від Української трудової партії. Бурхлива, стрімка, сповнена доленосних подій епоха, десятиліття наукової праці, особистий і громадський досвід додали вченому нових думок. Ідеї національної автономії і державної федерації привели до усвідомлення історичної необхідності реалізації самостійного суверенного життя української нації. О. Грушевський був глибоко переконаний, що Українська революція надала унікальний шанс для вирішення пекучих проблем національного відродження.

Треба було творити й організовувати наукову працю, наукові осередки, гуртувати кращі сили українства, продовжувати працю своїх попередників і вчителів. Для вченого важливим завданням було спрямувати дослідників на опрацювання українських наукових матеріалів, а не "московських писцових книг або приказних джерел" (Грушевський О. Київське Наукове товариство. 1907–1917 // ЛНВ. – 1918.  –  Т. 71. – С. 266.). Він бере участь у створенні численних товариств та інституцій, багато займається педагогічною і просвітницькою діяльністю.

О. Грушевський написав й надрукував у цей період ряд статей, зокрема, "Український народний університет", "Стежки і шляхи української науки", "Наші наукові потреби", "Наші наукові завдання", "Бібліотечні справи" та інші, в яких критично оцінюючи стан культурно-наукового життя українства за часи Російської імперії, обґрунтовував шляхи розбудови української національної науки, обстоював необхідність її незалежного і самодостатнього розвитку.

Вчений писав : "...Не будемо слухати солодких сірен, які так приємно на всі ноти співають, що наука не знає національности. Так, дійсно наука не знає національности, але наука Флоринських, Кулаковських, Голубевих знала національність, підперала свою великоросійську і нищила заробки української науки. Ми, українська інтелігенція, не мали своїх наукових видань і чверть віка посилали статті до львовських часописів як раз завдяки тим, які на всі ноти співають, що для науки нема національних ріжниць".

Грушевський вважав, що саме через піднесення наукою національної свідомості і національної культури можливе духовно-культурне зростання народу. Важливу роль у будівництві національної культури і науки він відводив Українському народному товариству у Києві (далі – УНТ), Українському народному університету, Академії Наук, Національній бібліотеці, розгалуженій мережі архівів і бібліотек.

Заслуговує на увагу стаття О. Грушевського "Зайва чемність. (Про виховання почуття національної свідомости в українців)", яка, на жаль, залишилась тільки у рукописі (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 1080, арк. 1.). Вчений порушив проблему виховання в українській нації почуття національної гідності й самоповаги через усвідомлення й обстоювання нею своєї мови, історії, культури, окремішності. У цей час О. Грушевський був авторитетною постаттю в науковому середовищі та громадському житті.

Енергійна наукова і педагогічна діяльність зробили його ім'я знаним і відомим далеко за межами Києва. Його запрошували читати лекції, працювати в комісіях, часописах. У травні 1917 р. ученого обрали дійсним членом Центрального Комітету охорони пам'яток старовини і мистецтв в Україні.

Влітку 1917 р. Грушевський брав активну участь у заснуванні Українського народного університету, який, на думку вченого, мав "стати огнищем української науки", "зібрати всі цінні наукові українські сили, розкидані по всіх кінцях, дати їм можливість працювати коло української науки", "поширити кадри української інтелігенції", а також забезпечити "нахил і підготовленнє до самостійної наукової праці і розроблення наукових тем". Він розробив один із варіантів навчального плану, схваленого історично-філологічною комісією (Г. Павлуцький, А. Лобода, О. Грушевський, І. Свенцицький, І. Огієнко). Згідно з цим планом із 3-х років навчання першій рік мав бути присвячений українознавству. Після відкриття університету О. Грушевський працював у ньому приват-доцентом, пізніше професором, а також товаришем голови президії правничого факультету. Водночас він очолив бібліотечну комісію університету. З 1 вересня 1917 р. по серпень 1918 р. учений виконував обов'язки директора Педагогічного музею.

Очоливши перший державний орган управління архівною справою – бібліотечно-архівний відділ при Департаменті мистецтв Генерального секретаріату справ освіти Української Центральної Ради (пізніше – при ГУ у справах мистецтв та національної культури міністерствава наросвіти УНР, Київ, 1917–1918), учений глибоко усвідомлював особисту відповідальність за справу збереження культурно-історичних цінностей та архівних скарбів України, необхідність проведення комплексної роботи щодо їхньої організації, збереження і використання та докладав максимальних зусиль для вирішення цих питань, використовуючи державні важелі та засоби громадського впливу. Олександр Сергійович, ще за часів керівництва бібліотечно-архівним відділом, був одним з розробників "Законопроекту про утворення Української національної бібліотеки" (квітень 1918 р.), у якому проголошено головну соціальну функцію бібліотеки початку ХХ ст. – максимально повне комплектування та збереження всієї друкованої продукції Української Держави. На неї було покладено функції головної бібліотеки держави, а також визначено її підпорядкування, систему комплектування і матеріального забезпечення.

Під керівництвом О. Грушевського в Україні вперше розпочалося розроблення концепції архівної реформи та виконання науково обґрунтованої, національно орієнтованої й перспективної програми розвитку архівної справи з чітко визначеними напрямами: виявлення, збереження й охорона архівних документів; повернення українських архівів з-за кордону; створення зведеного реєстру архівної спадщини; заснування Українського національного архіву та формування раціональної мережі архівних установ; видання археографічного часопису; започаткування системи підготовки фахівців архівної справи.

Отже, фах історика, світоглядні цінності, науково-теоретичні погляди, високий рівень знань з теоретичного і практичного джерелознавства, розуміння унікальної значущості архівних джерел як фундаментальної основи української історичної науки зумовили результативність діяльності вченого у галузі української архівістики.

Упродовж 1918–1923 рр. О. Грушевський працював в установах ВУАН, зокрема він – член Постійної комісії для складання біографічного словника діячів України (з 1919 р.), Археографічної комісії (з 1919 р.), Софійської комісії (з червня 1923 р.), товариш голови Товариства правників (з березня 1921 р.), а також дійсний член науково-дослідної кафедри історії України під керівництвом М. Василенка (1922–1923 рр.). У 1924–1930 рр. Олександр Сергійович працював в історичних установах, створених його старшим братом М. Грушевським. Ученого було обрано до Ради історичної секції, він був заступником голови секції, очолив секцію соціально-політичної та економічної історії науково-дослідної кафедри історії України, керував Історично-географічною комісією, а також співпрацював у комісії районного дослідження Лівобережної України та Археологічній комісії. Спільно з М. Грушевським редагував "Праці історичної секції", був членом редколегії журналу "Україна", "Записок історично-філологічного відділу ВУАН".

Керована вченим секція соціально-політичної та економічної історії Науково-дослідної кафедри історії України при ВУАН особливу увагу приділила історії колонізації, торгу, промислу та взагалі економічним відносинам в Україні у XVII–XVIII ст., досліджувала джерела з історії господарства України в XVIII ст., обробляла матеріали Рум'янцевського опису і зробила низку прилюдних доповідей з зазначеної вище тематики дослідницької роботи.

31 липня 1933 року Олександр Грушевський звільнений з роботи, а 9 серпня 1938 року заарештований, як "один з керівних учасників антирадянської української націоналістичної терористичної організації…", що "проводив підривну роботу на ідеологічному фронті". Винним він себе не визнав і нікого не обмовив. На основі вигаданих свідчень 5 жовтня 1939 року Особлива нарада при НКВС СРСР засудила його до п'яти років заслання до Казахстану, де він працював рахівником, перебуваючи під наглядом міліції. Помер в одній з сільських лікарень 1942 року (за твердженням місцевих жителів), за іншими даними – у 1943 році. Офіційних даних про його смерть та місце поховання не знайдено. Реабілітований Олександр Сергійович Грушевський у вересні 1989 року.

За матеріалами джерел № 2, 19, 27, 28 у бібліографічному списку.

Більше про життя та діяльність О. С. Грушевського за посиланням.

Бібліографічний список

1. ALMA MATER : Університет св. Володимира напередодні та в добу Української революції 1917-1920 : Матеріали, документи, спогади : У 3 кн. : Кн. 1 : Університет св. Володимира між двома ревоюціями / сост. В.А. Короткий. – К. : Прайм, 2000. – C.194 – 201.

2. Брега Г. С., Юркова О. В. Грушевський Олександр Сергійович  / Г. С. Брега  // Енциклопедія історії України. Т2 : Г- Д. – К : Наукова Думка, 2004. – С. 235 – 236.

3. Верба І. В. Родина Грушевських в український історичній науці 1920-х рр. // УІЖ. – 1996. – №5. – С.131 – 149.

4. Войцехівська І. Брат президента УНР (Олександр Грушевський)  / І.Войцехівська  // Пам’ять століть. – 2008. № 3. – С.156-157.

5. Грушевский А. С. Города В. Княжества Литовского в XIV–XVI вв. : старина и борьба за старину / А. С. Грушевский. – Киев : [б. в.], 1918. – [2], 240 с.

6. Грушевский А. С. Пинское Полесье : историч. очерки / А. Грушевский. – Киев : Тип. имп. ун-та, 1903. – Ч. 2 : XIV-XVI. – 194 с.

7. Грушевський А. С. Новый обзор истории украинской литературы. / А. С. Грушевський. – Львов : [б. в.], 1910. – 6 с.

8. Грушевський А. С. Из полемической литературы конца ХVI века, после введения унии / А. С. Грушевський. – Петроград : Тип. Рос. Акад. наук, 1918. – 23 с.

9. Грушевський О. С. Глухів і Лебедин (1703-1709) / О. С. Грушевський. – Львів, 1909. – 45 с.

10. Грушевський О. С. Життє і творчість Т. Г. Шевченка : 1814-1838. – Київ : Шкільна біб-ка ім. Г. З. Грушевської, №2, 1918. – 32 с.

11. Грушевський О. С. З сорокових років. Студії О. Грушевського / О. С. Грушевський. – Львів, 1908. – С.25.

12. Грушевський О. С. З сучасної української літератури : начерки і характеристики / О. С. Грушевський. – 2-е вид. – Київ : Криниця, 1918 – Ч. 1 : Українські повістярі другої половини XIX ст. – 1918. – 207 с.

13. Грушевський О. С. Історичні твори Шевченка на лекціях історії / О. Грушевський. – Київ : Друк. акц. т-ва “Петро Барський”, (Шкільна бібліотека ім. Г. З. Грушевської ; № 1), 1918. – 34 с.

14. Дорошенко Д.  І. Нариси історії України. В 2 т. – Т. 2. (від половини XVII ст.) / Д. Дорошенко. – К. : Глобус, 1992. – С. 1, 11, 68.

15. Історично-географічний збірник. / ред. О.С. Грушевський. – Київ : УАН, 1927. – Т. 1. – 176 с.

16. Історично-географічний збірник. / ред. О.С. Грушевський. – Київ: Всеукраїнська АН, 1928. – Т. 2. – 212 с.

17. Історично-географічний збірник. / ред. О.С. Грушевський. – Київ: Всеукраїнська АН, 1929. – Т. 3. – 223 с.

18. Історично-географічний збірник. / ред. О.С. Грушевський. – Київ: Всеукраїнська АН, 1931. – Т. 4. – 223 с.

19. Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. – 1941 р.) : матеріали до бібліографічного словника  / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. Ін-т рукопису ; уклад. Л. В. Гарбар. – Київ, 2017. – С.114 – 115.

20. Колесник І. І. Українська історіографія. XVIII – початок ХХ століття : навчальний посібник  / І. І. Колесник. – Київ : Генеза, 2000. – 254 с.

21. Короткий довiдник з історії України  / І. Ф. Курас . – Київ : Вища школа, 1994. – С.65.

22. Кравців Б. Зібрані Твори. Публіцистична проза. / Б. Кравців ; упор. Б. Бойчук. – Київ : Світовид, 1994. – 487 с.

23. Кутинський М. Некрополь України / М. Кутинський // Дніпро. – 1991. – квітень (№4). – С. 200 – 208.

24. Матяш І. Б. Особа в українській архівістиці : Біографічні нариси / І. Б. Матяш ; Державний комітет архівів України, Українській державний НДІ архівної справи та документознавства. – Київ : [б. в.], 2001. – 228 с.

25. Матяш І. Б. Останній автограф Олександра Грушевського  // Архіви України. – 2002. – № 1-3. – С.268 – 271.

26. Народжені Україною : меморіальний альманах : у 2 т. – Київ : Євроімідж, 2002. – (Золоті імена України). – Т.1 : А – К. – 2002. – С.498 – 499.

27. Приходько Л. Олександр Грушевський і становлення української архівістики у 1917 – 1920-ті роки / Л. Приходько // Архіви України. – 2008. – №1-2. – С.95 – 106.

28. Приходько Л. Олександр Грушевський і становлення української національної науки на початку ХХ ст. / Приходько Л. // Студії з архівної справи та документознавства. – 2004. – Т.12. – С.206 – 216.

29. Приходько Л.Ф. Олександр Сергійович Грушевський – історик, організатор архівної та бібліотечної справи, педагог : Автореферат дисертації на здоб. наук. ст. канд. істор. наук / Л. Ф. Приходько ; Державний комітет України, Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства НАНУ. – Київ, 2005. – 21 с.

30. Репресоване краєзнавство (20-30-і роки) / АН України, Ін-т Історії України ; наук. ред. П.Т. Тронько [та ін.]. – Київ : Рідний край, 1991. – С. 6 – 16.

31. Україна. Науковий трьохмісячник українознавства / під проводом М. Грушевський, відп. ред. Кост. Михальчук // Укр. Наук. Тов-во в Києві, 1914. – Кн. 1. – 166 с

32. Україна. Науковий трьохмісячник українознавства / під проводом М. Грушевський, відп. ред. Ол. Шрамченко // Укр. Наук. Тов-во в Києві, 1914. – Кн. 2. – 166 с.

33. Україна. Науковий трьохмісячник українознавства / під проводом М. Грушевський, відп. ред. Ол. Шрамченко // Укр. Наук. Тов-во в Києві, 1914. – Кн. 3. – 122 с.

34. Україна. Науковий трьохмісячник українознавства / під проводом М. Грушевський, відп. ред. Ол. Шрамченко // Укр. Наук. Тов-во в Києві, 1914. – Кн. 4. – 130 с

35. Україна. Науковий трьохмісячник українознавства / під проводом М. Грушевський, відп. ред. Ол. Шрамченко // Укр. Наук. Тов-во в Києві, 1917. – Кн. 3-4. – 122 с.

36. Шихненко І. М. Історичні погляди Олександра Грушевського : автореф. дис. на здоб. наук. ст. канд. іст. наук. Спеціальність 07.00.06 – історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни / І. М. Шихненко ; Нац. акад. наук України, Інститут української археоргафії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАНУ.– Київ : [б.в.], 2007. – 17 с.

Укладачі: Відділ соціокультурних комунікацій (ВСКК)