ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!

Культурний фронт: МИ УКРАЇНЦІ!

ФЕНОМЕНАЛЬНА ПЕТРИКІВКА

 

 

Традиція прикрашати оселю, одяг та зброю декоративними візерунками зародилася в Україні з давніх часів. Люди вірили, що яскраві орнаменти приховують магічну силу, здатну захистити господарів від нещастя. Так з’явився суто український стиль розпису – петриківський, історія якого пов’язана з мальовничим селом Петриківка на Дніпровщині. 

Це було вільне село, в якому тривалий час панували козацькі традиції. Можливо, саме тому в Петриківці народився такий унікальний вид народного мистецтва, який згодом став своєрідною візитівкою України, її обличчям, її душею. А у 2013 році петриківський розпис був визнаний ЮНЕСКО частиною всесвітньої нематеріальної культурної спадщини людства.

Здавна в цьому селі жінки розписували, розмальовували хати як усередині, так і зовні. Розписувалися також і клуні та всі господарські споруди, утворюючи єдиний ансамбль селянської садиби. Кожне помешкання мало свій стиль, своє обличчя. Жінок, які особливо гарно розписували житло, називали «чепурушками». 

Цікавою є символіка розпису, де квітка – вершина краси природи, калина – символ дівочої вроди, мальва – козацької доблесті, дуб – вияв сили та мужності, зображення птаха – символ гармонії, світла, щастя, півник символізує пробудження, відродження, а зозуля уособлює таємницю вічного плину часу. Та плинність часу незмогла стерти яскраве малярство, народжене в Петриківці, а навпаки, перетворила його на сучасний живопис, який розвивається, набуває нових рис та приваблює багатьох талановитих митців України. Дивовижна краса петриківського розпису полонила серця мільйонів поціновувачів прекрасного і на увесь світ прославила народних майстрів.
 


Марфа Тимченко 

 

Марфа Тимченко (1922–2009) – одна із найвідоміших українських майстринь, петриківського розпису та народного декоративного живопису, яка творчо розвивала традиції петриківського розпису. Лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка, перша лауреатка премії імені Катерини Білокур, художниця створила сотні оригінальних квіткових і сюжетних композицій на папері, картоні, порцеляні та полотні.

 

   

Цього року відзначаємо 100-річчя української мисткині, яка 70 років свого довгого творчого життя присвятила українському мистецтву. 24 лютого цього року в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, в якому зберігається велика колекція творів майстрині, мала відкритися ювілейна виставка художниці. Але цей день став початком повномасштабного вторгнення росії в Україну, тому виставкова експозиція так і залишилась за зачиненими дверима.

Народилася Марфа Ксенофонтівна 25 березня 1922 року у славетному селі Петриківка, який став центром художньої творчості. Як художника її сформували дві школи орнаментального мистецтва: петриківська та київська. У Петриківці вона навчалася в 1936–1938 рр. у дворічній школі декоративного малювання у Тетяни Пати, а в Київській школі майстрів народної творчості – з 1938 до 1940 року. 

«Малювала вона ще з дитинства,  – розповідає донька, теж художниця та майстриня петриківського розпису Олена Скицюк, – Після Петриківської школи її запросили до Лаврського училища, але закінчити його вона так і не змогла – завадила війна. Мама залишилася в Києві і творчо працювала в «Укрхудожпромі» – розписувала хустки, сумки та інші речіЗмалечку дуже любила малювати, але не мала чим. Малюнки створювала за допомогою звичайної палички прямо на землі біля хати, а горщики і тарілочки ліпила з глини і розмальовувала. Уже у зрілому віці малювала не тільки квіткові, орнаментальні композиції, але і сюжетні, кожна з яких розповідала про якийсь знаковий епізод із її життя». 

Близько тридцяти років Марфа Тимченко працювала над розписами порцеляни на різних підприємствах України і, зокрема, на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі (1954–1977). 

Одним з цікавих доробків творчої спадщини Марфи Тимченко було оздоблення магазину іграшок «Казка» по вулиці Великій Васильківській в Києві, виконане разом з чоловіком Іваном Скицюком та донькою Оленою Скицюк у 1979 році до Міжнародного дня Дитини.

  

Представники творчої династії Марфи Тимченко, до якої входить і її онука, художниця Олена Кулик, завжди мріяли про створення Академії українського орнаменту та Музею петриківського розпису. «Дуже хотілося б, щоб петриківка не пропала. Це найпоширеніша техніка розпису в Україні. Дуже багато студій, гуртків, в яких дітей навчають такому розпису, але мало фахівців, які можуть навчити так, щоб петриківка заграла на повну силу», – зазначає Олена Скицюк.

 

Майстер-класи з петриківки

І все ж, попри воєнний час, українці продовжують творити та знаходять час та натхнення навчатися традиційному виду малярства. Для цього створюються все нові і нові курси, гуртки, осередки. 

Під час війни, в передмісті Києва, в містечку Боярка, розпочали роботу безплатні курси петриківського розпису, які передбачають повноцінний курс для двох груп із 10 майстер-класів за різними темами. 

Для початку учасниці навчалися техніці розпису на папері, а потім почали малювати на дерев’яних та текстильних виробах. Напередодні Великодня розписували писанки, а нині працюють над тим, щоб розмалювати петриківкою один із об’єктів міста. 

Не залишилося осторонь у справі збереження та розвитку петриківського декоративного мистецтва й містечко Сатанів на Поділлі. 

28 та 29 квітня у Сатанівській громаді майстриня з основ петриківського малярства Ірина Чиж провела два майстер-класи. Жінка навчала виготовляти декоративні композиції на папері (мальовки) та на дерев’яних заготовках. Захід організовано для внутрішньо переміщених осіб, які наразі перебувають на території Сатанівської громади, в рамках проєкту «Розвиток місцевих народних промислів у туристичній перлині Поділля – селищі Сатанів», який реалізується в межах програми «Активні Громадяни». 

У Полтавському художньому музеї (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка з історією та технікою петриківського розпису вимушених переселенців з Харкова та Сум знайомив Євген Пілюгін, член Національної спілки художників України, голова Полтавського обласного осередку майстрів народного мистецтва України, заслужений майстер народної творчості України. Учасники заходу під орудою визнаного майстра захоплено створювали власні шедеври. Багато хто сумнівався у своїх творчих здібностях, але кінцевий результат задовольнив усіх.

    

Храм з петриківкою

А в героїчному Маріуполі ще у 2020 році розписали петриківкою Храм Святителя Петра Могили. Він увійшов до книги рекордів України як єдиний храм у світі, який повністю розписаний петриківським розписом. Загальна площа розпису складає 500 погонних метрів.

  

Ініціатор втілення проєкту – маріуполець Кирило Долімбаєв, який віддав цій справі два роки життя. А виконала його львівська майстриня Ольга Черьомушкіна. Вона відійшла від традиційних петриківських кольорів і адаптувала розпис храму під море. Тому білі стіни храму розписані синіми та жовтими візерунками.

Для Ольги Черьомушкіної це не перша велика робота. Вона брала участь в проєкті «Моя стихія» з розпису тетраподів, а також розписала декілька панно у місті. А перший свій рекорд майстриня встановила в Урзуфі (село, Мангушської селищної громади Маріупольського району), розписавши найдовшу стіну в стилі петриківки – паркан полку «Азов».

 

Зі слів Кирила Долімбаєва, храм Святителя Петра Могилив Маріуполі більш-менш вцілів після російських бомбардувань та обстрілів. Але дах та стіни дуже посічені, храм розграбовано та зачинено для служіння ПЦУ. Крім того, була вилучена та спалена на подвір’ї храму вся велика бібліотека, зібрана волонтерами та благодійниками. Унікальні примірники україномовних видань, які знаходились в бібліотеці, тепер втрачені назавжди. 

Маємо надію, що храм, його бібліотека та численні гуртки, які діяли при ньому, знову відродяться, вже назавжди, на теренах вільноїУкраїни.

  

Більше про петриківський розпис ви зможете дізнатися з книг, що зберігаються у фонді Національної історичної бібліотеки України:

Белоусов, Евгений Васильевич. Петриковка – жемчужина Украины / Е. В. Белоусов. – Днепропетровск : ИМА-пресс, 2014. – 160 с. : ил. 

Гарькава, Тетяна Анатоліївна. Майстер-клас від Тетяни Гарькавої / Т. А. Гарькава. – Дніпропетровськ, 2015.

[Вип. 1]: [Петриківський розпис: квіти, орнаменти]. – [26] с. : іл., портр.

[Вип. 2]: [Петриківський розпис: птахи, звірі]. – [26] с. : іл., портр.

[Вип. 3]: [Петриківський розпис: методика розпису на різних матеріалах]. – [26] с. : іл., портр.

[Вип. 4]: [Петриківський розпис: альбом]. – [26] с. : іл., портр.

Гарькава, Тетяна Анатоліївна. Петриківський декоративний розпис / Т. А. Гарькава. – Дніпропетровськ, 2006. – 17 с. : іл.

Гарькава, Тетяна Анатоліївна. Петриківський розпис : теорія та методика: підручник / Т. А. Гарькава ; М-во освіти і науки України, Дніпровський нац. ун-т ім. О. Гончара. – Дніпро : Ліра, 2019. – 403 с. : іл.

Глухенька, Наталя Олександрівна. Петриківські майстри декоративного розпису / Н. О. Глухенька. – Київ : Держ. вид-во образотворчого мистецтва і муз. літ. УРСР, 1959. – 24 с. : 20 арк. іл.

Елементи Нематеріальної Культурної Спадщини України / М-во культури України, Український культурний фонд ; наук. ред.: В. В. Телеуця, Л. М. Снігирьова. – Вінниця : Твори, 2018. – 145, [6] с. : іл.

Кириченко, Микола Авксентійович. Український народний декоративний розпис : навчальний посібник / М. А. Кириченко. – Київ : Знання-Прес, 2006. – 228 с. : іл.

Найден, Олександр Семенович. Орнамент українського народного розпису : витоки, традиції, еволюція / О. С. Найден ; АН УРСР. Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильского. – Київ : Наук. думка, 1989. – 130, [2] с. : 8 арк. іл.

Петриківка : альбом / Центр народного мистецтва "Петриківка" ; гол. ред. О. Ремова. - Дніпропетровськ : Дніпрокнига, 2011. – 232 с. : іл. – До 20-ї річниці Незалежності України.

Петриківський декоративний розпис : [каталог приватної колекції Наталії Тігіпко] / упоряд. Л. Тверська. – Київ : АДЕФ-Україна, 2012. – 284 с. : іл.

Петриківський розпис : [книга-альбом] / голов. ред. Н. Прибєга ; упоряд. О. Шестакова. – Київ : Мистецтво, 2015. – 240 с. : іл.

Петриківський розпис. Джерела : книга-альбом / О. Шестакова. – Київ : Мистецтво, 2019. – 79 с. : іл.

Статива, Олександр Федосійович. Майстер декоративного розпису Надія Білокінь [Текст] : [життя і творчість (с. Петриківка на Дніпропетровщині) : альбом] / О. Ф. Статива. – Київ : Мистецтво, 1966. – 30 с. : іл., портр. – (Майстри народної творчості).

Українські декоративні розписи / упоряд. В. Нагай. – Київ : Держ. видав. образотворчого мистецтва і муз. літ., 1957. – 8 с. : XXVI, іл.

Українські народні декоративні розписи : альбом / склад. В. Г. Нагай. – Київ : Мистецтво, 1968. – 29 с. : іл.