ОБЕРЕГИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ. Вип. 12

11 червня 2022 р. 00:00

1779 переглядів

Зелені свята: традиції святкування українців

Назва «Зелені свята» включає низку окремих свят, присвячених культу природи,  ними завершувався весняний календарний цикл і починалось літо. Цей тиждень називають «русальним», «зеленим» та «семиковим». Після прийняття християнства до Семика (вважається язичницької основою свята, що припадає на сьомий тиждень Великодня) було приурочено свято Трійці. У слов’янській традиції Зелені свята безпосередньо пов’язані із створенням Всесвіту. Вважається, що саме в цей день Бог створив Землю та засадив її зеленню. З приходом християнства це свято стали відзначати у Святу Неділю – рівно через 50 днів після Воскресіння Христового. Крім цього дня, відзначався тиждень перед самою Трійцею та кілька днів після. Трійця в Україні – державне свято. І в той же час – одне з 12 найбільших свят церковного календаря. 

Свою назву свято Трійці отримало на честь сходження Святого Духа на апостолів, яке їм обіцяв Ісус Христос перед своїм Вознесінням на небеса і позначає появу Всевишнього в усіх трьох іпостасях, як святої Трійці: у вигляді Бога-Отця, у вигляді Бога-Сина і у вигляді Бога-Святого Духа. Зеленим це свято теж стало не випадково: за легендою, земля навколо пророка Мойсея зацвіла в ту ж мить, коли Господь передав йому святі скрижалі. І зеленню був прикрашений будинок, в якому Святий Дух зійшов на апостолів (https://espreso.tv/article/2017/06/03/triycya). 

За давньою традицією до Зелених свят прикрашають зіллям і гілочками дерев храми, храмові ікони, священики одягають на службу святковий одяг зеленого, білого або золотавого кольору. 

Вранці, після літургії, в храмі люди освячують гілочки дерев та букети квітів. Потім їх використовують як оберіг для дому, висушують для цілющих відварів, розкидають по полю для гарного врожаю або залишають під подушкою для здоров’я та міцного сну. Після богослужіння прийнято сідати за святковий стіл, відвідувати рідних та приносити їм гостинці. 

Що святять на Трійцю: аїр (стебла аїру приносять удачу та захищають від невдач, тому його треба розкидати по підлозі в усіх кімнатах: удачі мало не буває! Троїцький аїр надає оселі позитивної енергетики); чебрець (вважається жіночою та Богородицькою рослиною, особливий дар чебрецю відчують ті, хто мріє про міцний шлюб: в давнину чебрець носили як оберіг, щоб зустріти своє кохання; також чебрецю приписують заспокійливу дію на буйну вдачу: чебрець сушать та кладуть в подушки для спокійного сну, жінки здавна клали сушений чебрець у ладанки чоловікам, щоб не «втрачали голову»); пижмо (за віруванням наших предків захищає від вроків та привороту, практичне застосування: захищає речі від молі); любисток (захищає від злих сил та наврочень); полин (існує повір’я, що якщо повісити полин над дверима, то ваша домівка буде захищена від темних сил, також заведено використовувати полин, щоб в домівках не заводилися миші та таргани); м’ята (містить заспокійливу чару, притягує до оселі добро та злагоду). (https://1plus1.ua/novyny/trijca-2021-so-svatat-na-trijcu-i-cim-prikrasati-domivki). Існує досі багато обрядів, які поєднують фольклор з християнством. Нині свято поєднує в собі християнські елементи (відвідування церкви, освячення рослин тощо) з язичницькими (клечання, завивання вінків тощо). Свято було настільки шанованим серед народу, що навіть християнство змушене було залишити його в ранзі великих. Головною ідеєю святкування літнього циклу була віра в єдність людини з природою. Люди вірили в магічну силу слова в поєднанні з піснею, музикою, танцем і обрядами. На їхню думку, ця спільна дія додавала обрядам великої сили. У своїх проханнях народ намагався задобрити видимі й невидимі сили, щоб ті були прихильними до людей і врожаю. Такі ж дохристиянські свята прослідковуються в древніх греків та сербів – вони так само збирали зелені гілки та квіти, плели з них вінки й несли додому. Народні традиції і сьогодні у багатьох регіонах України зуміли зберегти основні фрагменти звичаїв святкування: маїти (прикрашати) будинки зеленими рослинами, зокрема лепехою (аїром).У дохристиянський період були вірування, що святі душі вселяються у дерева та квіти. Вважається, що прикрашання будинків зеленими та пряними травами, ароматними квітами захищає від зла і дарує здоров’я та удачу. Отже, хата, завдяки маюванню квітами, очищалася від злих сил. Відтоді добрі духи оберігали оселю.

 

У книзі Степана Килимника «Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. Т. 4: Літній цикл» (з виданням можна ознайомитись у НІБУ), автор зазначає,що основні дні Зелених свят: Зелена субота: клечальна; Зелені свята; Культ дерева – завивання березки; Русальний тиждень – Зелений тиждень; Розгари – проводи русалок; Культ покійників; Очищення вод, весняне очищення; Образ русалки-нявки; Обхід полів; Святкування – ігри в лісі, на полі; Шанування квітів; Слов’янський Семикта інші. Усі ці обряди були поділені на окремі святкування. 

Уся родина повинна була брати участь у приготуванні до Зелених свят, - йдеться у книзі Степана Килимника. Господиня та доньки мили хату, підводили глиною припічок, розвішували рушники та застеляли чисті скатертини на столи. Далі господиня мала приготувати традиційні сім страв, а також хліб та пиріжки. Головною стравою подавалось колово (наче кутя, але без маку) з медом та сушеними ягодами. У цей час молоді дівчата йшли у квітники біля хати, щоб виполоти бур’яни та навести лад. Виконуючи роботу, дівчина читала молитву та наспівувала веснянки. Після цього дівчата зрізали квіти, щоб прикрасити ними хату, коли починало смеркати. Кожна квітка мала свою символіку, наприклад: любисток – символ кохання, бузок – символ молодого родинного життя, барвінок та півонії – розквіт дівочої краси, чорнобривці символізували чоловічу красу. Тим часом хлопці йшли вдень на став рвати татарзілля (лепеху або аїр), щоб воно відганяло злих духів, а потім йшли в ліс та в поля за квітами. Господар зі старшими синами йшов до лісу рубати клечання (цвітіння) дуба, клена, явора, липи та ясеня. Інших дерев рубати не можна було. Усім цим збором квітів та клечанням прикрашали подвір’я, хату, комори та стайні. Помившись та одягнувшись у чистий одяг, господар промовляв вітання до природи, після якого родина могла сідати за стіл, згадувати померлих та приступати до вечері (https://nzl.theukrainians.org/zsu-vidkynuly-rosiyan-vid-dvoh-sil-na-syevyerodoneczkomu-napryamku-golovne-za-3-chervnya.html). 

Обов’язковим ритуалом під час Зелених свят є відвідування могил померлих родичів. Їх також прикрашають зеленими гілками та влаштують  поминальну трапезу на кладовищі. До речі, ці традиції в Україні й досі збереглися, особливо в селах. Раніше всі приходили на могили в один день, перед Трійцєю, а саме в суботу, яку називали Дідовою. У Зелену суботу існував звичай поминати тих, хто пропав безвісти, та самогубців. Для цього йшли на роздоріжжя або до межового знака села і там залишали їжу та воду, молилися за душі померлих. Християнська церква встановила у цей день поминальну суботу. Також є давня традиція українців вшановувати у ці дні захисників, які загинули у боротьбі за свою землю. Особливо активно на Зелені свята проводили церковні служби біля могил воїнів.

Ходіння на поля під час Зелених свят є давнім обрядом, який пов’язаний з землеробським культом. У давні часи, до світанку, на поле виходило все село або певний кут-рід: від малого до старого, хто тільки міг йти самостійно. Всі прикрашали себе квітами, дівчата ще одягали на голову сплетені з квітів віночки. Йшли з піснями та жартівливими іграми дорослих (доганяння, ряження в одяг та маски подібно новорічно-маланочним маскуванням), зустрівши перші промені сонця, обходили поле. Молодь лише співала та створювала шумовий ефект за допомогою дзвіночків, брязкалець та інших саморобних речей. Після завершення обходу, розстеляли на траві скатертини і починався святковий обід та частування добрих духів землі, ниви. Залишки їжі прикопували на полі та залишали на межах для русалок (https://chas.cv.ua/ukrnet/39588-zelen-svyata-lto-provschayut-z-prirodoyu-yednayut.html). 

 

Для хлопців Зелені свята вважалися раніше чудовим часом, щоби посвататись. Мовляв, шлюб буде вдалим і довгим. А в дівчат заведено на Трійцю ворожити на судженого. Незвичайний слов’янський атрибут свята – плетена береза, яку прикрашають різнокольоровими шматками тканини і стрічками. З них роблять імпровізовану арку, під якою повинні пробігти закохані, взявшись за руки.Також ходили в ліс збирати цілющі трави та кидати русалкам сплетені з зелені вінки. Русалки, нібито, у замін, пришлють заможних наречених. Усім рослинам у дні святкувань приписували магічні властивості. З них робили настоянки, відвари та талісмани. Відвари та настоянки використовували для краси, а також лікування, профілактики застуди. А талісмани робили так: збирали та засушували трави з квітами, обкурювали мелісою, чебрецем або кропивою і клали в маленький мішечок (https://espreso.tv/article/2017/06/03/triycya). 

Під час Русалій розваги починалися з понеділка і тривали цілий тиждень. Зазвичай їх влаштовували в лісі чи в полі, на вигоні за селом. Незмінний атрибут гулянь – куліси, довгі жердини з тополі або дуба з колесом, прикрашеним гілками, стрічками і квітами. Русалії – Русальний, або Зелений тиджень (за язичницькими віруваннями - сьомий тиждень після Великодня Дажбожого). Протягом цього тижня жінки розвішували на деревах шматки полотна - жертви Русалкам (або Мокоші), дівчата плели для них вінки, кидали на воду разом з пахучим зіллям (лепехою, полином, любистком, м’ятою, шовковою травою та ін.). Це не стільки обереги, як дарунки Русалкам – найдавніша магія перед початком купального сезону. Польовим Русалкам приносили жертовний хліб і клали на ниву. Існує повір’я: хто вмирає або народжується на Русальному тижні, той стає Русалкою. Увесь Русальний тиждень у наших Предків був святково-чарівним, і кожний день у ньому мав своє значення і призначення.

У четвер – Русалчин Великдень – свято Берегинь Роду. Поминаються Душі Праматерів, приносяться жертви зі свіжовипеченого хліба на води річок. Як зазначає у своїй книзі С. Килимник, - молодиці й дівчата у вівторок та середу «зустрічають» Русалок, пригощають (розкладають їжу в полях, лісах, запрошують Русалок «їсти й пити та охороняти наші ниви»), а в четвер настає найголовніша фаза святкування – Русалчин Великдень. Не можна в четвер перед Трійцею ходити купатись, адже за легендою, у цей день із води виходять русалки, які можуть затягнути у воду. За народними віруваннями неприкаяні душі утоплених дівчат, хлопців, людей, які закінчили життя самогубством, нехрещених померлих дітей блукали саме на межі весни та літа. Тому їх намагались умилостивити, щоби вони стали добрими до господарства та людей і відхиляли усі лиха. Русалчин Великдень – невід’ємне свято Зеленого тижня. Це завивання вінків, заплітання Берізки; поминальні обряди, обіди в полі, в лісі. Ритуалънi страви: солодощі, яєчня, пироги тощо. 

 

У п’ятницю – Мокоша весняна, вшанування Богині Мокоші – покровительки жіночого рукоділля. Заборонено в цей день усі види жіночих робіт, пов’язаних з рукоділлям (шити, прати, прясти, виплітати і т. д.) (https://sribnovit.com/ridna-vira/pochalysʹ-rusaliyi/). 
Прикмети на Зелені свята
•    Щоби протягом року відбувались лише хороші події, у період свят не можна відмовляти в допомозі тим, хто цього потребує. 
•    Цікава прикмета стосувалася скатертини, яку стелили на стіл під час свят. Її потім ховали, берегли та нікому не показували. Адже вважалось, що від її стану залежить майбутня доля неодружених членів родини. Мовляв, скатертина допоможе зустріти хорошого партнера для шлюбу. Але не зрозуміло, з чим саме це пов’язано.
•    Якщо на Зелені свята йде дрібний дощ, а потім одразу виходить сонце – чекайте на щедрий врожай цього року. Особливо, врожай ягід, грибів та зернових.
•    Погана прикмета – будувати на Трійцю паркани, огорожі, будь-які перегородки. Мовляв, тоді в домі у всіх будуть неприємності та хвороби.
•    Заборонено займатися важкою працею, прибирати, прати, ремонтувати щось. Але можна займатися приготуванням страв для родини та їжі для домашніх тварин.
•    Коли зірки сходили на небо – господині виносили на вулицю, чи ставили біля відкритого вікна, різну випічку. Бублики, булки, коржі, печиво – усе це було частуванням для померлих родичів. А ті, у замін, мали попросити в природи принести цього року гарний врожай.
•    На Буковині вважали, що якщо до ранку листя хоч і зів’яло все, але залишилося зеленим, то всі в родині доживуть до наступної клечальної суботи, якщо ж листя почорніє, то в родині хтось помре (https://vsviti.com.ua/ukraine/99220). 

Для когось це дні важливого християнського свята, для когось просто дотримання українських звичаїв. Детальніше про свято Трійці – у відео за посиланням - https://www.youtube.com/watch?v=E2qsEMAsprs. 

На відміну від багатьох країн ЗахідноїЄвропи, де ретельно каталогізовані народні звичаї та обряди відтворюють переважно на фольклорних святах і фестивалях, в Україні ще зберігаються життєздатні осередки автентичних святкових традицій. 

 

Наприклад, на Трійцю відбувається традиційний для села Сварицевичі (у Дубровицькій міській громаді Сарненського району на Рівненщині) дохристиянський обряд – водіння Куста. Щороку на свято в поліському селі гурти дівчат обирають поміж себе найгарнішу – Кустянку, прикрашають її гілками дерев, одягають вінок. Потім вони ходять з піснями від хати до хати, а господарі їх пригощають. У селі вважають: чим більше Кустів прийде у гості, тим кращий буде врожай. Напередодні свої оселі, подвір’я та паркани сварицевичани прикрашають гілками клену, берези та лепехою (https://www.youtube.com/watch?v=a9GM7Wi_Xe8).  

З метою популяризації та збереження обряду, на Трійцю у селі Сварицевичі, проводиться районний фестиваль народного мистецтва «Водіння Куста». Цей обряд, який зберігся у селі Сварицевичі Дубровицького району, занесено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини Україниу 2018 році (https://mkip.gov.ua/files/pdf/Перелік%20НКС%20жовтень%202020-ост.вар.%20(1).pdf).  

На Переяславщині, напередодні Зеленої неділі, відбувається обряд викликання дощу. Збираються бабусі, ідуть на кладовище й поливають могили односельчан, які загинули від води, і  вірять, що обов’язково на третій день піде дощ. 

Провідний мотив Зелених свят – пошанування душі пам’яті померлих пращурів і духів природи та поєднання трьох світів: небесного, земного і підземного. Це єднання відбувалося за допомогою встановлення культового дерева Зелених свят – Віхи («дуба», «явора», «тополі» тощо). На думку сучасних українських учених, це дійство прямо й опосередковано пов’язано з обрядом водіння «тополі» й «куста» в інших етнографічних місцевостях України і сприяло налагодженню зв’язків між потойбіччям і світом живих. 

На Лівобережжі побутує ритуал установлення троїцько­купальських дерев. Звичай троїцької «віхи», безсумнівно, має глибоку історію. Витоки його правомірно шукати в ідеології слов’янського язичництва, важливою складовою якої була магія родючості. У населених пунктах, що на кордоні Чернігівської та Київської областей, досі зберігається традиція ставити на Трійцю віху з колесом, хрестом, людиноподібною фігурою нагорі. Навколо віхи втикають у землю гілки липи, берези, утворюючи аналог «божественного саду» із світовим деревом посередині». Цей ареал далі продовжується від села Рогозів Бориспільського району до Переяслава: тут «віху» прикрашають рушниками, зеленню, вгорі ставлять ікону. Живу традицію встановлення «віхи» в найдавніших населених пунктах Бориспільського району, а саме: у селах Стовп’яги, Строкова, Дем’янці, Харківці, Лецьки, Сомкова Долина та інших, а також у кількох мікрорайонах міста Переяслава. Зафіксовано його живе побутування в селах Галайбине й Високе (тепер - Височанська сільська територіальна громада, Ніжинський район) Чернігівської області. Локальні варіації: «віха», «явір», «ігровий дуб», «сухий дуб», «тополя», «купало» тощо. До прийняття християнства і троїцькі, і купальські обряди (у їх первинній редакції) входили до великого язичницького літнього свята зелених русалій. Традиційна церемонія встановлення обрядової «віхи» складається з ряду послідовних актів. Насамперед потрібно зрізати придатне дерево і доправити його на місце, де будуть проходити святкові дійства. Це завдання для неодруженої парубочої молоді конкретного сільського кутка (https://nte.etnolog.org.ua/uploads/2014/3/publications/60.pdf).

Віха в селі Нижньому СтрутиніРожнятівської селищної громади Івано-Франківської області.

 

 

На Трійцю у селі Лютенька Миргородського району Полтавської області місцеві мешканці проводять традиційний ритуал – встановлення Віхи – дерева Життя. Стовбур дерева прикрашають гілками, повітряними кульками, квітами, іграшками та гірляндами. На верхівці прив’язують ялинку й іноді прапор України. Потім цю Віху колективно закопують в землю. Процедура складна, дерево важке – якщо чоловікам самим не виходить, то кличуть трактор на допомогу.Віхи встановлюють в різних частинах села, а потім молодь всю ніч бавиться навколо. Вони стережуть свій стовбур та намагаються завалити сусідній. Кому вдалося – ті молодці, хто проспав – рік без одружень. Стоїть Віха тиждень (https://ua-travels.in.ua/2018/08/07/gadyachchina-kolis-najukraїnisha-ukraїna-shho-teper/). 

 

Християнство протягом багатьох віків не змогло ліквідувати вірування прадавніх українців, тому відбулась адаптація їх до релігійних догматів віри. У свою чергу комунобільшовизм у ХХ ст. всіляко намагався винищити як християнські цінності, так і традиційні українські звичаї та обряди. Не зважаючи на тоталітарний терор і утиски, український народ зумів зберегти і віру в Бога, і  споконвічні звичаї та обряди. 

Одним із хранителів Зелених свят стали наукові співробітники Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав». Так, у 1985 роціу Переяславському скансені було вперше проведено етнографічне відзначення Зелених святта встановлено Віху. Відтоді майже щорокув Музеї просто неба відбувається це сакрально-магічне дійство, що з’єднує в одне нерозривне минуле, сьогодення й майбуття. На базарній площі її встановлюють щороку, це такий собі прикрашений квітами стовп висотою близько 9 метрів. Зверху прикріплюють колесо від воза, як символ сонця. Прикрашають різноманітними квітами та травою, а саме гайвором, любистком, м’ятою, пінами, ромашками, трояндами, волошками, маками. Починають з колеса та йдуть до самого низу, накладають квіти на стовбур дерева, плетуть перевеслами (коса із трави, яку переплітають з квітами). Після встановлення віхи, навколовкопують клечання — гілки клена та дуба висотою до 2 метрів. 

 

Як зазначає Микола Шкіра, завідувач музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини, - «традиція встановлення віхи збереглася саме на Переяславщині, та, на мою думку, може стати пам’яткою духовної культури … це наші традиції, які ми з кожним роком відновлюємо та намагаємось показати людям. Віха – це високе дерево і чим вище воно було, тим красивішим його вважали. Раніше села були багатолюдними та ділились на певні кутки. І кожен куток намагався поставити в себе на вигоні якомога найвищу віху» (https://ps.informator.ua/2021/06/19/prosti-ta-smachni-reczepty-prygotujte-smuzi-veselka/).  

Національний музеї народної архітектури та побуту України в Пирогові (м. Київ) - також зберігає традиції та обряди і кожний рік гостинно запрошує на музейний захід «Зелені свята». Біля сільських садиб, в експозиції «Середня Наддніпрянщина», проходить троїцький обряд «Водіння Тополі». З року в рік також встановлюють ритуальну «віху». У виконанні фольклорних колективів з Черкащини, Київщини та міста Києва, на закінчення весняного календарного циклу звучать веснянки, троїцькі побутові пісні.  

Щорічне святкування Зелених свят у Переяславському скансені, Національному музеї народної архітектури та побуту України в Пирогові, - не лише допомагає збереженню давніх звичаїв та обрядів наших предків, а й сприяє розвитку самобутніх народних традицій та подальшому функціонуванню та поширенню українського етнокультурного потенціалу.

 

В Україні багато церков, присвячених Святій Трійці. Лише в Києві є кілька Троїцьких храмів – знаменитих історичних пам’яток. Найвідоміша з них – Троїцька надбрамна церква Києво-Печерської лаври, збудована на початку XII століття. Видатну пам’ятку архітектури середини XVIII століття – Троїцьку церкву в Китаєві створив відомий український зодчий Степан Ковнір. На жаль, не збереглася Троїцька Старокиївська церква (1651 –1682). (https://espreso.tv/article/2017/06/03/triycya). 

 

Ідея Трійці прослідковується і в українському Тризубі. Серед багатьох (понад 40) версій, які пояснюють походження та тлумачать суть Тризуба, є і така, що Тризуб – це графічне зображення ідеї Трійці про єдність Бога-Батька, Бога-Сина та Бога-Духа Святого. Початок літа, народження Християнської церкви, розквіт і буяння природи, глибинну суть національних традицій і символів, які  зміцнює, звеличує і окрилює благодать Святого Духа, що у ці дні зійшов на землю і відчути якого має змогу кожен християнин. Тому Дня Святої Трійці ми чекаємо особливо (https://espreso.tv/article/2017/06/03/triycya).

Отже, деякі тисячолітні традиції та обряди були втрачені та призабуті, а деякі були змінені або спрощені, однак народна пам’ять зберегла святкові елементи Зелених свят. Саме довкола атрибутів обрядовості Зелених свят – рослин й води – вибудовувалися магічні дії, пов’язані із вшануванням сонця, природи, пращурів та бажанням забезпечити врожай. Процеси руйнування аграрної цивілізації і демографічна криза, сприяли тому, що давні традиції встановлення троїцької «віхи», водіння «куста» та інші обряди, що пов’язані з Зеленими святами, втрачають масовість побутування, ритуальну повноту. Народні звичаї та обряди сьогодні здатні продовжити своє життя у форматі вторинного фольклору.

Пропонуємо ознайомитися зі списком літератури з фонду Національної історичної бібліотеки України та відкритих джерел Інтернету.
Книжкові видання з фонду НІБУ:
Бібліографія літератури з українського фольклору. Т. 1 / О. К. Андрієвський; ред. А. Лобода; Всеукраїнська АН, Етногр. фольклорна комісія. – Київ: З Друкарні ВУАН, 1930. – XXVII, 823 с. – (Матеріали до історії української етнографії; 1).

Братко-Кутинський О. А. Нащадки Святої Трійці: генеза української державної символіки в дослідженні кандидата філософських наук Олексія Братка-Кутинського / О. А. Братко-Кутинський. – Київ: Білий птах, [1992]. – 88 с.: іл. – (Історія. Нація. Культура).

Булашев Г. О.  Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях / Г. О. Булашев. – Київ: Довіра, 1993. – 414 с.

Воропай О.  Звичаї нашого народу: етногр. нарис: [в 2 т.] [Т.] 2 / О. Воропай. – Мюнхен: Українське вид-во, 1966. – 447 с.

Грінченко Б. Д. (1863-1910). Словарь української мови. А-Н / Б. Д. Грінченко. – Берлін: Українське Слово, 1924. – 1109 с. – (Словарі«Українського Слова»).

Дмитренко М. К.  Українська фольклористика: акценти сьогодення: [розвідки, статті] / М. К. Дмитренко; НАН України, Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського. – Київ: Сталь, 2008. – 235 с.

Жайворонок В. В. Антологія знаків української етнокультури: слов.-довід. / В. В. Жайворонок; НАН України. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. – Київ: Наук. думка, 2018. – 758, [1] с.

Іваницький А. І. Хрестоматія з українського музичного фольклору: (з поясненнями та коментарями): навч. посіб. для вищих навч. закладів культури і мистецтв I – IV рівнів акредитації / А. І. Іваницький; М-во культури і туризму України, НАН України. Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського. – Київ; Вінниця: Нова книга, 2008. – 519 с.

Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні : у 3 кн., 6 т. / Степан Килимник. – Київ: Обереги, 1994. - Кн. 1. – 400 с.: 2 вкл. л.портр.

Кожолянко О. Г. Календарні свята та обряди українців Буковини: семантика і символіка: монографія / О. Г. Кожолянко; Чернівецький нац. ун-т ім. Юрія Федьковича, НАН України, Ін-т народознавства. – Чернівці: Друк Арт, 2014. – 608 с. : іл., фот.

Онацький Є. Українська Мала Енциклопедія / Є. Онацький. – Буенос-Айрес, 1959. – Кн. 4: Літери Ж–Й. - 132 с. 
Зі змісту: Зелені свята. – С. 489-490. 

Пригорницький В. В. Народні свята: [Закарпаття, Прикарпаття та Північна Буковина] / В. В. Пригорницький. – Ужгород: Карпати, 1989. – 146, [2] с.: іл.

Сергійчук З. О. Українознавство: навч. посіб. / З. О. Сергійчук; Відкритий міжнар. ун-т розвитку людини «Україна». – Київ: Ун-т «Україна», 2011. – 185 с.

Скляренко В. М.  Українські традиції і звичаї : українська етнографія, народні вірування, традиції, звичаї, обрядовий календар, свята, обереги: для дітей серед.шк. віку / В. М. Скляренко. – Харків: Бібколектор, 2015. – 319 с.: іл.

Скуратівський В. Т. Вінець: [український народний календар] / В. Т. Скуратівський. – Київ: Вид-во УСГА, 1994. – 240 с.: іл.

Українська минувшина: іл. етногр. довід. / А. П. Пономарьов, Л. Ф. Артюх, Т. В. Косміна. – Київ, 1993. – 256 с.

Українська фольклористична енциклопедія: у 2 т. Т. 2 М–Я / НАН України. Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського; упоряд. М. Дмитренко. – Київ: Сталь, 2020. – 687 с.

Українські народні свята та звичаї / В. К. Сапіга; Т-во «Знання» України, Республікан. центр духовної культури. – Київ: Знання України, 1993. – 111 с.

Українознавство: навч. посіб. / Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка; ред. М. І. Обушний. – Київ: ВПЦ Київський ун-т, 2008. – 671 с.

Яківчук А. Ф. Традиційні народні свята літнього циклу / А. Ф. Яківчук; Чернівецька обл. універс. б-ка, Чернівецький обл. центр нар. творчості, Всеукраїнське т-во «Просвіта» ім. Тараса Шевченка, Чернівецьке крайове об-ня. – Чернівці: Прут, 1993. – 21 с.

Список не є вичерпним. Більше документів по даній темі Ви можете знайти в Електронному каталозі та базах даних НІБУ.

Додатково читайте електронні джерела:

Жайворонок В. В. Зелені свята [Електронний ресурс] / В. В. Жайворонок // Знаки української етнокультури: слов.-довід.–  Київ, 2006. – С. 242. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%B7%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%96%20%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%B0. – Назва з екрана. – Дата звернення: 06.06.2022.

Зелені свята [Електронний ресурс] / VlasnoInfo // YouTude. – Електрон. відео дані. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=VcZXXVr9260. – Назва з екрана. – Дата звернення: 06.06.2022.

Зелені свята [Електронний ресурс] / Західно-Українська Асоціація «Спадщина України» // YouTude. – Електрон. відео дані. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=BjYoWgOlskk. – Назва з екрана. – Дата звернення: 06.06.2022.

Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. Т. 4: Літній цикль [Електронний ресурс] / С. Килимник // DIASPORIANA.ORG.UA. – Вінніпег, 1957. – С. 21-32. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/8731/file.pdf. – Назва з екрана. – Дата звернення: 06.06.2022.

Кожуховська Л. Зелені свята [Електронний ресурс] / Л. Кожуховська// Енциклопедичний слов. символів культури України.  – Корсунь-Шевченківський, 2015. – С. 285-287.– Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://archive.org/details/slovnyksymvoliv/page/n283/mode/2up?view=theater. – Назва з екрана. – Дата звернення: 06.06.2022.

Коли Зелені свята 2022 року: історія, традиції, прикмети / ТСН. – Дата опублікування15 травня 2022. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://tsn.ua/ukrayina/koli-zeleni-svyata-2022-roku-istoriya-tradiciyi-prikmeti-2050141.html. – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.06.2022.

Курочкін О. Обряд установлення троїцької «Віхи» на Переяславщині / Олександр Курочкін, Володимир Сироткін // Народна творчість та етнологія. – 2014. – Вип. 3. – С. 61-67. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://nte.etnolog.org.ua/uploads/2014/3/publications/60.pdf. – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.06.2022.

Онацький Є. Зелені свята [Електронний ресурс] / Є. Онацький // Українська Мала Енц.– Кн. 4: Літери Ж–Й. – Буенос-Айрес, 1959. – С. 489-490. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: http://history.org.ua/LiberUA/UkrMalaEnts4_1959/UkrMalaEnts4_1959.pdf. – Назва з екрана. – Дата звернення: 06.06.2022.

Почались Русалії! / Срібновіт. – Дата опублікування 3 травня 2020. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://sribnovit.com/ridna-vira/pochalysʹ-rusaliyi/.– Назва з екрана. – Дата звернення: 05.06.2022.

Скуратiвський В. Т. Зелені свята [Електронний ресурс] / В. Т. Скуратівський // Енц. Сучасної України / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. – Київ, 2010. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=16811. – Назва з екрана. – Дата звернення: 06.06.2022.

Товкайло Т. Трійця [Електронний ресурс] / Т. Товкайло // Енциклопедичний слов. символів культури України. – Корсунь-Шевченківський, 2015. – С. 810-811. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://archive.org/details/slovnyksymvoliv/page/n809/mode/2up?view=theater&q=%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B9%D1%86%D1%8F. – Назва з екрана. – Дата звернення: 06.06.2022.

Традиції на Трійцю: як відсвяткувати Зелені свята / Журнал  «Українки». – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://ukrainky.com.ua/tradycziyi-na-trijczyu-yak-vidsvyatkuvaty-zeleni-svyata/. – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.06.2022.

Трійця або Зелені свята: дата, традиції, прикмети / Всвіті. – Дата опублікування17.06.2021. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://vsviti.com.ua/ukraine/99220.– Назва з екрана. – Дата звернення: 05.06.2022.

Трійця 2022: коли відзначають, історія та традиції свята / 1+1. – Дата опублікування10 травня 2022. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://1plus1.ua/novyny/trijca-2022-koli-vidznacaut-i-so-ne-mozna-robiti-u-cej-den.– Назва з екрана. – Дата звернення: 05.06.2022.

Трійця [Електронний ресурс] / Слов. української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. – Київ, 1970-1980. – Т. 10. – С. 271. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: http://ukrlit.org/slovnyk/%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B9%D1%86%D1%8F. – Назва з екрана. – Дата звернення: 06.06.2022.

Традиція обряду «Водіння Куста» у селі Сварицевичі Дубровицького району Рівненської області / УЦКД Віртуальний музей.– Електрон. текст. дані. – Режим доступу: http://virtmuseum.uccs.org.ua/ua/element/14. – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.06.2022.

Традиція обряду «Водіння Куста» у с. Сварицевичі Дубровицького району: Облікова картка / Обл. центр нар. творчості м. Рівне. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: http://rocnt.com.ua/?p=1140. – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.06.2022.

У селі на Рівненщині водили Куста. Що варто знати про цей дохристиянський обряд / Суспільне. – Дата опублікування20 червня 2021.– Електрон. текст. дані. – Режим доступу:  https://suspilne.media/140965-u-seli-na-rivnensini-vodili-kusta-so-varto-znati-pro-cej-dohristianskij-obrad/. – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.06.2022.

Фігурний Ю.Святкування Зелених свят і обряд установлення віхи на Переяславщині: минуле і сучасність / Юрій Фігурний, Микола Шкіра, Людмила Шкіра //Народна творчість та етнологія. –2017. – Вип. 3. – С. 96 – 107.– Електрон. текст. дані. – Режим доступу: http://ephsheir.phdpu.edu.ua/bitstream/handle/8989898989/2891/Фігурний%2C%20Шкіра_3.pdf?sequence=1&isAllowed=y. – Назва з екрана. – Дата звернення: 04.06.2022.

Традиція обряду «Водіння Куста» у селі Сварицевичі Дубровицького району Рівненської області / Автентична Україна.– Електрон. дані. – Режим доступу: https://authenticukraine.com.ua/blog/tradicia-obradu-vodinna-kusta-u-seli-svaricevici-dubrovickogo-rajonu-rivnenskoi-oblasti. – Назва з екрана. – Дата звернення: 07.06.2022.

Традиції святкування Зелених свят / АриіяFM. – Дата опублікування 19 червня 2021. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://www.armyfm.com.ua/tradicii-svyatkuvannya-zelenih-svyat/. – Назва з екрана. – Дата звернення: 07.06.2022.

Трійця або Зелені свята | Нотатки Крука / Національний Корпус. – Дата опублікування18 червня 2021// YouTude. – Електрон. відео дані. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=E2qsEMAsprs.– Назва з екрана. – Дата звернення: 06.06.2022.

Зелені свята 2021: як святкують Трійцю на Київщині / Вікна-новини.– Дата опублікування21 червня 2021. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://www.facebook.com/watch/?v=830476837881071. – Назва з екрана. – Дата звернення: 06.06.2022.

Зелені свята: у неділю віряни відзначатимуть Святу Трійцю / ТРК.– Дата опублікування 18 червня 2021// YouTude. – Електрон. відео дані. – Режим доступу:  https://www.youtube.com/watch?v=d-gm65NuTcA.– Назва з екрана. – Дата звернення: 05.06.2022.

Бойко Н. В. Трійця. Зелені свята: огляд-презентація. – Електрон. дані. – Режим доступу: http://library.vnmu.edu.ua/wp-content/uploads/2015/09/Trijtsya-.pdf.– Назва з екрана. – Дата звернення: 05.06.2022.

Зелені свята – традиції Рівненщини. Унікальні традиції святкування досі збереглись у Рівненській області / Rivne1.tv. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://rivne1.tv/news/82106-zeleni-svyata-unikalne-svyatkuvannya-na-rivnenshchini.– Назва з екрана. – Дата звернення: 05.06.2022.

Зелені свята і Трійця: чим вони унікальні / BBC NewsУкраїна. – Дата опублікування6 червня 2020. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://www.bbc.com/ukrainian/news-52933487. – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.06.2022.

Зелені свята 2022: дата і традиції святкування Трійці / ICTV  Ранок. – Дата опублікування 31 травня 2022.  – Електрон. дані. – Режим доступу: https://ranok.ictv.ua/ua/2022/05/31/zeleni-svyata-2022-koli-i-yak-svyatkuyut-trijtsyu-pravoslavni-ta-katoliki/.– Назва з екрана. – Дата звернення: 05.06.2022.

Зелені святки або Семик 2022: дата, історія, традиції і заборони свята / УНІАН.– Дата опублікування 03 червня 2022. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://www.unian.ua/lite/holidays/zeleni-svyatki-2022-data-i-osoblivosti-svyata-11828442.html.– Назва з екрана. – Дата звернення: 05.06.2022.

Трійця-2021. Як віряни відзначають Зелені свята у Дніпрі / Включення// YouTude. – Електрон. відео дані.  – Режим доступу:  https://www.youtube.com/watch?v=iWfCP51ICs8. – Назва з екрана. – Дата звернення: 05.06.2022.

Укладачі: фахівці відділу довідково-бібліографічної

та науково-інформаційної роботи

Нестеренко О. В., Снігирьова Л. М.