ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!
27.04.2024
До Дня захисту дітей
Народні дитячі іграшки (забавки)
Збереження народних традицій має на меті виховання у нових поколінь любові та поваги до культури предків. Важливим засобом досягнення цієї мети є народна іграшка, яка здавна була не тільки забавкою, а й виконувала функції соціалізації та оберегу. Вона поєднала в собі усе: життя і побут народу, звичаї та традиції, обряди та ритуали. Традиційні народні українські іграшки – добрі, веселі, яскраві, виготовлені з природних матеріалів. Їхній вигляд, матеріал та технологія створення залежали від ландшафтно-кліматичних, географічних умов (гори, рівнина, степ, полісся, край луків та озер тощо), роду занять більшості населення, історичних чинників та обрядових традицій. Але були ще іграшки, пов’язані з календарними обрядами: навесні мами випікали для своїх дітлахів «жайворонків» з тіста, аби ті закликали за їхньою допомогою з вирію пташок; на Різдво пекли пряники – «півників» та «коників», а на Великдень робили великодню ляльку-панянку з трави.
Українські народні іграшки роблять з різних матеріалів, переважно природніх та екологічних.
Джерело: https://dorobok.edu.vn.ua/article/view/2713
Асортимент українських іграшокдосить широкий: це свищики, мотанки, іграшковий посуд, човники, візочки, коники з вершниками, дзиґи, вітрячки, деркачі, фуркала, всілякі цяцьки з кори, дерева, глини, соломи, з овочів, квітів, трави тощо. Люблячі руки матерів і бабусь завжди творили для своїх малюків забавки з того, що було в домі. Але завжди були по всій Україні й майстри, які знаходили особливий сенс у виготовленні іграшок для дітей.
На початку своєї появи іграшки мали суто ритуальне, оберегове та обрядове призначення.На території України найдавніші прототипи іграшок виявлені на місцях археологічних розкопок мізинської та трипільської культур.
Трипільська кераміка, IV тис. до н.е.
Дохристиянські іграшки переважно мали образи священних тварин, птахів, фантастичних істот. Це вказує на те, що вони були пов`язані з міфологією та язичницьким культом, а отже і з нашою прадавньою історією та культурою. З прийняттям християнства вони починають також виконувати ігрову та декоративну функції. Від українських іграшок періоду XIV—XVIII ст. майже нічого не збереглося. У другій половині XVIII ст., внаслідок розвитку в Україні ярмаркової торгівлі, розпочалося масове виробництво іграшок на продаж. Жодний ярмарок не обходився без розписаних орнаментом, прикрашених кольоровою глиною коників, баранчиків, півників, маленького посуду та ляльок. Розквіт іграшкового промислу припадає на середину ХІХ ст. Формуються найбільші осередки по виготовленню дитячих забавок. Прикарпаття, Поділля і Подніпров’я – виготовляли іграшки з дерева: возики, коники, пташки, деркачі, маленькі моделі побутових речей. Глиняні іграшки притаманні традиційним осередкам гончарного промислу: Косів, Опішня, Васильків, Дибинці, Бубнівка, Адамівка. Іграшки з тканини, соломи, рогози, лушпиння кукурудзи та інших природних матеріалів, виготовляють на Волині й загалом Поліссі. Сирна іграшка – витвір майстринь в селах: Брустури, Річка, Снідавка, Шепіт на Косівщині,там також виготовляють ляльки з дерева, ганчір’я (ляльки-мотанки, вузликові ляльки). Популярними були механічні забавки з руховими елементами – вирізані фігурки попарно з’єднаних планками ведмедів, ковалів, ткачів а також засоби пересування (підводи, вози).
Першим збирачем і дослідником української народної іграшки був священик із Суботова (тепер Черкаської обл.) Марко Грушевський. У 1904 році була надрукована його праця «Дитячі забавки та ігри усякі. Зібрані по Чернігівщині Київської губернії».
Крім того, вагомий внесок у дослідження традиційної народної іграшки зробили у своїх дослідженнях Олександр Найден: «Українська народна іграшка: Історія. Семантика. Образна своєрідність. Функціональні особливості» та Данило Фіґоль: «Українська народна дитяча іграшка».
Розглянемо деякі українські народні іграшки, які стали популярними у сучасних маленьких українців та зберегли ритуальний характер і дотепер.
Карпатська сирна іграшка
Серед численних зразків української народної іграшки почесне місце посідають фігурки з сиру, популярні в Карпатах. Для створення фігурок – коників, баранчиків, овечок, котиків – майстри кидають в окріп кисломолочний сир з коров’ячого або козячого молока та спеціальної закваски, з отриманої м’якої тягучої маси швидко ліплять фігурку та відразу ж поміщають у сольовий розчин для закріплення форми. Чим солонішим є розчин, тим міцнішою є готова іграшка. Декорують сирні іграшки «сирною ниткою» та мальованим декором рисочками, крапками, хрестиками, підківками переважно червоного та зеленого кольорів. Сирна іграшка зберігає давню символіку і є оберегом. Фігурки із сиру є обов’язковим атрибутом і на весіллі, і у великодньому кошику. Особливо багато створюють зовсім дрібних коників та баранців, яких у святкові та великі базарні дні продають у Косові та Верховині (на Івано-Франківщині). Натомість великих сирних коней з бербеницями дарують у дні весняних чи осінніх гробків родичам та ставлять на могили вівчарів. Іграшки із сиру образно пов’язані з Карпатами, їх природно-ландшафтними умовами; вони становлять органічну складову фольклорного пісенно-обрядового гуцульського середовища (https://ocnt.com.ua/tradycziyi-narodnoyi-ukrayinskoyi-igrashky/).
Яворівська дерев’яна забавка
Найвідомішою дерев’яною українською народною іграшкою є яворівська забавка, прикрашена характерним розписом – «вербівкою». Виготовляють іграшки з деревини: груші, верби, явора, липи, осики. Здавна традиційними кольорами яворівки були зелений (колір розквіту природи), червоний (життя) та синій (небо та вода), проте починаючи з початку XX століття, для розпису активно використовують і жовтогарячий, який символізує сонячне сяйво. Головними орнаментами яворівки є «колко» – коло із листочками всередині та «вербівка» – довга гнучка лінія із симетричними рядками червоних та зелених листочків (https://ocnt.com.ua/tradycziyi-narodnoyi-ukrayinskoyi-igrashky/).
Глиняні забавки
Глиняні забавки сягають ще часів Трипілля і є одними із найдавніших в нашій народній культурі. Трипільська кераміка базувалась на сільськогосподарських мотивах: статуетки богині родючості, фігурки домашніх тварин (вівці, коні, бики). Селище Опішня (Полтавська обл.) відоме своїми керамічними іграшками, які відображали реальну природу, народний побут, героїв казок, пісень, творів фантастики: коник, квочка з курчатами, пташниця, олені, цапи, свині, песики та рибки, вершники, міські та сільські жінки у типовому одязі, звірі-музики тощо.
Надзвичайно розповсюдженими були й так звані «монетки» або «дріб» – керамічні моделі посуду: крихітні макітри, глечики, тарілочки, чайнички. На ярмарках минулого-позаминулого століття вони продавалися тисячами та коштували одну копійку, звідси й назва.
(на фото: Олександр Данилець https://vsviti.com.ua/ukraine/28131)
Іграшки із соломи, лози і трави
Іграшки із соломи, лози і трави – типові екологічні іграшки. Лише частково належали до статусу промислів, виробництво солом’яних іграшок мало сезонний і подекуди епізодичний характер. Авторами цих іграшок зазвичай були сільські умільці-хлібороби. Із соломи виготовляли брязкальця ромбічної форми, брязкальця у форм кулі, «дзеркала», тарахкальця, бичків, оленів, коників, ляльок різного типу, «павучків» тощо. Центрів виробництва солом’яних іграшок як таких не зафіксовано, але є підстави стверджувати, що на Поліссі (Чернігівщині, Житомирщині частково Київщині), на Волині й Поділлі іграшок із соломи виготовлялося й нині виготовляється більше, ніж в інших регіонах і місцевостях України. Іграшки із соломи мають золотисто-теплі та холоднуваті сріблясті кольори.
Солом’яні ляльки вражають своєю специфікою. Найперше це техніка. Зазвичай такі ляльки носили ритуальний характер, про це свідчить той факт, що із соломи найчастіше виготовляли янголів. Фігурки з соломи використовували у ритуально-культових обрядах. Найбільш поширеною іграшкою для сільських дітей були чудернацькі солом’яні ляльки з перев’язаною головою і талією та довгими руками. Колись такі іграшки використовувалися у магічних дійствах. Поширеними були й іграшки у формі тварин: коники, олені, бички. Із соломи створювали також образи людей.
У різних містечках і селах, які розташовувались поблизу водойм, робили іграшки із лози. Зазвичай плетені іграшки – це меблі, кошики, колисочки для іграшкових немовлят, але деякі майстри із лози виготовляли навіть і ляльок.
Іграшки з трави роблять як дорослі, так і діти. Як правило, їх створюють наприкінці весни та на початку літа, коли на луках спадає повінь і виростає довга соковита трава –«коси». От із цієї трави жінки роблять ляльок для дівчаток майже так, як колись давно робилися обрядові весільні ляльки-«панянки». Діти, зокрема ті, що пасли худобу, з трави виплітали «церкви» та «попові брички», різних тварин та лялечок (https://dorobok.edu.vn.ua/article/view/2713).
Ляльки-мотанки або вузликові ляльки
Всіх українців об’єднували ляльки-мотанки або вузликові ляльки. Віддавна лялька-мотанка вважалася ритуальною – матері робили їх для своїх дітей, а нареченим дарували, щоб діти народжувалися. Народ вірив, що в мотанці перебуває дух предків, і що вона може передавати досвід із покоління в покоління. Українці вважали, що цей символ приносить їм багатство та успіх. Секрети виготовлення ляльок передавалися в родині від матері до дочки. Коли дівчина виходила заміж, мати дарувала їй ляльку-мотанку як оберіг для нової домівки.
Авторка ляльки на фото Наталія Свиридюк «Пташиний спів».
Ляльки-мотанки зазвичай носили символічний характер і все в їхньому вигляді говорить про це. Їх зазвичай робили із клаптиків тканини, одягаючи в український народний однострій. Майстри в галузі лялькарства стверджують, що специфікою будь-якої ляльки-мотанки є те, що вони не мають обличчя,щоб не вселився злий дух. Лялька сприймалася як жива істота та дарунок, що оберігав життя людини. Тому тривалий час вона не використовувалася як іграшка. Лялька набула ігрового значення лише тоді, коли суспільство зрозуміло, що дітей треба виховувати за допомогою тих речей, що їх оточують. Навіть часто така лялька-мотанка з чисто ігрової переходила в ритуальну. Дитина, коли хворіла, давали їй гратися. Вважалося, що хвороба переходила на ляльку з дитини, тоді її спалювали, і таким чином лікували. Коли людина робила ляльку, вона ніби впадала у медитативний стан, оскільки під час виготовлення ляльки треба обертати нитку навколо своєї осі. Виконуючи це, людина забуває про всі клопоти і зосереджується лише на цій роботі (https://sites.google.com/site/tekstilnalalka/istoricni-vidomosti-pro-narodnu-igrasku).
Народні іграшки були не лише для дівчаток, хлопчики так само могли бавитися ляльками-мотанками у вигляді козачків, що сприяло їх соціалізації та причетності до свого коріння. Не слід забувати про те, що дитина зажди копіює поведінку своїх батьків та відображає реалії у їх взаємовідносинах. Так само для хлопчиків були популярні фуркалки, калатальця та музичні ріжки. Останні використовували лісники, мисливці та пастухи з метою оповіщення про свій прихід або заманювання здобичі. Це є природно, бо за чоловіком закріплюється соціальна роль мисливця, годувальника і батька. Для майбутніх козачат робили «вуркотило». Ця іграшка складається з нитки, посередині якої ґудзик або деревинка з діркою. Вуркотило намотували на пальці, розкручували нитку, підносили до носа хлопчика, якщо він не закривав очей, а дивиться прямо, це – справжній козак. Вуркотило з деревиною було у бідних дітей, а ґудзики чіпляли для хлопчиків із заможних сімей, тому що у минулі часи ґудзики були дорогі.
У давні часи була іграшка «тарахкальце», або «брязкальце» для найменьших дітей. Її виготовляли з трахеї гуски або качки, наповнювали зерном, а потім чіпляли на ниточку над колискою дитини. Щоб іграшка була гарною, її розмальовували фарбою, або варили в пасльоні. В залежності від того, що було всередині, таким був і звук: горох – «гудів», просо – «шепотіло», кукурудза – «гуркотіла», пшениця – «дзвеніла». З великим задоволенням гралася дитина і без шкоди для свого здоров’я (https://www.dnipro.libr.dp.ua/Istoriya_ihrashok).
Обрядове фігурне печиво
Обрядове фігурне печиво у вигляді різних тварин (корівок, свинок, баранців, зайців, коней із вершниками) і людських постатей (богинь) робили, а подекуди роблять і нині в різних регіонах і місцевостях України: Поділлі, Прикарпатті, Закарпатті, Полтавщині, Київщині, Черкащині та ін. Ці вироби не є цілковитими іграшками, адже діти їх охоче з’їдають. Але, будучи яскраво декорованими та щедро орнаментованими, маючи умовно-узагальнені і форми, вони розвивають уяву дітей (https://sites.google.com/site/narodnaigraska/igraski-iz-solomi-lozi-travi-siru-ta-insih-materialiv).
Нині народну українську іграшку виготовляють лише окремі поодинокі майстри. Купують її здебільшого не для дитячих ігор, а для своєрідної фольклоризації сучасного міського інтер’єру, поповнення приватних зібрань і фондів музеїв.
Так на Черкащині у музеї Богдана Хмельницького (м. Чигирин) зібрали колекцію українських іграшок: народних ляльок з дітьми та посудом, у національному та повсякденному вбранні, вінках та очіпках, - у музеї більше сотні. 
Тут зберігається дзиґа, зроблена із веретена, - такими гралися діти в 19 столітті. А ще в експозиції музею є коник із сіна, цимбали з очерету, дерев’яний візок для іграшок та вуркало. До музею їх надіслали 19 українських майстринь, з Норвегії, Німеччини та Португалії (http://svoboda-news.com/svwp/Понад-100-ляльок-показали-в-Чигирині/).
На Волині, у селі Княгининок (Луцького району), у приміщенні будинку культури, у двох кімнатах, які нині стали музеєм громади, відкрили постійно діючу експозицію «Іграшки Лесиного краю». В експозиції «Іграшки Лесиного краю» представлені: українські народні іграшки і знаряддя традиційних дитячих ігор, характерних для регіону. Експозиція містить також старовинні фотографії дітей та їх ігор ХІХ – першої половини ХХ століття; сучасні картини, тематикою яких є побут та ігри дітей в давнину.За графічними зображеннями та усними описами виготовили повномасштабні копії традиційних волинських іграшок: понад 100 найменувань дерев’яних та керамічних забавок, описали близько 10 народних ігор. Для цього були залучені волинські майстри, які працюють з традиційними матеріалами і в традиційній техніці: Андрій Бондарук (село Княгининок) – майстер народних ремесел, історик, популяризатор народного мистецтва; Іван Сидорук (місто Ковель) – заслужений діяч культури України, майстер дерев’яної іграшки; Юлія Жолубак (місто Луцьк) – волинська керамістка, художниця, окрім реалізації в сучасному гончарстві, досліджує теми традиційної глиняної іграшки та кераміки села Кульчин (https://history.rayon.in.ua/news/452684-u-knyagininku-vidkrili-postiyno-diyuchu-ekspozitsiyu-igrashki-lesinogo-krayu ; https://vo.suspilne.media/news/7396).
Наприклад, автентичні риси яворівської іграшки-забавки зберегли майстри-практики, родин – Лопачаки, Бриндаси, Логіни. Найяскравішим виразником традицій була донька Василя Прийми – Юлія Прийма. Усе її життя пов’язане з іграшкою, вона перейняла і продовжила промисел батька: в домашній майстерні виготовляла забавки, як це робили з давніх часів. Майстриня стала учасницею багатьох мистецьких заходів, навчала молодь, популяризувала традиції яворівського забавкарства.
У 2021 р. виробами майстрів Оксани Когут і Остапа Сойка була прикрашена головна ялинка України. Кілька років поспіль вбирають ними і центральну ялинку у Львові, а за кордоном вони представлені на Ягеллонському ярмарку у Польщі, а також в Литві та за океаном. Знані майстри Семен Тлустий і Галина Шумило пропонують до уваги на різних виставках близько 500 дерев’яних дитячих іграшок-забавок, представляють їх на різних етно-фестивалях та етно-ярмарках не тільки в Україні, а й за кордоном (https://vinnytsia-museum.in.ua/exhibitions/2016/yavoriv-toy).
Останнім часом популярність цього виду народного мистецтва збільшується, про це свідчать численні виставкиу Львові, Вінниці, Луцьку тощо.
Шість років поспіль на березі річки Красна Кремінської об’єднаної територіальної громади Луганської області (нині територія окупована рашистами) відбувалося свято поціновувачів української культури, традицій, фольклору, народних ігор та розваг – фестиваль української народної іграшки та гри. Бажаючих доторкнутися до невичерпного джерела народної мудрості, приєднатися до казкового світу веселих, жартівливих, кмітливих народних ігор та іграшок з кожним роком ставало все більше. Насичені цікавими подіями фестивальні майданчики захоплювали глядачів цікавими виробами майстрів декоративно-прикладного мистецтва, майстер-класами, фольклорними, театралізованими, обрядовими програмами, розповідями та презентаціями з історії виникнення українських народних ігор та розваг (https://locnt.com.ua/home/kultsuchsnist/840-lgrgr.html).
Сподіваємось, що інтерес до народної іграшки пробуджується як у дітей, так і у дорослих. Цьому сприяють майстер-класи, які організовуються у різних закладах культури по всій території України. Сьогодні, за допомогою майстер-класів, віртуально в Інтернеті можна навчитися робити різні іграшки-забавки. Наприклад, техніка виготовлення павуків із соломи проводить місцевий умілець Наталя Порохнавецьс. Дубровиця (https://www.youtube.com/watch?v=v5dzN-HlCME); Світлана Зерук, вчитель образотворчого мистецтва з Вінниці, розробила методичний посібник «Українська народна іграшка – ДНК нації», де наочно пропонує майстер-класи: «різдвяна кізонька», «лялька-мотанка – оберіг роду», майстер-клас «козачок» (https://dorobok.edu.vn.ua/article/view/2713); виготовлення української народної іграшки ляльки-мотанки презентують майстри з Полтавської та Харківської областей (https://www.youtube.com/watch?v=dE-gBGKMvHM); виготовлення іграшки «Коник», «Свищик», «Оленятко»з глини пропонує керівник гуртка «Майстерні глиняної іграшки» Дарія Назаренко (https://www.youtube.com/watch?v=gqw5m357rTE; https://www.youtube.com/watch?v=KkosarkemcY; https://www.youtube.com/watch?v=1eO3eHgmRTY); гончар Михайло Діденко з м. Вінниці майстер, який відроджує старовинні зразки подільської кераміки, пропонує разом з ним зробити бичка, який може свистіти (https://www.youtube.com/watch?v=JWNJxEt7shk); солом’яного бичка можна зробити разом з членом національної спілки майстрів народного мистецтва України Мариною Юрченко (https://www.youtube.com/watch?v=IMri_-iCagY).
Отже, українська народна іграшка від тих часів, коли вона носила обрядове значення (приблизно 25 тисяч років тому), і до наших днів пройшла довгий шлях. Змінювалися матеріали, колір, технології виготовлення, функції та призначення. У новому середовищі традиційна іграшка, як вишитий рушник, родинний килимок, чи ікона, має бути атрибутом родової, родинної пам’яті про минуле, про ту функціональну систему духовної культури, елементом якої була ця іграшка. Знайомство дітей з народною іграшкою, як культурним надбанням нашого народу, виготовлення її своїми руками, - допоможе зберегти загальнолюдські цінності, духовну пам’ять поколінь, дозволить відчути глибинний зв’язок з національним етносом. Українська народна іграшка сприяє утвердженню національної самобутності і відіграє найважливішу роль в процесі становлення маленького громадянина незалежної країни.
Пропонуємо ознайомитися зі списком літератури з фонду Національної історичної бібліотеки України та відкритих джерел Інтернету.
Книжкові видання з фонду НІБУ:
Богуш А. М. Українське народознавство в дошкільному закладі / А. М. Богуш, Н. В. Лисенко. – Київ : Вища школа, 2002. - 408 с.
Воропай О. Звичаї нашого народу: етногр. нарис : [в 2 т.] [Т.] 2 / О. Воропай. – Мюнхен : Українське вид-во, 1966. – 447 с.
Зі змісту: Діти-пастухи. – С. 65-81.
Герус Л. М. Українська народна іграшка / Л. М. Герус. – Київ : Балтія Друк, 2017. – 61 с.: фот.
Грушевський М. Дитина у звичаях і віруваннях українського народу / М. Грушевський. – Київ : Либідь, 2006. – 253 с.
Дзига. Українські дитячі й молодечі народні ігри та розваги / уклад. В. Семеренський. – Харків : ДрУк, 1999. – 527 с.: табл.
Найден О. С. Українська народна іграшка. Історія. Семантика. Образна своєрідність. Функціональні особливості / О. С. Найден. – Київ : Артек, 1999. – 255 с.: іл.
Народна культура українців : життєвий цикл людини: іст.-етнолог. дослідж.: у 5 т. / М-во освіти і науки України. Науково-дослідний ін-т українознавства, Ун-т Альберти, Архів укр. фольклору Богдана Медвідського ; наук. ред. М. Гримич. – Київ : Дуліби, 2016. – Т. 1. (Діти. Дитинство. Дитяча субкультура). – 407 с.: іл.
Народні дитячі ігри м. Переяслава та його околиць кінця XIX – початку XX ст.: монографія / В. В. Куйбіда [та ін.]. – Корсунь-Шевченківський : Майдаченко І. В., 2017. – 153 с.
Скляренко О. А. Школа ремесел. Лялька: український стиль / О. А. Скляренко. – Київ : Шкільний світ, 2011. – 96 с.: іл., фот. – (Б-ка «Шкільного світу»).
Скуратівський В. Т. Берегиня : художні оповіді, новели / В. Т. Скуратівський. – Київ : Рад. письменник, 1987. – 276, [2] с.: іл.
Українське народознавство : навч. посіб. / М-во освіти і науки України ; ред. С. П. Павлюк. – Київ, 2006. – 568 с.
Статті з періодичних та продовжуваних видань:
Герус Л.Опішнянська глиняна іграшка в музеях Львова / Л. Герус // Народознавчі зошити : наук. журн. – Львів, 2014. - № 6 (120). – С. 1380-1393.
Герус Л. Яворівська дерев’яна забавка у творчості Оксани Когут та Остапа Сойки / Л. Герус // Наша спадщина: науково-популярний журн. – Львів, 2018. – №2(14). – С. 50- 51.
Грицюк Н. Дитячі ігри та забави на Закарпатті (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) / Н. Грицюк // Наук. зб. Закарпат. музею народ. архітектури та побуту. – Ужгород, 2018. – Вип. 4. – С. 268-279.
Коваленко О. Іграшка чи ремесло?: один із аспектів дитинства в ранньомодерній Україні / О. Коваленко, І. Сердюк // Київська старовина: історичний науково-популярний та літературний журн. – Київ, 2012. – № 5/6. – С. 45-56.
Кондратенко М. Д. Із історії формування колекції української народної глиняної іграшки Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського (кін. XIX – поч. XX ст.) / М. Кондратенко, О. Парасочка // Полтав. краєзнавчий музей: маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам’яток: зб. наук. ст. – 2018. – Вип. 13. – С. 342-348.
Кучер Г. Виховна роль народної іграшки з лози / Г. Кучер // АНТ: інформ.-довід.вісн. археології, мистецтва, культурології. – Київ, 2007/2008. – № 19/20. – С. 85-87.
Ликова О. Типологічний аналіз української глиняної іграшки Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному / О. Ликова // Народознавчі зошити: наук. журн. – Львів, 2013. – № 2. – С. 266-271.
Матейко К. Народні іграшки Західних областей УРСР (на основі Етнографічного музею АН УРСР у Львові) / К. Матейко // Народознавчі зошити: наук. журн. – Львів, 2011. – № 4. – С. 618-623.
Пожалова Т. М. Українська народна іграшка в традиціях декоративно-ужиткового мистецтва Київщини XVIII–ХХІ ст. / Т. М. Пожалова // Юр’ївський літопис. – Біла Церква, 2016. – № 15. – С. 62-80.
Пуголовок Ю. Глиняні іграшки з Полтави XVII–XVIII століть / Ю. Пуголовок // Археологічна керамологія: наук. журн. – Київ, 2020. – Вип. 2. – С. 68-77.
Сушко А. Популяризація гончарної справи Давньої Русі як нематеріальної культурної спадщини / А. Сушко // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. Бібліотечка «Часи козацькі»: зб. наук. ст. – 2021. – Вип. 30. – С. 120-126.
Чеплев М. Народні іграшки у фондовій колекції Закарпатського музею народної архітектури та побуту / М. Чеплев // Наук. зб. Закарпат. музею народ. архітектури та побуту. – Ужгород, 2018. – Вип. 5. – С. 59-68.
Шостак В. Дитячі музичні іграшки як історичне джерело пізнання сучасної традиційної музики / В. Шостак // Наук. зб. Закарпат. краєзнавчого музею. – 2018. – Вип. 16/17. – С. 94-115.
Список не є вичерпним. Більше документів по даній темі Ви можете знайти в Електронному каталозі та базах даних НІБУ.
Додатковий матеріал з електронних джерел:
Виставка майстрів Семена Тлустого та Галини Шумило «Яворівська іграшка-забавка» / Вінницький обл. краєзнавчий музей. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://vinnytsia-museum.in.ua/exhibitions/2016/yavoriv-toy. – Назва з екрана. – Дата звернення: 28.05.2022.
Дитяча забавка зі шматочка вишивки / Газета Урядовий кур’єр. – Дата опублікування 14 серпня 2021. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://ukurier.gov.ua/uk/articles/dityacha-zabavka-zi-shmatochka-vishivki/. – Назва з екрана. – Дата звернення: 28.05.2022
Дитячі ігри та розваги [Електронний ресурс] / Житомирський обл. центр народної творчості ; упоря д. та ред. Н. І. Русакова. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://www.tvorchist.com.ua/content_page_9.html. – Назва з екрана. – Дата звернення: 30.05.2022
Доленосність іграшки / Галицький кореспондент. – Дата опублікування 22.03.2016. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://gk-press.if.ua/dolenosnist-igrashky/. – Назва з екрана. – Дата звернення: 28.05.2022.
Історія дитячих іграшок / Дніпровська районна військова адміністрація. – Дата опублікування 10 серпня 2021 року. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://dprda.dp.gov.ua/ua/novini-ta-podiyi/novini/istoriya-dityachih-igrashok. – Назва з екрана. – Дата звернення: 29.05.2022.
Історія дитячих іграшок та ігор на Придніпров’ї. Україна, Дніпропетровська область / ДніпроКультура. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://www.dnipro.libr.dp.ua/Istoriya_ihrashok. – Назва з екрана. – Дата звернення: 28.05.2022.
Львів’ян запрошують на виставку яворівської іграшки-забавки / Медіа-хаб «Твоє місто». – Дата опублікування 9 серпня 2016. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://tvoemisto.tv/news/lvivyan_zaproshuyut_na_vystavku_yavorivskoi_igrashkyzabavky_79972.html. – Назва з екрана. – Дата звернення: 28.05.2022.
Майстер-класи з виготовлення українських народних іграшок [Електронний ресурс] / Luganskregionalcenteroffolkart // YouTube. – Електрон. відео дані. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=dE-gBGKMvHM. – Назва з екрана. – Дата звернення: 28.05.2022.
Музей іграшки / muzey-igrashki.– Електрон. дані. – Режим доступу: https://muzey-igrashki.com.ua. – Назва з екрана. – Дата звернення: 28.05.2022.
Музей іграшки / Народна правда. – Дата опублікування 24.06.2007 – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://narodna.pravda.com.ua/ukr/life/467eb61d91218/. – Назва з екрана. – Дата звернення: 28.05.2022.
Обласний фестиваль української народної іграшки та гри – невичерпне джерело народної мудрості / Луган. обл. центр нар. творчості. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://locnt.com.ua/home/kultsuchsnist/840-lgrgr.html. – Назва з екрана. – Дата звернення: 28.05.2022.
Народна іграшка-забавка [Електронний ресурс] / Суспільне Чернівці // YouTube. – Дата опублікування 5 травня 2016. – Електрон. відео дані. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=jkiqybrCY0Q. – Назва з екрана. – Дата звернення: 28.05.2022.
Народні майстри Волині відтворили сотню автентичних дерев’яних та керамічних іграшок / День. – Дата опублікування 26 листопада 2021. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://m.day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/zabavky-lesynogo-dytynstva. – Назва з екрана. – Дата звернення: 28.05.2022.
На Черкащині зібрали колекцію українських іграшок / Суспільне. – Дата опублікування 25 травня 2020. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://suspilne.media/36121-na-cerkasini-zibrali-kolekciu-ukrainskih-igrasok/. – Назва з екрана. – Дата звернення: 28.05.2022.
Раритетні іграшки українців зібрали у музеї села Княгининок / Суспільне Луцьк. – Дата опублікування 18 січня 2019. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://vo.suspilne.media/news/7396. – Назва з екрана. – Дата звернення: 28.05.2022.
Скалич Л. Фольклорні ігри як засіб виховання національної самосвідомості молодших школярів [Електронний ресурс] / Л. Скалич, Н. Калита. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://dspu.edu.ua/native_word/wp-content/uploads/2016/04/2012-64.pdf. – Назва з екрана. – Дата звернення: 30.05.2022
Текстильна лялька. Історичні відомості про народну іграшку / GoogleСайтов. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://sites.google.com/site/tekstilnalalka/istoricni-vidomosti-pro-narodnu-igrasku. – Назва з екрана. – Дата звернення: 29.05.2022
Традиції народної української іграшки [Електронний ресурс] / Миколаївський обл. центр народної творчості. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://ocnt.com.ua/tradycziyi-narodnoyi-ukrayinskoyi-igrashky/. – Назва з екрана. – Дата звернення: 30.05.2022
Традиційна різдвяна прикраса «павук»: як її виготовити і якою є її історія [Електронний ресурс] / Суспільне // YouTube. – Електрон. відео дані. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=V7ChuoVGD4s. – Назва з екрана. – Дата звернення: 30.05.2022.
У Волинському краєзнавчому музеї експонуватиметься яворівська іграшка-забавка / ХронікиЛюбарта. – Дата опублікування 26 квітня 2016. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://www.hroniky.com/news/view/3972-u-volynskomu-kraieznavchomu-muzei-eksponuvatymetsia-iavorivska-ihrashka-zabavka. – Назва з екрана. – Дата звернення: 28.05.2022.
У Княгининку відкрили постійно діючу експозицію «Іграшки Лесиного краю» / Район. – Дата опублікування 15 листопада 2021. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://history.rayon.in.ua/news/452684-u-knyagininku-vidkrili-postiyno-diyuchu-ekspozitsiyu-igrashki-lesinogo-krayu. – Назва з екрана. – Дата звернення: 28.05.2022.
У Коломиї виготовляють солом’яних «павуків» [Електронний ресурс] / Телеканал НТК // YouTube. – Електрон. відео дані. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=uNMvrZMVVVU.– Назва з екрана. – Дата звернення: 30.05.2022.
Українська іграшка – чарівний дивосвіт мистецтва / УкрЛіб. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://www.ukrlib.com.ua/sochm/printout.php?id=1213. – Назва з екрана. – Дата звернення: 28.05.2022.
Українська народна іграшка / Etogift. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу:
http://www.etogift.com.ua/ua/novini/ukrajinska-narodna-igrashka. – Назва з екрана. – Дата звернення: 29.05.2022.
Українська народна іграшка / Українська педагогіка. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: http://ukped.com/statti/zagalna-pedagogika/5237-ukrainska-narodna-ihrashka.html. – Назва з екрана. – Дата звернення: 28.05.2022.
Українська народна іграшка – ДНК нації / Творча майстерня вчителя. – Дата опублікування 13 лютого 2020. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://dorobok.edu.vn.ua/article/view/2713. – Назва з екрана. – Дата звернення: 28.05.2022.
Українська народна іграшка та українські народні інструменти. Від свищика до трембіти [Електронний ресурс] / OlenaRyabeva // YouTube. – Дата опублікування 26 квітня 2019. – Електрон. відео дані. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=w67jvQaRfjo. – Назва з екрана. – Дата звернення: 28.05.2022.
Українські народні ігри та забави [Електронний ресурс]: [фестиваль української народної іграшки та гри] / Luganskregionalcenteroffolkart // YouTube. – Електрон. відео дані. – Режим доступу: https://youtu.be/3wj6-7JEwvc. – Назва з екрана. – Дата звернення: 30.05.2022
Яворівська забавка: казка для дітей, втіха для дорослих / Укрінформ. – Дата опублікування 29 травня 2022. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://www.ukrinform.ua/rubric-regions/2370165-avorivska-zabavka-kazka-dla-ditej-vtiha-dla-doroslih.html. – Назва з екрана. – Дата звернення: 28.05.2022.
Укладачі: фахівці відділу довідково-бібліографічної та науково-інформаційної роботи
Нестеренко О. В., Снігирьова Л. М.
