ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!
25.04.2024
З непохитною вірою в Україну : до 160-річчя від дня народження Євгена Харлампійовича Чикаленка
Визначний громадський діяч, меценат української культури, успішний агроном, хлібороб-практик, видавець, публіцист, Євген Харлампійович Чикаленко (1861-1929) належить до славної плеяди української інтелігенції другої половини 19 – початку 20 ст., що самовіддано працювала «на всіх полях громадського, наукового й літературно-мистецького життя».
Родом з півдня України, із села Перешори, нині Одеської області, Євген Чикаленко виріс в заможній, працьовитій родині. «Життя й побут у Перешорах були ще старосвітські; у домі і всюди на селі додержувалися старих звичаїв, святочних обрядів та забав, і діти повними грудьми вдихали в себе поезію тих обрядів, народних пісень, казок та мелодій захожих співців-лірників…»(див. Дорошенко Д. Євген Чикаленко. Ужгород, 2008. С. 38).
Любов до рідного слова, української культури розвинулись у Євгена Чикаленка під час навчання в одеському пансіоні, перейменованому пізніше у приватну реальну прогімназію.На нього дуже вплинулиОлексій Андрієвський – історик, що викладав у школі російську мову; відомий музикант і перекладач «Одісеї» та «Іліади» українською мовою Петро Ніщинський - викладач географії та учитель історії – Леонід Смоленський, «талановитий педагог і палкий український патріот» (див. Дорошенко Д. С. 40). «Не чужі українським симпатіям» були і директор прогімназії Соколовський з жінкою, які опікувались учнем. «У хаті Соколовських знайшлась «Основа», і хлопець із захопленням […] перечитав поезії Т. Шевченка й оповідання Марка Вовчка. Одного разу почув він у приймальні Соколовських, як гості співали гуртом пісню «А вже літ аж двісті, як козак в неволі», заспівував сам Смоленський, який був богом для учнів, так його любили за талановиті виклади. Цей спів зробив на Є. Чикаленка таке враження, що він розплакався, і дорослі довго не могли його заспокоїти. У душі у хлопця забриніли якісь нові, невідомі до того часу йому самому струни…» (див. Дорошенко Д. С. 40). У юного Євгена,«що виріс в українському старосвітському оточенні – серед української народної стихії, читання українських книжок, а особливо історичних, дуже легко і натурально викликало проблиски національної свідомості» (див. Дорошенко Д. С. 41).
Проблиски національної свідомості переросли пізніше у сенс усього життя Євгена Харлампійовича. УЄлисаветградському реальному училищі Є. Чикаленко «попав в оточення, яке сприяло перетворенню його стихійного українства в свідоме національне почуття» (див. Дорошенко Д. С. 43).
Він познайомився з братами Тобілевичами, колишнім членом київської громади Опанасом Михалевичем, Андрієм Грабенком, Олександром Волошиним, Аркадієм Вержбицьким, Миколою Левицьким. Після закінчення училища Євген Чикаленко вирішив податися до Києва, який «притягав його як осередок українського національного руху» і спробувати вступити на природничий факультет університету вільним слухачем. Там йому пощастило знайти справжніх однодумців – видатних діячів української науки і культури:Володимира Антоновича, Миколу Лисенка, Дмитра Багалія, Левка Падалка, Олександра Русова, Михайла Комаря (Комарова), Костя Михальчука…
Три роки Чикаленко навчався на природничому відділенні Харківськогоуніверситету, студіював агрономію під керівництвом проф. Зайкенича.
Там він брав активну участь у діяльності української студентської громади, до якої належали колишній кирило-мефодієвець Дмитро Пильчиков, Володимир Олександров, Петро Єфименко, Михайло Лобода. У Харкові ж Є. Чикаленко познайомився з Володимиром Мальованим – активним членом українського національного руху. У гуртку під його проводом обговорювались твори М. Драгоманова, обмірковувались завдання національного відродження України. Пізніше, за участь у цьому гуртку Є. Чикаленка було віддано на 5 років під нагляд поліції, він переїхав у Перешори.
У Перешорах діяльна натура Є. Чикаленка проявилася у розвитку хліборобської справи, він тяжко і завзято працював, поповнював теоретичні знання з ведення сільського господарства. «Першорядний господар і великий знавець сільського господарства в українських географічних умовах» (див. Дорошенко Д. С. 59), він запровадив, як зараз кажуть, інноваційні методи у боротьбі з засухами, які були справжнім лихом для степової України;пізніше написав українською мовою і видав цілу низку книжок про ведення сільського господарства. Його «Розмови про сільське хазяйство» (1897) упродовж багатьох років були підручником-енциклопедією для селянства.
«Переймаючись інтересами українського національного руху, з яким він зрісся душею з молодих літ, Є. Чикаленко віддавався йому цілком, усім єством і чим далі, то все більше. […] Все ближче й ближче входячи в коло біжучих інтересів цього руху, Є. Чикаленко захоплювався ним, як він сам висловлювався, «не тільки до глибини душі, але й до глибини кишені», він «знаходив найвище задоволення, коли міг підтримати ту або іншу важливу для національних інтересів справу» (див. Дорошенко Д. С. 72-74). Заробивши невтомною працею певні статки, Євген Чикаленко не шкодував заощаджень на видання творів своїх великих сучасників – Івана Франка, Михайла Коцюбинського, Ольги Кобилянської, Архипа Тесленка, Володимира Винниченка; підтримував діяльність Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка (НТШ), фінансово допомагав журналу «Кіевская старина», призначивши нагороду у 1000 карбованців за найкраще написану історію України та сплачуючи гонорари за українські твори письменства, друковані в часописі; організував при НТШ у Львові фонд імені Данила Мордовця для допомоги українським письменникам;фінансово забезпечив будівництвольвівського Академічного дому для студентства.За його безпосереднього матеріального сприяння вийшлидруком «Російсько-український словарь» (1893-1898) українського письменника і лексикографа Михайла Комарова (Уманця) (1844-1913), двотомний роман Пантелеймона Куліша «Чорна рада» (1900-1901 рр.) з ілюстраціями Амвросія Ждахи. Подією в культурному житті України став знаменитий Словник Бориса Грінченка, виданий коштом Чикаленка.
Упродовж восьми років (1906-1914) Євген Харлампійович видавав єдину в тодішній Російській імперії щоденну україномовну газету «Рада», навколо якої гуртувалися визначні діячі майбутньої Української Народної Республіки.Окрім інвесторів – Василя Симиренка, Леоніда Жебуньова, Петра Стебницького, Володимира Леонтовича та власне видавця до редколегії входили Федір Матушевський,Мефодій Павловський, Андрій Ніковський, Сергій Єфремов, Марія Грінченко, Модест Левицький, Володимир Дурдуківський, Всеволод Козловський. З-поміж авторів значилися Михайло Грушевський, Михайло Лозинський, Людмила Старицька-Черняхівська, Василь Королів та інші відомі подвижники українського руху.
Разом з дружиною Марією Вікторівною - відомою в Україні громадською діячкою, головою Бестужевських курсів у Києві, вони виховали шістьох дітей: журналістку і перекладачку, знавця 28 мов Ганну Чикаленко (у шлюбі – Чикаленко-Келлер (1884-1964);Євгенію Чикаленко (1885-1895) (померла у восьмирічному віці); художницюВікторію Чикаленко (1887-1964); знаного археолога Левка Чикаленка (1888-1965); перекладача Петра Чикаленка (1892-1928), який трагічно загинув у Курській пересильній в’язниці; завідувача українським відділом Держвидаву в Одесі Івана Чикаленка (1902-1974), заарештованого у 1929 році…
Палкий патріот, Євген Чикаленко ніколи не стояв осторонь політичного та культурного життя України, завжди перебуваючи в епіцентрі найважливіших подійтого бурхливого часу.
Після драматичних подій Визвольних змагань Є. Чикаленко залишив Україну.Викладав в Українській господарській академії в Подєбрадах (Чехословаччина), очолив термінологічну комісію, яка займалась опрацюванням української термінології з математичних, природничих, технічних наук, працював над німецько-українським «Лісотехнічним словником», «Російсько-українським сільсько-господарським словником».
Як зазначив Дмитро Дорошенко, «він був однією з тих натур, у яких важкі перешкоди викликають тільки подвоєну енергію для поборення тих перешкод. І доля судила йому щастя бачити, що всі його зусилля й праця не пішли марно. Він сам це визнав, прирівнявши до тієї праці, в передмові до видання свого «Щоденника», прегарну легенду[…]: «Ота дрібна праця для відродження української нації […] нагадує легенду про будування Києво-Печерської дзвіниці: що збудують майстри за день, те вночі впірне в землю; і так осідало їхнє мурування кілька років. Аж коли скінчили будувати дзвіницю по плану і поставили хреста, то за одну ніч уся вона раптом вийшла з землі. Отак було і з українським національним рухом: і діди наші,і батьки, і ми працювали по мірі наших сил, але наслідків тої праці не видно було, вона пірнала в глибину народних мас. Аж за революції 1917 року ота праця кількох поколінь раптом виявилася на світ, як Києво-Печерська дзвіниця з надр землі». «Є. Чикаленко, - пише Д. Дорошенко, - був одним з тих майстрів, з тих будівничих, що будували зачаровану дзвіницю – відродження української нації».
До 160-річчя від дня народження великого патріота України у читальній залі НДВ стародруків, цінних та рідкісних видань розгорнуто книжкову експозицію, на якій представлено видання, що найкраще відображають життя і подвижницьку діяльність Євгена Харлампійовича Чикаленка та його соратників на ниві національного відродження – його спогади, щоденники, епістолярну спадщину.
Чикаленко, Євген. Спогади (1861-1907). Ч. 1 / Євген Чикаленко. – Львів : Накладом видав. спілки «Діло», 1925. – 139 с. : портр.
У виданні представлено розгорнуту характеристику громадського та культурного руху в Україні кінця XIX– поч. XX ст., чимало цікавих та маловідомих фактів про діяльність Б. Грінченка, М. Лисенка, В. Антоновича, М. Комарова, Д. Пильчикова, В. Науменка, братів Тобілевичів, П. Стебницького, Л. Жебуньова та багатьох інших видатних представників української інтелігенції.
Чикаленко, Євген. Спогади (1861-1907). Ч. 2 / Євген Чикаленко. - Львів : Накладом видав. спілки «Діло», 1925. – 139 с. : портр.
На титульному аркуші видання – власницький напис: «Олександр Русин».
Олександр Русин (1868 – 1955) - греко-католицький священик, парох с. Корнич (1895 – 1920), парох м. Коломия (1920 – 1955), декан Коломийського деканату Української Греко-Католицької Церкви Станіславівської єпархії (1907 – 1955), комісар в шкільних справах (1925 – 1939), радник єпископської консисторії (з 1907) і почесний крилошанин єпископської капітули (з 1930).Брав активну участь в суспільно-політичному житті Коломийського повіту як член управи (з 1898) і голова (у 1920-х) товариства «Народний Дім» в Коломиї, віце-маршалок (1900-ті – 1918) і маршалок (1918 – 1919) повітової ради, голова повітового комітету УНДО (1926 – 1930-ті), голова читальні товариства «Скала» (1938 – 1939), голова УОК в Коломиї (1941 – 1942). У 1946 р. о. О. Русин під тиском органів НКДБ перейшов до РПЦ, і до своєї смерті (1955) залишався настоятелем церкви і благочинним в Коломиї. Ініціатор і організатор створення дитячих закладів, активний подвижник комітету опікунства у догляді за похованнями вояків УСС та УГА, провідник просвітницького Товариства «Родина», душпастир Святомихайлівської церкви.
Чикаленко, Євген. Спогади (1861-1907) / Євген Чикаленко ; передм. Володимира Дорошенка ; обкладинка П. Холодного ; портр. автора С. Мако ; видано Укр. Вільною акад. наук у США і Наук. т-вом ім. Шевченка в Америці за матер. допомогою Східньо-Европ. фонду. – Нью-Йорк, 1955. – 502, [2] с. : портр.
Чикаленко, Євген. Спогади (1861-1907) / Євген Чикаленко ; передм., прим. Володимир Панченко ; анот. імен. покажч. Вікторія Олексієнко ; ред. Ірина Давидко. – Київ : Темпора, 2011. – 543 с. : фот. – Видання підготовлене за кн.: «Євген Чикаленко. Спогади (1861-1907). Нью-Йорк, 1955. Враховано правки, зроблені Є. Х. Чикаленком до видання 1926 року.
Особливістю видання є багатий ілюстративний матеріал – світлини з приватного архіву Є. Чикаленка та його родини.
Чикаленко, Євген. Щоденник (1907-1917) / Євген Чикаленко ; передм. та прим. Тетяна Осташко ; ред. Ірина Давидко. – Київ : Темпора, 2011. – 480 с. – Підготовлено за виданням: Євген Чикаленко. Щоденник (1907-1917). Львів, 1931.
У щоденнику йдеться про один з найцікавіших періодів української історії початку ХХ ст. Діяльність газети «Рада», розвиток громадських і політичних подій в Україні напередодні та під час Першої світової війни, стан справ в українському визвольному та культурницькому русі, - все це знайшло відображення в нотатках Є. Чикаленка того часу,а також у його пізніших коментарях, зверненнях до майбутніх читачів.
Чикаленко, Євген. Щоденник (1918-1919) / Євген Чикаленко ; передм. та прим. Тетяна Осташко ; ред. Ірина Давидко. – Київ : Темпора, 2011. – 424 с. – Видання підготовлене за машинописом, наданим Володимиром Погребенником.
Щоденник написано на основі особистих вражень від подій періоду становлення української державності: утворення УНР та діяльність Центральної Ради, життя в Україні за Гетьманату й Директорії, відносини молодої держави з Німеччиною та Росією. Є. Чикаленко наводить матеріали преси, інші документи, які висвітлюють тогочасну суспільно-політичну ситуацію, дає власну оцінку подій та державних діячів: С. Петлюри, П. Скоропадського, В. Винниченка та ін. До щоденникових записів, як доповнення,вміщено статтю Є. Чикаленка «Де вихід?», а також «Уривки зі спогадів з років 1919-1920» Л. Є. Чикаленка.
Чикаленко, Євген. Щоденник. 1919-1920 / Євген Чикаленко ; за ред.Владислава Верстюка та Марка Антоновича ; Укр. Вільна акад. наук у США, Історична секція ; НАН України, Ін-т історії України ; Дослід. ін-т новітньої історії України (Філадельфія). – Київ ; Нью-Йорк : Вид-во імені Олени Теліги, 2005. – 640 с.
Чикаленко, Євген. Щоденник (1919-1920) / Євген Чикаленко ; упоряд., авт. передм. та комент. Інна Старовойтенко ; наук. ред. Валентина Піскун ; ред. Ірина Давидко ; НАН України, Ін-т укр. археогр. та джерелозн-ва ім. М. С. Грушевського ; Укр. Вільна акад. наук у Нью-Йорку. – Київ : Темпора, 2011. – 720 с.
Окрім авторського тексту до Щоденника вміщено 30 рідкісних матеріалів із тогочасних періодичних видань, що виходили в Галичині, Наддніпрянській Україні, за кордоном, а також листи від відомих сучасників автора – В. Винниченка, В. Липинського, О. Скорописа-Йолтуховського, В. Андрієвського, В. Короліва-Старого, Б. Матюшенка, М. Порша та багатьох інших.
Чикаленко, Євген. Щоденник (1921) / Євген Чикаленко ; упорядкув., передм. та комент. Інни Старовойтенко ; ред. Ірина Давидко ; НАН України, Ін-т укр. археогр. та джерелозн-ва ім. М. С. Грушевського ; Укр. Вільна акад. наук у США. – Київ : Темпора, 2015. – 484 с.
Продовження публікації щоденника Є. Чикаленка еміграційного періоду. У цей час Є. Чикаленко пильно стежив за подіями, що відбувались в Україні; він продовжував, переважно листуванням, спілкуватись з відомими українськими політиками, громадськими і культурними діячами: В. Вишиваним, В. Королівим-Старим, Д. Дорошенком, М. Славинським, П. Чижевським, Є. Лукасевичем та ін. Листи від них автор включив до власних нотаток, аби деталізувати важливі факти і події того часу. До щоденника увійшли також цінні матеріали з періодичних видань, публікації яких були цікавими Є. Чикаленку.
Чикаленко, Євген. Щоденник (1922) / Євген Чикаленко ; упорядкув., передм. та комент. Інни Старовойтенко ; ред. Ірина Давидко ; НАН України, Ін-т укр. археогр. та джерелозн-ва ім. М. С. Грушевського ; Укр. Вільна акад. наук у США. – Київ : Темпора, 2015. – 372 с.
Особливістю цього періоду еміграційного життя Є. Чикаленка стало встановлення епістолярної комунікації Є. Чикаленка з рідними з України. Його сини детально інформували батька про своє життя в умовах радянської дійсності, про спільних знайомих, про долю батьківського архіву, розповідали родинні новини. Цього року Є. Чикаленко активно листувався з друзями з Галичини та українцями з Відня, Праги, Берліна, США: В. Дорошенком, Д. Донцовим, Д. Ґреґолинським, С. Черкасенком, В. Липинським, М. Левицьким та ін. У композиції «Щоденника» Є. Чикаленка за 1922 р. епістолярій переважає над авторськими текстами і містить цінну інформацію про історичні події та світоглядні позиції окремих політиків. До «Щоденника» автор включив і 11 матеріалів з періодичних видань, що виходили в еміграції,а також рідкісних галицьких часописів.
Чикаленко, Євген. Щоденник (1923-1924) / Євген Чикаленко ; упорядкув., передм. та комент. Інни Старовойтенко ; ред. Ірина Давидко ; НАН України, Ін-т укр. археогр. та джерелозн-ва ім. М. С. Грушевського ; Укр. Вільна акад. наук у США. – Київ : Темпора, 2015. – 492 с.
Відображено реалії життя української еміграції цього періоду: згортання діяльності урядових установ, скорочення фінансування українських громадських організацій, заснування нових періодичних видань і товариств, погляди окремих політиків на переломні події української історії тощо. Йдеться також про підготовку та першу публікацію відомої мемуарної праці Є. Чикаленка – «Спогади».
Чикаленко, Євген. Щоденник (1925-1929) / Євген Чикаленко ; упорядкув., передм. та комент. Інни Старовойтенко ; ред. Ірина Давидко ; НАН України, Ін-т укр. археогр. та джерелозн-ва ім. М. С. Грушевського ; Укр. Вільна акад. наук у США. – Київ : Темпора, 2016. – 448 с.
Цією книгою завершується десятилітній цикл мемуарної праці в еміграції. Тут знайшли відображення суспільно-політичні події у Європі другої половини 1920-х років та в радянській Україні, настрої української еміграції, погляди автора на державницькі перспективи України. Вміщено також листи до Є. Чикаленка від відомих політиків та громадських діячів: В. Піснячевського, Г. Гасенка, В. Кедровського, Д. Дорошенка, В. Дорошенка, С. Єфремова, дітей – Левка, Ганни, Петра та Івана.
Євген Чикаленко, Петро Стебницький. Листування 1901-1922 роки / НАН України, Ін-т укр. археогр. та джерелозн-ва ім. М. С. Грушевського ; упоряд.: Н. Миронець, І. Старовойтенко, О. Степченко ; наук. ред. І. Гирич ; ред. Ірина Давидко. – К : Темпора, 2008. – 628 с.
На основі архівних матеріалів уперше публікується листування Євгена Чикаленка та Петра Стебницького (1862-1923) упродовж 1901-1922 рр. Листи розкривають не лише зміст і характер українського руху, а й активну участь у ньому обох авторів, які, перебуваючи у Петербурзі (П. Стебницький) та в Україні (Є. Чикаленко), наполегливо і цілеспрямовано працювали над відродженням української преси та книговидання.
Євген Чикаленко, Володимир Винниченко. Листування 1902-1929 роки / НАН України,Ін-т укр. археогр. та джерелозн-ва ім. М. С. Грушевського ; Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т рукопису ; Центр. держ. архів вищих органів влади та упр. України ; упоряд., авт. передм. та комент. Н. Миронець ; наук. ред. В. Панченко ; ред. Леся Марченко. – Київ : Темпора, 2010. – 448 с.
Вперше повністю друкується увесь корпус виявленого в Україні та УВАН (США) взаємного листування Є. Чикаленка та В. Винниченка (1880-1951), що тривало понад чверть століття. Окрім висвітлення суспільно-політичного життя України, подано цікаві факти особистого життя обох авторів, роль у творчій діяльності В. Винниченка мецената Є. Чикаленка.
Євген Чикаленко, Сергій Єфремов. Листування 1903-1928 роки / НАН України, Ін-т укр. археогр. та джерелозн-ва ім. М. С. Грушевського, Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка ; Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т рукопису ; Укр. Вільна акад. наук у США ; упоряд., авт. передм. та комент. І. Старовойтенко ; наук. ред. Н. Миронець ; ред.: Леся Марченко, Ірина Давидко. – Київ : Темпора, 2010. – 384 с.
Опубліковано листування Є. Чикаленка та С. Єфремова (1876-1939). Джерела, зібрані в різних архівах України та УВАН (США), охоплюють період 1903-1928 рр. та відображають участь авторів листів у тогочасних подіях: заснуванні періодичних видань, видавничу діяльність Є. Чикаленка та літературно-публіцистичну С. Єфремова. Подано біографічні факти обох діячів.
Євген Чикаленко, Андрій Ніковський. Листування 1908-1921 роки / НАН України,Ін-т укр. археогр. та джерелозн-ва ім. М. С. Грушевського ; Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т рукопису; упоряд.: Н. Миронець, Ю. Середенко, І. Старовойтенко ; вступ. ст.: Ю. Середенко, І. Старовойтенко ; наук. ред. Л. Дубровіна ; ред.: Леся Марченко, Ірина Давидко. – Київ : Темпора, 2010. – 448 с.
Представлено листування Є. Чикаленка та А. Ніковського (1885-1942). В епістолярних джерелах, що охоплюють період 1908-1921 рр., відображено українське громадське життя Одеси та Києва, історію видання щоденної газети «Рада» (1906-1914), яку у 1912, 1913 та 1914 рр. редагував А. Ніковський. У листах йдеться й про відродження у 1917 р. українського щоденника – «Нової ради» та участь у цьому її редактора А. Ніковського.
Дорошенко, Дмитро. Євген Чикаленко. Його життя і громадська діяльність / Дмитро Дорошенко ; наук. ред. Любомир Белей ; Ужгород. нац. ун-т ; Наук.-досл. ін.-т україністики ім. Михайла Мольнара. – Ужгород : Ґражда, 2008. – 223 с. : портр. – (Ucrainica: ad fonts).
Підготувала Світлана Смирнова
