ДЯКУЄМО ЛІКАРЯМ, ЯКІ РЯТУЮТЬ КРАЇНУ!

Ханенко Микола Данилович (1691–1760)

Пропонуємо переглянути віртуальну книжкову виставку до 330-річчя від дня народження визначної постаті української козацької еліти Миколи Даниловича Ханенка

 

Микола Данилович Ханенко народився 30 листопада (10 грудня) 1861р.* у містечку Лохвиця Прилуцького повіту в сім’ї полковника Данила Лаврентійовича Ханенка. Життєвий шлях юнака ви значило походження зі старшинсько-козацького роду Ханенків. Він був двоюрідним онуком гетьмана Михайла Ханенка.

У 1697 р. під час одного з походів батько загинув, а мати померла ще раніше. Залишившись сиротою, Микола виховувався в сім’ї діда по матері Івана Ломиковського, який служив у І. Самойловича та пізніше генеральним обозним у І. Мазепи. Навчався Микола в Києво-Могилянській академії та у Львівській братській школі, після закінчення яких у 1710 р. вступив на козацьку службу (1710-1717). Участь у бойових походах формувала характер, закаляла волю, навчала досвіду козацького життя. Працював у Генеральній військовій канцелярії гетьмана І. Скоропадського, у 1721 р. був старшим канцеляристом головним помічником ґенерального писаря. Вів офіційний щоденник установи, який розпочинався подіями початку 1722 р. і закінчувався смертю гетьмана І. Скоропадського (липень 1722 р.).

Працюючи в Генеральній канцелярії з 1719 р. розпочав вести «для пам’яті» повсякденні записи, які продовжував до 1754 р.

У 1722 р. гетьман І. Скоропадський, направляючись у Москву для поздоровлення царя з Ніштадським миром і з пропозицією повернення традиційних пільг українському козацтву, взяв із собою М. Ханенка, який усі деталі зустрічі занотовував до свого «Діаріуша» (щоденника).

У 1736-1739 рр. він брав участь у російсько-турецькій війні в Криму як наказний Стародубський полковник. За військові заслуги в 1738 р. М. Ханенко був призначений генеральним бунчужним, а в 1740 р. – членом Генерального суду. З 1741 р. Микола Данилович – генеральний хорунжий. На посаді генерального хорунжого М. Ханенко прослужив понад двадцять років, водночас виконуючи важливі суспільно-політичні доручення. Працював у «Комиссии перевода и свода книг малороссийских» – кодифікаційній комісії для складання кодексу «Права, за которыми судится малороссийский народ».

Микола Ханенко, безперечно, був одним з «образованейшіх людей своего времени» (О. Лазаревський). Про належність Миколи Даниловича до визначних постатей української козацької еліти свідчить його історико-літературна спадщина. Історичні джерела показують, що після Я. А. Марковича – генерального підскарбія козацтва Лівобережної України, одного із зачинателів української мемуаристики, який упродовж 1717-1767 рр., тобто п’ятдесяти років, вів «Щоденникові записки», М. Ханенко був другою особою в Генеральній військовій канцелярії, яка вела свій «Щоденник» (Діаріуш) протягом 1719–1754 рр., тобто 35 років, що містить цінні й докладні відомості про життя й побут козацтва та інших верств населення. Зі «Щоденника» та іншої переписки М. Ханенка видно, що був він людиною освіченою, розумною, добре знав латину, цікавився історією і правом, розбирався в економічних проблемах.

Щоденники за 1727–1752 рр. надруковані у «Киевской Cтарине» за 1883-1884 рр. (К., 1884); щоденники за 1719–1721 рр. і «Партикулярний журнал» за 1719-1723 і 1754 рр. теж опубліковані у «Киевской Cтарине» в 1896 р. Щоденники за 1732-1733 рр. – у «Черниговских епархиальных известиях» в 1865 р. «Діаріуш или журнал» за 1722 р. видані О. Бодянським в «Чтениях» за 1858 р., частину І. О. Лазаревський в «Киевской Cтарине» за 1884 р. під заголовком «Дневники генерального хорунжого Миколая Ханенко. 1727–1753 г.» опублікував окремим виданням.

Фамільний архів М. Ханенка являв собою дуже цінну збірку історичних матеріалів. Тут були і конституції польських сеймів, і українсько-московські «Договори» (т. зв. «гетьманські статті»), і різні укази царського уряду друrої половини 17 - першої половини 18 ст., і службові, фамільні та особисті папери М. Ханенка. Серед цих паперів був, між іншим, рукопис (на 25 аркушів) – «Краткое описание Малороссийского края, народа и состояния оного древнем, также о гетманах, как прежде мужественного одного и вечныя славь достойноrо гетмана Зеновия Богдана Хмельницкоrо, яко и по нем быших, о разньх тожь малороссийскоrо, украинского и козацкоrо народа храбрьх действиях, преславньх над поляками многих победа и о прочем, что потом последовало, собранное в разньх авторов латинеких, польских и русских».

Останні роки Микола Данилович провів у Глухові, серед генеральної старшини, користуючись її великою почестю. Поважав М. Ханенка за вірну службу і гетьман Кирило Розумовський, який наділив його новими маєтками та представив на посаду писаря Генеральної військової канцелярії, але перш ніж це подання було схвалене царським урядом.

Микола Данилович помер 27 січня 1760 р. у Глухові, де й був похований.

*

Бібліографічний список видань з фонду НІБУ

  1. Ханенко Н. Д. Дневник генерального хорунжего Николая Ханенка. 1727–1753 г. / Н. Д. Ханенко. - Киев, 1884. - XV, 524 с. - Приложение к журналу «Киевская старина»
  2. Ханенко Н. Д. Диариуш, или Журнал, то есть повседневная записка случающихся при дворе ясневельможного, его милости, пана Иоанна Скоропадского, войск, всепресветлейшего его императорского величества, запорожских обоих сторон Днепра гетмана, окказий и церемоний тако жь и вь канцеляріи войсковой отправуеміх дель, наченшийся 1722 году и оконченный в том же году по преставлении и погребении упомянутого гетмана Иоанна Скоропадского, в месяце июле, войсковой канцелярии старшим канцеляристом Николаем Ханенком / Н. Д. Ханенко. - Москва : Университетская типография, 1858. - XXI, 74 с.

***

  1. Бодянський О. Историческое сведение о генеральном хорунжем, Николае Даниловиче Ханенко // Диариуш, или Журнал, то есть повседневная записка случающихся при дворе… - Москва : Университетская типография, 1858. – С. І-XXI.
  2. Дзюба О. М. Вихованці Києво-Могилянської академії : українські мемуаристи Я. Маркович та М. Ханенко (перша половина ХVІІІ ст.) [Електронний документ] / О. М. Дзюба // Український історичний журнал. - 2016. - № 3. - С. 64-87
  3. Дзюба О. М. Генеральний хорунжий Микола Ханенко в родинному колі : (на матеріалах епістолярної спадщини 40–60-х років ХVIII ст.) [Електронний документ] / О. М. Дзюба // Україна крізь віки : Зб. наук. пр. на пошану академіка НАН України, професора Валерія Смолія. - 2010. - С. 640-656
  4. Дзюба О. М. Образ «іншого» в українській мемуарній прозі XVIII ст. [Електронний документ] / О. М. Дзюба // Український історичний журнал : науковий журнал. - 2014. - № 1(Січень-лютий). - С. 90-105
  5. Лукомский В. К. Малороссийский гербовник [Електронний документ] / В. К. Лукомский, В. Л. Модзалевский. - Санктпетербург : Изд. Черниговского дворянства, 1914. - [328] с. – С. 193
  6. Маханьков М. В. Микола Данилович Ханенко – генеральний хорунжий Гетьманщини [Електронний документ] / М. В. Маханьков // Сіверщина в історії України : зб. наук. пр.. - 2012. - Вип. 5. - С. 209-211
  7. Оглоблин О. Ханенки : (сторінка з історії українського автономізму 18-го століття) [Електронний документ] / О. Оглоблин. - Кіль : Культурно-наукове видавництво Т. Омельченко-Ю. Тищенко, [1949]. - 12 с.
  8. Половець В. М. Микола Данилович Ханенко (1693–1760) : (до 325-річчя від дня народження) [Електронний документ] / В. М. Половець // Сіверянський літопис. - 2018. - № 3. - С. 171-176
  9. Права, за якими судиться малоросійський народ : 1743 / ред. О. М. Мироненко. - Київ : [б. и.], 1997. - 547 с.
  10. Права, по которым судится малороссийський народ … сведенные, в граде Глухове, лета от Рождества Христова 1743 года [Електронний документ] / ред. А. Ф. Кистяковский. - Киев : В университетской тип., 1879. - [1066] с.

          Частина 1 https://bit.ly/3pMiRAH            Частина 2 https://bit.ly/3GDZgJL

  1. Червінська Т. Культура вживання алкоголю козацькою старшиною XVIII століття (на матеріалах щоденників Я. Марковича та М. Ханенка) [Електронний документ] / Т. Червінська // Українознавство : науковий громадсько-політичний культурно-мистецький релігійно-філософський педагогічний журнал. - 2013. - № 2(47). - С. 117-120

Укладачі: Опенько Я. Ю., Ширшова Л. Г.

(відділ соціокультурних комунікацій)