ДЯКУЄМО ЛІКАРЯМ, ЯКІ РЯТУЮТЬ КРАЇНУ!

390-річчя заснування Лаврської школи (1631)

Восени 1631 року в Києві відкрилася Лаврська школа. Її засновником був архімандрит Києво-Печерської лаври Петро Могила (1596–1647). Заснування школи при Києво-Печерській лаврі викликало обурення серед київських братчиків, які були занепокоєні чи не підкорить Петро Могила справу виховання молоді виключно релігійним потребам, хвилювали їх родинні зв’язки його з польськими панівними колами та європейська спрямованість школи з перевагою латинської та польської мов, чистота релігійних переконань Петра Могили. Можливо найголовнішою причиною, скоріш за все, було те, що Лаврська школа Петра Могили могла стати конкурентом для їх братської школи.

Петро Могила більшою мірою спирався на західноєвропейські зразки, ніж на братство. Його школа була створена на зразок єзуїтських колегіумів для того, щоб молодь «у добрих звичаях та вільних науках освічена була».

Школа нараховувала 100 учнів. Навчання велося латинською й польською мовами. У школі були нижчі (граматичні) і виші (поетики, риторики) класи.

Члени братства рішуче висунули вимогу Петру Могилі: об’єднати Лаврську школу з братською школою під їх наглядом, розташувати її на території братства.

У вересні 1632 року на базі об’єднаних Київської братської та Лаврської шкіл утворився новий навчальний заклад. Об’єднана школа 1632 р. стала функціонувати на Подолі, на місці колишньої школи братства. Після об’єднання значно покращилася матеріальна база. З 1633 року заклад визнав польський уряд і він став називатися колегією, що дало право викладати курс філософії. Братство дало згоду вважати Петра Могилу фундатором цієї колегії.

Вважається, що цей заклад отримав назву Києво–Могилянської колеґії 1633 року на честь її засновника. Уже тоді її прирівнювали до академії /університету/, проте юридична назва «академія» вперше була надана офіційно за Гадяцькою угодою 1658 року, котра була ратифікована Сеймом Речі Посполитої у травні 1659 року.

Бібліографія

Аркас М. М. Історія України Русі / М. М. Аркас. – Київ : Вища школа, 1990. – С. 11-13

Астаф’єв О. Повернення Петра Могили [Петро Могила. Літос] / О.В. Астаф'єв // Слово і Час. 2019. № 4. С. 97-108

Кучерук О. С. Петро Могила : дослідження та спостереження / О. С. Кучерук. – Київ : Парламентське видавництво, 2019. – 165, [2] с.

Могила П. Записки святителя Петра Могили / П. Могила ; Київська духовна академія і семінарія, Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Інститут рукопису, Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник. – Київ : Фенікс, 2011. – 528 с.

Семчинський С. Петро Могила – митрополит, учений / С. Семчинський // Пам’ять століть: історичний науковий та літературний журнал. – 1997. – № 3. – С. 114-159

Соколенко С. В. Митрополит Петро Могила. Маловідомі сторінки життя / С. В. Соколенко. – Київ: Гетьман, 2013. – 294 с.

Укладач: Опенько Я. Ю.

(відділ соціокультурних комунікацій)