ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!
26.04.2024
27 серпня ми відзначаємо 165 річницю від дня народження видатного українського письменника, перекладача, краєзнавця, громадського і політичного діяча, члена Наукового товариства імені Т. Г. Шевченка, доктора філософії Івана Яковича Франка.
Ще за життя він здобув титули «галицького Шевченка», «великого Каменяра» та «українського Мойсея».
Не багато можна назвати імен у світовій науці та літературі, рівних І. Я. Франкові за всебічністю таланту і наполегливістю творчого подвигу. В доробку письменника більше шести тисяч художніх творів та наукових робіт.
Упродовж своєї більш ніж сорокалітньої творчої діяльності І. Франко плідно працював як оригінальний письменник (поет, прозаїк, драматург), перекладач (близько 200 авторів із 14 мов), літературний критик і публіцист, фольклорист, мистецтвознавець, етнолог.
Фонд Національної історичної бібліотеки України налічує низку рідкісних видань творів класика української літератури. Крім художніх та наукових праць письменника, у бібліотеці зберігаються комплекти громадсько-політичного часопису «Житє і слово» за 1894-1897 роки та «Літературно-наукового вістника» за 1898-1900 роки, одним із редакторів яких був І. Я. Франко. Саме в «Літературно-науковому вістнику» за 1900 рік вперше надруковано відомий роман Івана Франка «Перехресні стежки».
Цінним матеріалом для франкознавців є також прижиттєві видання українських письменників ХІХ ст. з передмовами до них І. Франка. Це, зокрема, праці С. Руданського, М. Драгоманова, М. Стороженка, Ю. Федьковича та інших.
Пропонуємо користувачам Бібліотеки ознайомитись з оглядом прижиттєвих видань І. Я. Франка, що зберігаються в колекції Науково-дослідного відділу стародруків, цінних та рідкісних видань (матеріал розташовано за роками видань, в бібліографічному описі збережено тогочасний правопис).
*Павличко Д. В. Іван Франко - будівничий української державності : есе. - Київ : Веселка, 2006. – С. 20.
Бібліографічний список прижиттєвих видань І. Я. Франка
1. Франко І. Я. Жіноча неволя в руских піснях народных / написав Іван Франко. - Львів : Накладом ред. «Зоря»; Друк. т-ва им. Шевченка. Під зарядом К. Беднарского, 1883. - 50 с.
Протягом життя І. Я. Франко збирав українські народні поетичні твори, які давали йому багатий матеріал для наукових досліджень. До цієї праці він також залучав своїх друзів та численних кореспондентів з усієї України .На основі пісенного матеріалу, записаного письменником та його товаришами Михайлом Павликом і Михайлиною Рошкевич був підготовлений цей твір, що став «першим голосним і поважним словом про жіноче питання»* – долю української жінки та ставлення до неї суспільства.
* Книш І. Іван Франко та рівноправність жінки : у 100 річчя з дня народин. - Вінніпег, 1956. - 154 с.
2. Апокріфи і лєгенди з українських рукописів / зібрав, упорядкував і пояснив др Іван Франко. – Т. 1-5. – Львів : Друк. Наук. Тов[ариства] ім. Шевченка, 1896-1910. – (Пам’ятки українсько-руської мови і літератури).
Т. 1. Апокріфи старозавітні. – 1896. – ІІ, LXVI, 394 с.
Т. 2. Апокріфи новозавітні. – 1899. – LXХVIІІ, 443 с.
Т. 3. Апокріфи новозавітні. – 1902. – [13], LXVIІІ, 360 с.
Т. 4. Апокріфи есхатольогічні. – 1906. - ХLVIІ, 522 с.
Т. 5. Лєгенди про святих. – 1910. – [1], 297, [2] с.
Фундаментальна праця І. Франка, видана Археографічною комісією Наукового Товариства ім. Шевченка, викликала значний резонанс в європейських наукових колах і була оцінена як найвизначніша слов’янська збірка апокрифів.**
«Якби І. Франко не створив більше нічого, а лише видав ці 5 томів, він мав би право вважатися одним із найфаховіших українських літературознавців – видання, оснащене передмовами, примітками і коментарями, є зразком підготовки літературознавчих досліджень» ,– вважає франкознавець, доктор історичних наук Б. З. Якимович. ***
В НІБУ зберігаються прижиттєве та репринтне видання 2006 року.
** [Апокрифи - релігійно-легендарні твори, які не визнавались церквою канонічними і заборонялись – укл.].
***Якимович Б. З. Іван Франко як книгознавець і видавець (1890-ті роки ХІХ ст. – 1916 р.): автореф. дис. на здобуття вченого ступеня д-ра іст. наук: 07. 00. 08 / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. Вернадського. – Київ, 2008. – 38 с.
3. Етнографічний збірник / видає Етнографічна комісія Наукового Товариства ім..Т. Г. Шевченка. – Львів : Накладом [Наук.] Т-ва [ім. Шевченка]; Друк. Наук. Т-ва ім. Шевченка. Під зарядом К. Беднарського, 1895 -1929.
Т. 1. Галицько-руські народні приповідки, вип. 2. (А - Діти) / зібрав, упорядкував і пояснив [та авт. передм.] Іван Франко. – 1901 - 1905. – ХХV, 300 с.
Т. 2. Галицько-руські народні приповідки, вип.1. (Діти – Кпити) / зібрав, упорядкував і пояснив [та авт. передм.] Іван Франко. – 1907. – 300 с.
Т. 2. Галицько-руські народні приповідки, вип.2. (Діти – Пять) / зібрав, упорядкував і пояснив [та авт. передм.] Іван Франко. – 1908. – Х, 301-612 с.
Т. 3. Галицько-руські народні приповідки, вип.2. (Час – Ячмінь) / зібрав, упорядкував і пояснив [та авт. передм.] Іван Франко. – 1910. – 301-541 с.
Праця І. Я. Франка, надрукована в Етнографічний збірнику НТШ, стала першим українським дослідженням паремій (прислів'їв, приказок тощо) узагальненого характеру. Письменник зібрав та дослідив 31091 приказку, і це найбільш повне до нашого часу зібрання.
У передмовах та теоретичних коментарях автор обґрунтував принципи класифікації паремій та їх видове розмежування. Лексичний склад приказок, що їх зібрав Іван Франко, свідчить про багатство словника української мови.
4. Франко І. Я. Збірник творів Івана Франка / Т. 2. В поти чола : оповидання /І. Я. Франко. – Київ : Друк. П. Барського, 1903. – 241 с.
Персонажами семи оповідань, які ввійшли до другого тому збірки, є представники різних суспільних верств Галичини - селяни, робітники, ремісники, інтелігенти, шляхта; різних родів занять - учителі, службовці, жандарми, військові, повії; різних національностей - українці, поляки, євреї, цигани. Письменник змальовує персонажів оповідань у складних, іноді екстремальних життєвих ситуаціях, які призводять часом до занепаду особистості, втрати матеріальних цінностей та зміни морально-етичних пріоритетів.
5. Акорди : антологія української лірики від смерті Шевченка / уложив Іван Франко; з ілюстраціями Юлїяна Панькевича. – Львів : Накладом Укр.-руської Видавн. Спілки. [Друк. Наук. Тов. ім. Шевченка. Під зарядом К. Бернарського], 1903. – 316 с. : іл.
«Акорди» - перша антологія української лірики другої половини ХІХ ст. , упорядником і редактором якої був Іван Франко. Оригінальне художнє оформлення видання виконав відомий український живописець і графік Юліан Панькевич, якого Іван Франко, високо цінуючи його талант, залучив до співпраці.
В збірку ввійшли найкращі зразки творчості 88 українських поетів, серед яких твори П. Куліша, Ю. Федьковича, Л. Глібова, С. Руданського, Л. Українки та інших. Унікальність збірки полягає в тому, що майже всі публікації прижиттєві; багато авторів при житті друкувались лише в цьому збірнику, а у деяких – це взагалі єдина публікація.
6. Франко И. На дне : рассказ / И. Франко. – 2-е изд. – Ростов на Дону : Донская речь, 1904. – 199 с.
Матеріалом для двох оповідань, які ввійшли до цього конволюту («На дні» та «Хороший заработок»), стали, враження Івана Франка від перебування в тюрмі 1878 року. Автор висвітлює проблеми злочину з психологічної та соціологічної точки зору. Він подає низку образів психічно надломлених людей, яких довели до тюрми безпросвітні злидні та чиновницьке свавілля. Герої оповідань розповідають свої історії, кожна з яких є штрихом до загальної картини несправедливого державного устрою в Австрійській імперії. Оповідання І. Франка набули такої популярності, що витримали три наклади (два у 1903 р. та в 1904 р.).
7. Франко І. Я. Борыславськи оповидання / І. Франко. – Київ : Друк. Петра Барського, 1905. – 270 с.
Основна тема оповідань «бориславського циклу» І. Франка – драматичний процес первісного нагромадження капіталів, перетворення вчорашнього селянина-господаря в пролетаря («ріпника») та поява нового хазяїна землі – капіталіста. На сторінках оповідань «Рипнык», «Наверненый гришнык», «Яць Зелепуга», «Полуйка», «Вивчар» постають трагічні долі підгірських селян.
8. Франко И. Звериный бюджет. Свинская конституция. История одной конфискации / И. Франко; пер. С. Буды. - Санкт-Петербург : Типо-лит. М. П. Прохорова, 1906. – 171 с.
У гострополітичній казці «Звірячий бюджет» за допомогою алегоричних оригінальних образів тварин І. Франко викриває основи Австро-Угорської держави, показує, яким тягарем для трудящих був державний бюджет. Безправність українського населення, свавілля чиновників яскраво зображено в новелі «Свинська конституція».
Даний примірник (конволют з 6-ти оповідань І. Франка) цікавий наявністю в ньому штампу «Земель Г. И.» та сюжетного екслібрису, який виконав сам власник зібрання (з девізом латиною: «Задоволення в мистецтві»). Книгозбірня Георгія Івановича Земеля (1868 – 1911) – ветеринарного лікаря з Сергієва Посада налічувала близько 6400 примірників.
9. Франко І. Я. Місія. Чума. Казки і сатири / І. Франко. – Львів : Накладом Укр. – Рускої Видавн. Спілки; Друк. Наук. Тов-ва ім. Шевченка. Під зарядом К. Беднарського, 1906. – 210, [2] с. – (Літ. Наук. Б-ка Укр. Укр.-Руської Видавн. Спілки. Сер.1; Ч.101).
Проблеми релігійних відносин, діяльність уніатської церкви, католицького й греко-католицького духовенства другої половини ХІХ століття знайшли висвітлення в оповіданнях І. Франка «Місія» та «Чума», які є частинами задуманої автором трилогії «Чорна хмара». Третя частина трилогії під назвою «Тріумф» залишилася незавершеною.
10. Франко И. Леса и пастбища / И. Франко. – Ростов на Дону : Донская речь, 1906. – 16 с.
Окремою книгою представлено оповідання Івана Франка «Леса и пастбища», що вийшло друком у 1906 році російською мовою. Твір,написаний у травні 1883 року і вперше опублікований у 1884 році , піднімає проблеми суспільної несправедливості того часу. Автор показав безперспективну боротьбу неосвічених селян Західної України із колишнім паном за незаконно відібрану в них власність (ліси і пасовиська), зобразив добре налагоджений механізм влади, що працює на користь багатіїв.
Примірник НІБУ, що є конволютом із 12 алігатів, має свою особливість – на кожному алігаті наявний штамп: «Богдан Степанович Боднарский». Провенієнції свідчать про належність книги до знаного в середовищі бібліофілів зібрання рідкісних видань книгознавця і бібліографа Б. С. Боднарського.
11. Франко І. Я. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 року / написав Іван Франко. – Львів : Накладом Укр.-Руської Видавн. Спілки. Друк. Наук. Тов. ім. Шевченка. Під зарядом К. Беднарського, 1910. – 426 с.
У праці розглядається історія української літератури від запровадження християнства в Київській Русі до кінця XIX століття. Літературний процес автор розглядає у контексті загальноісторичного розвитку, трактує його як невід'ємну частину історії України у різні періоди (Київської Русі, феодальної роздробленості, Галицько-Волинського князівства, литовсько-польського періоду).
12. Франко І. Я. Учитель: комедія в трьох діях / Іван Франко. – 2-е вид. – Київ: Друк. 1-ої Київ. Друк. Спілки, 1911. – 76 с. - (Літ. Наук. Б-ка Укр.- Руської Видавн. Спілки. Сер.1; Ч.119).
Драматургія – одна з багатьох граней обдарування Івана Франка. Він автор чотирьох великих п’єс: «Украдене щастя», «Рябина», «Сон князя Святослава», «Учитель». П'єса «Учитель» вперше була опублікована під назвою «Кого зненавидять боги...» (початок латинської приказки, що має закінчення «того зроблять вчителем»). Автор змальовує зміни у шкільній освіті Австро-Угорської імперії після закону 1868 року, згідно з яким школи перейшли до світського підпорядкування.
13. Франко І. [Я.] До світла: оповіданнє / І. Франко . – [Київ: Накладом Вид-ва «Відродженнє»; Друк. 5 Київ. Спілки, 1913]. – 24 с. : портр.
Влітку 1888 року Івана Франка втретє заарештовують разом із групою київських студентів, звинувачуючи їх у пропаганді ідеї визволення Галичини з-під влади Австрії. В тюрмі він написав оповідання «До світла!» і цикл «Тюремні сонати». Ще за життя автора оповідання «До світла!» набуло великої популярності. У перекладі російською мовою воно друкувалося понад десять разів у різних періодичних виданнях (зокрема, в журналах «Мир божий», 1895, № 2; «Вестник Европы», 1897, т. 5, кн. 9; «Журнал для всех», 1898, № 11, 12), та окремою книжкою у видавництві «Донская речь» у 1904 р. (переклад Лесі Українки).
14. Франко І. Я. Данте Аліґієрі : Характеристика середніх віків. Життє поета і вибір
із його поезії / Українською мовою зладив Іван Франко. - Львів: Виданнє Т-ва прихильників укр. літ., науки і штуки; [Київ: Друк. Київ. 2-ї Артілі], 1913. – 242 с.
Навчаючись в Дрогобицькій гімназії, Іван Франко познайомився з творами Данте Аліг'єрі в німецькому та польському перекладах. Зацікавленість творчістю великого флорентійця продовжувалась і в наступні роки. Починаючи з 1907 року, на сторінках «Літературно-Наукового Вістника» І. Я. Франко публікує ряд своїх студій про Данте. У 1913-му році важко хворий письменник видав ці статті окремою книгою, грунтовно переробивши їх та доповнивши коментарями і власним перекладом частини «Божественної комедії».
15. Франко І. Я. Лис Микита / І. Я. Франко. -5-е вид. – Київ : Друк. Київ. 2-ої Артілі, 1914. – 152 с.
Єдиний з прозових творів І. Я. Франка, який витримав п’ять прижиттєвих видань (1891, 1896, 1902, 1909, 1914), не враховуючи численних передруків частинами або уривками у шкільних читанках і різних періодичних виданнях. Один із провідних художників Західної України Теофіл Копистинський був першим ілюстратором казок І. Франка; в 1890 р. він виконав шістнадцять малюнків до казки «Лис Микита». Події віршованої казки алегорично розповідають про життя в Західній Україні. Соціально - побутові картини твору написані на матеріалі української дійсності. Це добре відчув царський цензор, який заборонив поширювати «Лиса Микиту» в Росії.
В НІБУ зберігається останнє прижиттєве виданням казки. Його текст не повторює попереднього, а має значні відмінності, зокрема, ідейно-художнього характеру.
Укладач : головний бібліотекар
Н. Д. Хівренко
