ДЯКУЄМО ЛІКАРЯМ, ЯКІ РЯТУЮТЬ КРАЇНУ!

Філарет Колесса «Народні пісні з Галицької Лемківщини». Виставка однієї книги

Національна історична бібліотека України пишається наявністю у фонді унікального екземпляру цього видання, подарованого Філаретом Колессою Михайлу Сергійовичу Грушевському.
З цієї нагоди ми згадаємо і про 155-річний ювілей М. С. Грушевського, який відбудеться 29 вересня, і про 155-річчя від дня народження соратника Михайла Сергійовича в українських справах – Володимира Миколайовича Леонтовича (5 серпня 2021 р.).
Академік Філарет Михайлович Колесса (17 липня 1871, с. Татарське, тепер с. Піщани Стрийського р-ну Львівської обл. [за іншими даними, нар. у м. Добромиль] – 3 березня 1947, м. Львів) – етнограф, фольклорист, композитор, музикознавець і літературознавець зі світовим ім'ям. Засновник українського етнографічного музикознавства. З 1909 р. – дійсний член Наукового Товариства ім. Шевченка; з 1926 р. – Голова Етнографічної комісії НТШ.
У часи головування Михайла Грушевського (1897–1913) Науковим товариством ім. Шевченка було здійснено великий науковий поступ: небаченого розмаху набрав випуск численних серійних видань. І тут доречно згадати про надважливу роль у справі видання української періодики Володимира Леонтовича (саме він домігся дозволу на видання першої всеукраїнської газети «Громадська думка», яка виходила понад півроку; її продовжила славетна газета «Рада» (1906–1914); Володимир Миколайович також фінансував і редагував журнал «Нова громада», матеріально підтримував та редагував «Літературно-науковий вістник» тощо). Принагідно нагадаємо, що відому популяризаторську працю М. Грушевського, подаровану ним В. Леонтовичу, ми презентували у нашому каталозі «Видання з автографами українських діячів науки і культури» (Київ, 2018, с. 114-117).
В короткому екскурсі історії НТШ Філарет Колесса писав: «[…] перетворення Тов. ім. Шевченка у Львові в Наукове товариство в 1892, ставить на твердий грунт наукову працю галицьких українців також у ділянці етнографії.

А саме, коли проф. Михайло Грушевський переняв провід наукової праці в Тов. ім. Шевченка, повстають 2 окремі серії видань, присвячені етнографії й етнології, і то: «Етнографічний Збірник» 1895 (перші два томи редагував сам Грушевський) і «Матеріали до української етнології» […]. Тоді зорганізовується Етнографічна комісія (1898), що виготовляє програми збирацької й дослідчої праці». [Колесса Ф. М. Українська усна словесність. – Львів, 1938. – С. 14-15].

Розглянемо уважно наш раритет – 39-40 том «Етнографічного Збірника», яким було завершено це серійне видання.

Етнографічний збірник : видає Етнографічна комісія Наукового товариства імени Шевченка. Т. 39-40.
Народні пісні з Галицької Лемківщини: тексти і мелодії : зібрав, упорядкував і пояснив Др. Филарет Колесса / Наукове товариство імени Шевченка, Етнографічна комісія ; упоряд. Ф. Колесса. – Львів : З друкарні Наукового Товариства імени Шевченка, 1929. – LXXXII, 409 с.

«Досягненням, які маємо в сучасній українській етномузикології,
словесній фольклористиці, величезною мірою завдячуємо аналітичним
працям академіка Філарета Колесси та його зібранням фольклору, зокрема, трьом його фундаментальним роботам «Ритміка українських народних пісень» (1906–1907), «Мелодії українських народних дум» (1910–1913), «Народні пісні з Галицької Лемківщини» (1929). […]
У сфері фіксації, транскрипції фольклору наука пішла далі, проте збірник Ф. Колесси «Народні пісні з Галицької Лемківщини» […] за рівнем подачі матеріалу, кількістю зібраних пісенних зразків з однієї території […] ніхто не перевершив» - наголошує біограф Ф. Колесси С. Й. Грица.
Михайло Грушевський був для Ф. Колесси найбільшим методологічним авторитетом. Онукою Філарета Михайловича Ксенею Колессою опубліковано їхнє взаємне листування (57 листів, з них 34 -– Ф. Колесси і 23 – М. Грушевського). Отже, цілком логічно, що чинний на 1929 рік Голова Етнографічної комісії подарував свою фундаментальну працю поважному учителеві й колезі, найуспішнішому керівникові НТШ й першому редакторові «Етнографічного Збірника»: «Високодостойному Академикові Михайлові Сергієвичу Грушевському висловом найглибшої поваги – від Етнографічної комісії Наукового Товариства ім. Шевченка передає Філ. Колесса».

 У вступі до «Народних пісень з Галицької Лемківщини» Ф. Колесса вперше окреслив регіональні відмінності між двома гілками української музично-фольклорної традиції – галицько-волинської та східно-наддніпрянської. Першу з них становлять три музичні діалектні типи – гуцульський, бойківський та лемківський.

Лемківщина – етнічна українська земля в Бескидах (середньогірська частина Карпат). Найбільші за площею північні терени Лемківщини перебувають у складі Польщі. Південна її частина розташована у складі Словаччини (Пряшівщина). У складі України перебуває невеликий район Лемківщини (у межах Великоберезнянського р-ну Закарпатської області).
Віддаленість лемківського краю від інших українських етнічних земель, брак української інтелігенції (за винятком священиків), відсутність українських міст (окрім Сянока, нині м. Санок) були в усі часи причинами слабкого зв'язку Лемківщини з іншими українськими землями. Місцеві священики мали виразну русофільську спрямованість, відчуваючи підтримку з боку Росії.
Досліджуючи окраїнні музичні діалекти, Філарет Колесса переконливо доводив їх одвічну українськість; і 817 лемківських пісень українською мовою, зібраних та досліджених вченим, – потужне цьому підтвердження.
Син Філарета Михайловича Микола Філаретович Колесса, також знаний композитор, писав, що в лемківських піснях вражають «і темперамент, і глибина, і дотепність, і бойовитість».

Микола Колесса створив низку обробок цих пісень. Обрані М. Колессою лемківські пісенні зразки приваблюють афористичністю та самобутнім cвітобаченням. Це миттєві замальовки, правдиві й реалістичні, де герої діють за законами свого етнічного середовища, його етики. Наприклад, у пісні «Високий брежок» розповідається про відмову дівчини напоїти коня через те, що вона маленька на зріст і боїться, що кінь може її покалічити; вона не виросте, заміж не вийде, тим паче, що небагата, [i] буде ганьба.
Ф. М. Колесса систематизував український фольклор також і за жанрами. Презентуємо ще одну бібліографічну рідкість (цитовану на початку нашого огляду) – першодрук монографії-хрестоматії з усної словесності, а фактично – перший і надзвичайно цінний підручник з українського фольклору.

  Колесса Філярет. Українська усна словесність. І. Загальний огляд (із портретиками українських етноґрафів та народних співців). ІІ. Вибір творів із поясненнями та нотами. – Львів : Накладом Фонду «Учітеся, брати мої», 1938. – [Ч. 1-4 [22].
В цій книзі Філарет Михайлович віддав шану і своєму старшому брату та наставнику, також фольклористу й етноґрафу, Івану Михайловичу Колессі.
Аналізуючи методику роботи видатного фольклориста, Софія Грица зазначає: «[…] стрункої класифікації народнопісенних форм до Ф. Колесси не було ні в російській, ні в білоруській музичній фольклористиці, [вони] тепер використовують систему Ф. Колесси і С. Людкевича. […]. В особі Ф. Колесси маємо [й] історика української культури, яскравого представника української історичної школи поряд з Михайлом Грушевським, Іваном Франком, Михайлом Драгомановим. Наскільки його історична концепція перегукувалася з концепцією М. Грушевського, на якого учений постійно посилався, свідчить той факт, що ні одна з його більших історіографічного плану студій за радянського часу не була надрукована». Потужна наукова спадщина Ф. М. Колесси «виросла на базі довголітньої збирацької діяльності, безпосередніх зв’язків з фольклором у самих його джерел. […] Ми сміливо можемо назвати його класиком української фольклористики».


Використана та цитована література

1.    Грица Софія Йосипівна. Аналітичний метод Філарета Колесси та його продовження в сучасній парадигматиці / Софія Грица // Родина Колессів – спадкоємність науково-мистецьких традицій (з нагоди 140-річчя від дня народження академіка Філарета Колесси) : збірник наукових праць та матеріалів. – Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2013. – 728 с. – (Українська філологія : школи, постаті, проблеми. Вип. 13). – С. 422-426.
2.    Грица Софія Йосипівна.  Філарет Михайлович Колесса. – Київ : Держ. вид-во образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР, 1962. – 111 с.
3.    Колесса Ксеня. Взаємне листування Філарета Колесси та Михайла Грушевського / К. Колесса // Записки Наукового товариства ім. Шевченка. – Львів: Наукове товариство ім. Шевченка в Україні. – 1995. – Том ССХХX: Праці Секції етнографії та фольклористики. – C. 396-450.
4.    Видання з автографами українських діячів науки і культури : каталог колекції Національної історичної бібліотеки України. Вип. 1 / Нац іст. б-ка України, Н.-д. від. стародруків, цінних та рідкісних видань ; уклад. Н.О. Горська ; ред. О.І. Марченко, С.І. Смілянець, К.Г. Таранюк-Русанівський. – Київ: Вид. дім «Вініченко», 2018. – 416 с.

Підготувала
редактор науково-дослідного відділу
стародруків, цінних та рідкісних видань НІБУ
Н.О.Горська