ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!
23.04.2024
21 червня 2013 року на 37-й сесії Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО, що проходила у Камбоджі, були занесені до Списку Світової спадщини ЮНЕСКО дерев’яні церкви карпатського регіону Польщі та України. До списку внесено 16 українських церков — 8 з яких розташовані в Польщі та 8 в Україні. Церкви представляють такі типи архітектури: гуцульський (Україна), галицький (чотири Україна і дві на території Польщі), бойківський (дві в Україні та одна в Польщі) і лемківський (всі п'ять на території Польщі).
У даній виставці представлено інформацію про дерев’яні церкви на території України, які внесені до списку світової спадщини ЮНЕСКО. Вони знаходяться в Івано-Франківській, Закарпатській і Львівській областях.
Дерев’яні церкви України зберігаються протягом багатьох століть завдяки спеціальній обробці деревини. Якщо у давнину хотіли звести храм, то доводилося чекати роками. Все тому, що попередньо деревину вимочували у соляному розчині кілька десятиліть. Це робило майбутню споруду стійкою до опадів і навіть вогню. Тож завдяки цій технології та умілим рукам українських майстрів ми і на даний час маємо можливість милуватися зразками сакрального мистецтва, які стали світовим надбанням.
Церква Архангела Михаїла 1745 року, с. Ужок
Церква святого Михайла — дерев'яна церква, яка знаходиться у селі Ужок, Великоберезнянського району, Закарпатської області, пам'ятка архітектури національного значення (№ 198).
Ужоцька дерев'яна церква є своєрідною візитівкою Закарпаття. Храм архангела Михайла — це пам'ятник дерев'яного зодчества бойківської школи, який збудований на виступі високого пагорба. Три квадратних в плані зруби визначили композицію його обсягів, де домінанта належить середньому, верх якого має два квадратних в плані заломи й шатрове завершення. Гору над вівтарем зроблено нижчою і з одним заломом. Над бабинцем влаштована невелика дзвіниця, яка за висотою набагато перевищує вівтарний верх, але нижче центрального, що позбавляє маси храму нерухомості й вносить в його загальну композицію елемент динаміки та мальовничості.
Церква дерев'яна з ялинових брусів. Покрита ґонтом. Кутові з'єднання виконані в простий замок з двостороннім вирізом з прямим потайним зубом. Тризрубна, триверха. За виглядом і конструктивним рішенням пам'ятник належить до бойківської школи народної архітектури, проте, на відміну від неї, західний верх перевищує східний. Храм квадратний у плані, центральний зруб ширше інших прямокутних зрубів. Зруби центрального і східного обсягів перекриті шатровими верхами з заломами На плоскому перекритті бабинця влаштовані емпори, над якими підіймається невисока каркасна дзвіниця з відкритою аркадою голосників під шатровим дахом. Спирається на випуски зрубів піддашшя далі переходить у дах. На північний захід від споруди знаходиться двоярусна, квадратна в плані, дерев'яна дзвіниця. На випусках вінців першого зрубного ярусу влаштовано опасання, другий каркасний ярус покритий шатровим дахом.
Три частини храму, об'єднані широкими площинами піддашшя, нагадують конічний пагорб з трьома вершками. Камерністю і доброзичливістю дихають потемнілі за століття колоди зрубів, фігурно оброблені на кутових з'єднаннях, схил даху, вхідні двері з широким одвірком, верхня частина якого зберегла дорогоцінний напис з іменами авторів цього архітектурного твору.
За переказом, у давнину Ужок був великим поселенням і мав аж сім млинів, але після пошесті чуми, що пройшла по всій Європі, в селі залишився один чоловік, який жив вище церкви. Нові поселенці прийшли з сусідніх галицьких сіл Гнила, Яворів, Сянки. Церкву збудували майстер Павло Тонів з сусіднього села Бітля на львівському боці Карпат та майстер Іван Циганин з села Тихого. Будівничі закінчили роботу 11 червня 1745 року.
Інші написи на зрубі додають штрихи до історії церкви: «1895 Гирич Петро куратор важив» (тоді підважували церкву і замінювали нижні колоди зрубів) і «Гаврилко Василь куратор» — очевидно, цей куратор організував таку відповідальну ремонтну роботу, а виконав її майстер Циганин з Тихого (можливо, нащадок будівничого церкви). Розповідають, що первісно церкву збудували високо на схилі гори, але старим людям було важко туди підійматися і церкву перенесли вниз по схилу, майже до дороги. У єпископській візитації 1751 року говориться про нову церкву в Ужку, забезпечену всіма книгами та двома дзвонами.
В радянські часи церква охоронялась як пам'ятка архітектури Української РСР (№ 198). В 2018 році церква визнана об’єктом культурної спадщини національного значення, який внесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України (№ 070022).
Чимало закарпатських художників присвятили цій видатній пам'ятці свої полотна, її зображення прикрасило єпископську каплицю та каплицю вчительської семінарії в Ужгороді. З низького, темного бабинця, через арку-виріз можна побачити розташований в головному приміщенні різьблений позолочений іконостас. Живопис і різьблення іконостасу є досить своєрідні.
Особливо запам'ятовуються царські врата, на полотнищах яких майстер розташував два симетричних стебла, у верхніх завитках якого в медальйонах він написав «Благовіщення», а в нижніх — чотирьох євангелістів. В інтер'єрі Михайлівської церкви майстер використав контраст світла і тіні. Потрапляючи з темного бабинця (приміщення для жінок) в урочисту, нарядну, освітлену центральну частину храму, який сприймається набагато більшим, ніж воно є насправді. Цей ефект безсумнівно враховували талановиті народні зодчі. Декоративне багатство — це фігурно прорізаний прохід з бабинця до нави, різьблення іконостасу XVIII сторіччя, окремі збережені фрагменти старого різьблення, гарний балдахін і кіот у святилищі. Біля церкви стоїть класична верховинська дерев'яна дзвіниця, квадратна в плані, двоярусна, вкрита чотирисхилим шатром, збудована у 1927 році. Під час Першої світової війни австрійський уряд реквізував дзвони на військові потреби. Два нові дзвони були значно важчими, і їх не наважилися встановити на дзвіниці.
Церква Різдва Пресвятої Богородиці, Нижній Вербіж
Церква Різдва Пресвятої Богородиці — дерев'яна церква в селі Нижній Вербіж Коломийського району Івано-Франківської області, споруджена в 1756—1808 роках. Церкву Різдва Богородиці у с. Нижній Вербіж на Коломийщині почали будувати у кінці XVIII століття. Перекази твердять, що її будівництво завершив у 1808 році колишній поплічник Довбуша, довгожитель села Григір Семенюк за гроші опришків. Мовляв, на старість років хотів спокутувати гріхи молодості. Перед тим, у 1743 році, була збудована дерев’яна дзвіниця. За будівництво церкви австрійський цісар нагородив Григорія золотою медаллю. Тут же, біля храму, його і поховали після 114 років життя, могила досі збережена.
П'ятибанна церква — це сакральна споруда, яка над об'ємами п'яти верхів (бань), поставлених на осях навхрест (чотири на наріжниках, п'ята головна посередині). 3 описів Павла Аленського відомо, що середині XVII ст. на східному Поділлі, на Подніпров'ї та Лівобережжі існував уже тип високої дерев'яної хрещатої церкви з п'ятьма банями. Такі церкви були в Умані, Переяславі та Густинському монастирі. Одним і перших цей термін почав уживати В. Щербаківський. Володимир Залозецький уважав, що традиція п'ятиверхих церков буда Україні перервана, і виводить п'ятиверхий тип церкви з новіших часів в Україні від бароко через реставровану 1613 р. Успенську церкву в Києві на Поділлі. Церква характеризується складною конструкцію та значними розмірами, що потребувало великих коштів на будівництво. Конструкція церкви та її інтер'єр має виражені риси низового бароко, як то: гранчасті заломи усіх чотирьох рамен конструкції, широке піддашшя та, що дублює його, профільований карниз другого ярусу, що збагачує світлотіньові ефекти; восьмикутні вежі споруди; виразне звуження всіх о6'ємів догори, що додає споруді витонченості та пірамідальної характеристики та привносить до інтер'єру ілюзію легкості та висотного розкриття просторів. Усередині церкви простори перетікають один в другий через просвіти на рівні другого ярусу, додатково моделюючи світлотіньові ефекти.
План споруди утворений шляхом перетину двох прямокутників (19,622 м повздовжню рамено та 16,432 м в поперечному напрямку), що мають гранчасте завершення усіх чотирьох боків. Церква триярусна. Два нижні яруси складають зруби, верхній третій восьмерикові вежі, накриті шатровими банями з перехватом і главками з ажурними хрестами. Центральна вежа дещо вища, з прорізаними угорі чотирма віконцями прямокутної форми, посаджена на середохрестя через «кутаси». Бічні вежі також мають по одному малому віконцю прямокутної форми з луковим завершенням. Висота веж із банями 11.5 м, що рівно приблизно половині довгого зрубу. Нижній брус традиційно відмежований широким опасанням, винесеним на випущені вінці зрубу. Другий ярус мас по два більші вікна прямокутної форми на гранях зрубу. Центральний вхід із південного боку, що зумовлено топографічними особливостями. До будови до церкви у вигляді прямокутних приміщень бабинця та річниці. Зруби та вежі мають помітний нахил стін до середини з метою збільшення висоти верхів в інтер'єрі. Очевидно, в період 1900-х рр. проведене збиття трьох чвертей церкви цинковою бляхою, вкритою карбуванням низької мистецької вартості. В інтер'єрі триярусний золочений бароковий іконостас з образами високої мистецької якості, у бічних вежах — пишні дерев'яні барокові вівтарі, виконані на латинський манір із золоченими коринфськими колонами. Внутрішнє малювання сучасне, традиційне, виконане олійними фарбами.
Коло церкви зведена чотирибічна триярусна дзвіниця зрубної конструкції, з ажурною галереєю та чотирибічним шатром. Форма дзвіниці присадкувата, цілком характерна для гуцульського регіону.
Першим поважним дослідником галицької старовини українського дерев'яного будівництва був історик і етнограф Я. Головацький, який започаткував першу хвилю наукових праць, що ознайомила світ з існуванням цінних сакральних об'єктів. Дерев'яна сакральна архітектура України широко представлена у таких документальних працях, як «Історія української архітектури» (1956), «Нариси історії архітектури Української УРСР»(1957), «Історія українського мистецтва (1966—1970)». Найбільше публікацій щодо галицьких дерев'яних церков зроблено А Лушпинським, Д. Щербаківським, М. Голубцем. Д. Антоновичем, В Січинським. Пізніше опубліковані праці Г. Логвина, П. Юрченка, П. Макушенка, І. Могитича. Останнє десятиріччя можна відзначити виходом багатьох монографій, присвячених проблемам дерев'яного будівництва в Україні, розробці загальних питань генези розвитку української церкви конкретного регіону, статистиці та структурі греко-католицької та православної церков у межах Речі Посполитої польськими дослідниками.
Список літератури:
Артемов А. О. Архітектурні пам'ятки України. Видовищні споруди [Текст] / А. О. Артемов. - К. : [б. и.], 1972. - Б. ц.
Архітектурні пам’ятки України [Текст] = Architectural monuments of Ukraine / ред. кол. Г. Б. Мунін [та ін.]. - Київ : Агентство по розповсюдженню друку, 2016. - 303 с. : фот. - (Культурно-історична спадщина України). - Укр., англ.
Архітектурні пам`ятки України. Дерев`яна архітектура XVII-XIX ст. [Текст] : Комплект листівок / сост. Граужис Л.І. - К. : Мистецтво, 1969. - 21 л. - Б. ц.
Асєєв Ю. С. Архітектурні пам'ятки України [Текст] / Ю. С. Асєєв. - К. : Рад. школа, 1970. - 88 с. - Б. ц.
Вечерський В. В. Архітектурна й містобудівна спадщина доби Гетьманщини: Формування, дослідження, охорона [Текст] / Віктор Васильович Вечерський ; Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України, Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури й містобудування. - Київ : НДІТІАМ, 2001. - 350 с. : іл.
Історія української архітектури. [Текст] / Українська академія архітектури ; ред. В. І. Тимофієнко. - Київ : Техніка, 2003. - 472 с. : ил.
Вечерський В. В. Пам’ятки архітектури й містобудування України [Текст] : Виявлення, дослідження, фіксація / В. В. Вечерський ; М-во культури України. Н.-д. ін-т пам'яткоохоронних досліджень, Державна служба охорони культурної спадщини. - Київ : А.С.С., 2005. - 587 с. : іл., портр, планы.
Димитрій (патріарх). Церковне будівництво Західної України [Текст] / Димитрій ; заг. ред. Ю. Криворучко. - Львів : [б. и.], 1998. - 68 с. : іл., схем., фот. - (Церковна архітектура / Міжнародна Школа церковної архітектури).
Історія українського мистецтва [Текст]: в 6 т. / голов. ред. М. П. Бажан. - К.: АН УРСР, 1966
Клименюк Т. М. Архітектурні обміри та інвентаризація пам’ятників [Текст] : навчальний посібник / Т. М. Клименюк, Х. С. Бойко ; М-во освіти і науки України, Національний університет “Львівська політехніка”. - 2-е вид. - Львів : Львівська політехніка, 2012. - 174 с. : іл.
Музейні колекції: історія дослідження, атрибуція [Текст] : Збірник наукових праць / Головне управління культури Київської міської державної адміністрації, Національний музей українського народного декоративного мистецтва ; ред. М. Р. Селівачов. - Київ : ХІК, 2010. - 324 с. : фото.
Народна архітектура Українських Карпат XV–XX ст. [Текст] / Ю. Г. Гошко [та ін.] ; відп. ред. Ю. Г. Гошко ; АН УРСР. Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського. - Київ : Наук. думка, 1987. - 269, [2] с. : [8] арк. іл.
Прибєга Л. В. Архітектурна спадщина України: пам’яткоохоронний аспект [Текст] : монографія / Л. В. Прибєга ; НАМ України, Інститут культурології. - Київ : Ін-т культурології НАМ України, 2016. - 255 с. : іл., фот.
Прибєга Л. В. Методика охорони та реєстрації пам’яток народного зодчества України [Текст] / Л. В. Прибєга ; Державний комітет України у справах містобудування і архітектури, Українська академія архітектури. - Київ, 1997. - 143 с. : іл.
Прибєга Л. В. Охорона та реставрація об’єктів архітектурно-містобудівної спадщини України [Текст] : методологічний аспект / Л. В. Прибєга ; Центр пам’яткознавства Національної академії наук України та Українського товариства охорони пам’яток історії і культури, Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури. - Київ : Мистецтво, 2009. - 300 с. : іл.
Сирохман М. В. Церкви України-Закарпаття [Текст] / М. В. Сирохман. - Львів : "МС", 2000. - 880 с. : іл.
Фундатори музейних колекцій та реалії сучасного стану розвитку музейної справи [Текст] : науковий збірник за матеріалами Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 145-річчю від дня народження М. Ф. Біляшівського та 135-річчю від дня народження Д. М. Щербаківського / Київська міська державна адміністрація, Національний музей українського народного декоративного мистецтва ; упоряд.: Л. С. Білоус, С. Яценко. - К. : Пріоритети, 2014. - 447, 1 с. : фот.
Більше документів по даній темі Ви можете знайти в електронному каталозі та тематичних БД нашої Бібліотеки.
