ДЯКУЄМО ЛІКАРЯМ, ЯКІ РЯТУЮТЬ КРАЇНУ!

Українські дерев’яні церкви – спадщина ЮНЕСКО

Відділом обслуговування користувачів підготовлено віртуальну книжкову виставку серії «Українські дерев’яні церкви – спадщина ЮНЕСКО».

21 червня 2013 року на 37-й сесії Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО, що проходила у Камбоджі, були занесені до Списку Світової спадщини ЮНЕСКО дерев’яні церкви карпатського регіону Польщі та України . В цей список внесено 16 українських церков — 8 з яких розташовані в Польщі та 8 в Україні. Церкви представляють такі типи архітектури: гуцульський (Україна), галицький (чотири Україна і дві на території Польщі), бойківський (дві в Україні та одна в Польщі) і лемківський (всі п'ять на території Польщі).

У даній виставці представлено інформацію про дерев’яні церкви на території України, які внесені до списку світової спадщини ЮНЕСКО. Вони знаходяться в Івано-Франківській, Закарпатській і Львівській областях.

Дерев’яні церкви України зберігаються протягом багатьох століть завдяки спеціальній обробці деревини. Якщо у давнину хотіли звести храм, то доводилося чекати роками. Все тому, що попередньо деревину вимочували у соляному розчині кілька десятиліть. Це робило майбутню споруду стійкою до опадів і навіть вогню. Тож завдяки цій технології та умілим рукам українських майстрів ми і на даний час маємо можливість милуватися зразками сакрального мистецтва, які стали світовим надбанням.

У цих унікальних дерев’яних церков поважний вік. Їм понад 300 років. Найстаршою є церква Зіслання Святого Духа у с. Потеличі Жовківського району Львівської області. Ця пам’ятка архітектури датується 1502-1600 роками.

Давнє поселення Потелич (Телич) вперше згадується у 1223 р., а в 1498 р. отримало Магдебурзьке право, тобто було містом.

Церква Зіслання Святого Духа у с. Потелич Жовківського району Львівської області була споруджена потелицькими гончарями у 1502 р. Ця сакральна будівля знаходиться на відстані 70км від центру Львова у напрямку Рави–Руської і розташована на пагорбі, над двома ставками. Її звели за кошти місцевого гончарського цеху на місці церкви Бориса і Гліба, яка була знищена під час набігів татарською ордою.

Дерев'яна церква Зіслання Святого Духа – тризрубна, двоверха будівля, складається з нефа, бабинця і п'ятигранного вівтаря, причому неф накрито наметовим ґонтовим дахом. До складу цього архітектурного комплексу, який не має жодного цвяха, ще входить дерев'яна вежа-дзвіниця, яка була споруджена разом з храмом у 1502 р. і відреставрована у 1736 р. Дерев'яна, квадратна у плані двох'ярусна дзвіниця підтримує домінантну роль храму у загальній композиції його ансамблю. Згідно з народними переказами, у 1648 р. до цієї святині на Літургію навідався гетьман Богдан Хмельницький.

Для цього храму властива архітектурна цінність, яка поєднується з особливостями художньо-декоративного вирішення інтер'єру. Унікальність церкви виявляється у тому, що тут відсутній класичний іконостас, хоча він присутній у інтер'єрі, оскільки безпосередньо намальований на фронтальній стіні, також відсутні хори.

У XVII столітті у церкві було встановлено новий двоярусний іконостас. Розписи церкви було зроблено в 1620—1640 роки. Ікона «Деісус» була виконана відомим іконописцем Іваном Рутковичем у 1683 році. Оригінальність сакральної споруди полягає і у тому, що вона так вписана у рельєф, наче виростає з пагорба.

У 1718 році пройшла реставрація церкви під орудою майстра Казимира Домініковича. У 1736 р. церкву Зіслання Святого Духа перебудували: доробили над вівтарем восьмибічну баню, а дах і стіни повністю покрили ґонтом. Ґрунтовний ремонт сакральної будівлі відбувся у 1753 р. – було замінено дубові підвалини і перекриття східного об'єму, над яким встановили неф у бароковому стилі, а також – відремонтовано піддашшя, західні та південні двері. Відновлювальні роботи здійснювалися також у 1831р., 1903 р. і 1923 р., під час яких усі ґонтові дахи архітектурного комплексу замінили бляхою. У 1970 – 1972 р. – цей храм повністю був відреставрований архітекторами Богданом Кіндзельським та Іваном Могитичем, які відновили його первісний вигляд та стінопис. У стародавні часи при церкві на зберіганні знаходилися сім гармат, таким чином, при виникненні небезпеки все місцеве населення ховалося в храмі. До сьогоднішнього часу з усієї оборонної системи збереглися тільки дві сторожові вежі, розташовані на церковному подвір`ї.

Церква Святого Юра м. Дрогобич

Видатною пам’яткою не тільки Львівщини, а й всієї України є церква Святого Юра у Дрогобичі. Знавці вносять її до трьох найвидатніших дерев’яних шедеврів України, а мистецтвознавці називають «справжньою поемою в дереві, витесаною сокирою».

Є відомості, що дерев’яна церква була на цьому місці вже в XV столітті, але до наших часів збереглася інша. Церкву перенесли до міста із селаНадіїв (нині – Івано-Франківська область) у 1656 році. Її обміняли на сіль. У ті часи храм довелося перевозити волами і встановили у Дрогобичі, доповнивши його новими елементами. За іншими відомостями, церкву не цілком перевезли, а добудували на основі Надіївського храму. Ці події датують 1657 роком, і він вважається точкою відліку існування церкви. Іконостас теж древній – з 1666 року, стінопис – 1691 року, досі збережені, виконані місцевим майстром Стефаном Медицьким.

Дзвіниця прибудована до храму пізніше – у 1678 році. Церква традиційна тризрубна, покрита ґонтом, низ церкви обрамлений аркадними галереями. До наших днів добре зберігся іконостас 17 століття та внутрішні розписи. Останні, до речі, на території України вдалося зберегти тільки у 10 дерев’яних церквах. Стінопис дуже добре збережений, на ньому не тільки житія святих, але й світські сцени, портрети меценатів, алегоричні пори року, геральдичне древо Христа, драма Страшного Суду і навіть Апокаліпсис. Зараз церква функціонує як музей і є частиною відділу дерев’яної архітектури музею «Дрогобиччина».

Список літератури:

Вуянко М. Давні українські храми Івано-Франківська. XVII-XVIII ст. [Текст] / М. Вуянко. - Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2017. - 243, [1] с. : іл. - (Моє місто ; № 41).

Дерев’яні храми України [Текст] : Фотокаталог / . - 1 с.

Диба Ю. Р. Українські храми-ротонди Х - першої половини XIV століть [Текст] : Навчальний посібник / Ю. Р. Диба ; Міністерство освіти і науки України, Національний університет "Львівська політехніка". - Львів : Вид-во Львівської політехніки, 2005. - 106 с. : рис.

Івченко А. С. Найвидатніші храми України [Текст] / А. С. Івченко. - Х. : Клуб сімейного дозвілля, 2010. - 223 с. : іл.

Павлуцький Г. Г. Дерев’яні та муровані храми України [Текст] / Г. Г. Павлуцький. - Харків : Савчук О. О., 2017. - 213 с. : іл.

Книгу складають дві класичні праці видатного українського мистецтвознавця Григорія Павлуцького (1861 – 1924): «Старожитності України. Дерев’яні та муровані храми» (1905) та «Бароко України» (1910) з шеститомовика «Історія російського мистецтва» Ігоря Грабаря. Пропоновані читачеві праці стали першими мистецтвознавчими дослідженнями української дерев’яної та мурованої архітектури й охопили визначні пам’ятки українського храмового будівництва. Особлива увага приділена пам’яткам Київщини, Поділля та Волині.

Прибєга Л. В. Дерев’яні храми Українських Карпат [Текст] / Л. В. Прибєга. - Київ : Техніка, 2007. - 164 с. : іл. - (Національні святині України).

Шевцова Г. Дерев’яні церкви України [Текст] / Г. Шевцова. - Київ : Грані-Т, 2007. - 375 с.

Храми Львова [Текст] : [фотоальбом] / ред.: Л. Козяк, Я. Тугапський. - Львів : Афіша, 2001. - 179 с. : фот.

Храми України [Текст] : Альбом / упоряд. Л. Прибєга. - Київ : Мистецтво, 2004. - 296 с. : ил, планы.

Храми України [Текст] : Альбом / упор. Л. В. Прибєга. - Київ : Мистецтво, 2008. - 295 с. : фото. - (Архітектурні перлини України).

Більше документів по даній  темі Ви можете знайти в електронному каталозі та тематичних БД нашої Бібліотеки.