ДЯКУЄМО ЛІКАРЯМ, ЯКІ РЯТУЮТЬ КРАЇНУ!

Девід Г'юм (1711–1776) – провідний неоскептик вісімнадцятого сторіччя

До уваги користувачів пропонуємо книжкову виставку «Девід Г'юм (1711–1776) – провідний неоскептик вісімнадцятого сторіччя» з фонду відділу документів іноземними мовами.

Девід Г'юм (також Дейвід Г'юм, Девід Юм, англ. David Hume, при народженні: Гом (англ. Home), 26 квітня (7 травня) 1711—25 серпня 1776) — шотландський філософ-емпірист, історик та економіст, діяч епохи Просвітництва, в першу чергу відомий своїми працями у галузі епістемології.

Народжений в сім'ї юриста 26 квітня (7 травня) 1711, Девід провів перші роки свого життя в Единбурзі. Освіту здобув у Единбурзькому університеті. Почав навчатися там у дуже ранньому віці — дванадцятирічним (за іншими даними йому було десять), тоді як зазвичай навчання в університеті починалося з 14 років. У 1734—1737 рр. він перебував у Франції, де написав чорновик своєї праці «Трактат про людську природу» (англ. A Treatise of Human Nature), анонімно опублікованої в Лондоні у 1739. У середньому віці написав «Історію Англії», працював військовим аташе, бібліотекарем. У 1763 став особистим секретарем лорда Гертфорда — британського посла у Парижі. До Единбурга Г'юм повернувся у 1769, де помер 25 серпня 1776 року.

Емпіризм

У порівнянні зі своїми попередниками та авторитетами, що відігравали помітну роль у розвитку британського та світового емпіризму того часу — Джоном Локком, Джорджем Берклі та Ісааком Ньютоном, Девід Г'юм може бути охарактеризований як номіналіст. На противагу до відносно збалансованої у правах на існування об'єктивної та суб'єктивної реальностей, дуалістичної Декартівської моделі світобудови, британські філософи-епістемологи починаючи від Локка беруть курс на сенсуалізм (sensualism) — віддання переваги сприйняттю та суб'єктивній матерії як «єдинно»-обґрунтованого базису філософських теорій. Таким чином ми можемо спостерігати поступову редукцію ролі речей самих у собі (субстрату, матерії, субстанції) у їхніх роботах та наголос на емпіричне знання та сприйняття — «єдинно» у істинності чого людина може бути хоча б до якоїсь міри певна. Усе вищезгадане виливалося у монізм та номіналізм — зменшення кількості сфер та світів у яких ведеться людське існування з двох чи кількох до одного. Особливо помітними подібні удари по матеріалізму і субстанції стають після появи праць Берклі — основні первісні положення теорій якого запозичив Г'юм, зокрема вартою уваги є концепція ідей (ideas/ collections of ideas) Берклі, яка дещо модифікується Г'юмом, котрий розмежовуює усі об'єкти свідомості на сприйняття (impressions) та ідеї (думки) що постали унаслідок їх синтезу (ideas). Однак, варто зазначити що не зважаючи на радикальність свого емпіризму, Г'юм вважав доцільним послуговуватися ним лише у метафізичному контексті так само як і своєю скептичністю щодо реальності причинно-наслідкових зв'язків про яку йтиметься нижче і визнавав безглуздість використання подібних судженнь у повсякденному житті.

Зв'язки ідей та предмети дійсності

«Зв'язки ідей» та «предмети дійсності» безперечно не найвдаліший переклад словосполученнь relations of ideas, що у простих словах повинне було позначати способи та шляхи асоціювання, сполучення ідей одна з одною та іншими ідеями, побудову категорій та matters of fact — предмети мислення отримані з чуттів, «думальна субстанція», те над чим проводяться маніпуляції розуму.

Вплив цього нововведення на подальший розвиток світової філософії є цікавим у першу чергу тому, що воно лягло в основу знаменитої концепції синтетичних та аналітичних суджень Іммануїла Канта, що захоплювався Г'юмом як борцем з догматизмом у сфері філософії та теології того часу.

Каузальність

Причинно-наслідкові зв'язки та логічне мислення стають головним об'єктом атаки у роботах Г'юма, зокрема в його есе «Дослідження стосовно людського пізнання» (англ. An Enquiry Concerning Human Understanding, 1748). Берклі, що вимагав у матеріалістів прикладів безпосереднього сприйняття матерії що довело б її існування, вважав, що усі чуття посилаються людині раціональним Богом. Г'юм уперше відверто задає питання — звідки ми можемо знати що те, що посилає нам сприйняття — насправді Бог і що дає нам підстави стверджувати, що наші сприйняття та їх причинно-наслідкова пов'язаність реальні та дійсно впорядковані за якоюсь схемою. Згідно з версією Г'юма, раціональність а також причина, наслідок, а головне — розум — це лише химера, створена рядом постійних збігів у морі світового хаосу. Звичайно ці збіги дуже стійкі і деякі з них повторюються вже не одну тисячу років, що дає нам усі підстави вважати, що за однією дією слідуватиме інша та використовувати це для свого блага, проте крім цієї нестовідсоткової ймовірності збігів, немає нічого, що дозволяло б нам стверджувати про те, що між двома подіями у всесвіті існує будь-яка раціональна каузальність та необхідність. За подібні вислови Г'юму довелось довго розплачуватись ярликами атеїста та радикала, проте саме він у свій час написав те, про що довго боялися навіть сказати інші.

З фонду НІБУ

 

Видання англійською мовою:

«Історія Англії» – велика праця Девіда Г’юма з історії Англії (охоплює також Уельс , Шотландію та Ірландію), яку він писав частинами, будучи бібліотекарем на Адвокатському факультеті в Единбурзі. Перша публікація його «Історії» була зустрінута з обуренням усіма політичними фракціями, але вона стала бестселером, нарешті надавши йому фінансову незалежність, до якої він так давно прагнув. Історія Г’юма охоплює «від вторгнення Юлія Цезаря до революції 1688 року» і витримала понад 100 видань.

Hume, David. The History of England from the Invasion of Julius Caesar to the Revolution in 1688. Т. 1 / D. Hume. - London : [б. в.], 1796. - 484 с.

Hume, David. The History of England from the Invasion of Julius Caesar to the Revolution in 1688. Т. 2 / D. Hume. - Basil : [б. в.], 1789. - 521 с.

Hume, David. The History of England from the Invasion of Julius Caesar to the Revolution in 1688. Т. 3 / D. Hume. - Basil : [б. в.], 1789. - 588 с.

Hume, David. The History of England from the Invasion of Julius Caesar to the Revolution in 1688. Т. 4 / D. Hume. - Basil : [б. в.], 1789. - 476 с.

Hume, David. The History of England from the Invasion of Julius Caesar to the Revolution in 1688. Т. 5 / D. Hume. - Basil : [б. в.], 1789. - 416 с.

Hume, David. The History of England from the Invasion of Julius Caesar to the Revolution in 1688. Т. 6. Edward VI. Mary. Elizabeth / D. Hume. - Basil : [б. в.], 1789. - 426 с.

Hume, David. The History of England from the Invasion of Julius Caesar to the Revolution in 1688. Т. 7 / D. Hume. - London : [б. в.], 1786. - 532 с.

Hume, David. The History of England from the Invasion of Julius Caesar to the Revolution in 1688. Т. 7 / D. Hume. - Basil : [б. в.], 1789. - 459 с.

Hume, David. The History of England from the Invasion of Julius Caesar to the Revolution in 1688. Т. 8 / D. Hume. - Basil : [б. в.], 1789. - 386 с.

Hume, David. The History of England from the Invasion of Julius Caesar to the Revolution in 1688. Т. 9 / D. Hume. - Basil : [б. в.], 1789. - 418 с. - Англ.

Hume, David. The History of England from the Invasion of Julius Caesar to the Revolution in 1688. Т. 10 / D. Hume. - Basil : [б. в.], 1789. - 412 с.

Hume, David. The History of England from the Invasion of Julius Caesar to the Revolution in 1688. Т. 11 / D. Hume. - Basil : [б. в.], 1789. - 419 с.

Hume, David. The History of England from the Invasion of Julius Caesar to the Revolution in 1688. Т. 12 / D. Hume. - Basil : [б. в.], 1789. - 225 с.

Видання німецькою мовою:

Hume, David. Vermischte Schriften über die Handlung die Manufacturen und die andern Quellen des Reichthums und der Macht eines Staats / D. Hume. - Hamburg ; Leipzig : Grund, Holle, 1754. - [3], 360, 374 с. ідомості про дії мануфактур та інші джерела багатства та могутності держави]

Hume, David. Geschichte der Großbritannien. Т. 1. der die Regierungen Jakobs I. und Carls I. Aus dem Englischen / D. Hume. - Breslau ; Leipzig : Meyer, 1762. - 443 с. [Історія Великобританії. Т. 1. Уряди Якова I та Карла I]

Hume, David. Gespräche über natürliche Religion / D. Hume. - Leipzig : Weygand, 1781. - 2, 396 с. [Діалоги про природну релігію]

Видання французькою мовою:

[Історія Будинку Тюдорів, що знаходиться на престолі Англії]

Hume, David. Histoire de la maison de Tudor, sur le trone d'Angleterre. Т. 1 / D. Hume. - Amsterdam : [б. в.], 1763. - XXIV, 352 с.

Hume, D. Histoire de la Maison de Tudor. Т. 2 / D. Hume. - Amsterdam, 1763. - 429 с.

Hume, David. Histoire de la maison de Tudor, sur le trone d'Angleterre. Т. 3 / D. Hume. - Amsterdam, 1763. - 536 с.

Hume, D. Histoire de la Maison de Tudor. Т. 4. / D. Hume. - Amsterdam : [б. в.], 1763. - 328 с.

Hume, D. Histoire de la maison de Tudor, sur le trone d'Angleterre. Т. 3 / D. Hume. - Amsterdam, 1763. - 536 с.

[Історія Будинку Стюарта, що знаходиться на престолі Англії]]

Hume, David. Histoire de la Maison de Stuart sur le Trone d'Angleterre. Т. 1. [1603 - 1625. Jacques I] / D. Hume. - Londres : [б. в.], 1763. - IV, 391 с.

Hume. Histoire de la Maison de Stuart sur le Trone d'Angleterre. Т. 1 / Hume. - Londres, 1760. - VII, 453 с.

Hume. Histoire de la Maison de Stuart sur le trone d'Angleterre. T. 2 / Hume. - Londres, 1760. - 406 с.

Hume. Histoire de la Maison de Stuart sur le trone d'Angleterre. T. 2 / Hume. - Londres, 1761. - IV, 420 с.

Hume. Histoire de la Maison de Stuart sur le trone d'Angleterre. T. 3 / Hume. - Londres, 1760. - 524 с.

Hume. Histoire de la Maison de Stuart sur le trone d'Angleterre. Т. 3. / Hume. - Londres, 1761. - 466 с.

Hume. Histoire de la Maison de Stuart sur le trone d'Angleterre. T. 5 / Hume. - Londres, 1763. - 395 с.

Hume. Histoire de la Maison de Stuart sur le trone d'Angleterre. T. 6 / Hume. - Londres, 1761. - 455 с.

Укладач: Лещенко С. А.