ДЯКУЄМО ЛІКАРЯМ, ЯКІ РЯТУЮТЬ КРАЇНУ!

З історії театрального мистецтва України

У відділі обслуговування користувачів підготовлено віртуальну книжкову виставку «З історії театрального мистецтва України».

Театр (з грецької - місце для видовища, видовище) - вид мистецтва, специфічними засобами якого є сценічна дія, що відображає життя в процесі гри акторів перед публікою.

Українське театральне мистецтво зародилось ще в далекі часи княжої Русі. Хоча, можливо, і набагато раніше, тому що перші відомості про скоморохів (мандрівних співців-акторів) зустрічаються ще в VI-X століттях. Театр цього часу нерозривно пов'язаний з піснями, танцями, обрядами та звичаями. З давних часів відомі веснянки (гаївки), обжинки та інші народні театралізовані дійства.

В період процвітання Київської Русі та наступні кілька століть театр мав, в основному, церковно-обрядовий характер. У ранніх письмових пам’ятках як синонім вживається слово "скоморох". Відомо, що воно грецького походження і колись означало "майстер сміхотворства".

Про побутування в Київській Русі і в Україні XIII - першої половини XVII ст. скомороства свідчать згадки про них у билинах київського циклу, зображення на фресках Софійського собору в Києві (XI ст.), на пластинчатих браслетах з Києва та інших міст, на срібній чаші з Чернігова (XII ст.), на мініатюрах Радзивілового літопису (XV ст.).

Скоморохи поділялись на осілих і мандрівних. Осілі виступали переважно на княжих забавах, масових ігрищах під час свят, на весіллях тощо. Мандрівні об’єднувались у ватаги й переходили з місця на місце, відвідуючи далекі країни. Наприклад, італійський поет Лодовіко Аріосто у поемі "Шалений Орландо", згадує про "русинів або литвинів", тобто про українців і білорусів, які водили ведмедів по ярмарках. Українські ігреці були відомі під цією назвою у Польщі, в свою чергу на українські землі заходили польські йокулятори, весолки, ваґанти, куґлярі, тобто жонглери. Вертеп (зі старослов'янської - печера) - старовинний український мандрівний театр маріонеток, що виник в Україні, в барокову добу (друга половина XVII-XVIII століття). Довгий час питанням походження українського вертепу займався Іван Франко. Проаналізувавши значну кількість архівних та історичних свідчень, він дійшов висновку, що вертеп - явище церковно-народне, що зародилося на Україні (Русі), звідки він перейшов на землі Білорусії та Московії. Іван Франко спростовує твердження окремих істориків про походження вертепу від польської шопки, мотивуючись тим, що перша згадка про польську шопку, не раніша від письмової згадки про український вертеп. Починаючи з середини XVI століття поступово ставали популярними так звані шкільні театри (живі вертепи). У 1631 р. виникла Лаврська школа, заснована П.Могилою. У 1632 р. внаслідок об'єднання з Київською школою утворилася Києво-Могилянська колегія (пізніше — академія). Християнські драми ставились учнями київських Братської та Лаврської шкіл (XVI-XVII століття).

Важливими осередками розвитку релігійної драми у цей час вважалася також Львівська братська школа та Острозька академія.

Лірники співали передусім історичні думи (псальми), що прославляли діяння гетьманів (Сагайдачного, Хмельницького та ін.), які укладали самі; після історичних дум співали побожних пісень про св. Миколая тощо. Далі продовжували спів святковими думками і жартівливими шумками. Закінчували зазвичай жартівливими піснями. З ними лірники мандрували від хати до хати. Дуже часто мистецтво співу та гри на лірі передавалося у спадок від батька до сина.

В Україні існували і кріпацькі театри. Серед них найпопулярнішими були: театр в селі Кибинці Полтавської губернії у садибі вельможі Дмитра Трощинського; театр поміщика Д. Ширая в селі Спиридонова Буда на Чернигівщині. Останній неодноразово приїздив на гастролі в місто Київ.

В садибі мецената Тарнавського, в селі Качанівка в Чернігівській губернії, театральні вистави відвідували як сусіди, так і Микола Гоголь, Михайло Максимович, Микола Маркевич. Кріпацький театр Тарнавського згадував в повісті «Музикант» Тарас Шевченко.

В Західній Україні, на Волині, існував кріпацький театр в селі Романові, де ставили оперні вистави. Перші театральні трупи народилися на Наддніпрянщині у XVIII ст. У 1795 році був відкритий перший в Україні стаціонарний театр у Львові, в колишньому костелі францисканців.

Пізніше в Києві (1806), Одесі (1809), Полтаві (1810) з'являються перші театральні будівлі. У 1812 році виник постійний театр в Харкові. Григорій Квітка-Основ'яненко взяв в ньому найширшу і різносторонню участь як актор, драматург, а потім історик цього театру. П'єси письменника «Сватання на Гончарівці», "Шельменко-деньщик" донині серед самих репертуарних п'єс української сцени. В 1817 році, за ініціативи нового «малоросійського» генерал-губернатора князя М. Г. Рєпніна, в Полтаві було організовано перший у місті театр і сюди з Харкова переїхала трупа відомого тоді антрепренера Штейна, на чолі з М. С. Щепкіним, Котляревський приймав діяльну участь в організації цього театру; у свій час він навіть виконував там обов’язки художнього керівника. Спеціально для цього театру письменник написав обидві свої п’єси: комічну оперу «Наталка-Полтавка» і одноактну комедію «Солдат-чарівник» («Москаль-чарівник»).

В 1867 р. був заснований, а в 1901 р. офіційно відкритий Київський оперний театр (суч. назва - Національний академічний театр опери і балету України ім. Т. Г. Шевченка), який здобув визнання за межами України та сьогодні посідає важливе місце в музичній культурі Європи.

В 1887 р. в Одесі було відкрито оперний театр (суч. назва - Одеський національний академічний театр опери та балету), який в наш час було включено журналом «Forbes» до списку самих незвичайних пам’яток Східної Європи.

У другій половині XIX століття - початку XX ст., на теренах України налічувалось 37 самодіяльних театрів, що не мали постійних приміщень, а мандрували з виставами від міста до міста.

Прикладом народного театру, в якому брали участь робітники – є театр у с. Сидорівка, при цукроварні відомого підприємця і мецената, українського модернізатора-підприємця Василя Симиренка. В аматорських гуртках розпочинали діяльність і корифеї українського театру — драматурги і режисери Михайло Старицький, Марко Кропивницький. Заслуга швидкого розвитку театру належить також і видатній родині Тобілевичів, члени якої виступали під сценічними псевдонімами Івана Карпенка-Карого, Миколи Садовського і Панаса Саксаганського. Кожен із них не лише створив власну трупу, а й був видатним актором і режисером. Провідною зіркою українського театру того часу була Марія Заньковецька. В серпні 1883 р. відбулося об’єднання театру М. Кропивницького з трупою М. Старицького. В новий театральний колектив влився І. Карпенко-Карий та П. Саксаганський. Директором української трупи став М. Старицький, М. Кропивницький залишався режисером, актором, драматургом. Співпраця двох видатних діячів театрального мистецтва сприяла піднесенню престижу національного театру, рівня режисерської та акторської майстерності. До високопрофесійної української трупи входило більше 100 акторів. Трупа М. Старицького на короткий час об’єднала кращі театральні сили України, до неї входили М. Садовський, М. Заньковецька, П. Саксаганський, М. Садовська-Барілотті, Ф. Левицький.

Троїцький народний будинок (м. Київ) у якому з 1907 року діяв перший український стаціонарний театр

Новий період в історії національного театру розпочався в 1918 році, коли у Києві утворилися Державний драматичний театр і «Молодий театр» (з 1922 року — модерний український театр «Березіль») Леся Курбаса та Гната Юри. На театральній сцені з'явилася когорта талановитих акторів — Амвросій Бучма, Мар'ян Крушельницький, Олімпія Добровольська, Олександр Сердюк, Наталя Ужвій, Юрій Шумський та інші. В I половині XX ст. були засновані театри, які до нашого часу відграють провідну роль в театральному мистецтві нашої країни: Національний академічний драматичний театр ім. І. Франка, Київський національний академічний театр оперети, Київський театр російської драми ім. Лесі Українки в Києві; Музично-драматичний театр ім. О. Кобилянської в Чернівцях; Одеський академічний театр музичної комедії ім. М. Водяного та інші. 1970-1980 рр. XX ст. знаменувалося відкриттям нових театрів, серед них київські - Театр драми і комедії, Молодіжний, Театр естради.

В 1970-і роки відмічені творчими пошуками молодих режисерів: В. Козьменка-Делінде, В. Шулакова, В. Малахова. Зокрема стараннями В. Малахова, який певний час очолював Театр естради, набув розвитку новий жанр - мюзикл.

Оригінальним явищем сучасного театрального життя Києва став перший жіночий театр — модерний оригінальний театр, прикметною рисою якого є суто жіночий склад акторів колективу. З'явився він у 2005 році.

Нині в Україні щорічно відбувається низка міжнародних театральних фестивалів, що завоювали авторитет і в Європі: «Київ травневий» у Києві; «Золотий Лев», «Драбина» та «Драма.UA» у Львові; «Тернопільські театральні вечори», «Дебют» у Тернополі, «Мельпомена Таврії» у Херсоні; «Різдвяна містерія» в Луцьку; «Рампа» в Дніпропетровську; «Інтерлялька» в Ужгороді; "Подільська лялька" в Вінниці. фото Фестиваль "Золотий лев" (Львів). У 2010 році створено всеукраїнську театральну портал-мережу "atheatre.com.ua — український театральний простір", яка об'єднує понад 112 театрів і понад 80 драматургів . Портал містить інформацію про театральні фестивалі, репертуар театрів, відомості про вистави й історичні довідки. Всю інформацію театри викладають самостійно.

  

Фестиваль "Золотий Лев"

 

Список літератури:

Арсенич П.І. Гуцульщина у творчості Гната Хоткевича [Текст] : до 90-річчя від дня створення Г. Хоткевичем Гуцульського театру / П. І. Арсенич ; Івано-Франківська обласна рада, Івано-Франківська обласна державна адміністрація, Управління культури. Науково-редакційний відділ, Івано-Франківське міське товариство “Гуцульщина”. - Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2000. - 94 с. : рис.

Балабко О. В. Київ, Іринінська, Лифарям... [Текст] : повість за листами митця / О. В. Балабко. - Чернівці : Букрек, 2011. - 187 с. : 24 л. фот.

Розповідь про постать видатного танцівника і хореографа ХХ століття киянина Сергія Лифаря, який майже тридцять років очолював балет Гранд Опера у Парижі, написана на основі матеріалів з архіву митця у Києві. Це більше як шістдесят листівок, знімків, інших документів, надісланих і переданих Сергієм Лифарем рідним після втечі за кордон 1923 року. Також особисті речі й документи батька артиста, Михайла Яковича, і його другої дружини Марії Михайлівни Лифар( у дівоцтві Дяченко). Якраз у її нащадків, родини Дяченків-Асєєвих, і зберігався цей не оприлюднений і недосліджений архів. Залучено великий обсяг фактажу-від виданих в Україні спогадів Лифаря, мемуарів про нього до документів із справи, заведеної Київським ОГПУ 1932 року після чергової вдалої втечі за кордон наймолодшого сина родини Лифарів Леоніда. У книжці вміщено й додаток-присвячені Лифареві уривки з роману-есе автора « Олександр Вертинський, нащадок Гоголя».
Видання, окрім власне архівних листівок і фотографій, ілюстроване знімками автора, зробленими у Парижі й у його передмісті Сен-Же-нев’єв-де-буа, де на молилі митця стоїть пам’ятник із написом “Серж Лифар із Києва».

Боньковська О. Львівський театр товариства “Українська бесіда” 1915-1924 / О. Боньковська ; Наукове товариство ім. Т. Шевченка (Америка), НАН України, Інститут народознавства, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім М. Т. Рильського. - Львів : Літопис, 2003. - 342 с. : 112 іл.

Варнеке Б.В. История античного театра. / Б. В. Варнеке. - Одесса : "Негоциант", 2003. - 279 с.

Веселовська Г.І. Український театральний авангард / Г. І. Веселовська. - К. : ФЕНІКС, 2010. - 368 с. + 8 л. іл. матеріалу.

Гайдабура В. Театр між і Сталіним: україна. 1941-1944. Долі митців / В. Гайдабура. - К. : [б. и.], 2004. - 317 с.

Гайдабура В. М. Театр, розвіяний по світу. Феномен сцени повоєнної української діаспори (Німеччина, Австрія, Франція, США, Канада, Австралія) / В. М. Гайдабура ; Національна академія мистецтв України. - Вид. 2-е, перероб. - Київ : Києво-Могилянська академія, 2015. - 254 с. : 40 вкл. л. фот. - (Українське театральне зарубіжжя : авторський цикл).

Галяс А. В. Сегодня и навсегда...: очерки истории Одесского академического театра музыкальной комедии им. М. Водяного / А. В. Галяс. - Одесса : Бондаренко М. А., 2017. - 400 с. : ил.

Голота В. В. Театральная Одесса / В. В. Голота. - Київ : Мыстэцтво, 1990. - 243, [2] с. - Б. ц.

Горбенко А. Г. Харківський державний ордена Леніна академічний український драматичний театр імені Т. Г. Шевченка / А. Г. Горбенко. - К. : Мистецтво, 1979. - 200 с.

Гринишина М. Театр української драматургії. Сучасна та класична українська п’єса на сценах театрів у 1930-х рр. / М. Гринишина ; Академія мистецтв України, Інститут проблем сучасного мистецтва. - Київ : Інтертехнологія, 2006. - 295 с.

Гринишина М. О. Театральна культура рубежу XIX-XX століть. Реалізм. Дискурс: монографія / М. О. Гринишина ; Національна академія мистецтв України, Інститут проблем сучасного мистецтва. - К. : Фенікс, 2013. - 344 с. : іл.

Єрмолович–Дащинський Д. Марія, Леся, Едіт та інші ... : XIV Міжнародний театральний фестиваль жіночих монодрам «Марія» в Києві/ Д. Єрмолович–

Ігнатович Г. Від гасниці до рампи: нариси з історії українського театру на Закарпатті. Кн. 2 / Г. Ігнатович. - Ужгород : Ліра, 2011. - 168 с. : фото.

Київський академічний театр оперети – 75 років: [альбом] / уклад.: О. Когут, О. Тацій, Н. Хілобок. - [Київ] : [Київськ. акад. театр оперети], [2009]. - 200 с. : іл.

Ковальчук Г. Танок Мельпомени перед обличчям смерті : Наталя Кузякіна про

Коломієць Р. Г. Театр Саксаганского і Карпенка-Карого / Р. Г. Коломієць. - Київ : Мистецтво, 1984. - 100 с. : іл.

Коломієць Р. Г. Традиції, канони і новації українського театру: початок XIX - початок XX ст. Кн. 1 / Р. Г. Коломієць ; Інститут проблем сучасного мистецтва, Академія мистецтв України. - Київ : Інтертехнологія, 2008. - 136 с.

Корнієнко О. З. Тернопільський театр імені Т. Г. Шевченка / О. З. Корнієнко. - Київ : Мистецтво, 1980. - 104 с. : іл.

Корнієнко Н. Український театр у переддень третього тисячоліття. Пошук: картини світу. Цінністні орієнтації. Мова. Прогноз / Н. Корнієнко. - Київ : [б. и.], 2000. - 160 с. : іл.

Красильникова О. В. Історія українського театру ХХ сторіччя: Монографія / О. В. Красильникова. - Київ : [б. и.], 1999. - 204 с. : іл.

Кулик О. О. Донецький обласний український музично - драматичний театр імені Артема / О. О. Кулик. - Київ : Мистецтво, 1987. - 132 с. : іл.

Курбас Л. Березіль: із творчої спадщини / Л. Курбас. - Київ : Дніпро, 1988. - 518 с. : іл.

Максименко В. С. Городской театр Одессы: 1809-2009 / В. С. Максименко. - Одесса : Астропринт, 2010. - 453 с. : фото.

Милославський К. Харківський деравний академічний театр опери та балету ім. М. В. Лисенка / К. Милославський, П., Г. Штоль. - [Б. м.] : "Мистецтво", 1965. - 134 с. : з іл.

Лідер Д. Театр для себе [Текст] / Д. Лідер. - Київ, 2004. - 104 с. : іл.

Миндлин Ф. Еврейский театр: актеры и судьбы / Ф. П. Миндлин. - Одесса : Бондаренко М. А., 2016. - 252, [1] с. : ил., фот.

Музи тоді не мовчали. 1941 - 1945: Спогади, нариси, статті, замітки: видання друге, доповнене. - Київ : Мистецтво, 1985. - 225 с. : іл.

Нариси з історії інонаціонального театру в Україні XX – початку XXI століть / Нац. акад. мистецтв України. Ін-т проблем сучасного мистецтва ; за заг. наук. ред. М. О. Гришиної. - Київ : Фенікс, 2017. - 973, [2] с. : фот., XVI вкл. с. фот.

Нариси з історії театрального мистецтва України XX століття / Академія мистецтв України, Інститут проблем сучасного мистецтва ; ред. В. Сидоренко. - К. : Інтертехнологія, 2006. - 1051 с.

Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької / упоряд., заг. ред. Б. М. Козак. - Львів : Каменяр, 2016 - Кн. 1 : Час і долі (1917–1944) / Р. Пилипчук [та ін.] ; упоряд., авт. передм., ред. Б. М. Козак. - 2016. - 530, [1] с. : іл.

Новиков А. О. Слобожанський драматичний театр: нариси історії / А. О. Новиков. - Х. : ХДПУ, 2002. - 109 с. : іл

Остроухова Н. В. Одесский оперный театр в историческом пространстве и времени: [монография] : в 3 кн. Кн. 1. 1804–1873 / Н. В. Остроухова ; М-во культуры Украины, Одесская национальная музыкальная академия имени А. В. Неждановой. - Одесса : Астропринт, 2013. - 389 с. : 12 вкл. л. фот.

Остроухова Н. В. Одесский оперный театр в историческом пространстве и времени: [монография] : в 3 кн. Кн. 2. 1873–1887 / Н. В. Остроухова ; М-во культуры Украины, Одесская национальная музыкальная академия имени А. В. Неждановой. - Одесса : Астропринт, 2015. - 328 с. : 8 вкл. л. фот., факс.

Падяк В. Історія карпаторусинського націоналного театра и драматурґії: высокошколськый учебник / В. Падяк. - Пряшів : Пряшівський універзітет, 2018. - 340 с. : іл.

Резникович М. Ю. Театр времени: Лики времени / М. Ю. Резникович. - К. : Альтерпресс, 2001. - 572 с. : ил. - (Театр и судьбы)

Решетников А. Г. Театр - мое предназначение [Текст] : научное издание / А. Г. Решетников. - Київ : Абрис, 2002. - 168 с.

Романько І. І. Театральна справа в Україні під час влади національних урядів (1917-1920 рр.) [Текст] / І. І. Романько ; Інститут історії України НАНУ. - Київ, 1999. - 36 с.

Савчак Г. Я. Історія західноєвропейського театру: (від античності V ст. до н. е. до епохи Просвітництва XVIII ст. н. е. ) / Г. Я. Савчак ; Міністерство освіти і науки України, Київський національний університет культури і мистецтв. - Миколаїв : [б. и.], 2007. - 450 с.

Савчин Л. М. Рівненський обласний академічний український музично-драматичний театр: монография / Л. М. Савчин. - Рівне : Волинські обереги, 2010. - 333 с. : фото.

Скорський М. А. Хмельницький театр ім. Г. І. Петровського / М. А. Скорський. - Київ : Мистецтво, 1981. - 102 с. : іл.

Станіславський М. Д. Театр Житомира / М. Д. Станіславський, Л. А. Рубінштейн. - Київ : Мистецтво, 1972. - 152 с.

Станішевський Ю. О. Балетний театр України: 225 років історії / Ю. О. Станішевський ; НАН України, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім М. Т. Рильського НАН України, Академія мистецтв України. - К. : Музична Україна, 2003. - 440 с. : іл

Станішевський Ю. О. Оперний театр Радянської України: Історія і сучасність / Ю. О. Станішевський. - Київ : Музична Україна, 1988. - 248 с. : іл.

Станіславський М. Д. Театр Житомира / М. Д. Станіславський, Л. А. Рубінштейн. - Київ : Мистецтво, 1972. - 152 с.

Сулятицький Т. В. Чернівецький обласний український музично - драматичний театр імені О. Ю. Кобилянської / Т. В. Сулятицький. - Київ : Мистецтво, 1987. - 125 с. : іл.

Танюк Л.С. Слово. Театр. Життя: Вибране в 3-х т. [Текст] : научное издание Т.2 / Л. С. Танюк. - Київ : Альтерпрес, 2003. - 820 с.

Театр з аурою сонця: Державний театр юного глядача / В. Заболотна. - К. : [б. и.], 2001. - 200 с. : іл

Театр Григорія Кононенка: пам’яті Народного артиста Григорія Кононенка присвячується / упоряд.: В. В. Макогонова, В. О. Пахманова. - Дніпропетровськ : Маковецький Ю. В., 2008. - 388 с. : іл.

Театр Марка Кропивницького: минуле і сучасне. Альбом / Упор. В. П. Шурапов. - Кіровоград : Мавік, 2004. - 224 с. : іл.

Терещенко А. К. Львівський державний академічний театр опери та балету імені Івана Франка: піввіковий творчий шлях / А. К. Терещенко. - Київ : Музична Україна, 1989. - 208 с. : іл.

Тулянцев А. Днепропетровский академический театр русской драмы имени М. Горького 80 лет / А. Тулянцев. - Днепропетровск : Монолит, 2007. - 189 с. + 15 л. ил.

Український драматичний театр: нариси історії в 2-х томах. Т. 1. Дожовтневий період. - Київ : Наукова думка, 1967. - 520 с. : з іл.

Український драматичний театр: нариси історії в двох томах. Т. 2. радянський період. - Київ : Вид-во АН УРСР, 1959. - 648 с. : з іл.

Український театр ХХ століття: антологія вистав / Національна академія мистецтв України, Інститут проблем сучасного мистецтва ; ред. М. О. Гринишина. - К. : Фенікс, 2012. - 944, XVI с. : іл.

Український театр XX століття: историческая литература / Ред. Н. Корнієнко. - К. : Державний Цеентр театрального мистецтва ім. Л. Курбаса, 2003. - 512 с.

Чернігівський обласний академічний український музично-драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка, нам – 90 [Текст] / упоряд.: А. Р. Бакіров, Р. Д. Міненко. - Чернігів : Лозовий В. М., 2016. - 48 с. : іл.

Чечель Н. П. Українське театральне відродження: (західна класика на український сцені 1920 — 1930-х років. Проблеми трагедійної вистави) / Н. П. Чечель. - Київ : Наукова думка, 1993. - 140 с. : іл.

Чуніхін О. Н. Історія мюзиклу: навчальний посібник / О. Н. Чуніхін ; М-во культури України, Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв. - Київ : НАКККіМ, 2012. - 255 с.

Шведов И. А. Три украинских портрета [Текст] : Мазепа. Вертинский. Кондратюк. :Репертаур Киевского государственного театра исторического портера / И. А. Шведов. - К., 2001. - 228 с.

Єрмакова Н. П. Березільська культура: історія, досвід / Н. П. Єрмакова ; Національна академія мистецтв України, Інститут проблем сучасного мистецтва. - К. : Фенікс, 2012. - 512 с.

Більше документів по даній  темі Ви можете знайти в електронному каталозі та тематичних БД нашої Бібліотеки.