До 145-річчя від дня народження Мирона Кордуби (1876–1947), українського історика, бібліографа, публіциста, письменника, перекладача, видавця та державного діяча фахівці відділу соціокультурних комунікацій підготували віртуальну книжкову виставку «Кордуба Мирон Михайлович (1876–1947)»
Кордуба Мирон Михайлович [02.03.1876, с. Острів, тепер – Тернопільського р-ну Тернопільської обл. – 02.05.1947, м. Львів] – український історик, публіцист, бібліограф, редактор, видавець, громадський діяч.
Автор понад 500 наукових праць («Північно-Західна Україна», «Територія і населення України», «Етнографічна територія України», «Історія Холмщини і Піддяшшя»), статей («Маркіян Шашкевич», «Про історичну повість», «Шевченко як краєзнавець і археолог» та ін.), виданих не лише в Україні, а й у Франції, Польщі, Німеччині. Статей в Польському біографічному словнику (зокрема, «Богдан Хмельницький», «Тиміш Хмельницький», «Юрій Хмельницький», Гедеон Святополк-Четвертинський). Збирав матеріали до історико-географічного словника Галичини. 1938 року вийшла його праця «Що кажуть нам назви осель?», в якій подано першу класифікацію українських топонімів. Перекладав українською мовою твори Гі де Мопассана і Йогана фон Ґете. Підготував наукові розвідки, присвячені Хмельниччині – «Акти до Хмельниччини (1648–1657)». Займався краєзнавчими дослідженнями з історії Буковини, Холмщини, Підляшшя.
1897–1898 рр. Захистив дисертацію на тему «Історія і відносини в Галицькому князівстві XIII ст.» й отримав диплом доктора філософії.
Омелян Пріцак назвав його «одним з найбільших істориків Східної і Центральної Європи».
М. М. Кордуба народився у сім’ї священика. Навчався у гімназіях Тернополя і Львова. У 1893 р. вступив до Львівського університету, де слухав лекції з історії, географії та філософії. У 1894 р. познайомився з професором М.Грушевським, під керівництвом якого надрукував перші наукові розвідки у «Записках НТШ», «Kwartalniku historycznim», близько сотні рецензій на праці українських, російських, німецьких, польських, італійських учених, огляди західноєвропейської літератури.
Один із засновників у Чернівцях 12 липня 1902 р. Українського історичного товариства (УІТ). Пріоритетними напрямами дослідної роботи цієї інституції були історія, демографія, етнографія, статистика та мистецтво Буковини.
Головним завданням М. М. Кордуба вважав складання бібліографії з історії України під назвою «Бібліографія історії України». Збереглася велика картотека (близько 73 тис. карток), яка представляє загальну українознавчу бібліографію за значний період часу – від ХVІ ст. до 1941 р. В основі принципів упорядкування картотеки – засади національної бібліографії.
Мирон Михайлович розробив оригінальну схему бібліографії, суть якої полягала в чіткій тематичній і географічній структуризації матеріалів з української та європейської історії. Картотека є унікальною археографічною пам’яткою, яка відображає систематизацію наукових знань і дозволяє простежити процес розвитку української історичної науки. Систематизацію праці не було завершено. Протягом півстоліття після смерті М. М. Кордуби робилися спроби як видання картотеки «Бібліографії історії України», так і її знищення.
Бібліографічний список:
***
Укладачі: Опенько Я. Ю., Ширшова Л. Г.
(відділ соціокультурних комунікацій)