До уваги користувачів пропонуємо книжкову виставку з фонду відділу документів іноземними мовами «Графиня де Жанлис» до 275-річчя з дня народження Стефані-Феліс Дюкре де Сент-Обен (1746–1830), французької письменниці.
Стефані-Феліс Дюкре де Сент-Обен, графиня де Жанлис (фр. Stéphanie Félicité du Crest de Saint-Aubin, comtesse de Genlis), відома головним чином як Графиня де Жанлис (25 січня 1746, Іссі-л'Евек [fr], Франція - 31 грудня 1830, Париж, Франція) – французька письменниця, автор сентиментальних романів, які користувалися широкою популярністю у всій Європі («Адель і Теодор, або Листи про виховання», «Вечори в замку, або Уроки моралі стосовно до дитячого віку» та ін.). Була вихователькою дітей в сім'ї герцога Шартрського, в тому числі майбутнього короля Франції Луї-Філіпа I і його молодшої сестри Аделаїди.
Освіту здобула поверхнево; в 15 років вийшла заміж за полковника, графа де Жанлис. За протекцією тітки, мадам де Монтессон, фаворитки герцога Орлеанського, 26-річну Жанлис взяли в 1772 році компаньйонкою герцогині Шартрської, невістки герцога Орлеанського. Одночасно чоловікові Жанлис доручили посаду капітана гвардії герцога Шартрского. До цих двох посад належало розміщення в палаці Пале-Рояль (фр. Palais Royal — «королівський палац»), а також платню у розмірі 6000 ліврів для чоловіка і 4000 ліврів для дружини. Відразу після вступу на посаду графиня де Жанлис почала фліртувати з герцогом Шартрським, і вже влітку того ж року, коли герцогиня вирушила на лікування на води в Форж, ці відносини досягли піку своєї пристрасті.
Герцог Шартрський - згодом відомий громадянин Егаліте - так зачарувався її красою і розумом, що зробив її вихователем своїх дітей. Педагогом вона виявилася енергійним і досить оригінальним; вона вчила, забавляючи за допомогою чарівного ліхтаря, домашнього театру і іншого; сильно налягала на гімнастику; не давала своїм вихованцям ні хвилини свободи, щоб подумати і озирнутися. Частково, щоб виправдати своє становище в очах публіки, вона стала писати педагогічні та дитячі книжки: «Освітньо-виховний театр» (Théâtre d'éducation,1779 -1780), «Адель і Теодор, або листи про виховання» (Adèle et Théodore ou lettres sur l'éducation, 1782); «Перед сном в палаці, або правила моралі по відношенню до дітей» (Les veillées du château ou cours de morale à l'usage des enfants, 1784). Писала жваво і досить розумно, але з удаваною чутливістю, яка в той час дуже подобалася.
На самому початку революції, завдяки зв'язкам з Пале-Роялем, грала досить видну роль, відвідувала якобінський клуб і зблизилася з Петіоном (діяч Великої французької революції, жирондист, мер Парижа (1791-1792)), а пізніше з Дюмурье (французький генерал та міністр). Ще в 1789 році вона видала книгу «Поради по вихованню королівського спадкоємця» (Conseils sur l'éducation du Dauphin), в конституційному дусі. Коли революція розгорілася, емігрувала з Франції і жила в Бельгії, Швейцарії та Німеччини. У 1795 р. видала в Гамбурзі роман «Лицарі Лебедя , або двір Карла Великого» (Les Chevaliers du Cygne ou la cour de Charlemagne), який дуже сподобався публіці.
У 1801 році була викреслена зі списків емігрантів; перший консул, сподіваючись, що вона буде цілком служити його уряду, призначив їй велику пенсію і відвів квартиру в бібліотеці арсеналу, але за книгу «Історія Генріха Великого» (Histoire de Henri le Grand) y неї відняли і те й інше. Після повернення Бурбонів пенсія їй була повернута, і вона стала досить помітною представницею реакції проти ідей XVIII ст. Після «Лицарів лебедя» вона написала безліч романів і повістей, які зараз же перекладалися на іноземні мови.
У 1825 році Жанлис видала свої записки під назвою «Спогади Феліції» (Souvenirs de Félicie), в яких багато цікавих анекдотів, але відчувається самовдоволення обмеженості. Як людина Жанлис була далека від того ореолу суворої моральності, яким вона намагалася оточити себе під старість: свого часу вона дуже любила пожити, прагнула всюди блищати і грати роль, і не замислювалася над засобами.
Характеристика творчості
У деяких з творів Жанлис переважає нібито «моральний» інтерес, в інших - нібито історичний; але моральні заголовки і повчальні сентенції не заважали їй малювати при нагоді досить фривольні положення і картини, а історичного у них, крім імен та років, майже нічого немає. Тон її творів дещо солодкуватий; зміст їх цікавий та різноманітний, іноді досить фантастичний. Кращим з її творів вважається «Mademoiselle de Clermont» (1802), сюжет якого узятий з світського, добре їй знайомого життя.
Крім романів, Жанлис писала книги педагогічні та моральні, комедії, мелодрами (між іншим, надала в драматичну форму деякі сюжети з священної історії, наприклад «Йосип, впізнаний братами»), подорожі, критичні огляди і т. п., всього до дев'яносто томів.
З фонду НІБУ:
Укладачі: Лещенко С.А., Рандіна В.С.