«[…] людина загадкової біографії» – пише про вченого культуролог Л. М. Довга [5, С.12]. Відомостей про першу половину життєвого шляху Інокентія Ґізеля дуже мало, точна дата та місце народження богослова є спірними. На думку більшості дослідників, Інокентій Ґізель походив з протестанської родини, що проживала у Пруссії. Обставини переїзду сім’ї в Україну невідомі. У Києві Інокентій  прийняв постриг, наприкінці 1630-х років вступив до Києво-Могилянської колегії, пізніше продовжив навчання за кордоном, проте, де саме він навчався, відомостей немає. Після повернення до Києва викладав у Києво-Могилянської колегії , з 1645 р. – її ректор. В 1650–1652 рр. Інокентій – ігумен Кирилівського та Миколаївського монастирів у Києві. З 1656 до 1683 р. – архімандрит Києво-Печерської лаври, управитель лаврської друкарні.

Самовіддана праця архімандрита на ниві православного просвітництва при всіх несприятливих зовнішніх обставинах, що переживала Україна в середині ХVІІ століття, принесла багаті плоди. Керуючи безпосередньо діяльністю друкарні, він сприяв публікації багатьох творів своїх однодумців і сподвижників, зокрема Лазаря Барановича, Йоаникія Ґалятовського, Антонія Радивиловського та інших. І. Ґізель брав активну участь в церковному та політичному житті України, провадив перемовини з представниками царя щодо статусу української церкви після укладання українсько-московського договору 1654 року.

*Лазар Баранович називав Гізеля за його розум «українським Аристотелем». Матеріал з Вікіпедії

Інокентій Ґізель – автор філософсько-богословських праць: «Твір про всю філософію» (1645–1647), «Мир з Богом человіку» (1669) та полемічного трактату «Правдива віра» (1668). Ряд дослідників вважають І. Гізеля автором «Синопсиса» (1674) – першого підручника вітчизняної історії.

Помер Інокентій Ґізель у 1683 році, похований в Успенському соборі Києво-Печерської лаври.

Праці:

1. Ґізель, Іннокентій. Мир с Богом человіку / Іннокентій Гізель. – Київ: Друкарня Києво-Печерської лаври, 1669. – [30], 666, [8] с.; 2°.

Богословський трактат «Мир з Богом человіку», написаний церковнослов’янською мовою, став своєрідним підручником християнської моралі. Автор аналізує «шкалу гріхів» кожної професії, не минаючи ані рядових ченців, ані владик. Дуже високі моральні вимоги поставлені І. Ґізелем до духівництва, монархів і князів, бояр і челяді, суддів і митників, писарів і адвокатів, учителів і учнів, багатих і бідних.

Глибокий трактат про мораль, який вимальовує стан українського суспільства у другій половині ХVІІ століття, насичений також цікавими побутовими сценами.

«Інокентій Гізель […] уперше звернувся до створення на засадах православної догматики раціонально осмисленого морального вчення» — пише у вступі до сучасного українського видання трактату упорядник Лариса Довга.

Відомості про історико-книгознавчі дослідження цієї праці та окремих примірників 1669 року видання маємо у статтях сучасних вітчизняних та зарубіжних науковців. Приємно відзначити, що примірник Національної історичної бібліотеки України, який містить цікаві провенієнції, включено до наукового каталогу 73-х примірників «Мир з Богом […]» із 16-ти сховищ України, Росії, Білорусі, підготовленого Н. П. Бондар.

Особливості примірника НІБУ:

1. Рукописний (латиною) екслібрис, маргінальні написи

2. Печатка «Книгозбірня «СТУДІОНУ» у Львові»

Бібліотека «СТУДІОНУ» у Львові (Книгозбірня Студіону святого Іоанна Хрестителя у Львові, Книгозбірня «Студіон» у Львові, Книгозбірня «Студіону» у Львові) – одна з найбільших українських наукових спеціалізованих бібліотек Галичини першої пол. ХХ ст. Заснована митрополитом Андрієм Шептицьким при монастирі Студійського уставу з метою збирання та зберігання наукових джерел для дослідження і поширення знань про християнський Схід – його історію, культуру, духовність. «Візантійська» – неофіційна назва бібліотеки, яка була однією з найбільших (понад 60 тис. томів) і найбагатших (рукописи, стародруки, видання ХІХ–ХХ ст., періодика, карти, музикалії тощо) українських бібліотек міжвоєнної доби, що відіграла значну роль в історії українського духовного відродження. У 1940-х рр. вона увійшла до складу Львівської філії БАН УРСР (нині – ЛННБ України ім. В. Стефаника).

2. Синопсіс, или Краткое собраніе от различных літописцев…– [1-е вид.]. –Київ : Друкарня Києво-Печерської лаври, 1674. – 120 с.; 4°.

3. Синопсіс, или Краткое собраніе от различных літописцев…– [2-ге вид.]. –Київ : Друкарня Києво-Печерської лаври, 1678. – [4], 132 с.; 4°.

4. Синопсіс, или Краткое собраніе от различных літописцев…– [3-тє вид.]. –Київ : Друкарня Києво-Печерської лаври, 1680. – [4], 224 с.; 4°.

СИНОПСИС ( від гр. огляд ) – твір чи його частина зі зведеним викладом різних поглядів на проблему, тему, питання, найчастіше розташованих хронологічно.

Відносно авторства даної книги, оскільки ім’я не вказано в тексті пам’ятки, у науковців існують різні версії, але більшість дослідників пов’язують авторство «Синопсиса» з іменем Інокентія Гізеля.

Надрукований вперше у 1674 році друкарнею Києво-Печерської лаври. Наступні два видання (1678 р. і 1680 р.) містили значні доповнення, особливо 3-тє. До середини ХІХ століття «Синопсис» було перевидано близько тридцяти разів.

«Синопсис», з його систематичним викладом найголовніших історичних подій України та Росії, став у свій час першим підручником вітчизняної історії, в якому висвітлено події від князювання Володимира Святославовича до 70-х років ХVІІ сторіччя. Книга була надзвичайно популярною не лише в Україні, Білорусі та Росії, а й у Сербії, Молдові, Болгарії.

Нещодавно кандидат богослов’я І. Жиленко здійснила переклад «Синопсиса» в адаптації до сучасної української мови; у коментарях до тексту дослідниця проаналізувала джерельну базу, обставини написання та редагування цієї визначної української історичної пам’ятки.

«Синопсис» не втратив свого значення і для сучасного читача, адже на його сторінках відображено багатовікову історію нашого народу.

5. Гізель , Інокентій. Вибрані твори у 3-х томах / І. Гізель ; Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди НАНУ, Національна бібліотека імені В. І. Вернадського. – Львів : Свічадо, 2009 – 2011.

У першому томі видання представлено фотокопію трактату Інокентія Гізеля «Мир з Богом […]» 1669 року та його переклад сучасною українською мовою. Фотокопія виготовлена з одного з примірників, що зберігаються в Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського.

У другому томі опубліковано дві частини філософського курсу Інокентія Ґізеля «Трактат про всю філософію» («Opus totius philosophiae»), прочитаного ним у Києво-Могилянській колегії в 1645/46 – 1646/47 навчальних роках. Це перший із збережених до сьогодні повний філософський курс, прочитаний у цьому навчальному закладі.

У 3-му томі подано статті сучасних українських та зарубіжних учених, присвячені працям Інокентія Гізеля, а також дослідження видань «Мир з богом […]» 1669 р. і «Науки о тайні святого покаянія» 1671 р. Особливий інтерес викликає коректурний примірник першого видання, який зберігається в БАН РФ. Доповнює том низка додатків.

Джерела та література:

1.Кагамлик, С. Р. Світло духовності і культури : з історії Києво-Печерської лаври ХVІІ –ХVІІІ ст. – Київ : Наш час, 2008. – 327 с.

2. Києво – Печерський державний історико-культурний заповідник. Стародруки ХVI-XVIII ст. : каталог. – Київ : Мистецтво, 1971. – 79 с.

3. Ковальчук, Г. І. Книжкові памятки ( рідкісні та цінні книжки ) в бібліотечних фондах. – Київ : НБУВ, 2004. – 644 с.

4. Лаврський альманах. Спецвипуск 2. Жиленко І. В. Синопсис Київський / І. Жиленко. – Київ : ВІПОЛ, 2002. – 194 с.

5. Максимович, М. А. О киевском Синопсисе // Киев. епарх. ведомости. — 1868. — № 9. —С. 352-358.

6. Марченко, М. І. Українська історіографія (з інтелектуальної спадщини). – Київ : Фенікс, 2011. – 483 с.

7. Мицик, Ю. А. Київський «Синопсис» як підручник з історії Русі-України // Історія в школах України. – 2009. – № 6. – С. 47– 48.

8. Сумцов, Н. Ф. Иннокентий Гизель : (к истории южно-русской литературы XVII века) / Н.Ф. Сумцов. – Киев : Тип. Г. Т. Корчак-Новицкого, 1885. – 44 с.

9. Титов, Ф. И. Типография Киево-Печерской Лавры : исторический очерк (1606-1616-1916 г.г.). Т. 1. – Киев: Тип. Киево-Печерской Успенской Лавры, 1916. . – 496 с.

10. Толочко, О. П. «Синопсис» з бібліотеки Димитрія Ростовського // Україна : культурна спадщина, національна свідомість, державність. – Київ, 1998. – Т. 5. – С. 613–622.

11. Чистякова, Е. В. «Синопсис» // Вопросы истории. – 1974. №. – 1. – С. 215-219.

Підготувала Н. Хівренко

Модератор Я. Опенько