ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!
24.04.2024
Відділом обслуговування користувачів підготовлено віртуальну книжкову виставку «Старовинні міста України. Ромни»
Українські землі заселені з найдавніших часів. В епоху палеоліту, при освоєнні греками Північного Причорномор'я, а також в середньовіччі на них вирувало життя. Тут кожна місцевість має свої легенди та є свідком героїчних та славетних подій, які творили долю нашої країни. Найбільш цінними в історичному плані є найстаріші міста України, які існують вже багато століть. Їх населяли древні племена, засновували князі, розбудовували шляхтичі, відвойовували козацькі війська, утверджували незалежність новітні політичні діячі.
Перші гради з´явились наприкінці V — у першій половині VI ст. Протягом наступних століть вони активно розбудовувались та переростали у великі міста. "Повість минулих літ" нараховує на Русі в IX—Х ст. 20 міст, таких як Київ, Чернігів, Переяслав, Любеч, Вишгород. У Х ст. літописи згадують 32 міста, в XI ст.— близько 60, а в XIII ст. їх нараховувалося вже майже 300.
Міста Південної Русі були зосереджені в Середньому Подніпров'ї, поблизу стольного града Києва. Чимало міст виросло в західному регіоні, в Галицькій і Волинській землях. Найголовніші з них займали велику площу, з населенням до декількох десятків тисяч, та відігравали роль адміністративних, соціально-економічних і культурних центрів країни.
Багато старовинних міст збереглись до нашого часу й приваблюють тисячі туристів своєю неповторною красою, чудовими об'єктами архітектури та будівництва, музеями, старовинними, історичними пам'ятками – замками, фортецями, храмами, церквами, парками тощо. Тут кожен куточок «дихає історією».
Ця виставка присвячена одному з найдавніших міст України – Ромнам.
Ромни.
Давньоруське літописне місто Ромни розкинулося на мальовничому правому березі тихоплинної річки Сули (лівої притоки Дніпра), біля впадіння в неї її правої притоки Ромен.
Місцевість, де розташоване місто Ромни, була заселена вже в VI—V ст. до н. е. Протягом VІІІ-Хст. н.е. тут існувало слов’янське поселення сіверян, відоме під назвою «Монастирище». Це городище дало назву широко знаній тепер Роменській археологічній культурі, залишки поселень якої відомі по всьому Дніпровському Лівобережжю.
Імовірно, наприкінці X ст. на місці сіверянського поселення був зведений давньоруський "город", який був складовою Посульської оборонної лінії, створеної за наказом київського князя Володимира Святославича для захисту від набігів кочових племен печенігів та половців.
Вперше Ромни згадуються під назвою Ромен у «Повчанні» Володимира Мономаха, записаному в літопису під 1096 роком, де розповідається про похід князя проти половецьких ханів Аепи та Боняка. Також місто згадується у "Списку руських міст далеких і близьких". Тоді місто Ромен входило до Переяславського князівства.
Назва міста походить від однойменної річки Ромен, яка в цьому місці впадає в р. Сула. Одні дослідники виводять її від скіфського «раймон» - стійбище, інші - від латинського «рамено» - фортеця. За легендою назву міста пов'язують з квіткою «ромашки», або «ромен-цвіту», яка в ті часи суцільним килимом укривала родючі чорноземи Посулля.
Близько 1185 року половецький хан Кончак, здобувши перемогу над князем Ігорем, захопив усі фортеці Посульської лінії, а в 1239 р. полчища Батия разом з іншими містами повністю зруйнували й Ромен. Як археологічні дані, так і писемні джерела дають підстави стверджувати, що протягом декількох століть після монголо-татарської навали тут не існувало значних поселень.
Нове поселення виникло в XV ст. На початку XVI ст. в документах згадується Старе й Нове Руменське. Наприкінці XVI ст. Ромни згадуються у Воскресенському літопису як значний оборонний пункт на півдні Російської держави. На початку XVII ст. Ромни вже були чималим укріпленим містом. Тут налічувалося близько 300 дворів ремісників, торговців, селян та ін. Навколо нього виникли дрібні поселення. Кількість жителів міста швидко зростала за рахунок переселенців з Правобережної України, що тікали від гніту польських феодалів. За Деулінським перемир’ям 1618 року до Польщі відійшла майже вся Чернігово-Сіверщина, в т. ч. й місто Ромни. У 1644 році польський магнат Я. Вишневецький захопив місто і приєднав його до своїх володінь. На місці старих оборонних споруд він побудував замок, в якому розташував військовий гарнізон. На території замку на березі Сули стояв палац, укріплений ровами й валами. 1647 року Ромни разом із волостю передали зі складу Чернігівського воєводства до Київського.
|
|
 |
Коли почалася визвольна війна українського народу 1648-1654 рр., жителі Ромен одні з перших вступили до війська Богдана Хмельницького і вже на початку червня 1648 року вигнали Вишневецького з його військом з міста. Ромен стає центром козацької сотні Миргородського, а з 1658 року - Лубенського полку. Роменська сотня, одна з найчисельніших на Гетьманщині, брала активну участь в усіх військових походах Богдана Хмельницького проти польсько-шляхетських загарбників. У 1652 році, коли великий загін королівських військ підійшов до Ромен, населення озброїлось і не впустило ворога. Місто стає основним центром концентрації всієї козацької артилерії.
Після 1654 року згідно з царською грамотою Ромни з селами та угіддями, що належали до міста, потрапили під владу генерального писаря Запорізького війська І. Виговського. В 60-70-х роках XVII ст. тут постійно перебували козацькі загони, які охороняли місто від нападів польської шляхти й турецько-татарських загарбників. Козаки брали активну участь у боротьбі проти військ польського короля Яна Казимира в 1663-1664 рр. і в Чигиринських походах російських та українських військ у 1677-1678 роках.
Протягом першої половини XVIII ст. Ромнами володіли поміщики Маркевичі, а роменський сотник підпорядковувався лубенському полковникові. Після запровадження на Слобожанщині повітів 1763 року Ромни стали повітовим центром Лубенського полку.
Із 1782 р. до 1797 р. Ромни були повітовим містом у складі Чернігівського намісництва, в1797-1802 рр. – Малоросійської губернії, із 1802 р. – Полтавської губернії.
 |
 |
 |
Вигідне географічне положення на перехресті важливих міжнародних торговельних шляхів сприяли процвітанню міста в XVIII-XIX століттях як провідного економічного та культурного центру Лівобережжя.
Щорічно в Ромнах відбувалися чотири великі ярмарки, найбільшим з яких був Іллінський ярмарок - третій за значенням у Російській імперії. Він був відомим далеко за межами України та тривав до трьох тижнів. Сюди приїздили торгувати купці з багатьох країн Європи та Азії, оборот ярмарку сягав 10 млн рублів.
Ромни славилися вирощуванням і переробкою тютюну, особливо з другої половині XVIII ст. Тоді в місті було створено тютюнову контору.
Саме в Ромнах 1835 року було засновано іноземцем Іваном Ріхтером один з перших машинобудівних заводів в Україні – механічний, на якому виробляли молотарки, віялки, соломорізки, крупорушки, плуги та борони.
До міста в 1874 році прокладається Любаво-Роменська залізниця, яка з'єднала Лівобережну Україну з Балтійським морем і сприяла значному економічному зростанню регіону. Виникають нові підприємства, збільшується населення міста.
 |
 |
 |
Наприкінці XVIII ст. у Ромнах побудований перший театр, який проіснував до 1835 року. Того ж року купець І. С. Терновець збудував другий театр, який діяв до 1851 року. В 1818,1819 і 1829 роках в роменському театрі виступав великий російський актор М. С. Щепкін. В 1845 р. в складі однієї з кріпосних труп тут виступав видатний український актор К. Т. Соленик, талант якого високо цінував Т. Г. Шевченко. З 1882 р. в Ромнах існував аматорський театр, в якому дебютувала корифей української сцени Г. П. Затиркевич-Карпинська.
1839 року біля с. Кулішівка Роменського повіту вперше на території України знайдено кістяк гігантського мамонта, а в 1841р. на місці знахідки побудовано перший у світі пам’ятник мамонтові.
У 1918 році у Ромнах було встановлено перший у світі монументальний пам’ятник Тарасу Шевченку всесвітньо відомим скульптором і кінорежисером Іваном Петровичем Кавалерідзе.
У січні 1918 в Ромнах. проголошено радянську владу. Із квітня по листопад 1918 р. місто знаходиться у складі Української Держави, із січня 1919 р. – під владою Директорії Української Народної Республіки, із серпня по листопад 1919 р. – під контролем Збройних сил Півдня Росії. Наприкінці листопада 1919 р. в місті остаточно встановлено радянську владу.
За новим адміністративно-територіальним поділом з 1923 року Ромни стають центром Роменського округу і району, з 1930 р. – райцентром Чернігівської області, а з 1939 р. – Сумської області.
1935-39 рр. на східній околиці Ромнів на горі Золотусі вперше на Україні було відкрито родовище нафти, що поклало початок освоєнню Східного (Дніпровсько-Донецького) нафтогазоносного регіону.
 |
 |
Під час Другої світової війни з 10 вересня 1941р. до 16 вересня 1943 р. місто було окуповане німецькими військами. За період дворічної фашистської окупації та під час бойових дій в Ромнах були зруйновані та спалені майже всі підприємства.
У повоєнний час місто відбудовується, відновлюються старі та створюються нові підприємства, в 70-80-х роках вироби з роменською маркою були широко відомі в усьому СРСР і за його межами та експортувалися більше ніж в 50 країн світу. Із 1962 р. Ромни – місто обласного підпорядкування.
В Ромнах народились або працювали чимало відомих діячів науки та культури: маляр та різьбяр по дереву А. І. Атович; художники Г. А. Стеценко, В. М. Коровчинський, К. Пархоменко; збирач документів з історії України XVI— XVIII ст. В. Г. Полетика; видатний український та російський філолог О. О. Потебня; письменники Б. Антоненко-Давидович, Зіновій Біленко; Олександр Грабина; Григорій Майфет, Володимир Суходольський; видатний учений-фізик А. Ф. Йоффе; режисер О. Я. Таїров; композитор І. Шварц та багато інших.
 |
 |
Сьогодні Ромни це — одне з провідних промислових міст Сумщини, в якому славна історія минулого і сьогодення тісно переплітаються між собою.
Пам'ятки культури
Пам'ятники
Список літератури:
Вечерський В. В. Православні святині Сумщини [Текст] / В. В. Вечерський. - Київ : Техніка, 2009. - 221 с.
Краєзнавчий збірник [Текст] : Статті та матеріали / Управління культури і туризму Сумської облдержадміністрації, Сумський обласний краєзнавчий музей ; ред. В. С. Терентьєв. - Суми : Університетська книга, 2006. - 250 с.
Макаренко М. П. Сумська область: 1939–2019 рр.: економіка і суспільство [Текст] : до 80-ї річниці від дня створення Сумської області / М. П. Макаренко. - Суми : Мрія, 2019. - 219 с. : граф., табл.
Малі міста України. Сумська область [Текст] : бібліографічний покажчик / Мінрегіон України, Держ. наук. архітектурно-будівельна б-ка ім. В. Г. Заболотного ; уклад.: Д. О. Мироненко, С. М. Кайнова, О. В. Углова. - Київ, 2016. - 391 с.
Відомо, що до категорії малих міст належать міста з чисельністю населення до 50,0 тис. чоловік. Кожне п’яте мале місто має статус історичного населеного місця. Значна частина малих міст є районними центрами. Великого значення у сучасних умовах набуває комплексний розвиток малих міст та участь у ньому територіальних громад.
Скакун В. П. По рідній землі (Кобзар і Сумщина) [Текст] / В. П. Скакун. - Суми : Корпункт, 2014. - 229 с. : іл. - 200-річчю від дня народження Великого Кобзаря присвячується.
У новій книзі відомого українського поета, літературознавця, шевченкознавця, мистецтвознавця, члена Національної спілки письменників України, першого лауреата Всеукраїнської літературної премії ім. П. А. Грабовського Віктора Скакуна широко розповідається про перебування Т. Г. Шевченка на Сумщині і написані тут ним художні й малярські твори, про його друзів, знайомих та увічнення пам’яті митця. До неї також увійшли вірші автора цієї книги, в яких відтворено світлий і неповторний образ безсмертного Кобзаря.
Яременко М. Ф. Нариси історії Сумщини [Текст] : Посібник з історії рідного краю Вип. 3 / М. Ф. Яременко. - Суми : Козацький вал, 2000. - 173 с.
Додаткову літературу з історії України та про окремі історико-культурні об'єкти Ви можете знайти в електронному каталозі та тематичних БД нашої Бібліотеки.
