ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!
23.04.2024
Відділом обслуговування користувачів підготовлено віртуальну книжкову виставку «Старовинні міста України. Васильків»
Українські землі заселені з найдавніших часів. В епоху палеоліту, при освоєнні греками Північного Причорномор'я, а також в середньовіччі на них вирувало життя. Тут кожна місцевість має свої легенди та є свідком героїчних та славетних подій, які творили долю нашої країни. Найбільш цінними в історичному плані є найстаріші міста України, які існують вже багато століть. Їх населяли древні племена, засновували князі, розбудовували шляхтичі, відвойовували козацькі війська, утверджували незалежність новітні політичні діячі.
Перші гради з´явились наприкінці V — у першій половині VI ст. Протягом наступних століть вони активно розбудовувались та переростали у великі міста. "Повість минулих літ" нараховує на Русі в IX—Х ст. 20 міст, таких як Київ, Чернігів, Переяслав, Любеч, Вишгород. У Х ст. літописи згадують 32 міста, в XI ст.— близько 60, а в XIII ст. їх нараховувалося вже майже 300.
Міста Південної Русі були зосереджені в Середньому Подніпров'ї, поблизу стольного града Києва. Чимало міст виросло в західному регіоні, в Галицькій і Волинській землях. Найголовніші з них займали велику площу, з населенням до декількох десятків тисяч, та відігравали роль адміністративних, соціально-економічних і культурних центрів країни.
Багато старовинних міст збереглись до нашого часу й приваблюють тисячі туристів своєю неповторною красою, чудовими об'єктами архітектури та будівництва, музеями, старовинними, історичними пам'ятками – замками, фортецями, храмами, церквами, парками тощо. Тут кожен куточок «дихає історією».
Ця виставка присвячена одному з найдавніших міст України – Василькову.
Васильків
Василькі́в — місто обласного підпорядкування у Київській області, розташоване на мальовничих берегах річки Стугни. В давнину він був одним з найважливіших центрів оборони, ремесла та торгівлі Київської Русі, через який проходив так званий Васильківський шлях, що вів з Києва до країн Західної Європи.
Виникнення Василькова вчені датують 988 роком, коли київський князь Володимир Святославич побудував тут фортецю для захисту Києва з півдня від набігів степових кочівників і дав їй ім’я Василів - від свого нового імені, одержаного після прийняття християнства. Перша літописна згадка про місто належить до 996 року, коли князь Володимир зазнав тут поразки в битві з печенігами. Тоді він дав обітницю, що коли врятується, побудує у Василеві церкву. Обітницю свою він дотримав, і у Василеві була збудована одна із перших на Київській Русі церков – церква Преображення Господнього, яка, на жаль, до наших часів не збереглася.
Василів відігравав у житті Київської Русі роль важливого опорного пункту: земляні вали, глибокі рови, наповнені водою, річка Стугна, навколишні ліси полегшували боротьбу з ворогом. А під час князівських усобиць XII—XIII ст. у Василеві збирали свої дружини князі для боротьби з суперниками. Тричі під стінами Василева стояв Юрій Долгорукий, а коли у 1155 році він вдруге посів київський престол, то подарував постугнянські землі своєму синові Васильку Юрійовичу, і той від свого імені змінює назву міста з Василева на Васильків.
У 1240 році місто було зруйнуване монголо-татарами. Відтоді Васильків занепав і у записах 1552-го року згадується як запустіле селище. В другій половині XIII ст. воно стало володінням Києво-Печерського монастиря, а в середині XIV ст. разом з київськими землями перейшло під владу Литовської держави.
Тільки наприкінці 70-х років XVI ст. Васильків почав відроджуватись, і важливий внесок в це відродження зробив Києво-Печерський монастир, адже вважається, що в Василькові народився засновник та один із перших ігуменів монастиря Феодосій Печерський. Монастир за свої кошти відновив укріплення (рештки валів якого збереглися до наших часів), збудував замок, доклав чимало зусиль для заселення міста та навколишніх земель. Король Стефан Баторій схвалив дії монастиря і своїм указом у 1586 році надав місту Василькову привілеї на місцеве самоврядування, закріплені у Магдебурзькому праві. Специфічною рисою місцевої влади у Василькові було те, що всі судові та адміністративні функції здійснювалися через уповноважених Києво-Печерського монастиря.
Населення Василькова швидко зростало. Це зумовлювалося тим, що в місті був добре укріплений замок, який захищав жителів від татарських нападів.
Під час визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. Васильків, як добре укріплений опорний пункт, був сотенним містечком Київського полку, а в 1654 році ввійшов до складу Росії.
Наприкінці XVII ст. починається нове інтенсивне заселення міста, яке набуває дедалі більшого значення як торговельний, ремісничий та прикордонний пункт. Києво-Печерський монастир всіма засобами прагнув збільшити тут кількість підданих, особливо після підтвердження в 1720 році Петром І його прав на ці землі. В той час у Василькові було 700 дворів. В описі 1765—1769 рр. називаються частини міста: Здорівка, Містечко, Западинці, Піски, За Стугною. Монастирю належали водяний млин, броварня, солодовня, кузня, цегельня, кілька шинків. У місті існували 4 ремісничі цехи: шевський, кравецький, ткацький, теслярський. 1748 року в місті було побудовано перший у Російській імперії карантинний будинок, керівником якого у 1764—1783 роках був Іван Полетика, батько відомого російського дипломата Петра Полетики.
Васильків був обнесений земляним валом і мав чотири брами: Печерську, Київську, Білоцерківську і Трипільську. Біля кожної з них знаходилися казарми для варти. Також в місті було чотири церкви. Церква св. Антонія і Феодосія (Печерських), збудована 1758-го року у стилі українського бароко, та Свято-Миколаївська церква, збудована у 1792 р., збереглися до наших днів.
Після возз’єднання Правобережної України з Росією Васильків втрачає значення прикордонного містечка і, хоч 1797 року він став центром повіту і одержав герб, значної ролі в економічному житті вже не відіграває. Влада церковна поступово замінюється владою світською. Крім того, тут з'являється Васильківський форпост.
Важливою подією в житті Василькова першої чверті XIX століття було повстання Чернігівського полку. Тут 1821 року було створено Васильківську управу Південного товариства, яку очолили С. І. Муравйов-Апостол та М. П. Бестужев-Рюмін. Її члени збиралися в будинку по вулиці Київській (тепер вул. Декабристів), де жив С. І. Муравйов-Апостол. Про поразку повстання в Петербурзі керівники Південного товариства дізналися майже через два тижні, після чого повсталий Чернігівський полк захопив місто Васильків, пройшов через села Велику Мотовилівку та Пологи, але 3 (15) січня 1826 року був розгромлений біля села Ковалівки вірними царю військами. Повстання остаточно було придушене, з повсталими царський уряд жорстоко розправився.
Перший навчальний заклад у місті — парафіяльну школу — відкрили в 1833 році, в 1837 році — школу для дітей прилеглих сіл.
Неодноразово, ще з кріпацтва, буває у Василькові Тарас Шевченко.
У пореформений період розвиток міста пожвавлюється, він стає досить великим на той час містечком. З розвитком промисловості, ремесла й торгівлі зростає населення Василькова, яке в 1858 році складало 11 401 чоловік, а на 1900 рік досягло 18 580. Тут працювали 4 шкіряні та 2 цегельні заводи, завод сальних свічок, миловарня, тютюнові фабрики. Також населення займалося хліборобством, чумацьким промислом, дрібною торгівлею.
Події революції 1917 року і громадянської війни привели до повалення існуючого ладу і встановлення більшовицької влади. Надалі розвиток міста проходив в умовах нової економічної формації. Почалася відбудова зруйнованого під час громадянської війни господарства.
Під час Другої світової війни Васильків 31 липня 1941 р. був окупований німецько-фашистськими військами, які проводили масові розстріли мирного населення та завдали великої шкоди місту, знищивши в ньому багато будівель. Тут діяв Васильківський партизанський загін під керівництвом І. Дубініна. 6 листопада 1943 р. радянські війська звільнили місто від окупантів.
Васильківці одразу почали відбудовували своє місто, відновлюючи у першу чергу промислові підприємства, культурно-освітні та лікувальні заклади. Завдяки їх героїчній праці економіка міста вже в 1949 році вийшла на довоєнний рівень.
Поступово Васильків став одним із найрозвинутіших економічних центрів Київської області. У 1975 році він отримав статус міста обласного підпорядкування. Васильків сьогодні – це місто з цікавою історією та історичними пам’ятками, гостинним населенням.
Історико-архітектурні пам'ятки
• Собор Антонія і Феодосія (1758);
• Миколаївська церква (1792);
• дерев'яна Церква Різдва Богородиці (1859);
• адмінбудинок 1817 року, по вул. Декабристів, 1;
• колишня синагога (зараз будівля школи № 2);
• городище X—XIII століть, залишки Змієвих валів.
Пам’ятники
• Воїнам-інтернаціоналістам;
• Воїнам, що загинули в роки радянсько-німецької війни;
• Декабристам;
• Жертвам Голодомору;
• Лавриненкову Володимиру Дмитровичу;
• Літак Міг-21;
• Шевченкові Т. Г.
Список літератури:
Административное здание, 1817 г. [Текст] : [м. Васильків, Київська область] // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. В 4 т. - 1983. - Т. 1. - С. 132.
Антонович В. Б. Васильковский уезд [Текст] / В. Б. Антонович // Археологическая карта Киевской губернии. - 1895. - С. 41-55.
Антонович В. Б. Киевский уезд. 3. Между реками Ирпень и Стугна [Текст] / В. Б. Антонович // Археологическая карта Киевской губернии. - 1895. - С. 17-24.
Васильків [Електронний документ] : Фотоальбом / сост.Малюк М. - Київ :
Мистецтво, 1988. - 88 с.
Васильків [місто, Київська область] [Текст] // Перерва В. Історія шкільництва в містах і селах Київщини ХІХ - початку ХХ ст.. - 2008. - С. 165-168
Васильків [місто, Київська область] [Текст] // Перерва В. Православне Надросся у ХІХ столітті. - 2004. - С. 210, 211
Васильків [місто, Київська область] [Текст] // Сікорський М. І. та ін. Київщина: короткий путівник. - 1976. - С. 20-25
Васильків [Текст] // Махрачов О., Макаренко Г., Хоружевський М. Міста Київщини, їх майбутнє. - 1962. - С. 45-53.
Васильків [Текст] // По землі Київській: путівник-довідник. - 1963. - С. 98-103
Васильків, місто, центр Васильківського району [Текст] // Пам’ятні місця Київської області : короткий путівник. - 1958. - С. 95-99
Васильків: 1000 років [Електронний документ] : Фотоальбом / сост.Олійник В. - Київ : Мистецтво, 1993. - 104 с.
Васильківський майоліковий завод. Валерій та Надія Протор’єви : буклет до проекту “Завод” [місто Васильків Київська область] [Текст] / . - Київ : Артбук, 2019. - 32 с.
Вечерський В.В. Історико-містобудівні дослідження м. Василькова [Текст] / В. В. Вечерський, Л. В. Томілович, І. В. Єрзіна, О. А. Кожушко // Праці Наук.-дослід. ін-ту пам’яткоохоронних досліджень. - 2010. - Вип. 5. - С. 77-109
В’ялець А. В. Васильківське укріплення Київської фортеці – пам’ятка історії та культури [Текст] / А. В. В’ялець // Питання історії науки і техніки. - 2018. - № 1. - С. 70-77.
Город Васильков [місто Васильків Київська область] [Текст] // Список населенных мест Киевской губернии / Киевский Губернский Статистический Комитет. - 1900. - С. 451-454
Історико-містобудівні дослідження: Васильків, Вінниця, Горлівка, Ізмаїл [Текст] : [наукова монографія] / М-во культури України. Н.-д. ін-т пам'яткоохоронних досліджень, Державна служба з питань національної культурної спадщини ; ред. В. В. Вечерський. - Київ, 2011. - 290 с.
Николаевская церковь, 1792 г. [Текст] : [м. Васильків, Київська область] // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. В 4 т. - 1983. - Т. 1. - С. 133, 134.
Собор Антония и Феодосия, 1756-1758 гг. [Текст] : [м. Васильків, Київська область] // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. В 4 т. - 1983. - Т. 1. - С. 132, 133.
Храмы Украинской православной церкви [Текст] / Укр. Акад. Архитектуры, Науч.-проект. архит. бюро ЛИЦЕНЗиАРХ. - Киев, 2009. - 248 с.
Шамрай С. До історії Київської сотні Київського полку [Текст] / С. Шамрай // Всеукраїнська академія наук України. Історико-географічний збірник. - 1928. - Т. 2. - С. 134-146
Додаткову літературу з історії України та про окремі історико-культурні об'єкти Ви можете знайти в електронному каталозі та тематичних БД нашої Бібліотеки.
