До 110-річчя від дня народження Миколи Олександровича Сарми-Соколовського (1910 - 2001), українського бандуриста, кобзаря, поета, художника, священника, політв'язня радянського режиму, презентуємо книжкову виставку з фонду Бібліотеки. |
|
![]() |
«Його життя – сюжет для великого роману, за його біографією можна зняти драматичний фільм. Це людина незламної волі, великої віри в незалежність України. Настав час повернути це ім’я в історію», – так письменниця з м. Дніпро Леся Степовичка відгукнулася про свого земляка.
|
Народився 19 травня 1910 року на Катеринославщині (нині Дніпропетровська область) у селі Хорошому. У книзі спогадів зауважує, що воно недарма має таку назву: |
|
«Справді колись було дуже гарне: красувалося на горі й під горою, освячене п’ятиглавою церквою, окрилене вітряками, що махали крилами, наче ті чумаки широкими рукавами, віддзеркалене на широкому плесі річки Самарки, про яку згадується в кобзарській думі».
|
|
Походив із духовного роду. Прадід – священик, дід – диякон, дядько – священик. Батько – один із перших священиків Української автокефальної православної церкви (УАПЦ), які з 1918 року службу Божу відправляли українською. Освіту здобув у Миргородській художньо-керамічній школі імені Миколи Гоголя, де його вчителем був Фотій Красицький, родич Тараса Шевченка. Саме у Миргороді М. Сарма-Соколовський зацікавився грою на бандурі, почав кобзарювати із кобзарем Іваном Ярошем. Діяльність молодого кобзаря викликала прискіпливу «цікавість» Дніпропетровського головного політичного управління (ГПУ), і у 1929 р. його було арештовано, а на початку 1930 р. засуджено до 5 років заслання на Соловки. Причиною стала причетність Сарма-Соколовського до діяльності Спілки української молоді. Відбувати покарання довелося в Карелії, в таборах УСЛОН, УСЛаг, БЕТБАТЛаг. Згодом Микола здійснив зухвалу втечу з-під варти й під вигаданим прізвищем навчався у Київському художньому інституті. У 1942 р. Соколовський, вирішивши продовжити сімейну традицію, вступив на навчання на Пастирські курси Української Автокефальної Православної Церкви, єпископом Мстиславом Любачівським був рукоположений в диякони, а єпископом Сильвестром – у священики. Отримав прихід у буковинському селі. Наприкінці 1944 р. знову був заарештований радянськими спецслужбами, але втік при перевезенні в'язнів. Приєднався до Івано-Франківського підпілля Організації українських націоналістів і активно діяв у ньому понад два роки. У травні 1948 р. потрапив у засідку, яку підготували у КДБ, і врешті був засуджений до страти. Соколовському судилося провести у камері смертників близько 15 років. Далі розстріл замінили на 25 років ув'язнення. Разом з іншими політв’язнями створив ансамбль бандуристів ГУЛАГу — виготовив собі та друзям бандури, навчив їх кобзарського мистецтва. КДБісти також заарештували дружину Миколи Олександровича і її брата як родичів «ворога народу». Трьох доньок родини священика виховували інші родичі. У засланні Микола Сарма-Соколовський намалював на картоні портрет дружини Варвари, тепер він зберігається в музеї Центру кобзарства. |
|
![]() |
На 92 році життя, 9 серпня 2001 року перестало битися палке серце отця Миколи Сарма-Соколовського, вірного патріота, борця за незалежність і самостійність України З ініціативи Українського інституту національної пам’яті 110-та річниця з дня його народження відзначається на державному рівні згідно з Постановою Верховної Ради про пам’ятні дати та ювілеї у 2020 році. |
Бібліографічний список: Сарма-Соколовський Микола. Коріння пам’яті : поезії / М. Сарма-Соколовський. - Київ : Вид-во ім. Олени Теліги, 1997. - 280 с.
Використані джерела: http://www.library.tnpu.edu.ua/index.php/bibliography-lists/337-bib-lists-liter-20/3384-kobzarstvo |