ДЯКУЄМО ЛІКАРЯМ, ЯКІ РЯТУЮТЬ КРАЇНУ!

Старовинні міста України. Овруч.

Відділом обслуговування користувачів підготовлено віртуальну книжкову виставку «Старовинні міста України. Овруч».

«Старовинні міста України. Овруч»

    Українські землі заселені з найдавніших часів. В епоху палеоліту, при освоєнні греками Північного Причорномор'я, а також в середньовіччі на них вирувало життя. Тут кожна місцевість має свої легенди та є свідком героїчних та славетних подій, які творили долю нашої країни. Найбільш цінними в історичному плані є найстаріші міста України, які існують вже багато століть. Їх населяли древні племена, засновували князі, розбудовували шляхтичі, відвойовували козацькі війська, утверджували незалежність новітні політичні діячі.

   Перші гради з´явились наприкінці V— у першій половині VI ст. Протягом наступних століть вони активно розбудовувались та переростали у великі міста. "Повість минулих літ" нараховує на Русі в IX—Х ст. 20 міст, таких як Київ, Чернігів, Переяслав, Любеч, Вишгород. У Х ст. літописи згадують 32 міста, в XI ст.— близько 60, а в XIII ст. їх нараховувалося вже майже 300.

   Міста Південної Русі були зосереджені в Середньому Подніпров'ї, поблизу стольного града Києва. Чимало міст виросло в західному регіоні, в Галицькій і Волинській землях. Найголовніші з них займали велику площу, з населенням до декількох десятків тисяч, та відігравали роль адміністративних, соціально-економічних, і культурних центрів країни.

   Багато старовинних міст збереглись до нашого часу й приваблюють тисячі туристів своєю неповторною красою, чудовими об'єктами архітектури та будівництва, музеями, старовинними, історичними пам'яткамизамками, фортецями, храмами, церквами, парками тощо. Тут кожен куточок «дихає історією».

   Ця виставка присвячена одному з найдавніших міст України – Овручу.

Овруч

О́вруч (Збручий, Вручай, Беручій, Вручев, Уручій, Овручов, Овручій, Овруче) — місто на лівому березі річки Норинь, притоки Ужа, в Житомирській області. Це місто є справжньою перлиною Житомирського Полісся, що славиться своєю понад тисячолітньою історією.

Стародавнє місто Овруч вперше згадується в літописі «Повість минулих літ» у 977 р. під назвою Вручій. За однією із версій, назва походить від того, що в давнину місто, яке було значною фортецею, оточував високий земляний вал, який ніби стискав його обручем.

«Град Вручій» став столицею древлян після розорення київською княгинею Ольгою їхньої колишньої столиці Іскростень та одним з найвизначніших давньоруських міст з розвинутими ремеслами і торгівлею.

З кінця X ст. під стінами Овруча розпалюються майже безперервні міжусобні битви за право верховного князювання в племені древлян - замість убитого князя Мала. За волею князя Святослава, після його загибелі, землі поділили між собою сини. Олег осів в Овручі, Ярополк - у Києві, а Володимир - у Новгороді. Через ворожнечу з братом Ярополк пішов війною на Овруч у 977 році. Намагаючись відійти до укріплення, Олег та його дружинники обірвали міст. Проте це не стало порятунком, адже військо разом із князем впало у воду, де усі й загинули. Молодого Олега поховали за містом (зараз тут центральна частина Овруча), де насипали великий курган. У 1044 році Ярослав Мудрий перевіз водним шляхом останки Олега до Десятинної церкви у Київ.

У 997 році на честь хрещення міста князь Володимир заклав в Овручі дерев'яну церкву, на місці якої у 1190 році князь Рюрик Ростисловович наказав спорудити мурований храм. Споруда не мала жодного залізного елементу, була прикрашена п’ятьма золотими куполами та інкрустована натуральним каменем.

Овруч був знищений монголо-татарами, з часом відродився і на початку XIV ст. ввійшов до складу Галицько-Волинського князівства, мав свою фортецю. З 1362 року місто входить до Литовського князівства. У 1399 р. Овруч захопив кримський хан Едигей.

Овруч постійно був об'єктом нападу кримських татар. Для оборони містяни спорудили дерев'яний замок, який було зруйновано в 1506 році. З часом фортеця була відбудована та модернізована: з'явився глибокий рів, а саму фортецю обнесли кам'яним муром. Фортеця мала чотири в'їзні брами та шість багатоярусних башт. З 1470 р. місто було центром староства.

Після Люблінської унії в 1569 р. Овруч захопила шляхетська Польща. Він увійшов до складу Київського воєводства як повітове місто, яке населяли в основному міщани, селяни та служиві люди.

Під час селянсько-козацького повстання під проводом Северина Наливайка (1594—1596 рр.) значна кількість овручан долучилась до загонів гетьмана Григорія Лободи, а деякі міщани навіть і самі командували загонами.

У 1641 році король Владислав IV надав місту магдебурзьке право.

Овручани брали активну участь у Національно-визвольній війні1648—1654 рр. У 1648 році козаки звільнили Овруч, і в ньому було створено козацький загін на чолі з І. Голотою, що налічував понад 6 тис. осіб. Повстанцям вдалося прогнати з міста поляків-поневолювачів, знищити всі актові книги із записами повинностей і боргів місцевих жителів; вони стали учасниками кровопролитних боїв під Загальцями та Лоєвом. У той період до Овруча часто навідувався генеральський писар українського війська, овручанин Іван Виговський (уродженець с. Вигів, що тоді входило до території Овруча). А після війни його було обрано Гетьманом Війська Запорозького.

До 1667 р. Овруч залишався сотенним містом Київського полку, але за умовами Андрусівського перемир'я 1667 року він знову увійшов до складу Польщі і належав магнату Потоцькому. Після 1793 р. увійшов до Ізяславського намісництва, а в 1797 р. – до складу Волинської губернії Російської імперії.

У 1773 році в Овручі функціонував навчальний заклад — Овруцький колегіум.

Під час Вітчизняної війни 1812 року в місті розміщалося народне ополчення Полтавської та Волинської губерній.

На кінець XIX ст. населення Овруча складає майже 7,3 тис. мешканців, діють шість промислових підприємств, млини, типографія, книжкова лавка, училище міністерства народної освіти, три єврейські молитовні школи, лікарня, єврейська богадільня, католицький костел, синагога, три каплиці.

У роки Української революції 1917–1921 Овруч не раз переходив із рук у руки ворогуючих сторін – військових частин більшовиків, Армії Української Народної Республіки, польських військ, частин Червоної Армії.

У 1923–1930, 1935–1937 роках місто було районним центром Коростенського округу, від 1932 р. – у складі Київської області; від 1937 р. – райцентром Житомирської області.

Під час Другої світової війни в 1941 р. Овруч був окупований німецькими військами та звільнений 18 листопада 1943 р. У місті під час війни діяло антифашистське підпілля, а в околицях – партизанське з'єднання О.Сабурова.

З цим стародавнім містом пов’язано чимало відомих особистостей: з Овруча походили військовий і державний діяч О. Дашкевич, архімандрит Макарій Токаревський (1605–78); в кінці XVIII ст. в Овручі зупинявся зі своїм військом полководець О. В. Суворов, 1911 року місто відвідав Микола II на освячення відбудованого собору св. Василя; поет А. С. Малишко свого часу вчителював у місцевій школі.

В 2005 році на честь міста було названо астероїд.

Овруч пережив не одну навалу ворогів, але досі береже свою колоритну автентичність, цікаві пам’ятки, унікальну культуру та неповторну місцеву говірку.

Пам’ятки історії та архітектури, музеї

  • Свято-Василівський собор
  • Спасо-Преображенський собор
  • Пам’ятник князю Олегу Святославичу
  • Пам’ятник князю Володимиру
  • Пам’ятник святому Макарію Овруцькому
  • Пам’ятник партизанам міста Овруча
  • Музейний комплекс «Древлянські джерела»

Список літератури:

Бармак М. Соціальна структура, адміністративний та економічний аспекти міст Волинської губернії (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.) [Текст] / М. Бармак. - Тернопіль : Осадца Ю. В., 2018. - 296 с.

Бедь М. М. Соціально-економічне життя та політичні події на території нинішньої Житомирщини в середні віки [Текст] / М. М. Бедь, П. С. Скавронський ; голов. ред. М. Ю. Костриця ; Нац. спілка краєзнавців України, Укр. географічне товариство, Житомир. обл. краєзн. музей // Житомиру - 1125 матеріали всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції, присвяченої 1125-річчю заснування м. Житомира (6-8 жовт. 2009 р., м. Житомир). - 2009. - С. 79-91

Бондаренко С. Д. Дорогами тисячоліть...: Нариси з історії Овруччини [Текст] / С. Д. Бондаренко. - Житомир : Полісся, 2008. - 313 с. : іл.

Бондаренко С. Д. Земля Древлянська [Текст] : Історичний нарис про Овруччину / С. Д. Бондаренко. - Житомир : Полісся, 2003. - 86 с. : ил., 4 л.

Бондаренко С. Д. Овруч. Вулиці нашого міста [Текст] : ілюстрований топонімічний довідник / С. Д. Бондаренко, В. В. Шваб. - Житомир : Волинь, 2011. - 152 с. : іл., фот.

Бондаренко С. Д. Овруччина [Текст] : історія рідного краю / С. Д. Бондаренко. - Овруч : [Тріада С], 2017. - 64 с. : іл.

Бондаренко С. Д. Овруччина ХХІ століття [Текст] / С. Д. Бондаренко ; Овруцька райрада. - Житомир : Полісся, 2005. - 109, [1] с. : іл.

Веремейчик О. М. Продукція Овруцької пірофілітової індустрії на теренах Чернігівського Полісся у Х-ХІІІ ст. [Текст] / О. М. Веремейчик // Сіверщина в історії України: збірник наукових праць. - 2013. - Вип. 6. - С. 95-99.

Гаврилюк С. В. Свято-Василівський собор Овруча: з історії реставрації початку ХХ ст. [Текст] : [місто Овруч Житомирська область] / С. В. Гаврилюк ; Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК // Праці Центру пам’яткознавства: збірник наукових праць. - 2014. - Вип. 25. - С. 36-46

Енциклопедія історії України [Текст] : у 10 т. Т. 7 / Національна академія наук України, Інститут історії України ; редкол. В. А. Смолій (голова) та ін. - Київ : Наук. думка, 2010. - 728 с. : іл.

Залізняк Л. Л. Києворуське коріння автохтонного населення Овруччини (За результатами роботи Овруцької експедиції 2016 р.) [Текст] / Л. Л. Залізняк // Українознавство. - 2016. - № 3 (60). - С. 60-74

Історія міст і сіл Української РСР [Текст]: в 26 т. / АН УРСР, Ін-т історії; голов. редкол. : П. Т. Тронько (голова) та ін.; ред.: М. П. Бажан, М. К. Білогуров. - Київ: Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1967 Житомирська область [Текст] / редкол. тому: О. С. Чорнобривцева (голова) ; ред.: Г. П. Булкін, Бутич та ін.1973. - 726 с.: іл.

Книга Овруцького замкового уряду 1678 р. [Текст] / Житомир. держ. ун-т ім. Івана Франка, Ін-т філології та журналістики, Центр. держ. іст. архів України ; підгот. О. Ю. Макарова. - Житомир : Полісся, 2013. - 244 с. : іл. - (Волинський текст: пам’ятки української мови ; вип. 2).

Костриця М. Ю. Храм святого Василія в Овручі [Текст] / М. Ю. Костриця, О. Л. Михайлишин. - Київ : Техніка, 2011. - 90 с. - (Національні святині України).

Кучер Н. Національна структура міст та містечок Правобережної України (в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.) [Текст] / Н. Кучер // Матеріали щорічної Міжнародної наукової конференції “Польща - Україна: спільні шляхи до свободи. В єдиності сила. Співпраця польсько-українська в переломних моментах історії та сучасності”, 4 листопада 2016 р.. - 2016. - С. 184-196

Макарова О. Ю. Актові книги Овруцького гродського уряду др. пол. ХVІІ ст. – важливе джерело для вивчення українсько-польських мовних контактів [Текст] / О. Ю. Макарова // Волинь-Житомирщина: іст.-філол. зб. з регіон. проблем. - 2009. -Вип. 18. - С. 137-146.

Михайлишин О. Л. Місто і храм: церква св. Василія і міське середовище Овруча [Текст] / О. Л. Михайлишин // Архітектурна спадщина Волині. - 2010. - Вип. 2. - С. 29-50

Монастир Святого Василія Великого [місто Овруч Житомирська область] [Текст] // Ломачинська І. Монастирі України. - 2015. - С. 56-57.

Овруцкий повет [Овруцький повіт Київського воєводства ] [Текст] // Клепатский П. Г. Очерки по истории Киевской земли. Литовский период. - 2007. - С. 177-202

Сичевський А. Духовно-символічний простір римо-католицької церкви північної Житомирщини у ХVІІ–ХІХ ст. [Текст] / А. Сичевський // Матеріали щорічної Міжнародної наукової конференції “Польща - Україна: спільні шляхи до свободи. В єдиності сила. Співпраця польсько-українська в переломних моментах історії та сучасності”, 4 листопада 2016 р.. - 2016. - С. 302-323

Стрельбіцька Н. І. Тенденції розвитку туризму на Житомирщині [Текст] / Н. І. Стрельбіцька ; голов. ред. М. Ю. Костриця ; Нац. спілка краєзнавців України, Укр. географічне товариство, Житомир. обл. краєзн. музей // Житомиру - 1125 матеріали всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції, присвяченої 1125-річчю заснування м. Житомира (6-8 жовт. 2009 р., м. Житомир). - 2009. - С. 275-281

Томашевський А. Середньовічна Овруцька волость і феномен Овруцької <околичної шляхти> [Електроний документ] / А. Томашевський // Наукові записки з української історії: збірник наукових статтей. - Вип. 20. - С. 466-489

Хмельницька Л. Історія реставрації Свято-Василівського собору м. Овруча початку ХХ ст. [місто Овруч Житомирська область] [Текст] / Л. Хмельницька // Наукові записки з української історії: збірник наукових статтей. - 2016. - Вип. 38. - С. 75-80

Церква Святого Василя [місто Овруч Житомирська область] [Текст] // Івченко А. С. Найвидатніші храми України. - 2010. - С. 24, 25

Ярмошник І. Історичне минуле міста Овруча в дослідженнях польських науковців ХІХ ст. [Текст] : [місто Овруч Житомирської області] / І. Ярмошник ; Житом. держ. ун-т ім. І. Франка // Волинські історичні записки: збірник наукових праць. - 2012. - Т. 8. - С. 142-147

Додаткову літературу з історії України та про окремі історико-культурні об'єкти Ви можете знайти в електронному каталозі та тематичних БД нашої Бібліотеки.