ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!

Жорж-Луї Леклерк де Бюффон «Природнича історія» (1769)

 

До уваги користувачів пропонуємо електронну копію видання Жоржа-Луї Леклерка де Бюффона «Histoire Naturelle, générale et particulière», T. 7 (Природнича історія, 1769 р.) з фонду відділу документів іноземними мовами.

Бюффон, Жорж Луї Леклерк (Buffon, Georges-Louis Leclerc) (1707-1788), французький натураліст, популяризатор науки. Народився 7 вересня 1707 в Монбара (Бургундія). Вивчав юриспруденцію спочатку в єзуїтському коледжі в Діжоні, потім в Діжонському університеті. Пізніше навчався на медичному факультеті університету Анже. Багато подорожував Францією та Італією, іноді в товаристві англійського герцога Кінгстона і його наставника Н. Хікмана. Останній пробудив у Бюффона інтерес до природознавства.

У 1735 під егідою Академії наук був опублікований зроблений Бюффоном переклад праці англійського дослідника С. Гейлса «Статика рослин» (Vegetable Staticks). У 1738 Бюффон закінчив переклад твору Ньютона про метод «флюксій» (диференціальне і інтегральне обчислення). У тому ж році був обраний членом Лондонського королівського товариства. У 1739-1788 був директором Ботанічного саду в Парижі.

У 1778 вийшла книга Бюффона «Про епохи природи» (Les époques de la nature), що охоплює широке коло проблем – від космології і антропології до світової історії. Заклопотаність Бюффона формою викладу наукових питань знайшла відображення в його роботі «Міркування про стиль» (Discours sur le style , 1753), приуроченої до його обрання до Французької Академії.

Помер Бюффон в Парижі 16 квітня 1788.

З наукового погляду твори Бюффона мають сьогодні радше історичне значення, водночас вони є зразком високого стилю. Не випадково його твори з'явилися друком в найпрестижнішій французькій видавничій серії Бібліотека Плеяди, в якій зазвичай публікують твори класиків літератури.

Важлива заслуга Бюффона полягає в тому, що він поклав кінець змішанню позитивної теології з природознавством. Завдяки працям Бюффона вільні погляди, незважаючи на сильну опозицію Галлера, Бонне та деяких німецьких вчених, пробили собі шлях по всіх напрямках, а його спостереження дали поштовх до глибших наукових досліджень.

Buffon. Histoire Naturelle, générale et particulière. Т. 7 / Buffon. Paris : Panckoucke, 1769. - 354 p.

 

Основна праця Бюффона – «Природнича історія» (Histoire Naturelle, générale et particulière). 36 її томів були опубліковані за життя вченого (перші з них почали виходити з 1749), а 8 вийшли посмертно.

Видання містило цілий корпус тогочасних знань в галузі природничих наук. Увага Бюффона до внутрішньої анатомії робить його одним з передвісників порівняльної анатомії. У праці Бюффона вказується на подібність людини й мавпи, з чого виводиться можливість їхнього спільного походження. Ця праця висунула Бюффона в перший ряд попередників Ч. Дарвіна . На думку Бюффона, організми, які мають спільних предків, зазнають тривалі зміни під дією навколишнього середовища і стають все менш схожими один на одного.

«Природнича історія» мала охопити всі царства природи, проте в 36-ти томах йдеться лише про чотириногих і птахів, а також про мінерали. До видання увійшли також такі праці, як «Теорія Землі» та «Епохи природи», напевне, найбільш вивершений текст Бюффона.

Найважливішим співавтором Бюффона в розділі про четвероногих був Луї Жан-Марі Добантон, який займався анатомічними описами. Томи про птахів були написані в співавторстві з Габріелем Бексоном та Шарлем-Нікола-Сігісбером Сонніні де Манонкуром.

Бюффон надавав велику увагу ілюстраціям, які були виконані для томів про четвероногих Жаком де Севом, а для томів про птахів — Франсуа-Нікола Мартіне. Видання має загалом більше 2000 ілюстрацій.