ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!
20.04.2024
Відділом обслуговування користувачів підготовлено віртуальну книжкову виставку «Старовинні міста України. Коростень».
«Старовинні міста України. Коростень»
Українські землі заселені з найдавніших часів. В епоху палеоліту, при освоєнні греками Північного Причорномор'я, а також в середньовіччі на них вирувало життя. Тут кожна місцевість має свої легенди та є свідком героїчних та славетних подій, які творили долю нашої країни. Найбільш цінними в історичному плані є найстаріші міста України, які існують вже багато століть. Їх населяли древні племена, засновували князі, розбудовували шляхтичі, відвойовували козацькі війська, утверджували незалежність новітні політичні діячі.
Перші гради з´явились наприкінці V— у першій половині VI ст. Протягом наступних століть вони активно розбудовувались та переростали у великі міста. "Повість минулих літ" нараховує на Русі в IX—Х ст. 20 міст, таких як Київ, Чернігів, Переяслав, Любеч, Вишгород. У Х ст. літописи згадують 32 міста, в XI ст.— близько 60, а в XIII ст. їх нараховувалося вже майже 300.
Міста Південної Русі були зосереджені в Середньому Подніпров'ї, поблизу стольного града Києва. Чимало міст виросло в західному регіоні, в Галицькій і Волинській землях. Найголовніші з них займали велику площу, з населенням до декількох десятків тисяч, та відігравали роль адміністративних, соціально-економічних і культурних центрів країни.
Багато старовинних міст збереглись до нашого часу й приваблюють тисячі туристів своєю неповторною красою, чудовими об'єктами архітектури та будівництва, музеями, старовинними, історичними пам'ятками – замками, фортецями, храмами, церквами, парками тощо. Тут кожен куточок «дихає історією».
Ця виставка присвячена одному з найдавніших міст України – Коростеню.
Іскоростень
Легендарний Іскоростень (суч. м. Коростень Житомирської області) – стародавнє місто, розташоване на живописних берегах річки Уж. Це одне з найдавніших міст Східної Європи, центр древлянського князівства, що в Х ст. став сценою літописних подій, які довго вражали уяву сучасників та їхніх нащадків своєю епічністю та жорстокістю.
Перша писемна згадка про давній Іскоростень датується 945 роком – про нього в «Повісті минулих літ» написав Нестор-літописець. На той час місто було адміністративним центром земель, які населяло слов’янське плем’я древлян. Літопис розповідає, що того року древляни вбили київського князя Ігоря через перевищення ним щорічної норми збору данини, і вдова Ігоря княгиня Ольга жорстоко їм за це помстилася, спорядивши до Іскоростеня цілу каральну експедицію. Одне з надісланих до неї древлянських посольств Ольга наказала спалити в лазні, друге – поховати живцем, третє – посікти мечами. Протягом року її військо тримало місто в облозі, а потім княгиня відмовилася від древлянської данини, а замість неї звеліла з кожного двору взяти трьох горобців і трьох голубів, причепити їм до лапок трути і, коли западе темрява, підпалити й відпустити. Птахи, звичайно, повернулися додому та спричинили велику пожежу, котра досить швидко знищила місто. Частину тих древлян, що вижили, вбили Ольжині дружинники, решту – обклали непосильною даниною. Крім того, княгиня провела своєрідну адміністративну реформу, позбавивши древлян автономії та підпорядкувавши їхню територію безпосередньо київському престолу.
Після пожежі місто стрімко занепало і перебувало в цьому стані досить довго. Місцевість зовсім спорожніла й мало-помалу заросла лісом. Тривалий час її називали Древлянкою. 1362 року древлянську землю загарбали литовські феодали. Наприкінці XIV ст. тут знову виникло поселення, що дістало назву Іскоростень. Там мешкали «четверо бояр і троє людей попа іскоростенського».
Після Люблінської унії населений пункт потрапив під владу шляхетської Польщі і входив до Овруцького повіту Київського воєводства. 1571 року тут налічувалося 4 селянські дими, а через десять років — вісім, які платили грошову подать. У 1586 році Іскоростень став володінням шляхтича Межвинського, який одержав від короля Сігізмунда III дозвіл заснувати тут містечко й збудувати укріплення для оборони від татар. Через три роки було споруджено замок, а в 1598 році містечку надано магдебурзьке право. Населення його, крім землеробства, займалося ремісництвом, а з 1620 року — виготовленням поташу. 1628 року в Іскоростені налічувалося вже 16 димів, діяв водяний млин.
Під час визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького в 1649 р. Іскоростень був звільнений від польської шляхти.
Після Андрусівського перемир’я містечко залишилося у складі шляхетської Польщі як власність ченців-кармелітів, що успадкували його від Межвинських 1654 року. В 1761 р. ченці продали містечко, після чого воно багато разів переходило від одного власника до іншого.
Після возз’єднання Правобережної України з Росією, Іскоростень 1793 року ввійшов до Ізяславського, а з 1795 — до Волинського намісництва. В 1797 р. містечко стало волосним центром Овруцького повіту Волинської губернії. З цього часу воно почало швидко зростати, й у другій половині XIX ст. тут вже налічувалося 103 двори й 1028 чоловік.
Після реформи 1861 року переважна більшість населення містечка продовжувала займатися ремеслом та дрібною торгівлею. В 1890—1900 рр. у ньому виникають невеличкі підприємства, Важливе значення для Іскоростеня мало будівництво залізниці Київ—Ковель, яка пройшла через містечко. 1902 року відкрився рух поїздів. З 1904 рокуі тут працює фарфоровий завод.
Напередодні Першої світової війни Іскоростень був одним з найбільших населених пунктів Овруцького повіту. На кінець 1913 року тут налічувалося 3730 мешканців й працювали механічні майстерні, фарфоровий завод, майстерня гнутих меблів, друкарня, водяний млин.
Коли розпочалася Перша світова війна, в містечку дислокувалися військові частини. З воєнно-стратегічних міркувань в 1914—1916 рр. було прокладено лінію залізниці Іскоростень—Житомир. Виник досить значний залізничний вузол Коростень. В 1917 році містечко дістало таку ж назву.
У листопаді 1917 року тут було встановлено Радянську владу, але в подальшому Коростень був зайнятий австро-німецькими військами, які залишалися на Україні до листопада 1918 року.
В цей час тут була встановлена влада директорії УНР. Саме у Коростені 12 лютого 1918 року в штабному вагоні Малою Радою був схвалений Малий державний Герб України (тризуб на синьому тлі), для чого Коростень на один день визнали столицею УНР. На згадку про подію на пероні центрального залізничного вокзалу встановлена пам'ятна плита.
У 1926 році Коростень отримав статус міста.
У 1936 році чисельність населення складала 28 тис. чоловік, тут діяли порцелянова фабрика, металообробний завод «Жовтнева кузня».
Під час Другої світової війни місто було окуповане, хоч порівняно й недовго - з 7 серпня 1941 року до 29 грудня 1943 р., - але за цей час було повністю зруйноване.
У 1955-1956 роки межі міста розширили - рішенням міськвиконкому селище Пашин включили до складу міста Коростень. 11 березня 2014 року територія міста була збільшена на 845,7 га за рахунок території Коростенського району.
Трагічними для Коростеня стали роки після Чорнобильської ядерної катастрофи 26 квітня 1986 року, оскільки відстань до ЧАЕС всього 80 км. Місто потрапило в зону радіоактивного зараження і було класифіковане як зона гарантованого добровільного відселення.
В 2005 р. Коростень відмітив своє 1300-річчя.
Сьогодні Коростень - місто з багатовіковою історією, легендами та сучасними пам’ятками – і затишний куточок українського Полісся, і важливий транспортний вузол, один з найпотужніших індустріальних центрів Житомирщини. Тут розвивається найбільший в області індустріальний парк, проводяться міжнародні та всеукраїнські фестивалі.
Музеї Коростеня
Пам’ятники
Список літератури:
Героїчний Коростень [Електронний документ] : (короткий список літератури) / В. Н. Бочківська ; Коростенський міський відділ культури, Коростенська міська бібліотека ім. М. Островського. - Коростень, 1973. - 5 с.
Енциклопедія історії України: Т. 3: Е - Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України.- К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.
Звіздецький Б. А. Іноетнічні елементи у матеріальній культурі стародавнього Іскоростеня ІХ–Х ст. [Текст] / Б. А. Звіздецький // Слов’янські обрії. - 2006. - Вип. 1. - С. 82-86
Иванов С. И. Очерки по истории города Коростеня [Текст] : [ист.-публицист. очерк] / С. И. Иванов. - Коростень : Друк, 2010. - 160 с. : ил., портр.
Ковальчук М. Здобуття Коростеня військами армії УНР у березні 1919 року [Текст] / М. Ковальчук // Українознавство. - 2018. - № 4 (69). - С. 20-29
Костриця М. М. Житомирщина туристична: Краєзнавчі нариси [Текст] / М. М. Костриця, М. Ю. Костриця ; Національна спілка краєзнавців, Житомирське науково-краєзнавче товариство дослідників Волині, Житомирський державний технологічний університет. - Житомир : Полісся, 2009. - 559 с. : іл.
Мокрицький Г. П. Цікава Житомирщина [Текст] : ілюстрована туристична енциклопедія : у 4 т. : 4000 пам’ятників, будівель, парків та інших цікавих і визначних місць області Т. 2 / Г. П. Мокрицький. - Житомир : Волинь, 2014. - 384 с. : іл., схеми.
Москаленко В. Книга про Коростень [Текст] / В. Москаленко, В. Нечипоренко. - Коростень : Тріада С, 2005. - 100 с. : іл.
Овруцкий повет [Овруцький повіт Київського воєводства ] [Текст] // Клепатский П. Г. Очерки по истории Киевской земли. Литовский период. - 2007. - С. 177-202
Пам’ятки і пам’ятні місця історії та культури на Житомирщині [Текст] / Житомир. обл. орг. Укр. т-ва охорони пам’яток історії та культури . - Житомир: Полісся, 2005
Пам’ятки і пам’ятні місця історії та культури на Житомирщині [Текст] : Міста Коростень, Новоград-Волинський: Вип. 11 / Житомирська обласна організація українського товариства охорони пам’яток історії культури, Житомирська обласна редколегія з підготовки тому зводу пам’яток історії та культури України ; упор. В. К. Безносюк. - Житомир : "Полісся", 2008. - 213 с.
Перельман Г. Л. Коростень [Текст] : іст.-енцикл. довідник / Г. Л. Перельман. - Коростень : Друк, 2011. - 270 с. : іл., табл., портр.
Сагайдак Д. С. Срібні прикраси давньоруського Іскоростеня [місто Коростень Житомирська область] [Текст] / Д. С. Сагайдак // Всеукраїнська студентська археологічна конференція “Археологічні дослідження в Україні: здобутки і перспективи”. - 2016. - С. 130-132.
Стародавній Іскоростень і слов’янські гради [Текст] : Збірка наукових праць Т. 1 / Національна академія наук України, Інститут археології , Виконком Коростенської міської Ради ; Ред. Г. Ю. Івакін. - Коростень, 2008. - 272 с. : іл.
Стародавній Іскоростень і слов’янські гради [Текст] : Збірка наукових праць Т. 2 / Національна академія наук України, Інститут археології, Виконком Коростенської міської Ради ; Ред. Г. Ю. Івакін. - Коростень, 2008. - 246 с. : іл.
Толочко П. П. Київ та Іскоростень в процесі становлення давньоруської держави [Текст] / П. П. Толочко // Стародавній Іскоростень і слов’ян. гради. - 2008. - Т. 2. - С. 153-155.
Додаткову літературу з історії України та про окремі історико-культурні об'єкти Ви можете знайти в електронному каталозі та тематичних БД нашої Бібліотеки.
